Рішення № 80923614, 03.04.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2019 року м. Ужгород№ 260/1345/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Берегівської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 7, м. Берегове, Закарпатська область, 90201, ЄДРПОУ 04053683) про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Берегівської міської ради (далі - відповідач), в якій просить: 1) визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Берегівської міської ради № 77-к від 06.11.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1»; 2) Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради з 06.11.2018 року.; 3) Стягнути з Берегівської міської ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу - з 06.11.2018 року по день постановлення рішення за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 13 лютого 2019 року призначено судове засідання з розгляду даної адміністративної справи.

22 лютого 2019 року Закарпатським окружним адміністративним судом винесена ухвала про витребування доказів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що розпорядженням міського голови Берегівської міської ради № 77-к від 06.11.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1» позивача - ОСОБА_1 днем 6 листопада 2018 року звільнено з посади начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради згідно п. 2 ст.40 КЗпП України, виявленої невідповідності працівника займаній посаді. Вважає, що звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням його фаху, кваліфікації та досвіду трудової діяльності. При цьому, передумовою для згоди або відмови працівника на переведення на іншу роботу є відповідна пропозиція роботодавця та наявність такої роботи. Таким чином, зазначає, що відповідачем порушено законодавство про працю при проведенні процедури звільнення, оскільки у відповідача відсутній будь-який доказ на підтвердження того, що позивачу - ОСОБА_1 пропонувалася робота в центрі надання адміністративних послуг Берегівської міської ради, що ця вакантна посада відповідала її фаху, кваліфікації та досвіду, а остання відмовилась від неї. Також вважає, що відповідачем порушено законодавство про працю при припиненні з позивачем трудового договору, оскільки відповідачем не проводилась відповідна атестація і відсутній будь-який доказ на підтвердження цього. Враховуючи вищенаведене просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що на виконання наказу № 40, 11 жовтня 2018 року Берегівським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області було здійснено перевірку органу реєстрації центру надання адміністративних послуг Берегівської міської міської ради з питань дотримання законодавства при здійсненні повноважень з питань реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб. За результатами перевірки було виявлено цілу низьку різноманітних недоліків та порушень які стали можливими в результаті відсутності контролю з боку керівника за діями підлеглих, та як, результат неналежного виконання своїх службових обов'язків начальником центра надання адміністративних послуг ОСОБА_1 29 жовтня 2018 року Берегівським міським головою було створено комісію з проведення службового розсідування стосовно начальника центра надання адміністративних послуг ОСОБА_1, відсторонивши її від виконання своїх службових обов'язків. 05 листопада 2018 року актом службового розслідування стосовно начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради ОСОБА_1 було встановлено допущення грубих порушень з боку начальника ОСОБА_1, реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб. Комісія пропонувала міському голові розглянути питання щодо службової відповідності начальника ОСОБА_1 займаній посаді, та притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани адміністраторам ЦНАП. Крім цього, 05 листопада 2018 року до міського голови, із службовою запискою звернувся колектив центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради, в якому всі працівники окрім відстороненої позивачки, вказали, що вони занепокоєні ситуацією, яка склалася в колективі, зокрема між начальником ОСОБА_1 та ними, оскільки неодноразово на адресу кожного із них надходили погрози та систематично здійснювався тиск з боку начальника ОСОБА_1 Надалі під керівництвом ОСОБА_1 вони працювати не в змозі і тому просять при вирішенні питання стосовно відповідності займаній посади начальника центру надання адміністративних послуг ОСОБА_1 врахувати їхню думку. При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, їй було запропоновано варіант переходу на нижчу посаду, а саме адміністратором центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради, однак, відповідач зазначає, що на дану пропозицію жодних відповідей не надійшло. Оскільки особа відмовилася від пропозиції щодо зайняття певних посад і не подала заяви про свою згоду, виникають підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач та його представник 20 березня 2019 року в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 20 березня 2019 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення таких заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання рішення постановлено 03 квітня 2019 року у порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно запису в трудовій книжці серії БТ -II №7488916 за №17 від 25.08.2015 року розпорядженням міського голови м. Берегове № 63-к від 25.08.2015 року позивача - ОСОБА_1 призначено на посаду начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради, як таку, що успішно пройшла конкурсний відбір.

25.08.2015 року позивачем прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування та згідно розпорядження міського голови Берегівської міської ради № 63-к від 25.08.2015 року присвоєний 11 -й ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Розпорядженням міського голови Берегівської міської ради № 28-к від 30.03.2018 року позивачу присвоєний 10-й ранг посадової особи місцевого самоврядування.

28 грудня 2017 року наказом начальника ГУ ДМС України в Закарпатській області № 40 «Про проведення перевірок органів реєстрації з питань дотримання ними вимог законодавства при здійсненні реєстрації місця проживання» було затверджено графік проведення перевірок органів реєстрації на території обслуговування в 2018 року.

На виконання вищевказаного наказу, 11 жовтня 2018 року Берегівським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області було здійснено перевірку органу реєстрації центру надання адміністративних послуг Берегівської міської міської ради з питань дотримання законодавства при здійсненні повноважень з питань реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.

Згідно довідки Берегівського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області від 23.10.2018 року за результатами перевірки було виявлено недоліки та порушення, що стали можливими в результаті відсутності контролю з боку керівника за діями підлеглих, та як, результат неналежного виконання своїх службових обов'язків начальником центру надання адміністративних послуг ОСОБА_1

29 жовтня 2018 року Берегівським міським головою було створено комісію з проведення службового розслідування стосовно начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради ОСОБА_1, відсторонивши її від виконання своїх службових обов'язків.

З пояснювальної записки ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року, стосовно фактів, викладених у довідці про проведення перевірки центру надання адміністративних послуг Берегівським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області вбачається, що позивачка не згідна з висновками які зазначені в довідці та що не вважає виявлені недоліки суттєвими, буде працювати над їх усуненням.

31 жовтня 2018 року до Берегівської міської ради надійшло звернення щодо вжиття заходів та недопущення помилок під час оформлення паспорту громадянина України центром надання адміністративних послуг Берегівської міської ради, в якому начальник Берегівського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області вказує, що оскільки почастішали скарги громадян, які звернулись для отримання адміністративних послуг до центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради, на тривалість виготовлення паспорту громадянина України та на непрофесіоналізм керівника та адміністраторів центру, просить з метою недопущення подібних випадків вжити відповідних заходів реагування.

05 листопада 2018 року актом службового розслідування стосовно начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради ОСОБА_1 було встановлено допущення грубих порушень з боку начальника ОСОБА_1, стосовно реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб. Комісія пропонувала міському голові розглянути питання щодо службової відповідності начальника центру надання адміністративних послуг ОСОБА_1 займаній посаді, та притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани адміністраторам центру надання адміністративних послуг.

Також, 05 листопада 2018 року до міського голови, із службовою запискою звернувся колектив центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради, в якому працівники центру, вказали, що вони занепокоєні ситуацією, яка склалася в колективі, зокрема між начальником ОСОБА_1 та ними, оскільки неодноразово на адресу кожного із них надходили погрози та систематично здійснювався тиск з боку начальника ОСОБА_1 Надалі під керівництвом ОСОБА_1 вони працювати не в змозі і тому просять при вирішенні питання стосовно відповідності займаній посади начальника центру надання адміністративних послуг ОСОБА_1 врахувати їхню думку.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи.

Підставою для звільнення за цією нормою є виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи та відсутність можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Згідно приписів ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Виходячи із викладеного при вирішенні спору про звільнення працівника необхідно встановити, що розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок, зокрема, недостатньої кваліфікації працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов'язки, а від переведення на іншу роботу відмовився.

Аналізуючи наведені норми суд звертає увагу, що звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням його фаху, кваліфікації та досвіду трудової діяльності.

При цьому, передумовою для згоди або відмови працівника на переведення на іншу роботу є відповідна пропозиція роботодавця та наявність такої роботи.

Так, твердження відповідача про здійснення пропозиції щодо призначення позивача на відповідну посаду не може вважатись достатнім доказом, рівно як і вважатись таким у розумінні статті 72 КАС України.

Таким чином, суд констатує порушення відповідачем законодавства про працю при проведенні процедури звільнення позивача, оскільки у відповідача відсутній будь-який доказ на підтвердження того, що позивачу - ОСОБА_1 пропонувалася робота в центрі надання адміністративних послуг Берегівської міської ради, що ця вакантна посада відповідає її фаху, кваліфікації та досвіду, а остання відмовилась від неї.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Викладене означає, що звільнення працівника з роботи у зв'язку з виявленою невідповідністю може мати місце лише за умови, якщо власник або уповноважений ним орган вживав заходи для переведення, але працівник відмовився від пропонованого йому переведення на іншу роботу, чи власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві.

Розпорядженням голови Берегівської міської ради за № 74 к від 29.10.2018 року відносно начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради було призначено службове розслідування та створена відповідна комісія.

За результатами розслідування складено акт від 05 листопада 2018 року згідно якого комісія пропонує міському голові розглянути питання згідно статті 147 КЗпП України щодо службової відповідності начальника центру надання адміністративних послуг ОСОБА_1 займаній посаді.

Згідно пункту 8 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 691) за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище. ім"я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

Так, в частині необхідності застосування до спірних правовідносин норм КЗпП України, що встановлюють підстави для звільнення особи з ініціативи власника, суд звертає увагу на те, що в цьому випадку застосуванню підлягають саме норми спеціального законодавства, якими є Закони № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» і № 2493-ІП «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Крім того, пункт 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначає, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим Законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 64 Закону України "Про державну службу", за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 65 Закону України "Про державну службу" встановлено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частина 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" визначає, що дисциплінарними проступками, зокрема, є: дії, що шкодять авторитету державної служби (п. 4); невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (п. 5); недотримання правил внутрішнього службового розпорядку (п. 6).

Згідно ст. 66 Закону України "Про державну службу", до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про державну службу", дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про державну службу» встановлено, що дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

На виконання статті 77 Закону України "Про державну службу", рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Зі змісту вказаних норм, вбачається, що за порушення трудової дисципліни (в тому числі порушення правил внутрішнього трудового розпорядку чи неналежне виконання посадових обов'язків), посадова особа органу місцевого самоврядування може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності із застосуванням одного з видів стягнення (зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність та звільнення з посади) лише в тому разі, коли факт протиправної винної дії або бездіяльності такої посадової особи, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених законодавством, підтверджений достатніми матеріалами, зібраними під час з'ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку.

При цьому, наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення має бути належним чином обґрунтованим, тобто містити стислий виклад обставин вчинення дисциплінарного проступку, його вид і юридичну кваліфікацію, а також вид застосованого стягнення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено законодавства про працю, оскільки суб'єктом владних повноважень був застосований не той правовий алгоритм при здійсненні процедури припинення з позивачем трудового договору.

Щодо довідки про результати перевірки 11.10.2018 року органу реєстрації центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради з питань дотримання законодавства при здійсненні повноважень з питань реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що згідно положення про центр надання адміністративних послуг та посадової інструкції начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради позивач наділена не лише управлінськими функціями посадової особи керівника, а й здійснює функціональні обов'язки адміністратора.

Також, позивач у судовому засіданні пояснила, що порушення виявлені в ході перевірки допущені не з вини останньої, оскільки матеріали реєстраційних справ аналізувалися поза межами центру надання адміністративних послуг та під час перебування позивача у щорічній відпустці.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття ним розпорядження про звільнення ОСОБА_1 № 77-к від 06.11.2018 року.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок). Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Абз. 3 п. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

П. 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно розрахунку згідно довідки відповідача (а.с. 63), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 745,25 грн. (25 088,86 + 4892,33 / 42), а середньомісячна заробітна плата - 15 650,25 грн. (745,25 * ((20 + 22) / 2).

Відтак, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2018 року по 03.04.2019 року, що підлягає виплаті на користь позивача, становить 76 015,50 грн. При цьому, з вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. У зв'язку з чим рішення в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді та присудження виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 15 650,25 грн. підлягає до негайного виконання.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Берегівської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 7, м. Берегове, Закарпатська область, 90201, ЄДРПОУ 04053683) про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Берегівської міської ради № 77-к від 06.11.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1»

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради з 06.11.2018 року.

4. Стягнути з Берегівської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 7, м. Берегове, Закарпатська область, 90201, ЄДРПОУ 04053683) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середню зарплату за час вимушеного прогулу в розмірі 76 015 (сімдесят шість тисяч п'ятнадцять) грн. 50 коп. з відрахуванням податків та зборів.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на займаній на час звільнення посаді начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 15 650 (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 25 коп. підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Суддя Д.В. Іванчулинець