Рішення № 80923288, 26.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м.Житомир справа № 240/371/19

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Єфремова О.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Жмуцької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання податкової вимоги № 58281-53 від 08.08.2018 протиправною,

встановив:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду із позовом в якому просить визнати протиправною податкову вимогу Головного управління ДФС України у Житомирській області №58281-53 від 08.08.2018 щодо встановлення податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, у розмірі 9865,05 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що оспорювана податкова вимога є наслідком прийняття 01.08.2018 ГУ ДФС у Житомирській області податкового повідомлення-рішення № 0056892-5313-0619, яке не надіслане на його адресу, а тому вважає, що визначений податковий борг згідно податкової вимоги виставлений безпідставно та незаконно.

Відповідно до ухвали судді від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання у справі на 12.03.2019.

12.03.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.49, зворотній бік а.с.49), в обґрунтування якого вказано, що у зв'язку із несплатою позивачем податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2017 роки та виникненням податкового боргу Головним управлінням ДФС у Житомирській області було сформовано податкову вимогу, яку направлено на адресу позивача, яка зазначена в обліковій картці платника податків. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.03.2019.

Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві та додаткових пояснень. Зокрема вказала, що незважаючи на невідповідність податкових адрес, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності позивача перебуває будівля за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 695,8 кв. м., тому в розумінні ст. 266 Податкового кодексу України вказана будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 є власником будівлі технічного ремонту та обслуговування автотранспорту, загальною площею 695,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.60).

Право власності виникло у позивача на підставі договорів купівлі-продажу від 25.12.2008 (серія та номер:5667) та від 02.06.2011 (серія та номер: 1513). Вказане майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.11.2014 (індексний номер:17125941), який міститься в матеріалах справи (а.с.60) та є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

01.08.2018 відповідачем, згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення - рішення №0056892-5313-0619 від 01.08.2018, яким визначено позивачу податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в розмірі 8906,24 грн. Сума нарахованого зобов'язання підлягала сплаті протягом 60 днів з дня вручення особі податкового повідомлення - рішення, що передбачено п.п.266.10.1 пункту 266.10 ст.266 Податкового кодексу України. Означене податкове повідомлення-рішення Головним управлінням ДФС України у Житомирській області було надіслано позивачу на його податкову адресу: АДРЕСА_1.

Однак, у зв'язку із наявною податковою заборгованістю ОСОБА_3 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 роки, станом на 07.10.2018, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу №58281-53 від 08.10.2018 щодо сплати боргу у розмірі 9865,05 грн, яка була надіслана останньому. Вказаною вимогою, позивача попереджено, що починаючи з 07.10.2018 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке останній набуде прав власності у майбутньому поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), які визначені Податковим кодексом України.

Вважаючи сформовану податкову вимогу №58281-53 від 08.10.2018 безпідставною та незаконною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховане наступне.

Відтак, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, чинного у момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та регулює, зокрема порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (п.6.1 ст.6 ПК України).

Згідно з приписами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 вказаного Кодексу платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 ПК України).

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відтак, положеннями п.265.1. ст.265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України регулюється нарахування та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.266.1 ст.266 ПК України).

Підпунктом 266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України визначеного, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 є власником нерухомого майна, загальною площею 695,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке у відповідності до вказаних вище норм підпадає під оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Зокрема з розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік по об'єктах оподаткування, які належать позивачу вбачається, що з січня 2017 року по грудень 2017 року контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання позивачу у загальному розмірі 8906,24 грн (а.с.61), а також при формуванні податкової вимоги фіскальним органом врахована наявна заборгованість позивача за 2016 рік зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 958,81 грн.

Ссуд акцентує увагу на тому, що з доводів позивача вбачається, що розмір податкового зобов'язання, нарахованого Головним управлінням ДФС України в Житомирській області, а саме 9865,05 грн ним не оспорюється, ОСОБА_3 не згоден лише із порядком надіслання податкового повідомлення - рішення відповідачем.

Щодо посилання позивача на порушення порядку надіслання податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем безпосередньо в обґрунтування позовних вимог та його представником під час розгляду справи неодноразово наголошувалося на тому, що позивач не отримував податкове повідомлення-рішення №0056892-5313-0619 від 01.08.2018, у зв'язку із чим вважає, що обов'язок позивача зі сплати нарахованої суми грошового зобов'язання із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки відсутній. З огляду на це, позивач виключає право відповідача формувати та надсилати йому податкову вимогу та приймати будь - які рішення.

Так, податкове повідомлення - рішення було надіслано контролюючим органом на податкову адресу: АДРЕСА_1, яка безпосередньо значиться у документах, які містяться в матеріалах справи та взяті до уваги фіскальним органом під час направлення податкового повідомлення-рішення №№0056892-5313-0619 від 01.08.2018 позивачу.

Зокрема відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №932201 серії В02 від 06.05.2009 та його додатку (а.с.58), довідки про взяття на облік платника податків №438 від 07.05.2009 (а.с.59), місцем проживання ОСОБА_3 значиться: АДРЕСА_1.

В свою чергу, позивачем також самостійно 05.02.2019 при поданні до Головного управління ДФС в Житомирській області декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2018 рік в графі «Податкова адреса» та в звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 03.02.2019 в графі «Місце проживання» зазначено таку ж саму адресу, на яку було направлено податкове повідомленні-рішення, яке слугувало наслідком прийняття податкової вимоги № 58281-53 від 08.10.2018 (а.с.55-56).

З огляду на викладене, твердження позивача про неотримання податкового повідомлення-рішення, спростовуються встановленими обставинами справи під час її розгляду та вважається врученим належним чином. Крім того, отримання корінця податкового повідомлення - рішення Форми «Ф» № 0056892-5313-0619 представником позивача (за довіреністю 06.08.2018) підтверджуються також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с.57).

Враховуючи матеріали справи та наведені норми права, суд погоджується з позицією відповідача, що ОСОБА_3 було належним чином надіслано податкове-повідомлення рішення про нарахування зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та останній повинен був сплатити вказаний податок у встановлений законом строк.

Отже, зважаючи на викладене та встановлені обставини справи, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58281-53 від 08.10.2018 є правомірною та складена у порядку визначеному Законом, відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, частинами 1,2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суб'єктом владних повноважень доведено правомірність винесеної оскаржуваної податкової вимоги, відповідно вимоги позивача не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання податкової вимоги № 58281-53 від 08.08.2018 протиправною відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

Повне судове рішення складене 04 квітня 2019 року