Рішення № 80921840, 25.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2019Справа № 910/13737/18Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» до Фізичної особи-підприємця Скубенка Віталія Петровича про стягнення 338 819,88 грн., за участю представника позивача - Гончарука В.В., ордер серія ВЛ №000б019452 від 01.10.2018 року, відповідача - Скубенка В.П., Канарського В.О., ордер серія КВ №209166.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по сплаті роялті в сумі 238 819,88 грн. за період з 05 січня 2017 року по 05 вересня 2018 року та 100 000,00 грн. неустойки за договором комерційної концесії від 03.11.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.12.2018 року

04.02.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що позивачем не надано суду жодних доказів приймання-передачі документів визначених договором, не надано підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, та будь-яких інших двосторонніх документів, які б свідчили про виконання договору сторонами.

18.02.2019 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив.

27.02.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на відповідь позивача на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2019 року.

20.03.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву на 25.03.2019 року.

25.03.2019 року позивачем в судовому засіданні надано письмові пояснення.

25.03.2019 року відповідачем в судовому засіданні надано додаткові письмові пояснення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг №195855 (дата реєстрації 26.01.2015 року, ГРЕГСОН ГРУП ЛТД (GREGSON GROUP LTD), компанія зареєстрована за законодавством Британських Віргінських островів за реєстраційним № 1487224, володіє всіма майновими правами інтелектуальної власності на зареєстровану торговельну марку (знаку для товарів і послуг) "НАШ КРАЙ".

01.06.2015 року між ГРЕГСОН ГРУП ЛТД (GREGSON GROUP LTD) (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (далі - ліцензіат) був укладений ліцензійний договір № 1 (далі - ліцензійний договір № 1).

За умовами п. 1.1. ліцензійного договору, цим договором регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, які виникають з приводу надання ліцензіаром дозволу ліцензіатові на використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Ліцензіар володіє всіма майновими правами інтелектуальної власності на зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) «НАШ КРАЙ» (надалі іменується "Знак"), що засвідчується свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 195855 (дата реєстрації 26.01.2015р.) (надалі іменується "Свідоцтво"). Ліцензіар за плату надає ліцензіату дозвіл на використання знака (ліцензію) при реалізації товарів та послуг, в обсязі визначеному у п. 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 1.3. ліцензійного договору № 1 під використанням ліцензіатом торговельної марки «НАШ КРАЙ» у цьому договорі розуміється нанесення її на будь-який товар, інструмент, вивіску, предмет або одяг, прапор, нашивку, бирку, засіб (в тому числі транспортний) при пропонуванні чи здійсненні послуг ліцензіатом, а також застосування її в діловій документації та/або в рекламі, в тому числі і через мережу Інтернет. Під використанням ліцензіатом торговельної марки «НАШ КРАЙ» у цьому договорі розуміється також право на підписання від свого імені суб-ліцензійних договорів з користувачами торгової марки «Наш Край» (третіми особами), включаючи, але не обмежуючись, договорів комерційної концесії, договорів про надання послуг (маркетингових, мерчендайзингових) тощо. При цьому використання торговельної марки можливе лише в сферах діяльності, які вказані в свідоцтві згідно міжнародної класифікації товарів і послуг (Клас 35 класифікації).

Згідно рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.10.2017 року правонаступником власника свідоцтва України №195855 ГРЕГСОН ГРУП ЛТД (GREGSON GROUP LTD) є Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест».

01.11.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (далі - ліцензіат) був укладений ліцензійний договір № 1/17 (далі - ліцензійний договір № 1/17).

За умовами п. 1.1. ліцензійного договору, цим договором регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, які виникають з приводу надання ліцензіаром дозволу ліцензіатові на використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Ліцензіар володіє всіма майновими правами інтелектуальної власності на зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) «НАШ КРАЙ» (надалі іменується "Знак"), що засвідчується свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 195855 (дата реєстрації 26.01.2015р.) (надалі іменується "Свідоцтво"). Ліцензіар за плату надає ліцензіату дозвіл на використання знака (ліцензію) при реалізації товарів та послуг, в обсязі визначеному у п. 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 1.3. ліцензійного договору № 1/17 під використанням ліцензіатом у цьому договорі розуміється нанесення її на будь-який товар, інструмент, вивіску, предмет або одяг, прапор, нашивку, бирку, засіб (в тому числі транспортний) при пропонуванні чи здійсненні послуг ліцензіатом, а також застосування її в діловій документації та/або в рекламі, в тому числі і через мережу Інтернет. Під використанням ліцензіатом знака у цьому договорі розуміється також право на підписання від свого імені суб-ліцензійних договорів з користувачами торгової марки «Наш Край» (третіми особами), включаючи, але не обмежуючись, договорів комерційної концесії, договорів про надання послуг (маркетингових, мерчендайзингових) тощо. При цьому використання торговельної марки можливе лише в сферах діяльності, які вказані в свідоцтві згідно міжнародної класифікації товарів і послуг (Клас 35 класифікації).

03.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (далі - правоволоділець) та фізичною особою-підприємцем Скубенко Віталієм Петровичем (користувач) укладено договір комерційної концесії, відповідно до умов якого (п. 2.1 договору комерційної концесії), правоволоділець зобов'язується надати користувачу за плату (роялті) право користування відповідно до встановлених договором комплексом належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки «Наш Край».

Пунктом 2.2. договору комерційної концесії встановлено, що предметом договору є право на використання користувачем об'єктів права інтелектуальної власності комерційного досвіду та ділової репутації правоволодільця з метою ведення бізнесу за системою правоволодільця. До об'єктів інтелектуальної власності, які надаються правоволодільцем користувачу, належать торговельна марка, зазначена у додатку №1 до договору та система правоволодільця.

Згідно із ст. 3.1 договору комерційної концесії починаючи з дати відкриття один раз на місяць впродовж 5 (п'яти) календарних днів, наступних за звітним періодом, користувач сплачує прововолодільцеві роялті у розмірі 365 евро за курсом Національного Банку України на день виникнення зобов'язання зі сплати роялті. Сторони погодились для визначення розміру роялті за місяць застосовувати наступний розмір роялті - 3,5 евро за 1 м. кв. Роялті сплачується у повному обсязі та у національній валюті - гривні.

Згідно із ст. 7.1.1.1. договору комерційної концесії площа точки складає 105 кв.м.

Відповідно до п. 11.1. договору комерційної концесії даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 01.12.2019 року.

Пунктом 14.6. договору комерційної концесії визначено, що користувач, підписуючи даний договір, стверджує, що він отримав від правоволодільця всі необхідні документи, консультації для початку ведення бізнесу, зміст даного договору йому зрозумілий, зобов'язання правоволодільця, передбачені п. 4.1. договору, виконані.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання відповідачеві права на використання об'єктів інтелектуальної власності, а відповідач, у свою чергу, не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати на користь відповідача роялті за використання об'єктів інтелектуальної власності за період з 05 січня 2017 року по 05 вересня 2018 року у розмірі 238 819,88 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом було надано належну оцінку доводам відповідача викладеним у відзиві на позовну заяву, проте посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодних доказів приймання-передачі документів визначених договором, не надано підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, та будь-яких інших двосторонніх документів, які б свідчили про виконання договору сторонами, повністю спростовуються умовами договору комерційної концесії, в п. 14.6. якого чітко визначено, що користувач (відповідач), підписуючи даний договір, стверджує, що він отримав від правоволодільця всі необхідні документи, консультації для початку ведення бізнесу, зміст даного договору йому зрозумілий, зобов'язання право володільця (позивача), передбачені п. 4.1. договору, виконані. Окрім того, договором комерційної концесії не передбачено підписання між сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, та будь-яких інших двосторонніх документів. Пунктом 3.1. чітко визначено строк сплати роялті кожного місяця впродовж 5 (п'яти) календарних днів, наступних за звітним періодом, у розмірі 365 евро за курсом Національного Банку України на день виникнення зобов'язання зі сплати роялті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача роялті за період з 05 січня 2017 року по 05 вересня 2018 року обґрунтовані та підлягають задоволенню на суму 238 819,88 грн. за розрахунком позивача, який здійснено відповідно до умов договору та вимог закону за курсом Національного Банку України на день виникнення зобов'язання.

В частині позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 100 000,00 грн. позивач посилається на те, що у відповідності до умов п. 3.4.1. договір комерційної концесії є розірваним з ініціативи відповідача, тому на підставі п. 10.4. договору комерційної концесії відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку в сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.4.1. договору комерційної концесії сторони погодили, що прострочення сплати користувачем роялті протягом двох місяців поспіль є безвідкличною пропозицією користувача про розірвання даного договору з його ініціативи.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3 ст. 188 ГК України).

Проте, у відповідності до ч. 3 ст. 188 ГК України позивачем не було повідомлено відповідача про результати розгляду пропозиції про розірвання договору, після одержання такої пропозиції.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 246 від 23.06.2018 року, в якій позивач вимагав про погашення заборгованості по сплаті роялті в сумі 191 015,43 грн., а також неустойки в сумі 100 000,00 грн.

Проте, у вказаній вимозі, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем не було вказано про прийняття пропозиції відповідача про розірвання договору комерційної концесії від 03.11.2016 року.

Доказів розірвання договору комерційної концесії від 03.11.2016 року позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 10.4. договору комерційної концесії у випадку розірвання договору з ініціативи користувача, або припинення діяльності у точці без погодження з правоволодільцем, користувач зобов'язаний на першу вимогу правоволодільця, але не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня розірвання договору, припинити ведення бізнесу, включаючи, але не обмежуючись вказаним, припинити користування об'єктами інтелектуальної власності користувача, повернути правоволодільцеві систему, всі друковані, електроні та інші матеріали, що мають відношення до франчайзингової мережі «Наш край» та сплатити правоволодільцю неустойку в грошовій сумі у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів розірвання договору комерційної концесії від 03.11.2016 року, суд приходить до висновку, що в позові в частині стягнення з відповідача неустойки на підставі п. 10.4. договору в сумі 100 000,00 грн., яка передбачена умовами договору виключно у разі розірвання договору, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скубенка Віталія Петровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (33001, м.Рівне, вул. Дворецька, 93, код 31299420) 238 819 (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 88 коп. основного боргу по сплаті роялті та 3 582 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 30 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 04.04.2019р.

Суддя С.О. Чебикіна