Рішення № 80923012, 27.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 березня 2019 р. Справа № 120/169/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Краєвської І.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Савелової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до управління Держпраці у Вінницькій областіпро визнання протиправними та скасування акту інспекційного відвідування та постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування та постанови про накладення штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 29 листопада 2018 року інспектором праці Онофрійчук Л.М. проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємці ОСОБА_3. За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН 1945/204/АВ від 29 листопада 2019 року.

На підставі акту інспекційного відвідування 18 грудня 2018 року начальником управління Держпраці у Вінницькій області Марунько В.В. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ВН 1945/204/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф в сумі 1116900,00 грн.

На переконання позивача постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, з наступних підстав: підприємницька діяльність позивача розпочата у вересні 2018 року та пов'язана з виготовленням військового одягу у тому числі для бійців АТО. У зв'язку з отриманням у жовтні 2018 року невеликого контракту на пошив одягу для військових, у період з 05 по 19 листопада 2018 року з терміном до 30 листопада 2018 року, позивачем було прийнято за цивільно-правовими угодами десять працівників.

Інспекційне відвідування було проведено 28 листопада 2018 року, інспекторами Держпраці Онофрійчук Л.М. та Рудкевич Р.В. Позивач вказує, що дану перевірку було проведено за один день, на наступний день, 29 листопада 2018 року, інспектор праці Онофрійчук Л.М. надала позивачу незавірену копію направлення на перевірку від 28 листопада 2018 року, акт № ВН 1945/204/АВ від 29 листопада 2019 року, припис про усунення порушень № ВН 1945/204/АВ/П від 29 листопада 2019 року та протокол про адміністративне правопорушення.

06 грудня 2018 року при зустрічі з інспектором праці, позивачка оглянула документи, серед яких був акт № ВН 1945/204/АВ/ від 29 листопада 2018 року, так, помітила, що 3 сторінка якого була підмінена. У зв'язку з цим, звернулася до прокуратури м. Вінниці, де останнім було порушено кримінальне провадження.

Відтак, на думку позивача акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН 1945/204/АВ від 29 листопада 2019 року та постанова про накладення штрафу № ВН 1945/204/АВ/П/ТД-ФС від 26 грудня 2018 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 23 січня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

13 лютого 2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив. У якому зазначено, що 29 листопада 2018 року здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 за місцем її діяльності, а саме: магазин - кафе «Продукти», що розташований за адресою: вул. В. Порика, 23, м. Хмільник, Вінницької області, під час якого встановлено, що ФОП ОСОБА_3 використовує найману працю без укладення трудового договору, про що складений відповідний акт № ВН 1945/204/АВ від 29 листопада 2018 року.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що при проведенні перевірки встановлено ознаки, де між ФОП ОСОБА_3 та усіма особами, що виконують роботи в цеху у м. Хмільник, фактично існують трудові відносини. Додатково вказує, що інспектори праці наділені повноваженнями щодо здійснення державного контролю за дотриманням цивільного законодавства про працю та не наділені повноваженнями контролю за дотриманням цивільного законодавства. Цивільно-правові угоди не позбавляють власника або уповноваженого ним органу обов'язку неухильно додержуватися законодавства про працю стосовно осіб, які допущені до роботи та фактично виконують саме трудові функції в діяльності підприємства, де регулюється процес праці, а не кінцевий її результат.

Тому, представник відповідача зазначає, що управління Держпраці у Вінницькій області діяло на підставі та в спосіб передбачений законодавством, підстав для задоволення адміністративного позову немає, а тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо заявленого позову заперечувала, з підстав викладених у відзиві та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до наказу від 28 листопада 2018 року №1445-о про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 з метою перевірки додержання законодавства про працю уповноважено головного державного інспектора Онофрійчук Л.М. для проведення даного інспекційного відвідування в період з 28 листопада 2018 року по 29 листопада 2018 року.

В період з 28 листопада 2018 року по 29 листопада 2018 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Вінницькій області Онофрійчук Л.М. проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань додержання законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН 1945/204/АВ від 29 листопада 2018 року. У якому зазначено, що ФОП ОСОБА_3 здійснює діяльність за юридичною адресою реєстрації: АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2.

Так, у акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН 1945/204/АВ від 29 листопада 2018 року зафіксовані наступні порушення законодавства про працю:

ФОП ОСОБА_3 фактично допустила до роботи та виконання трудових функцій працівників без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та уповноваженого ним органу. Без повідомлення ДФС та соціально не застрахувала їх, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

18 грудня 2018 року на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН 1945/204/АВ від 29 листопада 2018 року Маруньком В. В. начальником управління Держпраці у Вінницькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ВН 1945/204/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 1116900 грн. за абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення № 96).

Пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм управлінню Держпраці у Вінницькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону № 877-V).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5 п.5 Порядку № 295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно частин 1, 2 статті 928 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З аналізу наведених норм випливає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Як випливає із матеріалів справи, 05 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_14 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 1.

Відповідно до п.1.1. Цивільно-правового договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу (послугу) з виготовлення (пошиття) чоловічих тактичних штанів в кількості 50 шт.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 850 грн., (п.2.2. Цивільно-правового договору). Виконавець самостійно та на власний ризик організовує виконання договору, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку (п.7.2. Цивільно-правового договору).

Відповідно до акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 1 Виконавцем (ОСОБА_14.) була надана, а Замовником (ФОП ОСОБА_3.) прийнята робота (послуга) по виготовленню чоловічих тактичних штанів в кількості 50 штук. Винагорода ОСОБА_14 склала 850 гривень.

05 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_13 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 2.

Відповідно до п.1.1. Цивільно-правового договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу (послугу) з пошиття класичних штанів спец. призначення в кількості 54 шт.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 646 грн., (п.2.2. Цивільно-правового договору). Виконавець самостійно та на власний ризик організовує виконання договору, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку (п.7.2. Цивільно-правового договору).

Відповідно до акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 2 Виконавцем (ОСОБА_13.) була надана, а Замовником (ФОП ОСОБА_3.) прийнята робота (послуга) по пошиттю класичних штанів спец. призначення в кількості 54 шт. Винагорода ОСОБА_13 склала 646 гривень.

12 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_10 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 3.

Відповідно до п.1.1. Цивільно-правового договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу (послугу) з виконання технологічної операції «Вшивання рукавів у зимову куртку» в кількості 150 шт.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 450 грн., (п.2.2. Цивільно-правового договору). Виконавець самостійно та на власний ризик організовує виконання договору, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку (п.7.2. Цивільно-правового договору).

Відповідно до акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 3 Виконавцем (ОСОБА_10.) була надана, а Замовником (ФОП ОСОБА_3.) прийнята робота (послуга) по виконанню технологічної операції «Вшивання рукавів у зимову куртку» в кількості 150 шт. Винагорода ОСОБА_10 склала 450 гривень.

12 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_12 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 4.

Відповідно до п.1.1. Цивільно-правового договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу (послугу) з вшивання комірів в чоловічій зимовій куртці в кількості 150 шт.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 450 грн., (п.2.2. Цивільно-правового договору). Виконавець самостійно та на власний ризик організовує виконання договору, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку (п.7.2. Цивільно-правового договору).

Відповідно до акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 4 Виконавцем (ОСОБА_12Л.) була надана, а Замовником (ФОП ОСОБА_3.) прийнята робота (послуга) по вшиванню комірів в чоловічій зимовій куртці в кількості 150 шт. Винагорода ОСОБА_12 склала 450 гривень.

13 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_11 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 5.

Відповідно до п.1.1. Цивільно-правового договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу (послугу) з виготовлення (пошиття) класичної чоловічої куртки в кількості 20 шт.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 400 грн., (п.2.2. Цивільно-правового договору). Виконавець самостійно та на власний ризик організовує виконання договору, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку (п.7.2. Цивільно-правового договору).

Відповідно до акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 5 Виконавцем (ОСОБА_11.) була надана, а Замовником (ФОП ОСОБА_3.) прийнята робота (послуга) по виготовленню (пошиттю) класичної чоловічої куртки в кількості 20 шт. Винагорода ОСОБА_11 склала 400 гривень.

13 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_8 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 6.

Відповідно до п.1.1. Цивільно-правового договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу (послугу) з виготовлення накладних кишень в чоловічій куртці (зимовій) в кількості 100 шт.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 500 грн., (п.2.2. Цивільно-правового договору). Виконавець самостійно та на власний ризик організовує виконання договору, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку (п.7.2. Цивільно-правового договору).

Відповідно до акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 6 Виконавцем (ОСОБА_8.) була надана, а Замовником (ФОП ОСОБА_3.) прийнята робота (послуга) по виготовленню накладних кишень в чоловічій куртці (зимовій) в кількості 100 шт. Винагорода ОСОБА_8 склала 500 гривень.

16 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_7 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 7.

Відповідно до п.1.1. Цивільно-правового договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу (послугу) з пришивання фурнітури - ґудзиків, кулок, засилання шнурка, виконувати упаковочні роботи в кількості 500 шт.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 500 грн., (п.2.2. Цивільно-правового договору). Виконавець самостійно та на власний ризик організовує виконання договору, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку (п.7.2. Цивільно-правового договору).

