Рішення № 80921877, 04.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2019

Справа № 910/1072/19

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"

про стягнення 40 680,25 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про стягнення 40 680,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 418-ДКП/12 від 02.08.2012 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста зобов’язання по оплаті орендної плати, в зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 38 317,48 грн. за період з 01.06.2016 по 09.07.2018, яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 362,77 грн.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв’язку з її малозначністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1075/19. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 19.02.2019 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що у 2016 році відбулася зміна балансоутримувача об’єкту оренди, у зв’язку з чим до моменту внесення змін до договору відповідач тимчасово призупинив здійснювати платежі. В частині стягнення пені зазначив, що розрахунок є невірним та просив суд застосувати строки позовної давності.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 22.02.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 06.03.2019 представник відповідача подав письмові заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (позивач) та приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (відповідач) 02.08.2012 укладено договір № 418-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування комунальне нерухоме майно – частину вбудованого нежитлового приміщення та частину покрівлі загальною площею 15,12 кв.м. для використання під розміщення антенно-фідерних пристроїв і обладнання стільникового зв’язку, що знаходиться у місті Дніпропетровськ, вулиця Шелгулова, 21, яке знаходиться на балансі міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі”.

Факт отримання відповідачем у строкове користування частини вбудованого технічного приміщення та частини даху загальною площею 15,12 кв.м., що знаходиться у місті Дніпропетровськ, вулиця Шелгулова, 21, підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі від 02.08.2012.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Розділом 3 договору № 418-ДКП/12 від 02.08.2012 передбачено, що розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затверджених міською радою. Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід`ємною частиною договору становить 1289,04 грн. без ПДВ за червень місяць 2012 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі сплачується на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з липня місяця 2012 року. За користування об’єктом оренди відповідач сплачує орендну плату, яку спрямовує в наступному порядку 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 644,52 грн. до загального фонду міського бюджету та 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 644,52 на рахунок балансоутримувача об’єкта оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується щомісяця у термін не пізніше п’ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним і не залежить від наслідків господарської діяльності відповідача.

Стаття 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендна плата з урахуванням її індексації є однією із істотних умов договору оренди.

Частиною третьою статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та пунктом 5.2 договору оренди № 418-ДКП/12 від 02.08.2012 встановлено, що відповідач зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов’язань за Договором оренди нерухомого майна № 418-ДКП/12 від 02.08.2012.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди нерухомого майна від 02.08.2012 № 418-ДКП/12, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

Положеннями пункту 3.5 договору № 418-ДКП/12 від 02.08.2012 передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем за весь час фактичного використання об’єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об’єкта оренди включно.

Як свідчать матеріали справи, 09.07.2018 відповідач передав, а балансоутримувач прийняв об’єкт оренди у комплекті та стані, що відповідають умовам договору оренди №418-ДКП/12 від 02.08.2012. Однак, орендну плату в повному обсязі не сплатив, у зв’язку з чим за період з 01.06.2016 по 09.07.2018 виникла заборгованість в розмірі 38 317,48 грн.

Крім того, згідно означеного акту від 09.07.2018 відповідач підтвердив заборгованість за договором оренди №418-ДКП/12 від 02.08.2012 у розмірі 38 317,48 грн.

У письмових запереченнях відповідач зазначив, що заборгованість за договором виникла перед міським бюджетом, а не перед позивачем, оскільки відповідно до умов договору №418-ДКП/12 від 02.08.2012 орендна плата перераховується у відсотковому відношенні до загального фонду міського бюджету та на рахунок балансоутримувача орендованого майна.

З приводу означеного твердження відповідача суд зазначає наступне.

Згідно положення про Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, затверджений рішенням Дніпровської міської ради VII скликання № 50/36 від 24.10.2018 Департамент є органом приватизації Дніпровської міської ради, орендодавцем нерухомого майна та земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

Виходячи з наведеного, означеним рішенням функції орендодавця нерухомого майна покладено на позивача, у зв’язку з чим доводи відповідача з приводу відсутності заборгованості перед позивачем до уваги судом не приймаються.

Серед іншого, відповідач у письмовому відзиві зазначив, що влітку 2016 року відбулася зміна балансоутримувача об’єкту оренди. До моменту внесення змін до договору оренди №418-ДКП/12 від 02.08.2012 приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" призупинило здійснювати платежі. Однак додаткова угода про внесення змін до договору не укладалась, оскільки за твердженням позивача, договір з 03.07.2015 припинено. Відповідач заперечив факт припинення дії договору, вважаючи його пролонгованим на новий строк та на тих самих умовах.

Строк дії договору оренди №418-ДКП/12 від 02.08.2012 відповідно до пункту 10.1 сторони погодили з 02.08.2012 по 18.07.2015 включно.

Пунктом 3.6 договору оренди №418-ДКП/12 від 02.08.2012 сторони узгодили, що орендна плата, яку сплачує відповідач після закінчення строку дії договору оренди до підписання акта приймання-передачі не є підставою вважати договір автоматично продовженим на новий термін.

Доказів, що підтверджують викладені обставини про продовження строку дії договору оренди №418-ДКП/12 від 02.08.2012 на новий строк матеріали справи не містять та суду не надано.

Оскільки зміна балансоутримувача відбулася після закінчення строку дії договору, твердження відповідача з приводу зупинення сплати орендної плати до моменту внесення змін до договору оренди №418-ДКП/12 від 02.08.2012 є неправомірним.

Таким чином, оскільки доказів сплати орендної плати у повному обсязі матеріали справи не містять та суду не надано, позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 38 317,48 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 2 362,77 грн. – пені (період з 11.01.2018 по 11.01.2019), суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.2 договору, за несвоєчасну сплату суми орендної плати Орендар зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу за весь період існуючої заборгованості у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 цього договору.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором №418-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 02.08.2012 , керуючись п. 9.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 362,77 грн.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Враховуючи, що позивач не вірно визначив період нарахування пені, оскільки з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України період прострочення починається з 16.07.2016, позовна вимога в означеній частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з позицією відповідача, викладеною у письмовому відзиві з приводу не вірного періоду нарахування пені.

Одночасно суд відзначає, що за змістом статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення пені, заява відповідача про застосування строків позовної давності є такою, що не підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду не наведено.

За таких обставин, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15, ідентифікаційний код 14333937) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, ідентифікаційний код 37454258) 38 317 (тридцять вісім тисяч триста сімнадцять) грн. 48 коп. - основного боргу та 1 809 (одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 43 коп. – судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий