Рішення № 80923585, 29.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року м.Київ № 810/4275/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1.) про зобов'язання гр. ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва - ангар для зберігання зерна за адресою: АДРЕСА_1, Ставищенський район, Київська область (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, на підставі колективного звернення мешканців села Брилівка Ставищенського району, що надійшло з дорученням Держархбудінспекції України від 16.12.2016 №40-7251-Б (вх. №10/10-2012/5 від 20.12.2016), Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області видано направлення для проведення позапланової перевірки від 23.03.2017 №209.17/02 у період з 27.04.2017 по 05.05.2017 по об'єкту будівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1.

За результатами перевірки встановлено, що відповідачем виконано будівельні роботи з будівництва ангара для зберігання зерна, розмірами в плані 19,0 x 12,8 м, без отримання вихідних даних, без розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації, без документу, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст.ст. 26, 29, 30, 31, 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Замовником будівництва - гр. ОСОБА_1 під час виконання будівельних робіт не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України "Про архітектурну діяльність".

Також під час проведення перевірки було виявлено факт експлуатації об'єкту будівництва - ангару зберігання зерна без прийняття в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.03.2012 (серія НОМЕР_2) №322420001001046, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, чим порушено вимоги ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З огляду на виявлені порушення вимог містобудівного законодавства, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області були видані відповідачу приписи про усунення порушень від 05.052017 №С-0505/1 з вимогою зупинити експлуатацію об'єкту та про усунення порушень від 05.05.2017 №С-0505/2 з вимогою усунути допущені правопорушення.

На підставі направлення від 03.10.2017 №797.17/03 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області проведено позапланову перевірку з метою перевірки виконання вимог приписів від 05.05.2017 №С-0505/1 та №С-0505/2, якою встановлено, що вимоги зазначених приписів відповідачем не виконано, чим порушено вимоги п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З огляду на виявлені порушення вимог містобудівного законодавства Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області були видані відповідачу приписи про усунення порушень від 03.10.2017 №С-0310/12 та №С-0310/13 з вимогою усунути допущені правопорушення.

На підставі направлення від 20.02.2018 №90.18/02, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області проведено позапланову перевірку з метою перевірки виконання вимог приписів від 03.10.2017 №С-0310/12 та №С-0310/13.

Під час проведення перевірки на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено, що відповідачу сектором містобудування та архітектури Ставищенської райдержадміністрації видано будівельній паспорт на будівництво господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області від 07.06.2017 №10.

Відповідно до довідки Комунального підприємства Київської обласної ради "Південне бюро технічної інвентаризації" від 30.10.2017 №3059 реєстрація права власності на гараж, розташований за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1 до 01.01.2013 не проводилась.

Відповідачем вимоги приписів від 03.10.2017 №С-0310/12 та №С-0310/13 не виконано, а саме не подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт та не зупинено експлуатацію об'єкту будівництва.

Також перевіркою встановлено, що будівельні роботи з будівництва господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 виконано не у відповідності до п. 4 Вимог до забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, визначених будівельним паспортом на будівництво господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області, виданим сектором містобудування та архітектури Ставищенської райдержадміністрації від 07.06.2017 №10, а саме: будівельні роботи з будівництва господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області виконано на відстані менше 10 метрів від існуючого житлового будинку, що розташований на суміжній земельній ділянці, по факту відстань становить 6 метрів 55 сантиметрів.

Беручи до уваги викладені обставини, керуючись вимогами ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивач звернувся до суду з вимогами про знесення самочинного будівництва.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Присутній у судових засіданнях 20.11.2018 та 28.11.2018 представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Сторони у судове засідання, призначене на 12.03.2019 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Крім того, у матеріалах справи наявне клопотання позивача від 11.02.2019 б/н про здійснення розгляду справи за відсутності представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України (а.с. 177-178).

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно із ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

У період з 27.04.2017 по 05.05.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі колективного звернення мешканців села Брилівка Ставищенського району, що надійшло з дорученням Держархбудінспекції України від 16.12.2016 №40-7251-Б (вх. №10/10-2012/5 від 20.12.2016), було проведено позапланову перевірку дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті: будівництво ангару для зберігання зерна за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1.

Перевірка проведена у присутності ОСОБА_1.

Результати перевірки оформлені актом від 05.05.2017 б/н (а.с. 17).

За результатами перевірки з виїздом на місце встановлено, що ОСОБА_1 у період з 13.03.2012 по 29.08.2012 за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1 виконано будівельні роботи з будівництва ангара для зберігання зерна, розмірами в плані 19,0 x 12,8 м, без отримання вихідних даних, без розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації, без документу, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст.ст. 26, 29, 30, 31, 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Замовником будівництва - ОСОБА_1 під час виконання будівельних робіт не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України "Про архітектурну діяльність".

Також під час проведення перевірки було виявлено факт експлуатації об'єкту будівництва - ангару зберігання зерна без прийняття в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Будівельні роботи з будівництва ангара для зберігання зерна гр. ОСОБА_1 виконано на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3 за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1, що не відведена для цієї мети.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.03.2012 (серія НОМЕР_2) №322420001001046, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, чим порушено вимоги ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З огляду на виявлені порушення вимог містобудівного законодавства, на підставі акту перевірки від 05.05.2017 б/н, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області були видані ОСОБА_1 приписи:

- №С-0505/1 від 05.05.2017, яким зобов'язано відповідача зупинити експлуатацію об'єкту - ангару для зберігання зерна за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1, з моменту вручення припису (а.с.18);

- №С-0505/2 від 05.05.2017, яким зобов'язано відповідача у термін до 30.09.2017 усунути допущені порушення (а.с.19).

Акт перевірки від 05.05.2017 б/н та приписи від 05.05.2017 №С-0505/1, №С-0505/2, у зв'язку з відмовою відповідача від їх отримання, направлені позивачем засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1, про що свідчать надані суду копії фіскального чеку про відправку рекомендованого поштового відправлення та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 11.05.2017 (а.с. 54, 56).

За результатами розгляду матеріалів перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення від 31.05.2017 №1-Л-А-3105/1, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 96 КУпАП, про що винесено постанову від 09.06.2017 №А-0906/5 (а.с.20-23).

03 жовтня 2017 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області було видано направлення для проведення позапланової перевірки щодо виконання ОСОБА_1 вимог приписів від 05.05.2017 №С-0505/1 та №С-0505/2 (а.с. 25).

За результатами проведеної 03.10.2017 позапланової перевірки виконання ОСОБА_1 вимог приписів від 05.05.2017 №С-0505/1 та №С-0505/2 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області був складений акт від 03.10.2017 №Т-0310/3 (а.с.26-33).

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 вимоги приписів від 05.05.2017 №С-0505/1 та від 05.05.2017 №С-0505/2 не виконано, чим не усунено порушення вимог ст. 24, 26, 29, 30, 31, 34, 36, ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вимог ст. 11 Закону України "Про архітектурну діяльність", а саме: не отримано вихідних даних, не розроблено та не затверджено в установленому законодавством порядку проектну документацію, не подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Замовником будівництва - ОСОБА_1 не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду.

Не зупинено експлуатацію об'єкту будівництва - ангару для зберігання зерна.

Будівельні роботи з будівництва ангара для зберігання зерна гр. ОСОБА_1 виконано на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3 за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1, що не відведена для цієї мети.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.03.2012 (серія НОМЕР_2) №322420001001046, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Цільове призначення земельної ділянки не змінено.

З огляду на виявлені порушення вимог містобудівного законодавства, на підставі акту від 03.10.2017 №Т-0310/3, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області були видані ОСОБА_1 приписи:

- №С-0310/12 від 03.10.2017, яким відповідача зобов'язано зупинити експлуатацію об'єкту - ангару для зберігання зерна за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1, з 10.10.2017 (а.с.34);

- №С-0310/13 від 03.10.2017, яким зобов'язано відповідача у термін до 03.11.2017 усунути допущені порушення (а.с.35).

Акт перевірки від 03.10.2017 №Т-0310/3 та приписи від 03.10.2017 №С-0310/12, №С-0310/13, у зв'язку з відмовою відповідача від їх отримання, направлені позивачем засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1

На підтвердження відправки відповідачу Акту перевірки від 03.10.2017 №Т-0310/3 та приписів від 03.10.2017 №С-0310/12, №С-0310/13 позивачем надано суду копію фіскального чеку про відправку рекомендованого поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0113326893144 та роздруківку з сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 57, 98-99).

За результатами розгляду матеріалів перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення від 03.10.2017 №1-Л-А-310/1, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП, про що винесено постанову від 18.10.2017 №А-1810/1 (а.с. 36-39).

20 лютого 2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області було видано направлення для проведення позапланової перевірки щодо виконання ОСОБА_1 вимог приписів від 03.10.2017 №С-0310/12 та №С-0310/13 (а.с. 42).

За результатами проведеної у період з 20.02.2018 по 21.02.2018 позапланової перевірки виконання ОСОБА_1 вимог приписів від 03.10.2017 №С-0310/12 та №С-0310/13 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області був складений акт від 21.02.2018 №Т-2102/41 (а.с. 43-51).

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 отримано будівельній паспорт на будівництво господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської обл., виданого сектором містобудування та архітектури Ставищенської райдержадміністрації від 07.06.2017 №10.

Комунальним підприємством Київської обласної ради "Південне бюро технічної інвентаризації" видано технічний паспорт на гараж по АДРЕСА_1 Ставищенського району, Київської обл., від 26.10.2017 №401.

Відповідно до довідки Комунального підприємства Київської обласної ради "Південне бюро технічної інвентаризації" від 30.10.2017 №3059, реєстрація права власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1, Ставищенський район Київської області, до 01.01.2013 не проводилась.

ОСОБА_1 вимоги приписів від 03.10.2017 №С-0310/12 та №С-0310/13 не виконано, а саме не подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт; не зупинено експлуатацію об'єкту будівництва.

Також перевіркою встановлено, будівельні роботи з будівництва господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 виконано не у відповідності до п. 4 Вимог до забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, визначених будівельним паспортом на будівництво господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області, виданого сектором містобудування та архітектури Ставищенської райдержадміністрації від 07.06.2017 №10, а саме: будівельні роботи з будівництва господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області виконано на відстані менше 10 метрів від існуючого житлового будинку, що розташований на суміжній земельній ділянці, по факту відстань становить 6 метрів 55 сантиметрів.

Акт перевірки від 21.02.2018 №Т-2102/41 направлений позивачем засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1, на підтвердження чого суду надано копію фіскального чеку про відправку рекомендованого поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0113326328650 та інформацію з сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 55, 102-103).

Вважаючи наявними підстави для знесення самочинно збудованого об'єкту будівництва - ангару для зберігання зерна за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 №687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон №3038-VI).

Як встановлено частиною 1 статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №3038-VI проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Згідно з частиною 3 статті 27 Закону №3038-VI надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч. 4 ст. 27 Закону №3038-VI).

Частиною 1 статті 31 Закону №3038-VI передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №3038-VI щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом частин 2-5 цієї ж статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Наведеним положенням кореспондують приписи статті 38 Закону №3038-VI, відповідно до частини 1 якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону №3038-VI за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

За результатами останньої перевірки Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, результати якої оформлено актом перевірки від 21.02.2018 №Т-2102/41, встановлено, що ОСОБА_1 вимоги приписів не виконано, а саме не подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт та не зупинено експлуатацію об'єкту будівництва.

Також перевіркою встановлено, будівельні роботи з будівництва господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 виконано не у відповідності до п.4 Вимог до забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, визначених будівельним паспортом на будівництво господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області, виданого сектором містобудування та архітектури Ставищенської райдержадміністрації від 07.06.2017 №10, а саме: будівельні роботи з будівництва господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області виконано на відстані менше 10 метрів від існуючого житлового будинку, що розташований на суміжній земельній ділянці, по факту відстань становить 6 метрів 55 сантиметрів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 13.03.2012 (а.с. 156).

07 червня 2017 року сектором містобудування та архітектури Ставищенської райдержадміністрації видано відповідачу будівельній паспорт на будівництво господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області, реєстраційний номер №10 (а.с. 152-154).

Відповідно до довідки Комунального підприємства Київської обласної ради "Південне бюро технічної інвентаризації" від 30.10.2017 №3059 реєстрація права власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 до 01.01.2013 не проводилась (а.с. 157).

Перевіряючи обґрунтованість виявлених Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області під час перевірки порушень судом встановлено, що пунктом 4 будівельного паспорту на будівництво господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області, виданого сектором містобудування та архітектури Ставищенської райдержадміністрації від 07.06.2017 №10, встановлені мінімально допустимі відстані від об'єкта, який проектується, до існуючих будинків та споруд, а саме вказано: будівництво проводити за 10 м. від існуючих будинків та споруд.

При цьому, відповідачем не спростовано, що будівництво господарської будівлі за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1, проводилось без подання до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, тобто без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 376 Цивільного кодексу України статті нерухоме майно вважається самочинним будівництвом за наявності хоча б однієї з трьох умов, а саме: 1) воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) воно збудоване або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) воно збудоване або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, об'єкт будівництва за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1) є самочинним.

Разом з тим, суд зазначає, що збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 Цивільного кодексу України: 1) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; 2) якщо така забудова порушує права інших осіб; 3) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; 4) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Тобто, можливість знесення самочинного будівництва закон пов'язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням припису.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №814/2645/15 та від 31.07.2018 у справі №813/6426/14.

Суд враховує, що самочинне будівництво здійснене відповідачем на своїй земельній ділянці та відповідає меті відведення цієї земельної ділянки.

При цьому, відповідачем були здійснені дії щодо отримання будівельного паспорту на забудову вказаної земельної ділянки.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України №6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 Цивільного кодексу України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 Цивільного кодексу України).

Пунктом 24 вказаної Постанови №6 визначено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.

Позивач у ході розгляду справи не надав належних і достатніх доказів, що безумовно свідчили б про виконання відповідачем будівельних робіт всупереч інтересам держави чи суспільства, з істотним порушенням будівельних норм та інтересів інших осіб.

Стосовно встановленого перевіркою виконання будівництва на відстані менше 10 метрів від існуючого житлового будинку, що не відповідає п.4 Вимог до забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, визначених будівельним паспортом на будівництво господарської будівлі (гараж на 2 машино-місця-сарай) по АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області, виданого сектором містобудування та архітектури Ставищенської райдержадміністрації від 07.06.2017 №10, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів неможливості перебудови об'єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Публічно-правовий характер діяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України спрямований на забезпечення принципу законності у сфері містобудування. Однак, досягатися він повинен не за рахунок порушення чи створення загрози порушення інших охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач всупереч законодавчо передбаченого принципу пропорційності намагається застосувати до відповідача такий захід впливу, що очевидно не відповідає балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких спрямована вимога про знесення самочинного будівництва.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних і достатніх доказів в підтвердження наявності підстав, з якими закон пов'язує право контролюючого органу звертатись з вимогами про знесення самочинного будівництва.

При цьому суд звертає увагу та вважає недоведеним відповідачем факт належного направлення відповідачу актів перевірок та прийнятих на їх підставі приписів.

Так, на підтвердження відправки відповідачу Акту перевірки від 03.10.2017 №Т-0310/3 та приписів від 03.10.2017 №С-0310/12, №С-0310/13 позивачем надано суду копію фіскального чеку про відправку рекомендованого поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0113326893144 та роздруківку з сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 57, 98-99).

При цьому судом неодноразово ухвалами суду від 10.09.2018, 11.10.2018, 28.11.2018 було витребувано від позивача копію поштового повідомлення про вручення акту, приписів та протоколу від 03.10.2017 року.

