Рішення № 80921997, 19.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2019

Справа № 910/15906/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРУМ”

до Державного агентства резерву України

про розірвання договору та повернення тендерного забезпечення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРУМ” (далі – ТОВ “ТОРУМ”, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі – відповідач) про розірвання договору про закупівлю за державні кошти та закладання до державного резерву № юр-2/75 пром-2018 від 17.09.2018, укладеного між позивачем та відповідачем, та стягнення з відповідача забезпечення виконання даного договору в розмірі 1 152 000,00 грн. без ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/15906/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2019.

14.01.2019 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

17.01.2019 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі 910/132/19, а також відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що оскільки позивач не виконав умови договору про закупівлю за державні кошти та закладення до державного резерву № юр-2/75 пром-2018 від 17.09.2018, то підстави для повернення забезпечення виконання умов договору на підставі ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» відсутні.

У підготовчому засіданні 17.01.2019 судом оголошено перерву до 12.02.2019.

30.01.2019 відповідач подав клопотання про об’єднання позовів, у якому просив суд відновити Державному агентству резерву України строк на подання вказаного клопотання та об’єднати позови у даній справі № 910/132/19 та у справі № 910/15906/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у задоволенні клопотання Державного агентства резерву України про об'єднання справ № 910/132/19 та № 910/15906/18 відмовлено.

08.02.2019 від позивача надійшли письмові пояснення по справі щодо можливості зміни ціни за договором, запитів стосовно визначення ціни на дизельне паливо на певні дати, дострокового розірвання договору в позасудовому порядку та невиконання відповідачем умов договору стосовно конкретизації обсягів та термінів поставки палива дизельного.

12.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.

12.02.2019 суд оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів та перерву в підготовчому засіданні до 26.02.2019.

25.02.2019 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

26.02.2019 суд оголосив про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, у зв’язку з його необґрунтованістю та оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.03.2019.

01.03.2019 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

05.03.2019 судом оголошено перерву до 12.03.2019.

11.03.2019 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

12.03.2019 розгляд справи по суті відкладено на 19.03.2019.

У судовому засіданні 19.03.2019 позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 19.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

17.09.2018 за результатами проведення відкритих торгів на закупівлю дизельного палива, відповідно до оголошення № UA-2018-07-12-001481-b, між Державним агентством резерву України (далі – замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРУМ” (далі – постачальник) укладено договір № юр-2/75пром-2018 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у 2018 році замовнику для закладення до державного резерву 3 600 тонн палива дизельного довготривалого зберігання ДП-ДЗ виду І згідно з ДСТУ 8705-2017 «Паливо дизельне довготривалого зберігання. Технічні умови» або ДП-Арк-Євро5-В0 згідно з ДСТУ 7688:2015 “Паливо дизельне Євро. Технічні умови” (далі - паливо дизельне), код предмета закупівлі - 09130000-9 - нафта і дистиляти (паливо дизельне), надалі - продукція, а замовник - прийняти і оплатити цю продукцію.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що ціна за одиницю виміру без ПДВ становить 26 583,33 грн., вартість без ПДВ – 95 700 000,00 грн., вартість з ПДВ 114 840 000,00 грн.

Згідно з п. 2.7 договору перед закладенням палива дизельного до державного резерву проводиться відбір сукупної проби з повного резервуару для проведення випробувань в обсязі вимог нормативного документу.

На виконання умов вказаного пункту договору, 08.10.2018 між позивачем та Українським державним науково-дослідним інститутом «Ресурс» укладено договір № 183065 про надання послуг з вихідного контролювання якості палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0, що закладається до державного резерву.

Відповідно до п. 2.13 договору закладення палива дизельного до державного резерву здійснюється на державні організації, що належать до сфери управління Держрезерву, а саме: до ДО «Комбінат «Айстра» - 3 600 тонн.

З метою виконання даного пункту договору, 21.09.2018 між позивачем та державною організацією «Комбінат «Айстра» Державного агентством резерву України укладено договір № 52 про надання послуг по прийманню та зберіганню нафтопродуктів.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що після підписання договору протягом 5-ти робочих днів постачальник письмово звертається до Держрезерву про надання конкретизації обсягів та термінів поставки палива дизельного.

Держрезерв в залежності від обсягів бюджетного фінансування надсилає Постачальнику та державним організаціям повідомлення, в якому конкретизує обсяг поставки палива дизельного.

Пунктом 7.1.1. договору на замовника покладено обов’язок письмово надати постачальнику повідомлення щодо конкретизації обсягу поставки палива дизельного (після відповідного звернення постачальника).

Як вбачається з матеріалів справи, керуючись п. 3.1 договору, 21.09.2018 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив погодити можливість поставки та оплати палива дизельного в повному обсязі, а саме у кількості 3 600 т загальною вартістю 114 840 000,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свого обов’язку щодо надання конкретизації обсягу поставки палива дизельного не виконав та не надав позивачу відповідного повідомлення. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Згідно з п. 7.5 договору зміни у цей договір можуть бути внесені відповідно до норм чинного законодавства України та виключно за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 01.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки послуга з поставки товару здійснюється позивачем з метою отримання прибутку, а з моменту звернення позивача щодо конкретизації обсягів та термінів поставки ціна на дизельне паливо значно зросла та суттєво перевищувала ціну, встановлену договором поставки, 27.09.2018 позивач звернувся до відповідача з пропозицією розглянути можливість укладення додаткової угоди до договору № юр-2/75пром-2018 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву про збільшення ціни за одиницю товару та встановлення її на рівні 35 090,00 грн./т.

Відповідачем вказана пропозиція залишена без відповіді та задоволення.

08.10.2018 позивач звернувся з запитом до Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків” (ДП “Держзовнішінформ”) з метою встановлення цінової інформації щодо рівня оптових цін на дизельне паливо ДП-Арк-Євро5-В0 на умовах DDP станція призначення Чернігів з відстрочкою платежу 30 робочих днів станом на 29.08.2018 та на 08.10.2018.

У відповідь на запит ДП “Держзовнішінформ” було надіслано довідку від 22.10.2018 № 231/802, відповідно до положень якої мінімальна ціна на дизельне паливо станом на 08.10.2018 року складала 36 290,00 грн. за 1 тонну та максимальна ціна на дизельне паливо – 37 360,00 грн. за 1 тонну.

Отримавши відповідь від ДП “Держзовнішінформ”, позивач 23.10.2018, керуючись положеннями чинного договору (п. 7.5), звернувся до відповідача з листом, в якому просив розглянути можливість укладення додаткової угоди до договору про збільшення ціни за одиницю товару та встановлення її на рівні 35 090,00 грн.

Відповідач відповіді на вказане звернення позивача не надав.

У зв’язку з ненаданням відповідачем відповіді на пропозиції позивача щодо укладення додаткової угоди та з огляду на подальше зростання цін, позивач повторно звернувся до ДП “Держзовнішінформ” з метою встановлення цінової інформації щодо рівня оптових цін на дизельне паливо ДП-Арк-Євро5-В0 станом на 29.08.2018 та на 26.10.2018.

29.10.2018 ДП “Держзовнішінформ” було надано довідку від 29.10.2018 № 231/816, відповідно до положень якої мінімальна ціна на дизельне паливо станом на 26.10.2018 складала 36 430,00 грн. за 1 тонну та максимальна ціна на дизельне паливо – 37 360,00 грн. за 1 тонну.

29.10.2018 позивач втретє звернувся до відповідача з листом, в якому просив розглянути можливість укладення додаткової угоди до договору про збільшення ціни за одиницю товару та встановлення її на рівні 35 090,00 грн.

У відповідь на вказаний лист відповідачем направлено лист від 07.11.2018 за № 3634/0/4-18, в якому повідомлялось про те, що тендерним комітетом Державного агентства резерву України було розглянуто лист позивача та за результатами розгляду було вирішено відмовити ТОВ “ТОРУМ” у продовженні строків поставки та підвищенні ціни за одиницю товару у зв’язку з загальним зниженням цін на нафту на світових ринках.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, на підставі ст. 652 ЦК України, просить суд розірвати договір про № юр-2/75пром-2018 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву від 17.09.2018, укладений між сторонами. Крім того, позивач просить стягнути 1 152 000,00 грн., які були сплачені на забезпечення виконання умов договору.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір № юр-2/75пром-2018 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву від 17.09.2018 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір у справі виник у зв’язку з тим, що внаслідок збільшення ціни дизельного палива на ринку нафтопродуктів, зокрема дизельного палива ДП-Арк-Євро5-В0, що є предметом спірного договору, істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, в результаті чого постачання товару за ціною, в рази нижчою від середньої ринкової вартості за одиницю товару, є економічно недоцільним та таким, що нанесе збитки позивачу, а сторонами не досягнуто згоди щодо збільшення ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною четвертою статті 188 ГК України передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно ч. 1 до статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (Постанова Верховного суду України від 27.02.2012 за № 3-9гс12).

Судом встановлено, що спірний договір укладений сторонами за результати проведеної процедури закупівлі за державні кошти згідно Закону України “Про публічні закупівлі”.

Закон України “Про публічні закупівлі” від 25.12.2015 № 922-VIII установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі” умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Таким чином, п. 2 ч. 4 статті 36 Закону України “Про публічні закупівлі” визначено підставу, за наслідком настання якої істотні умови договору про закупівлю, а саме, щодо ціни такого договору, можуть бути змінені (збільшенні).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що направлені позивачем пропозиції щодо укладення додаткової угоди до договору № юр-2/75пром-2018 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву від 17.09.2018 з підстав росту цін на нафтопродукти (дизельне паливо) на внутрішньому ринку України є такими, що відповідають положенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження своїх доводів щодо істотного збільшення ціни за одиницю товару надано відповідачу та суду довідки ДП “Держзовнішінформ” від 22.10.2018 та від 29.10.2018, якими підтверджено коливання (ріст) цін на нафтопродукти на внутрішньому ринку України.

Відмова відповідача від внесення змін до договору, висловлена в листі від 07.11.2018, з посиланням на загальне зниження цін на нафту на світових ринках, є необґрунтованою та безпідставною.

Крім того, на пропозиції позивача про внесення змін до договору, направлені відповідачу 27.09.2018 та 23.10.2018, відповідач взагалі не надав жодної відповіді або будь-якої вмотивованої відмови.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що укладаючи договір, сторони при всій своїй обачливості не могли передбачити такий стрімкий ріст цін за одиницю товару за визначений у договорі проміжок часу, протягом якого мав бути поставлений весь обсяг товару.

Істотна зміна ціни за одиницю товару в сторону збільшення не залежала від дій або бездіяльності позивача.

Більше того, судом також враховано, що ще 21.09.2018 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив погодити можливість поставки та оплати палива дизельного в повному обсязі, однак відповідач не виконав свій обов’язок щодо надання конкретизації обсягу поставки палива дизельного та не надав позивачу відповідного повідомлення, яке дало б можливість позивачу поставити товар до підвищення цін.

На переконання суду, позивачем вжито усіх заходів з метою врегулювання (усунення) обставин, які виникли після підписання договору, зокрема, отримано довідку ДП “Держзовнішінформ”, направлено неодноразові пропозиції про внесення змін до договору, проте всупереч положенням чинного договору та вимог Закону України “Про публічні закупівлі”, відповідачем не було вчинено дій, які підлягають виконанню з його сторони.

Укладення даного договору зі сторони позивача обґрунтовується наміром отримати прибуток відповідно до принципів здійснення господарської діяльності. Отже, постачання товару за ціною в рази нижчою від середньої ринкової вартості ціни за одиницю товару (дизельного палива) є економічно недоцільним та таким, яке наносить збитки позивачу.

Разом з тим, постачання дизельного палива за цінами, що існували на момент укладення договору, призводить до порушення майнових інтересів сторін, оскільки позивачу збитково постачати товар за такими цінами, тоді як відповідач не має наміру вносити зміни до спірного договору в частині збільшення ціни договору.

Положеннями чинного договору не передбачено відшкодування збитків за ризики, які позивач несе в разі постачання товару за ціною нижчої від середньої ринкової вартості ціни за одиницю товару (дизельного палива) на внутрішньому ринку України.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом встановлено наявність одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача у відзиві на прострочення виконання позивачем зобов’язань з поставки товару, то вони не беруться судом до уваги, оскільки, по-перше, відповідачем не надано доказів виконання свого обов’язку щодо надання конкретизації обсягу поставки палива дизельного, що свідчить про прострочення відповідача, по-друге, позивач дізнавшись про підвищення рівня цін на ринку нафтопродуктів у співвідношенні з цінами на товар, що існували на момент проведення тендеру та укладення договору, задля усунення непорозумінь з відповідачем та належного виконання обов'язку щодо поставки товару, відповідно до умов договору та на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", запропонував відповідачу збільшити вартість товару за договором в силу незалежних від відповідача обставин, по-третє, наявність або відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій не є предметом спору у даній справі та не впливає на наявність правових підстав для розірвання спірного договору.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача забезпечення виконання даного договору в розмірі 1 152 000,00 грн. без ПДВ.

Як встановлено судом, відповідно до п. 6 Тендерної документації на закупівлю "09130000-9 Нафта і дистиляти (паливо дизельне) за процедурою: відкриті торги", учасник-переможець надає забезпечення виконання договору про закупівлю не пізніше дати укладення договору про закупівлю. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю (без ПДВ) 1 152 000,00 грн.

На виконання умов тендерної документації 13.09.2018 позивачем перераховано відповідачу 1 152 000,00 грн. забезпечення виконання договору про закупівлю.

Умовами п. 6 Тендерної документації встановлено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п’яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про публічні закупівлі”, замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п’яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Судом встановлено, що ні умовами Тендерної документації, ні умовами спірного договору сторони не передбачили повернення забезпечення виконання договору про закупівлю у разі його розірвання, а тому станом на дату вирішення спору у даній справі правові підстави для стягнення з відповідача 1 152 000,00 грн. забезпечення виконання договору про закупівлю з урахуванням умов договору та Тендерної документації відсутні.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині розірвання договору про закупівлю за державні кошти та закладання до державного резерву № юр-2/75 пром-2018 від 17.09.2018, укладеного між позивачем та відповідачем.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № юр-2/75пром-2018 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву, укладений 17.09.2018 між Державним агентством резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; код 37472392) та товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРУМ” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код 41367994).

3. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; код 37472392) на користь товариства товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРУМ” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код 41367994) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.04.2019.

Суддя О.Г. Удалова