Відповідно до акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 7 Виконавцем (ОСОБА_7Ф.) була надана, а Замовником (ФОП ОСОБА_3.) прийнята робота (послуга) по пришиванні фурнітури - ґудзиків, кулок, засилання шнурка, з виконання упаковочних робіт в кількості 500 шт. Винагорода ОСОБА_7 склала 500 гривень.

16 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_15 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 8.

Відповідно до п.1.1. Цивільно-правового договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу (послугу) з пришивання прокладки, з'єднання деталей підкладки в кількості 100 шт.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 400 грн., (п.2.2. Цивільно-правового договору). Виконавець самостійно та на власний ризик організовує виконання договору, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку (п.7.2. Цивільно-правового договору).

Відповідно до акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 8 Виконавцем (ОСОБА_15.) була надана, а Замовником (ФОП ОСОБА_3.) прийнята робота (послуга) по пришиванні прокладки, з'єднанні деталей підкладки в кількості 100 шт. Винагорода ОСОБА_15 склала 400 гривень.

19 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_9. (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 9.

Відповідно до п.1.1. Цивільно-правового договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу (послугу) з з'єднання деталей верху з деталями підкладки, виготовлення капюшонів в кількості 150 шт.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 450 грн., (п.2.2. Цивільно-правового договору). Виконавець самостійно та на власний ризик організовує виконання договору, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку (п.7.2. Цивільно-правового договору).

Відповідно до акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 9 Виконавцем (ОСОБА_9.) була надана, а Замовником (ФОП ОСОБА_3.) прийнята робота (послуга) по з'єднанні деталей верху з деталями підкладки, виготовленні капюшонів в кількості 150 шт. Винагорода ОСОБА_9 склала 450 гривень.

19 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_6 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір № 10.

Відповідно до п.1.1. Цивільно-правового договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу (послугу) з виготовлення тактичних курток в кількості 20 шт.

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 800 грн., (п.2.2. Цивільно-правового договору). Виконавець самостійно та на власний ризик організовує виконання договору, не підлягає під дію внутрішнього розпорядку (п.7.2. Цивільно-правового договору).

Відповідно до акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 10 Виконавцем (ОСОБА_6.) була надана, а Замовником (ФОП ОСОБА_3.) прийнята робота (послуга) по виготовленню тактичних курток в кількості 20 шт. Винагорода ОСОБА_6 склала 800 гривень.

Таким чином з огляду на характер виконаних робіт та поняття договору про надання послуг передбаченого ст. 901 ЦК України, суд оцінює дані договори як цивільно-правові з виконанням його сторонами певного визначеного обсягу робіт.

Суд також зазначає, що укладені цивільно-правові договори не визнані у встановленому порядку недійсними. Договори підписані сторонами та волевиявлення сторін спрямоване на виникнення не відносин трудового найму, а відносин цивільно-правового характеру, при укладенні цивільно-правового договору сторони вільні у формулюванні його умов.

Крім того, як видно із аналізу Акту інспекційного відвідування та пояснень виконавців робіт вбачається, що інспектор Управління Держпраці у Вінницькій області фіксуючи, на його думку, порушення вимог законодавства про працю допущене ФОП ОСОБА_3 в основу своїх обґрунтувань ставить пояснення виконавців робіт, що були ним опитані під час інспекційного відвідування.

Однак інспектором не враховано, що більшість людей юридично не обізнані та не можуть відрізнити цивільно-правові відносини від трудових.

Відтак, з урахуванням зазначених обставини, суд дійшов висновку, що предметом зазначених цивільно-правових договорів на виконання робіт, є виконання працівниками певного визначеного обсягу робіт, за наслідками виконання якої ФОП ОСОБА_3 зобов'язувалося оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цих договорів є отримання певного матеріального результату. За цими договорами працівники не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, вони самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, трудові функції виконували разово, так як після закінчення виконання визначеного їм завдання, вказаним договором.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН 1945/204/АВ від 29 листопада 2018 року, суд зазначає, наступне.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне ставлення переконання в порушенні її прав, інтересів чи свобод. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

У частині 6 ст. 7 Закону № 877-V передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Так, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, а також у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 813/2524/17, від 10 травня 2018 року у справі № 811/119/13-а та постанові від 09 серпня 2018 року у справі № 826/5302/14.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту перевірки необхідно відмовити.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 1945/204/АВ/П/ТД-ФС від 18 грудня 2018 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1116900 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 6545 (шість тисяч п'ятсот сорок п'ять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

Відповідач: управління Держпраці у Вінницькій області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Магістратська, 37, код ЄДРПОУ 39845483)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 03.04.2019 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна