Рішення № 80923773, 06.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року м. Київ № 364/616/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Володарської селищної ради Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні

дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Володарського районного суду Київської області з позовною заявою до Володарської селищної ради, в якій просить суд:

- визнати протиправним рішення Володарської селищної ради про розгляд заяв № 346-18-VII від 27.02.2018 у частині не надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу АДРЕСА_1, Володарського району, Київської області, з метою передачі даної земельної ділянки їй у власність;

- скасувати рішення Володарської селищної ради про розгляд заяв № 346-18-VII від 27.02.2018 у частині не надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу АДРЕСА_1, Володарського району, Київської області, з метою передачі даної земельної ділянки їй у власність;

- зобов'язати Володарську селищну раду прийняти рішення яким надати дозвіл ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу вулиці Ярослава Мудрого в с.м.т. Володарка, Володарського району, Київської області, з метою передачі даної земельної ділянки у власність ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.02.2018 року вона звернулася до Володарської селищної ради Київської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу АДРЕСА_1 Володарського району Київської області, з метою передачі даної земельної ділянки у власність позивача.

Позивач зазначив, що 17.03.2018 вона отримала відповідь у формі супровідного листа від 14.03.2018 №02-20/115 та витяг із рішення Володарської селищної ради про розгляд заяв від 27.02.2018 № 346-18VІІ, яким їй було відмовлено у виділенні та наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Позивач стверджує, що відповідач розглянув її клопотання з порушенням встановленого ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України місячного строку.

Також позивач вказав, що Володарською селищною радою у оспорюваному рішенні № 346-18VІІ від 27.02.2018 не зазначено підстав відмови у виділенні та наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, визначених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Тому, позивач вважає, що оспорюване рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, отже є таким, що підлягає скасуванню в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0, 15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу вулиці Я.Мудрого в смт. Володарка, Володарського району, Київської області.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 05.06.2018 на підставі статті 20 та 29 Кодексу адміністративного судочинства України зазначену справу за підсудністю передано для розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Крім того, вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних та зазначив, що у складі генерального плану смт. Володарка Володарського району Київської області затвердженого рішенням Володарської селищної ради №273-15-VІІ від 11.07.2017 не розроблявся план зонування території населеного пункту, та генеральний план не поєднувався із детальними планами територій населеного пункту, тому у відповідача відсутні правові підстави для надання дозволу на розроблення конкретного проекту землеустрою щодо відведення вказаної ділянки позивачу.

Відповідач зазначив, що розроблення містобудівної документації вимагає не тільки часу, а ще й відповідних коштів передбачених у бюджеті ради на відповідний рік, водночас станом на теперішній час містобудівну документацію «Детальний план територій смт. Володарка Володарського району Київської області» в межах АДРЕСА_1 направлено до Київської ОДА для розгляду на засіданні містобудівної ради Київської обласної державної адміністрації згідно вимог чинного законодавства України.

Також відповідач вказував, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність розташована на нових територіях, включених до меж населеного пункту генеральним планом затвердженим рішенням Володарської селищної ради №273-15-VІІ від 11.07.2017 та станом на час розгляду звернення позивача Володарською районною радою не приймалося рішення про встановлення і зміну меж смт. Володарка Володарського району Київської області, межі населеного пункту в натурі не встановлено (не винесено) і до земельного кадастру дані не внесено, тому зазначена територія не належала до комунальної власності смт. Володарка і відповідно у Володарської селищної ради відсутні правові підстави для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок громадян розташованих на територіях включених до смт. Володарка генеральним планом, затвердженим рішенням селищної ради №273-15-VІІ від 11.07.2017.

26.09.2018 до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач не погоджується з доводами наведеними у відзиві на позов та на спростування яких зазначає, що наведені у відзиві твердження щодо того, що земельна ділянка, яку бажає отримати ОСОБА_2 не знаходиться у комунальній власності є неправильними, оскільки як вбачається з долученої до матеріалів позовної заяви довідки Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03.04.2018 № ПІ-478/0-477/0/63-18 земельна ділянка, яку бажає отримати ОСОБА_2 розташована на території Володарської селищної ради Київської області та обліковується як землі запасу.

Окрім того, вказує позивач, рішенням Володарської селищної ради №273-15-VІІ від 11.07.2017 затверджено генеральний план смт. Володарка, відповідно до якого спірна земельна ділянка рахується як землі житлової та громадської забудови, а відповідач надаючи до відзиву викопіювання із Генерального плану спростовує свої ж доводи, оскільки земельна ділянка відмічена в межах населеного пункту смт. Володарка.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач у оспорюваному рішенні не вказував конкретних причин відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та у відзиві на позов не заперечував того, що клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою повністю відповідає вимогам ст.118 Земельного кодексу та було розглянуте з порушенням місячного строку.

23.10.2018 до суду надійшла відповідь на відзив позивача, відповідно до якої, відповідач крім інших підстав в обґрунтування прийнятого рішення про відмову зазначає, що відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичними та юридичними особами для містобудівних потреб забороняється.

Одночасно, відповідач вказав, що містобудівну документацію «Детальний план територій смт. Володарка Володарського району Київської області в межах АДРЕСА_1» направлено до Київської обласної державної адміністрації для розгляду на засіданні містобудівної ради Київської ОДА, що підтверджується супровідним листом №02-20/242 від 12.06.2018.

Також, відповідач звертав увагу суду на те, що генеральним планом смт. Володарка Київської області затвердженого рішенням Володарської селищної ради №273-15-VІІ від 11.07.2017 заплановано приєднання до населеного пункту нових земель із земель державної власності і встановлення (зміну) меж населеного пункту. Але для того, аби Володарська селищна рада набула повноважень розпоряджатися приєднаними територіями необхідно виконати вимоги чинного законодавства, зокрема вказані земельні ділянки за рішенням органів виконавчої влади повинні бути передані у комунальну власність та рішення про встановлення і зміну меж сіл та селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Таким чином, вказав відповідач, станом на час прийняття рішення селищною радою № 273-15-VІІ від 11.07.2017 відсутній затверджений належним чином детальний план територій населеного пункту, відсутній затверджений належним чином проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту, нові межі в натурі (на місцевості) не встановлені та не внесено відповідні відомості до державного земельного кадастру, тобто приєднані генеральним планом землі селищній раді не передано, що повністю підтверджується наявними доказами. Тому рішення про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі чого, на думку відповдіача, позовні вимоги до задоволення не підлягають.

У судове засідання, призначене на 06.03.2019 з'явився уповноважений представник позивача, який підтримав доводи викладені в адміністративному позові та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи у передбачений законодавством строк, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором № 0113329654817 - не з'явився.

Водночас, судом встановлено, що від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.01.2018 ОСОБА_2 звернулася до Володарської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу вулиці Ярослава Мудрого в с. Володарка Володарського району Київської області, з метою передачі земельної ділянки їй у власність (а.с.5).

До вказаного клопотання позивачем було додано копію паспорта, копію ІПН, копію графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування.

Листом № 02-20/15 від 14.03.2018 Володарською селищною радою було направлено позивачу витяг з рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання від 27.02.2018 № 346-18-VІІ «Про розгляд заяв» (а.с.9).

Так, вказаним рішенням Володарської селищної ради Київської області від 27.02.2018 №346-18-VІІ «Про розгляд заяв», заслухавши пропозицію постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, враховуючи пропозицію депутатів, відповідно до ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись ст. 12 Земельного кодексу України, пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, селищна рада вирішила відмовити жителям селища Володарка у виділенні та наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, згідно додатку. Відповідно до списку жителів, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, серед яких пунктом 3 числиться прізвище позивача ОСОБА_2 (а.с.10).

28.03.2018 позивач звернулася до начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про надання інформації про те, в якій власності перебуває земельна ділянка, площею 0, 15 га, яка розташована в смт. Володарка поблизу вул. Ярослава Мудрого смт. Володарка Володарського району Київської області, зазначена на графічних матеріалах (обрана нею земельна ділянка,з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що розглядалося на сесії) (а.с.12).

Листом від 03.04.2018 № 478/0-478/0/63-18 Головне управління Держгеокадастру у Київській області надало відповідь на вказане звернення, та вказало, що за інформацією Міжрайонного управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відповідно до даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі 6-зем станом на 01.01.2016 на території Володарської селищної ради Київської області земельна ділянка обліковується, як землі запасу (номер рядка 12.1, шифр рядка 94), рілля (графа 5). Окрім того, рішенням Володарської селищної ради від 11.07.2017 №273-15-VІІ затверджено генеральний план смт. Володарка, що розроблений ДП «Український науково-дослідний інститут цивільних будівництва «УКРНДІЦИВІЛЬБУД», відповідно до якого земельна ділянка, що зображена на картографічному матеріалі, доданого до Вашого звернення, рахується як землі житлової та громадської забудови.

Листом № 02-20/179 від 24.04.2018 Володарська селишна рада надала на адвокатський запит № 35/18 від 19.04.2018 представнику позивача копію рішення Володарської селищної ради Київської області №273-15-VІІ від 11.07.2017 «Про затвердження генерального плану смт. Володарка».

Як вбачається з рішення ХV сесії сього скликання Володарської селищної ради Київської області, останнім затверджено містобудівну документацію «Генеральний план селища Володарка Володарського району Київської області» розроблений ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД».

Судом встановлено, що рішенням ХVІІ сесії сьомого скликання Володарської селищної ради від 19.12.2017 №304-17-VІІ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни)меж населеного пункту смт. Володарка Київської області. Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) населеного пункту смт. Володарка подати на затвердження згідно вимог чинного законодавства.

Як вбачається з рішення XV сесії сьомого скликання Володарської селищної ради «Про надання дозволу на розроблення детального плану території в смт. Володарка» надано дозвіл на розробку на детального плану території в смт. Володарка в кварталі вул. Незалежності, вул. Поліська, вул. Квітнева, вул. Підгірна, вул. Миру, вул. Ярослава Мудрого та пров. Соборному, загальною площею 92 га.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про відому у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до стаття 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).

Згідно із частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0, 15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу вулиці Я. Мудрого в смт. Володарка Київської області 15.01.2018, що підтверджується копію розписки уповноваженої особи на вказаному клопотанні (а.с.5).

При цьому, розгляд клопотання відбувся 27.02.2018, коли й було прийнято рішення Володарської селищної ради №346-18-VІІ від 27.02.2018 «Про розгляд заяв», тобто суб'єктом владних повноважень було порушено визначений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України місячний строк розгляду клопотання.

Будь-яких доказів чи пояснень, які б спростовували вказану обставину відповідачем до суду не надано.

Відповідно до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм дій розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови. При цьому, Земельний кодекс України зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

До того ж, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як вбачається з рішення (відмови) відповідача, ним не вказано підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Досліджуючи зміст оскаржуваного рішення відповідача в частині ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, судом встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави такої відмови, що передбачено вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач посилається на ту обставину, що відповідач вибірково надав дозволи на розроблення проекту землеустрою іншим громадянам, на підтвердження чого надав суду копії вказаних рішень Володарської селищної ради Київської області за період 2018 року.

Так, з наявних у матеріалах справи рішень Володарської селищної ради 15 сесії 7 скликання від 11.07.2017; 16 сесії 7 скликання від 10.10.2017; 17 сесії 7 скликання від 19.12.2017; 18 сесії 7 скликання від 27.02.2018; 20 сесії 7 скликання від 10.07.2018; 21 сесії 7 скликання від 14.09.2017 вбачається, що відповідачем у вказаний період було надано ряд дозволів громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та затвердження технічної документації (а.с.79-93).

Водночас відповідачем не були спростовані дані обставини, також не було надано своїх мотивів таких дій та контраргументів щодо вибіркової позиції надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З огляду на наведені обставини та норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи рішення від 27.02.2018 № 346-18-VII "Про розгляд заяв» в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу АДРЕСА_1, Володарського району, Київської області, з метою передачі даної земельної ділянки їй у власність не дотримався вимог Земельного Кодексу України та безпідставно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, у зв'язку з чим спірне рішення в частині надання дозволу ОСОБА_2 не відповідає вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства.

Враховуючи наведені обставини суд вирішив, що позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Володарської селищної ради Київської області від 27.02.2018 № № 346-18-VII "Про розгляд заяв» в частині відмови у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу вулиці Ярослава Мудрого вст.. Володарка Володарського району Київської області з метою передачі у власність позивачу, підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання Володарської селищної ради (Ідентифікаційний код юридичної особи: 04359732) прийняти рішення яким надати дозвіл ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу вулиці Ярослава Мудрого в с.м.т. Володарка, Володарського району, Київської області, з метою передачі даної земельної ділянки у власність ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Так, зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційними повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один із кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

При цьому, зазначена позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З урахуванням тієї обставини, що для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачем виконано усі умови, визначені законом, а прийняття певного рішення, яке відноситься виключно до компетенції відповідача не може бути вирішено, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог.

Відтак, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Володарської селищної ради Київської області повторно розглянути звернення позивача з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

При цьому, доказів того, що суб'єкт владних повноважень буде ухилятися від виконання судового рішення, позивачем надано не було.

Вказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Шостого апеляційного адміністартвиного суду від 27.02.2019 у справі № 810/2474/18, де зазначено, що суд першої інстанції, зазначивши, що для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачем виконано усі умови, визначені законом, таким чином перебрав на себе функції суб'єкта владних повноважень щодо надання оцінки відповідним обставинам та прийняття певного рішення, яке відноситься виключно до компетенції відповідача.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь позивача про те, що обрана позивачем земельна ділянка на час прийняття рішення селищною радою не належала до комунальної власності смт. Володарка і відповідно Володарської селищної ради, тому були відсутні правові підстави для надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок суд відхиляє,оскільки з урахуванням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства. Більш того відповідач був би зобов'язаний відмовити у задоволенні клопотання позивача саме з мотивів того, що останній не є розпорядником земельної ділянки, що ним зроблено не було.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що на час прийняття рішенню селищною радою №273-15-VІІ від 11.07.2017 відсутній затверджений належним чином проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту, відсутній затверджений належним чином детальний план територій населеного пункту, нові межі в натурі (на місцевості) не встановлені та не внесено відповідні відомості до державного земельного кадастру, приєднані генеральним планом землі селищній раді не передано, оскільки з урахуванням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення,за винятком випадків,коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення,але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі « Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій та рішень при розгляді клопотання позивача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При звернення до суду позивачем було сплачено 704,80 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією № 00.1049376898.2 від 31.05.2018.

Враховуючи ту обставину, що позивач звернувся до адміністративного суду із вимогою немайнового характеру суду не надається за можливе встановити розмір пропорційно задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень всю суму судового збору, що було сплачено позивачем.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Володарської селищної ради "Про розгляд заяв" № 346-18-VІІ від 27.02.2018 у частині не надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу АДРЕСА_1 Володарського району Київської області, з метою передачі земельної ділянки їй у власність.

3.Зобов'язати Володарську селищну раду повторно розглянути звернення ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована поблизу АДРЕСА_1, Володарського району, Київської області, з метою передачі земельної ділянки їй у власність з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 копійок на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Володарської селищної Київської області (код ЄДРПОУ 04359732; місцезнаходження: 09300, Київська область, смт. Володарка, вул. Кооперативна, 9).

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 15 березня 2019 р.