Рішення № 80923223, 03.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 р. Справа№200/2588/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про скасування рішення про відмову в наданні державної допомоги, зобов'язання повторно розглянути заяву,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (далі - Відповідач) про скасування рішення про відмову в наданні державної допомоги, зобов'язання повторно розглянути заяву.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що в грудні 2018 року звернулася до Відповідача із заявою про призначення допомоги по догляду за дітьми одинокій матері, та малозабезпеченій сім'ї. Проте Відповідачем повідомлено про відмову у призначенні допомоги, оскільки сукупний дохід її родини перевищує встановлені норми. Вважаючи такі дії Відповідача протиправними, Позивач звернувся до суду з даним позовом. Зазначає, що до сукупного доходу сім'ї враховано дохід від продажу автомобіля, що на думку Позивача, є порушенням законодавства України, оскільки вказаний дохід було використано на лікування чоловіка.

Просить суд:

- скасувати рішення Відповідача від 21.01.2019 року та від 10.01.2019 року про відмову в наданні допомоги;

- зобов'язати Відповідача повторно розглянути заяву про надання державної допомоги.

Ухвалою суду від 15 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належними чином. Надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Оскільки вказаний строк пропущено, тому Позивачу правомірно відмовлено в призначенні такої допомоги, що відповідало Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751. Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач - управління соціального захисту населення Лиманської міської ради, є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері соціального захисту населення, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що сім'я Позивача складається з чотирьох осіб: заявника ОСОБА_1, чоловіка ОСОБА_2 (особи з інвалідністю), сина ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та сина ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3), які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1.

28.12.2018 року ОСОБА_1 подано заяву про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та допомоги на дитину одинокій матері.

У поданій декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 28.12.2018 р. не вказано суму коштів від продажу транспортного засобу.

У свою чергу управлінням соціального захисту населення Лиманської міської ради 28.12.2018 року отримано інформацію від Регіонального управління ДФС у Донецькій області, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно яких чоловіком Позивача ОСОБА_2 у 2 кварталі 2018 року отримано дохід від продажу рухомого майна - 47410,00 грн.

Рішенням від 10 січня 2019 року відмовлено в призначенні допомоги одиноким матерям.

Рішенням від 21 січня 2019 року відмовлено в призначенні допомоги малозабезпеченій сім'ї.

Фактично, підставою для відмови в призначенні Позивачу соціальної допомоги стало те, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї перевищує установлений розмір для призначення такої допомоги.

Отже, як вбачається з позовної заяви та відзиву на адміністративний позов, спірним питанням у справі є правомірність дій Відповідача щодо обрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї, перевищення якого стало підставою для відмови у призначенні Позивачу державної допомоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до ст. 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ, допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 34 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 року № 1751, відповідно до якого середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім'ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 01.06.2000 року №1768-III (далі Закон №1768-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

Згідно ст.1 Закону №1768-III, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; де малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї; де прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення; а середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги. До сукупного доходу сім'ї не враховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.4 Закону N 1768-III).

Кабінетом Міністрів України 24.02.2003 року постановою №250 затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (далі Порядок №250, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.2 Порядку №250, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї .

Відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом від 15.11.2001 № 486/202/524/455/3370, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2002 р. за № 112/6400, для обчислення суми доходів ураховуються доходи в грошовій та натуральній формі, з будь-яких джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.19 Методики, до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять: доходи від продажу об'єктів нерухомого майна та транспортних засобів (за виключенням сум, які були використані на лікування або подолання наслідків надзвичайної ситуації у розмірі не менше 10 прожиткових мінімумів на одну особу з розрахунку на місяць, за умови документального підтвердження).

Умови, за якими соціальна допомога не призначається, а також випадки, за якими допомогу може бути призначено, встановлено і у п.10 Порядку №250. Ці норми є аналогічними тим, що передбачені у ст.7 Закону №1768-III України, згідно якої державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:

працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги);

з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;

у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

За наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо:

у складі сім'ї є особа з інвалідністю;

у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);

неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

У разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення (п.12 Порядку №250).

Відповідно п.25 Порядку №250, виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення; у разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), - з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни; за заявою уповноваженого представника сім'ї - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ч.4 ст.7 Закону №1768-ІІІ, згідно якої якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Таким чином, виплата соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям не призначається або припиняється у разі, коли уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї при зверненні до відповідного державного органу із заявою про надання державної соціальної допомоги навмисно подав недостовірні відомості або приховав відомості при призначенні зазначеної допомоги та визначенні її розміру.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 при зверненні з заявою про призначення державної соціальної допомоги надала неповну інформацію про доходи.

В декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, від 28.12.2018 року у відомостях про доходи членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім'ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей) за період з 01.06.2018 року до 30.11.2018 року не зазначено дохід чоловіка Позивача в розмірі 47410,00 грн. від продажу транспортного засобу.

Суд відзначає, що при поданні заяви про призначення державної соціальної допомоги Відповідачем було повідомлено про відмову в призначенні або припиненні виплат призначених допомог та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі подання недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім'ї. В заяві про призначення соціальної допомоги ОСОБА_1 власноруч ставила свій підпис під зазначеними попередженнями, тобто усвідомлюючи, що надання неточних чи неповних відомостей тягне відповідальність з згідно чинним законодавством України, та одночасно дала згоду на збір інформації про сім'ю та доходи, що необхідно для призначення допомоги.

Суд відхиляє доводи Позивача про використання доходу від продажу транспортного засобу на лікування, що призвело до неправомірного зарахування його до сукупного доходу сім'ї, з огляду на наступне. Позивач не заперечив факт продажу транспортного засобу у 2 кварталі 2018 року.

Натомість за результатами судового розгляду підтверджено факт подання недостовірних відомостей ОСОБА_1 про отриманий дохід від продажу транспортного засобу її чоловіком ОСОБА_2, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру. Інформації про використання доходу від продажу рухомого майна на лікування, як і документального підтвердження цього факту Позивачем управлінню не надано.

Таким чином, встановлені судом обставини та системний аналіз зазначених вище правових норм свідчать про правомірну відмову в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та одинокій матері, у зв'язку з поданням недостовірних відомостей про доходи Позивача.

Отже, вимоги Позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (84401, Донецька обл., м. Лиман, вул. Лесі Українки, б. 20 А, код ЄДРПОУ 25953557) про скасування рішення про відмову в наданні державної допомоги, зобов'язання повторно розглянути заяву - відмовити.

Рішення складене в повному обсязі 03 квітня 2019 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Череповський Є.В.