Рішення № 80923245, 04.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/88/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- Бахал Г.В., позивач) звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі - департамент, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про відмову в призначенні виплати адресної допомоги та рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.02.2019 №7 про відмову в призначенні виплати адресної допомоги, зобов'язання поновити виплату адресної допомоги негайно після проголошення судового рішення, утриматись від подальшого призупинення її виплати, зобов'язання виплатити заборгованість з 23.08.2018 негайно після проголошення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, його сім'ї була призначена щомісячна адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлових комунальних послуг на сім'ю з 23.08.2018 по 22.02.2019, однак йому допомога не була призначена. 22.10.2018 ОСОБА_1 надав відповідачу довідку приватного підприємства «АВГ Сервіс» від 19.10.2018 про те, що позивач з 19.10.2018 до теперішнього часу працює на посаді менеджера. Проте департамент рішенням відмовив у призначенні ОСОБА_1 вказаної допомоги, посилаючись на рішення Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної державної адміністрації в місті Києві, яким була припинена щомісячна адресна допомога у зв'язку з тим, що був не працевлаштований, та абзац 10 пункту 3 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 №505 (далі-Порядок №505), згідно з яким особам працездатного віку, яким грошову допомогу було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність. Вважає, що діями, які полягають у невиплаті та неперерахуванні йому адресної допомоги, департамент грубо порушив охоронювані Конституцією України та законами України його права, тим самим позбавивши єдиного джерела для покриття витрат для проживання, в тому числі можливості оплачувати житлово-комунальні послуги, що призводить до необхідності примусового повернення до покинутого місця проживання, а тому просив скасувати оскаржувані рішення як протиправні.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-1а).

У відзиві на позов (а.с.41-44) представник департаменту позовних вимог ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що за заявою позивача та його сім'ї, яке було розглянуте Комісією як первинне звернення, 06.09.2018 прийнято рішення про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання у таких розмірах: ОСОБА_2 - 442,00 грн., ОСОБА_1 - 442,00 грн., ОСОБА_3 - 1000,00 грн., ОСОБА_4 - 1000,00 грн.

В ході обробки документів та внесення відомостей в програму АСКОПД /КОМТЕХ -SOC, було виявлено, що позивач та його сім'я вже перебували на обліку як внутрішньо переміщені особи в Управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та були отримувачами щомісячної адресної допомоги. На вимогу п.6 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (далі - Порядок №365), Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на адресу Департаменту 14.09.2018 надійшли супровідний до особової справи отримувача допомоги за вих.№389, атестат №2591 та особова справа №628750. Згідно даних документів департаментом встановлено, що позивачу було припинено виплату у зв'язку з не працевлаштуванням. Відповідно до абз. 10 п.3 Порядку №505 особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність. У зв'язку з вказаною інформацією 18.09.2018 департаментом прийнято рішення про зміну виплат, тобто виключення допомоги для позивача, як такого, що втратив право на виплату грошової допомоги та направлено повідомлення для ОСОБА_2 №11.5-7/13072 від 11.09.2018.

Позивач та його сім'я повторно 14.02.2019 звернулися із заявою про призначення адресної допомоги. Рішенням Комісії від 21.02.2019 таку допомогу призначено ОСОБА_2, та дітям ОСОБА_3, ОСОБА_4, а позивачу відмовлено в призначені допомоги згідно п.3 Порядку №505. Таким чином, вважає, що департаментом повністю доведено правомірність прийняття рішення про виключення з нарахування позивача для виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, а в подальшому про відмову в призначенні виплати адресної допомоги.

Враховуючи вимоги статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.08.2018 №0000601509 (а.с.13).

23.08.2018 дружина позивача ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги для покриття витрат на проживання, оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно витягу з протоколу від 06.09.2018 №34 засідання комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призначити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам (а.с.36).

Рішенням від 10.09.2018 відповідачем була призначена допомога, з таким розрахунком: ОСОБА_2 - 442 грн., ОСОБА_1 - 442 грн., ОСОБА_3 - 1000 грн., ОСОБА_4 - 1000 грн. (а.с.46).

Відповідно до повідомлення про надання допомоги переміщеним особам на проживання від 11.09.2018 №11.5-7/13072 сім'ї позивача призначено вказану допомогу з 23.08.2018 по 22.10.2018 - 2884 грн., з 23.10.2018 по 22.12.2018 - 2663 грн., з 23.12.2018 по 22.02.2019 - 2442 грн. (а.с.47).

Листом від 14.09.2018 №389 Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації скеровано на адресу відповідача особу справу ОСОБА_2 №621750 та атестат №2591 (а.с.48-49).

18.09.2018 департаментом прийнято рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, яким здійснено перерахунок в межах терміну призначення, відповідно до якого ОСОБА_1 не включений до розрахунку, допомога переміщеним особам на проживання з 23.08.2018 по 22.02.2019 призначена у сумі 2442,00 з урахуванням виплат (а.с.50).

Відповідно до повідомлення про надання допомоги переміщеним особам на проживання від 18.09.2018 №11.5-7/13412 сім'ї позивача призначено вказану допомогу з 23.08.2018 по 22.02.2019 в сумі 2442 грн. (а.с.47).

19.10.2018 ОСОБА_1 надав відповідачу довідку, що він дійсно прийнятий на роботу в ПП «АВГ Сервіс» на посаду менеджера з 19 жовтня 2018 згідно наказу №19 від 18 жовтня 2018 року (а.с.17).

26.11.2018 позивач звернувся з запитом щодо доступу до публічної інформації, в якому просив надати йому інформацію, на підставі чого йому було відмовлено в призначенні соціальної виплати як внутрішньо переміщеній особі (а.с.18).

Листом від 29.11.2018 №11.2-0-26/11 Департамент соціальної політики Луцької міської ради зазначив, що згідно пункту 7 Порядку №505, та враховуючи інформацію в особовій справі ОСОБА_2, яка надійшла від управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, в зв'язку із зміною категорії працездатності (звільнення з роботи 31.05.2016 згідно наказу від 31.05.2018 №202/к), розмір допомоги на нього був зменшений на 50% та в подальшому припинений в зв'язку з не працевлаштуванням. Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність (а.с.19).

14.02.2019 позивач та його сім'я повторно звернулися до відповідача із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги для покриття витрат на проживання, оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно з витягом з протоколу від 21.02.2019 №7 засідання комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призначити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на ОСОБА_2 та дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відмовити в призначенні (відновленні) допомоги чоловіку ОСОБА_1 згідно п.3 постанови №505 (а.с.52).

Рішенням від 22.02.2019 відповідачем була призначена допомога, з таким розрахунком: ОСОБА_2 - 442 грн., ОСОБА_3 - 1000 грн., ОСОБА_4 - 1000 грн. Позивач ОСОБА_1 до розрахунку не включений (а.с.53).

Відповідно до повідомлення про надання допомоги переміщеним особам на проживання від 25.02.2019 №11.5-7/527/2019 сім'ї позивача призначено вказану допомогу з 23.02.2019 по 22.08.2019 в сумі 2442 грн. (а.с.51).

25.02.2019 позивач звернувся з запитом щодо доступу до публічної інформації, в якому просив надати йому копію рішення комісії про відмову у призначенні йому виплати адресної допомоги, в якій заначити дату та номер даного рішення (а.с.35).

Листом від 28.02.2019 №11.2-0-26/3 департамент скерував в адресу ОСОБА_1 витяги з протоколів комісії від 06.09.2019 №34 та від 21.02.2019 №7, а також повідомив позивача про те, що на обліку в департаменті соціальної політики перебуває ОСОБА_2, як одержувач щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на сім'ю з 23.08.2018 по 22.02.2019 та з 23.02.2019 по 22.08.2019. З 17.09.2018 в департамент надійшла особова справа ОСОБА_2 та довідка-атестат про припинення щомісячної адресної допомоги на проживання управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Враховуючи те, що у даній особовій справі виплата грошової допомоги на позивача була припинена відповідно до пункту 7 Порядку №505, по заяві ОСОБА_2 від 23.08.2018 (№8937) був здійснений перерахунок в межах терміну призначення та виключено його із розрахунку відповідно до пункту 3 даного Порядку. (а.с.36).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За правилами статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кабінет Міністрів України постановою №505 затвердив Порядок, який визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) (п.1 Порядку №505).

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до пункту 3 Порядку №505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах, зокрема, для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї); для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність (пункт 3 Порядку №505).

Таким чином, зазначеними положеннями Порядку №505 законодавець визначив граничний шестимісячний термін призначення і виплати грошової допомоги, після закінчення якого, особа повинна звертатись до уповноважених органів з відповідною заявою про призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що вперше адресна допомога як внутрішньо переміщеним особам була призначена сім'ї позивача та виплачувалась по 08.02.2017, що слідує з атестата Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №2591 (а.с.49). Позивач отримував грошову допомогу у розмірі 442,00 грн. до 08.02.2017, яка була призначена йому на підставі рішення Голосіївського РУПСЗН від 09.11.2016 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання (а.с.59).

Змінивши місце проживання, ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа Департаментом соціальної політики Луцької міської ради, що підтверджується довідкою від 21.08.2018 №0000601509 (а.с.13).

Як встановлено судом, 23.08.2018 позивач як внутрішньо переміщена особа звернувся до відповідача із заявою про отримання адресної допомоги. Таким чином, з моменту припинення виплати позивачу грошової допомоги Голосіївським РУПСЗН (08.02.2017) та до моменту звернення із заявою про призначення вказаної допомоги до відповідача (23.08.2018) пройшло більше шести місяців.

Відповідач призначив ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу за його зверненням, що підтверджується витягом з протоколу №34 від 06.09.2018 та рішенням від 10.09.2018, однак здійснив перерахунок в межах терміну призначення та виключив ОСОБА_1 з розрахунку, посилаючись на абз.10 п.3 Порядку №595 та інформацію в особовій справі ОСОБА_2, яка надійшла від управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про те, що оскільки протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги 09.08.2016 позивач не працевлаштувався, розмір допомоги на нього на наступні два місяці був зменшений на 50% та в подальшому припинений.

Однак, суд вважає рішення відповідача від 18.09.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 виключений з розрахунку виплати даної допомоги, необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, пунктом 12 Порядку №505 визначено умови припинення виплати грошової допомоги з наступного місяця у разі:

подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги;

надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом чотирьох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють;

зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи;

виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги;

у разі смерті внутрішньо переміщеної особи.

Відтак, даний перелік підстав, за яких може бути припинено виплату грошової допомоги, є вичерпним, а правові підстави, за яких особа, раніше включена до розрахунку виплати щомісячної адресної допомоги, в подальшому може бути виключена з такого розрахунку Порядком №505 не передбачені.

Водночас, абзацом першим пункту 7 Порядку №505 передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Зазначені положення пункту 7 Порядку №505 узгоджуються з пунктом 12 Порядку №505 щодо умови припинення виплати грошової допомоги працездатним членам сім'ї, які не працевлаштувалися протягом визначеного строку.

Аналіз вищезазначених норм Порядку №505 свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається на наступний строк (чергові шість місяців) тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку №505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача із заявою про призначення грошової допомоги відбулось після спливу шести місяців з дня припинення йому виплати такої допомоги Голосіївським РУПСЗН, попередні шість місяців до призначення грошова допомога ОСОБА_1 не виплачувалась.

ОСОБА_1 одразу після працевлаштування надав довідку, що він дійсно прийнятий на роботу в ПП «АВГ Сервіс» на посаду менеджера з 19.10.2018 згідно наказу №19 від 18.10.2018 (а.с.17), тобто відповідно до Порядку №505 повідомив департамент про своє працевлаштування, що не заперечується департаментом у відзиві.

Таким чином, позивач має право на отримання щомісячної державної адресної допомоги переміщеним особам відповідно до положень Порядку №505, оскільки під час її виплати подав дані про своє працевлаштування.

Разом з тим, заява про призначення спірної допомоги дружиною позивача була подана після закінчення періоду, на який таку допомогу було призначено перший раз та з часу припинення виплати позивачу грошової допомоги минуло більше шести місяців, а тому слід дійти висновку, що підстави для виключення ОСОБА_1 з розрахунку виплати грошової допомоги та припинення її виплати у відповідача були відсутні.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.08.2018 в справі №461/2043/16, яка підлягає врахуванню судом відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення департаменту від 18.09.2018, яким ОСОБА_1 виключено з розрахунку виплати грошової допомоги переміщеним особам на проживання, суперечить вимогам Порядку №505, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення від 21.02.2019 про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1, необґрунтовано послався на абзац 10 пункту 3 Порядку №505, відповідно до якого особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Аналіз пункту 3 Порядку №505 свідчить про те, що абзац 10, відповідно до якого особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, стосується призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк.

Вказані положення пункту 3 Порядку №505 вичерпали свою дію щодо позивача, оскільки протягом наступних шести місяців після припинення її виплати (08.02.2017) він за вказаною допомогою не звертався.

Водночас, положення Порядку №505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась, та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, на отримання грошової допомоги.

Також Порядком №505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Суд звертає увагу, що наявність передбачених пунктом 6 Порядку №505 умов, за яких грошова допомога не призначається, судом не встановлено, і відповідачем не наведено.

З огляду на викладене, відповідач протиправно рішенням від 21.02.2019 позбавив позивача права на виплату щомісячної адресної допомоги, передбаченої Постановою №505.

Отже, відмова відповідача в призначенні щомісячної адресної допомоги позивачу є незаконною, такою, що порушує його право на отримання цієї допомоги протягом наступних шести місяців та суперечать вимогам пункту 3 Порядку №505.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а тому при вирішенні цього спору необхідно застосувати рішення Європейського Суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України Суд зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії департаменту від 21.02.2017, оформлене протоколом №7, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні щомісячної адресної допомоги слід визнати протиправним та скасувати.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщена особа, тому позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про: визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 18.09.2018 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання в частині виключення ОСОБА_1 з розрахунку виплати вказаної допомоги та рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.02.2019, яке оформлене протоколом №7, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги; зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу з дати її призначення, тобто з 23.08.2018.

Водночас суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання утриматись відповідача від подальшого призупинення виплати адресної допомоги не підлягає задоволенню, оскільки судовому захисту підлягають лише ті права особи, які порушені суб'єктом владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений згідно з квитанцією від 04.03.2019 №24 (а.с.2).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 18 вересня 2018 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання в частині виключення ОСОБА_1 з розрахунку виплати щомісячної адресної допомоги.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 21 лютого 2019 року, оформлене протоколом №7, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні щомісячної адресної допомоги.

Зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 03191963) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з дати її призначення, тобто з 23 серпня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 03191963) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 768 гривень 40 копійок (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій