Рішення № 80923535, 18.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2019 року Справа № 280/156/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

позову ОСОБА_1

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області , Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізької області

про зобов'язання повернути безпідставно сплачену суму, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (надалі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області, в якому позивач просить суд: зобов'язати відповідача повернути позивачу безпідставно сплачену суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6700 грн. під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, шляхом формування та направлення до управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6700 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 25.08.2018 року при укладенні договору купівлі-продажу позивач сплатив збір на обов'язкове пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна в розмірі 1% вартості від придбаної квартири, а саме 6700,00 грн. хоча житло придбавалось вперше, отже вважає, що вона не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наданою інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а отже сплата позивачем збору на обов'язкове пенсійне страхування є безпідставною та підлягає поверненню. У зв'язку з чим звернулась до відповідача про повернення безпідставно сплачених коштів, однак надано відповідь про відмову у поверненні коштів. Відмову вмотивував тим, що відсутні підстави для такого повернення за відсутності правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (вх. №3181 від 25.01.2019), в якому послався, що відповідач не володіє інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, тому не має можливості встановити факти придбання житла фізичними особами вперше. Також зазначив, що кошти не включаються до бюджету Пенсійного фонду таким чином не має права ними розпоряджатись. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області подало до суду пояснення (вх. №5114 від 07.02.2019) в яких зазначає, що є неналежним учасником адміністративної справи, оскільки відповідно до ст. 45 Бюджетного кодексу України органи Державної казначейської служби україни ведуть бухгалтерський облік надходжень до Державного бюджету України та за подання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Крім того відповідно п. 5 Порядку №787 подання подається платником до органу Державної казначейської служби України. Просить відмовити в задоволені позовної заяви.

Також Управлінням Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області подано до суду пояснення (вх. №5329 від 08.02.2019) у яких зазначено, що сплачені кошти зараховано до Державного бюджету та Порядком від 03.09.2013 №787 визначено механізм повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів. Отже органи Казначейства не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), а здійснюють повернення тільки на підставі подання контролюючого органу. Просив відмовити в задоволені позову.

Ухвалою судді від 15.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 07.02.2019 без виклику сторін.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області від 17.10.1998 року 25.06.2018 року укладено договір купівлі - продажу квартири між ОСОБА_2, що діє за себе особисто та від імені ОСОБА_3, а також ОСОБА_6 (Продавці). Предметом договору є квартира за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).

Вищевказаний договір купівлі - продажу квартири від 25.06.2018 року посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1863.

В пункті 2 вищевказаного договору купівлі - продажу квартири визначено, що продаж квартири здійснюється за 670000,00 грн.

Позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна 1% від вартості придбаного нерухомого майна в розмір 6700,00 грн., про що наявна в матеріалах справи квитанція від 25.06.2018 року № 071910028 (а.с.17).

ОСОБА_1 21.11.2018 року звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6700,00 грн., зазначивши при цьому, що придбав житло вперше, оскільки до 25.06.2018 року відсутні відповідні записи про внесення відомостей до Реєстру про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження за позивачем (а.с. 12).

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя своїм листом від 29.11.2018 року № 19830/08.01 відмовило позивачу у поверненні коштів, оскільки Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати коло осіб, які придбавають нерухоме майно вперше та зазначив, що зазначене питання може бути розглянуте в судовому порядку.

Не погоджуючись із зазначеними діями суб'єкта владних повноважень, а саме з відмовою відповідача повернути позивачу збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно п. 8 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Таким чином, громадяни, які придбавають нерухоме майно у вигляді житла вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та звільнені від обов'язку сплачувати такий збір в розмірі 1% від вартості нерухомого майна. Для встановлення наявності обставин, які звільняють громадянина від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі житла, необхідно перевірити, чи придбавається таке нерухоме майно особою вперше.

Відповідно до п. 2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (далі - Порядок № 1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства).

Пунктом 15-1 Порядку № 1740 передбачено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку № 1740, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

В матеріалах справи, на підтвердження факту придбання житла позивачем вперше надано договір купівлі-продажу квартири від 25.06.2018 року, який зареєстрований в реєстрі за №1863, та під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №987512623101, та посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5

Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6700,00 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 071910028 від 25.06.2018. (а.с. 17).

Так, сторонами до матеріалів справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до п. 3 Порядок №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 10 Порядку № 787, заява та подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Відповідно до п. 15 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 є звільненою від сплати збору на обов'язкове державне соціальне страхування як така, що придбала житло вперше, отже наявні підстави для зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжя Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 6700,00 грн. Разом з тим позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути суму безпідставно сплаченого збору задоволенню не підлягають, оскільки з урахуванням приписів законодавства належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов'язання відповідача сформувати та направити до відповідного органу казначейства подання про повернення сплачених коштів

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 2700,00 грн., суд вважає, що відсутні підстави для їх задоволення, у зв'язку з наступним.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання правової допомоги №492/ш від 21.11.2018; розрахунок витрат на правову допомогу; квитанція до прибуткового касового ордера №492/ш/1 від 20.11.2018 за послугу: консультація і роз'яснення з питання вирішення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму 700,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера №492/ш/2 від 20.11.2018 за послугу: складання заяви про повернення безпідставно сплаченого на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму 300,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера №492/ш/3 від 20.11.2018 за послугу: складання адміністративного позову про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії на суму 1700,00 грн.

Згідно ч.ч.1 -3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.134 КАС України:

1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Перелік послуг які були надані адвокатом це складання адміністративного позову та складання заяви. Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов та заяву було підписано та направлено до суду безпосередньо позивачем, а не його представником. Також щодо консультації слід зазначити, що на підтвердження тривалості витраченого адвокатом часу вказаного в розрахунку витрат на правову допомогу позивачем суду не надано жодних доказів, крім того в матеріалах справи відсутній акт прийму-передачі робіт. Вказане не підтверджує співмірність витрат на оплату послуг адвоката, як того вимагає п.5 ст.134 КАС України.

Отже, клопотання позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 6700,00 грн. сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, б.2-б, код ЄДРПОУ 41248629).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 18.03.2019 року.

Суддя Н.В.Стрельнікова