На виконання ухвал суду позивачем надано суду копію фіскального чеку про відправку рекомендованого поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0113326893144 та роздруківку з сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Дослідивши зміст інформації, яка міститься на сайті ПАТ «Укрпошта» у розділі відстеження поштових відправлень, суд зазначає, що поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0113326893144 було відправлено 05.10.2017 з поштового відділення 01133 м.Київ, 06.10.2017 надійшло на поштове відділення 09434 с.Брилівка, 10.10.2017 поштове відправлення повернуто за зворотною адресою із зазначенням причини: «за заявою відправника», 12.10.2017 поштове відправлення вручено відправнику на поштовому відділенні 01133 м.Київ.

Отже з наведеного вбачається, що поштове відправлення, в якому відповідачу було направлено Акт перевірки від 03.10.2017 №Т-0310/3 та приписи від 03.10.2017 №С-0310/12, №С-0310/13 - не було вручено відповідачу із зазначенням причини невручення: «за заявою відправника».

Відповідно до п.117 Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, причиною повернення відправнику поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0113326893144 є письмова заява відправника, що свідчить про невручення поштового відправлення із причин, які не залежали від адресата (відповідача у справі). При цьому позивачем не пояснено суду причин повернення поштового відправлення і не надано суду належних доказів вручення поштового відправлення адресату, що приводить суд до висновку про нездійснення позивачем усіх передбачених законодавством дій, направлених на ознайомлення суб'єкта містобудування із результатами перевірки. Ненадання позивачем належних та допустимих доказів отримання відповідачем результатів перевірки у даному випадку свідчить про необізнаність суб'єкта містобудування із результатами перевірки.

Крім того, на підтвердження відправки відповідачу Акту перевірки від 21.02.2018 №Т-2102/41 суду надано копію фіскального чеку про відправку рекомендованого поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0113326328650 та інформацію з сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 55, 102-103).

При цьому судом неодноразово ухвалами суду від 10.09.2018, 11.10.2018, 28.11.2018 було витребувано від позивача копії документів, складених за результатами перевірки відповідача, проведеної 20.02.2018-21.02.2018 та докази отримання відповідачем акту перевірки від 23.02.2018.

На виконання ухвал суду позивачем надано суду копію фіскального чеку про відправку рекомендованого поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0113326328650 та роздруківку з сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Дослідивши зміст інформації, яка міститься на сайті ПАТ «Укрпошта» у розділі відстеження поштових відправлень, суд зазначає, що поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0113326328650 було відправлено 23.02.2018 з поштового відділення 01133 м.Київ, 27.02.2018 надійшло на поштове відділення 09434 с.Брилівка, 01.03.2018 поштове відправлення повернуто за зворотною адресою із зазначенням причини: «неповна адреса», 05.03.2018 поштове відправлення вручено відправнику на поштовому відділенні 01133 м.Київ.

Отже з наведеного вбачається, що поштове відправлення, в якому відповідачу було направлено Акт перевірки від 21.02.2018 №Т-2102/41 - не було вручено відповідачу із зазначенням причини невручення: «неповна адреса».

Відповідно позивачем не надано суду належних доказів вручення відповідачу акту перевірки, проведеної в період з 20.02.2018 по 21.02.2018, а причина повернення поштового відправлення «неповна адреса» - не залежала від волі адресата (відповідача у справі) та позбавила відповідача можливості ознайомитися із результатами перевірки та оскаржити її результати у разі незгоди з ними.

При цьому позивачем не надано суду будь-яких пояснень з приводу складання документів за результатами перевірки відповідача, проведеної в період з 20.02.2018 по 21.02.2018.

Отже, суду не надані докази належного направлення та вручення відповідачу результатів перевірок відповідача від 03.10.2017, від 21.02.2018, а тому позивач не може обґрунтовувати позовні вимоги результатами перевірок, які не доведені до відома відповідача у належний спосіб.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 29.03.2019.

Суддя Кушнова А.О.