Ухвала суду № 80923110, 04.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

04 квітня 2019 року

Луцьк

Справа № 140/961/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (далі – ПАТ «Волиньгаз») до пред’явлення позову звернулося до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) від 22.03.2019 № 387 «Про накладення штрафу на ПАТ «Волиньгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання».

В обґрунтування необхідності забезпечення позову ПАТ «Волиньгаз» зазначає, що оскільки пунктом 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 22.03.2019 № 387 «Про накладення штрафу на ПАТ «Волиньгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» на товариство накладено штраф в розмірі 850000,00 грн., який необхідно сплатити протягом 30 днів з дня отримання постанови та згідно з пунктами 2, 3 вказаної постанови товариство зобов’язано вчинити дії у визначений постановою строк, а Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» передбачено право накладення штрафу за невиконання рішення НКРЕКП у встановлені ним строки, а оскарження рішення Регулятора не зупиняє їх виконання, то невжиття заходів забезпечення позову може призвести до безпідставного стягнення в примусовому порядку штрафних санкцій, спричинення для ПАТ «Волиньгаз» негативних фінансових наслідків, що потягне за собою неможливість в повній мірі виконувати функції оператора газорозподільної системи та ставить під загрозу нормальне функціонування ринку природного газу.

Крім того, вказує на те, що очевидним є порушення презумпції правомірності діяльності суб’єкта господарювання та порушення принципу рівності споживачів на ринку природного газу, оскільки Методика приведення об’єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників, у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 № 116, застосовується товариством до всіх побутових споживачів, причому, у тих у кого лічильники обладнані термокомпенсатором, при проведенні об’єму природного газу, виміряних такими лічильниками застосовувався коефіцієнт менше 1. Відповідно, обсяг газу таких споживачів після приведення до стандартних умов, менший, ніж обсяг газу за робочих умов.

Таким чином, виконання товариством пункту 3 постанови від 22.03.2019 № 387 «Про накладення штрафу на ПАТ «Волиньгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» потягне за собою здійснення перерахунку в сторону збільшення обсягу спожитого природного газу споживачам, у котрих лічильники обладнані термокомпенсатором.

Крім того, виконання зі сторони Операторів ГРМ вимог вказаної постанови призведе до порушень обліку природного газу та коректності розрахунків між всіма учасниками ринку природного газу, що в свою чергу буде призводити до збитків, які завдаються державним органом, в першу чергу ліцензіатам, учасникам ринку природного газу та невизначеному колу осіб та порушення балансу інтересів.

Відтак, ПАТ «Волиньгаз» вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, очевидно призведе до того, що захист прав, свобод та його інтересів та споживачів природного газу, стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат.

Вказує на те, що має намір подати адміністративний позов до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови № 387 від 22.03.2019 «Про накладення штрафу на ПАТ «Волиньгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання».

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Заява ПАТ «Волиньгаз» про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судом встановлено, що 22.03.2019 НКРЕКП винесено постанову № 387 «Про накладення штрафу на ПАТ «Волиньгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», якою постановлено:

- відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 та статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» накласти штраф у розмірі 850000,00 грн. на ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме: вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ у частині визначення фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єму побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ (пункт 1). Роз’яснено, що зазначена сума штрафу має бути сплачена до Державного бюджету України у 30-денний строк з дня отримання копі постанови;

- відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов’язати ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» до 05 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за EIC-кодом 56ХМ05А381068801 за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту побутового споживача на підставі даних лічильників природного газу (пункт 2);

- у разі здійснення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об’ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» до 05 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року (пункт 3);

- відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» Департаменту ліцензійного контролю повідомити Антимонопольний комітет України щодо можливих ознак зловживання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» монопольним становищем на ринку природного газу в частині неправомірних донарахувань побутовим споживачам обсягів спожитого природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов (пункт 4).

Вказана постанова отримана заявником 01.04.2019.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора не підлягають погодженню органами державної влади, крім випадків, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.

Частиною п’ятою статті 22 цього Закону визначено, що суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України. Протягом п'яти робочих днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу. У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.

Отже, в даному випадку рішення НКРЕКП від 22.03.2019 № 387 «Про накладення штрафу на ПАТ «Волиньгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» може бути виконане заявником в добровільному порядку, а у разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення буде здійснюватися на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора.

Заявником не подано доказів про те, що Регулятор звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу, накладеного вказаною постановою.

Що стосується посилань заявника на можливість НКРЕКП після 05.04.2019 вимагати виконання пунктів 2 і 3 постанови від 23.03.2019, то суд зазначає, що забезпечення позову, в тому числі, здійснюється тоді коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав чи оспорюваних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має звернутися або має намір звернутися. У даному випадку, з врахуванням тих обставин, які описує заявник у своїй заяві, враховуючи можливий предмет спірних правовідносин таких підстав для забезпечення позову суд не вбачає. Крім того, можливість вимагати надання інформації по питаннях 2, 3, викладених в постанові та ініціювання НКРЕКП перевірки в майбутньому, за наслідками якої можливе застосування певних санкцій, носить гіпотетичний (припищення) характер. Заявник має право оспорювати дії суб’єкта владних повноважень щодо проведення позапланових перевірок та рішень прийнятих за наслідками їх проведення.

Отже, виходячи із змісту поданого клопотання та доводів, наведених заявником у його обґрунтування, суд приходить до висновку, що заявником не наведено обставин, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Водночас, суд не приймає до уваги доводи заявника, викладені у заяві про забезпечення позову щодо очевидних ознак протиправності постанови від 22.03.2019 № 387 «Про накладення штрафу на ПАТ «Волиньгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», оскільки оцінку їй буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що порушене право заявника/позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, з огляду на що в задоволенні заяви ПАТ «Волиньгаз» про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк