Рішення № 80924047, 03.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6459/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Одеса

У залі судових засідань №6

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

За участю представників сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Приморським РВ у м.Одесі ГУДМС України в Одеській області 09.01.2013р.).

Від відповідача: представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду не з'явився, про дату, час, та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Від третьої особи: представник Відділу примусового виконання рішень до суду не з'явився, про дату, час, та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділу примусового виконання рішень про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (від 20.12.2018р. вхід.№39999/18), просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання перерахунку (за рішенням суду) основного розміру пенсії ОСОБА_1 як 90% (замість 80%) від суми грошового забезпечення, на підставі довідки №21158 від 01.04.2013р., відкликаної з ГУПФУ ще 16 травня 2017р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії як 90% від 6814,50грн. - суми грошового забезпечення на підставі уточненої довідки ООВК №20705 від 12.06.2012р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 28.05.2016р. по 01.01.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Постанова Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р. по адміністративній справі №522/22925/16-а щодо розрахунку основного розміру пенсії як 90% (замість 80%) від суми грошового забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області залишилась невиконаною. Також, на думку позивача, після набрання Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р. по справі №522/22925/16-а законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повинно використовувати довідку Одеського обласного військового комісаріату №20705 від 12.06.2012р., станом на 01.04.2012р., якою визначено суму грошового забезпечення в розмірі 6814,50грн. з посадового окладу 2070грн. Крім того, позивач наголошує, що метою даного адміністративного позову є встановлення факту невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області Постанови Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р. по справі №522/22925/16-а.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 28.01.2019р. вхід.№3083/19), наголошуючи, зокрема, що при розрахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Одеській області керувалось виключно чинним законодавством України. Крім того, визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду не належить. Між тим, перерахунок пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проводиться лише на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, яка надається уповноваженим структурним підрозділам (Одеським обласним військовим комісаріатом), в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України. Також, відповідач стверджує, що на виконання Постанови Приморського районного суду м.Одеси від 08.09.2016р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р., у справі №815/1024/16, ОСОБА_1 10.03.2017р. проведено відповідний перерахунок пенсії з 01.04.2013р. по 31.03.2017р., та здійснено доплату в розмірі 16674,80грн., за винятком податку на доходи фізичних осіб і військового збору в сумі 973,25грн., яку разом із пенсією виплачено в квітні 2017р. Окрім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 проведено перерахунок максимального розміру підвищення, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012р. №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також, відповідач наголошує, що Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018р. у справі №522/4235/18 не підтверджено, та не спростовано факт правомірності та повноти виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області Постанови Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р. по справі №522/22925/16-а. Крім того, на думку відповідача, Постанова Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р. по справі №522/22925/16-а повинна виконуватись у порядку розділу IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах», та в жодному разі не може бути предметом розгляду в окремій справі. Суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/6459/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділу примусового виконання рішень про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 07.02.2019р. з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 28.06.2002р. ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу 44 роки в розмірі 90% від суми грошового забезпечення.

Судом з'ясовано, що Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 08.09.2016р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі №815/1024/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо затвердження 24 вересня 2012року розрахунку розміру пенсії з посадового окладу 1600грн. Визнано протиправними дії посадових осіб Одеського обласного військового комісаріату щодо оформлення довідок №21611 від 28.09.2012р., №21160 від 13.02.2013р., №21158 від 01.04.2013р. без зазначення у них назви відповідної посади військовослужбовця ЗСУ. Зобов'язано Одеський обласний військовий комісаріат відкликати з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії №21611 від 28.09.2012р., №21160 від 13.02.2013р., №21158 від 01.04.2013р. Зобов'язано Одеський обласний військовий комісаріат внести в довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 №20705 від 12 червня 2012р. запис про назву відповідної посади, що прирівняна до посади «Перший заступник начальника Федерального спеціалізованого управління по будівництву в східних районах Російської Федерації при Державному комітету Російської Федерації з житлової та будівельної політики» - заступник начальника Головного управління. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та забезпечити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2013року, розраховану на підставі грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Одеського обласного військового комісаріату №20705 від 12 червня 2012р. з посадового окладу 2070грн. У задоволенні іншої частини позову, відмовлено.

Зокрема, в межах розгляду означеної справи судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що ОСОБА_1 має право на пенсію відповідно до частини 9 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за «збереженою посадою» - перший заступник начальника Федерального спеціалізованого управління, яку займав з 22 березня 1995року по 21 квітня 1998року.

Також, як з»ясовано судом, Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р., по справі №522/22925/16-а, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не встановлення основного розміру пенсії ОСОБА_1 станом на 01.04.2012року . Визнано протиправними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо розрахунку максимального розміру підвищення до пенсії без урахування основного розміру пенсії станом на 01.04.2012року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 28.05.2016року з виплатою заборгованої частини. Присуджено до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 551,20гривень. Звернуто до негайного виконання постанову в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити заборговану частину пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відмовлено.

У межах розгляду вказаної справи судами першої, та апеляційної інстанцій, серед іншого, встановлено, що оскільки пенсію ОСОБА_1 призначено до 01.10.2011р. (до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»), дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії, та визначення її розміру як 80%, а не 90%, не відповідають вимогам законодавства та порушують право ОСОБА_1 на отримання належного йому розміру пенсії.

Також, судом з'ясовано, що Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 16.08.2017р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017р. по справі №522/22925/16-а, відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про роз'яснення судового рішення, та наголошено, що ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 90% від суми грошового забезпечення, та при перерахунку пенсії, здійсненого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 17 квітня 2014року не враховано розмір грошового забезпечення, визначений у довідці від 01 квітня 2013року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018р. у справі №522/4235/18, апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018року, змінено, виключивши з його мотивувальної частини висновок суду першої інстанції щодо правомірності проведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області перерахунку пенсії ОСОБА_1, та про повне виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 березня 2017року, у справі №522/22925/16-а.

Зокрема, в межах апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання Постанови Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р., залишеної без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі №522/22925/16-а, 22.12.2017р. Приморським районним судом м.Одеси ОСОБА_1 видано виконавчий лист щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 28.05.2016року з виплатою заборгованої частини, за наслідками розгляду якого Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55555692. Водночас, приймаючи постанову про накладення штрафу ВП №55555692 від 21.02.2018р., державним виконавцем належним чином не виконано обов'язку щодо перевірки стану виконання судового рішення.

Не виконання у повному обсязі, на думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області Постанови Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р., залишеної без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі №522/22925/16-а, послугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання перерахунку (за рішенням суду) основного розміру пенсії ОСОБА_1 як 90% (замість 80%) від суми грошового забезпечення, на підставі довідки №21158 від 01.04.2013р., відкликаної з ГУПФУ ще 16 травня 2017р.; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії як 90% від 6814,50грн. - суми грошового забезпечення на підставі уточненої довідки ООВК №20705 від 12.06.2012р.; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 28.05.2016р. по 01.01.2018р., є необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, підставою для звернення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою слугувало не виконання у повному обсязі, на думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області Постанови Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р., залишеної без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі №522/22925/16-а.

Так, право на звернення до суду та способи судового захисту передбачено статтею 5 КАС України, відповідно до частини 1 якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також - порушення відповідного права або інтересу (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Зокрема, судом встановлено, що в межах спірних правовідносин основними акцентами позивача - ОСОБА_1 є те, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області порушено його права, свободи, та охоронювані законом інтереси, оскільки не виконано належним чином Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р., залишену без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі №522/22925/16-а.

Також, як з'ясовано судом, позовні вимоги, котрі, серед іншого, заявлено позивачем в межах даного адміністративного спору, а саме щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії як 90% на підставі уточненої довідки ООВК №20705 від 12.06.2012р., вже були предметом розгляду Приморським районним судом м.Одеси від 08.09.2016р. по справі №815/1024/16, Постановою якого, залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р., у тому числі, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та забезпечити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2013року, розраховану на підставі грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Одеського обласного військового комісаріату №20705 від 12 червня 2012р.

Відповідно до ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з приписами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається положеннями Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016року №1404-VIII (зі змінами та доповненнями), та покладається на державну виконавчу службу.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що рішення суду, у разі невиконання їх у добровільному порядку підлягають примусовому виконанню у порядку передбаченому положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України встановлено чіткий порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, та визначено певну послідовність дій, котрі необхідно вчинити з метою зобов'язання відповідача (суб'єкта владних повноважень) належним чином виконати рішення суду.

При цьому, позов котрий спрямовано на контроль за виконанням судового рішення, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконання судового рішення.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, та беручи до уваги вище окреслені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що позивач - ОСОБА_1 у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в межах виконання Постанови Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р., залишеної без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р., порушено його права, свободи, та охоронювані законом інтереси, повинен був звернутися до суду в порядку положень ст.383 КАС України, а саме із заявою щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, та в жодному разі не звертатися до суду з новим адміністративним позовом, заявляючи, при цьому вимоги, котрі, як зазначено вище, раніше були предметом розгляду у відповідних судових інстанціях.

Так, слід наголосити, що виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд, та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, з урахуванням чого обов'язковість судових рішень гарантується практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позивачем - ОСОБА_1 по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів, котрі безпосередньо стосуються питання виконання Постанови Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017р., залишеної без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі №522/22925/16-а, суд дійшов висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 27.03.2018року по справі №520/5980/17, у якій зазначено, що позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями Одеської міської ради щодо не виконання постанови №520/5836/16-а, та направлені на досягнення результатів, передбачених ст.267 КАС України, не підлягають розгляду в порядку позовного провадження як новий позов, оскільки судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах повинен розглядатись в порядку ст.267 КАС України (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви у даній справі).

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання перерахунку (за рішенням суду) основного розміру пенсії ОСОБА_1 як 90% (замість 80%) від суми грошового забезпечення, на підставі довідки №21158 від 01.04.2013р., відкликаної з ГУПФУ ще 16 травня 2017р.; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії як 90% від 6814,50грн. - суми грошового забезпечення на підставі уточненої довідки ООВК №20705 від 12.06.2012р.; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 28.05.2016р. по 01.01.2018р.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, викладені у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділу примусового виконання рішень про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Оскільки судом встановлено відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1, суд відповідно не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до суду протягом 30 днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділу примусового виконання рішень (65072, м.Одеса, вул.Бориса Дерев'янко,1) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано судом « 03» квітня 2019року.

Суддя Харченко Ю.В.

.