Рішення № 80921662, 04.04.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.04.2019р. Справа №905/2160/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», м.Маріуполь

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбуд-лідер», м.Маріуполь

про визнання договору недійсним

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбуд-лідер», м.Маріуполь, про визнання договору купівлі - продажу від 24.10.2017р. №15/17 недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. вимогам цивільного законодавства України, зокрема, з підстав того, що даний договір підписаний зі сторони позивача директором ОСОБА_2, який діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності та правових підстав для укладання спірного договору. Також позивач зазначив, що рішення загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», оформлене протоколом від 18.09.2017р., яким було уповноваженого колишнього директора ОСОБА_3В на продаж пересувного розчинно-бетонного вузла ПВБУ-80 шляхом укладання відповідного договору з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбуд-лідер», визнано недійсним рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2018р. по справі №905/1036/18, яке набрало законної сили 12.11.2018р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.11.2018р. відкрите провадження у справі №905/2160/18, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24.01.2018р. о 10.30 год.

10.11.2018р. від позивача до канцелярії суду надійшла нотаріально засвідчена заява свідка – ОСОБА_4 та письмові пояснення ОСОБА_5

11.12.2018р. на електрону адресу суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 11.12.2018р. було відкладено підготовче засідання на 17.01.2019 року о 12:00 год.

16.12.2019р. на електрону адресу суду та 18.01.2019р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на ті обставини, що:

- визначена у договорі купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. вартість ПРВБ-80 була внесена директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбуд-лідер» ОСОБА_6 до каси ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» та сплачена в повному обсязі, а тому заява позивача про незаконне внесення готівки є неспроможною з огляду на приписи п. 3.3 Положення проведення касових операцій у національній валюті;

- згідно договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. та договору відповідального зберігання від 24.10.2017р. позивач зобов’язаний забезпечувати необхідними енергоресурсами, енергоносіями та забезпечувати збереження та надійну охорону ПРВБ-80, однак позивач на теперішній час не допускає представників відповідача до ПРВБ-80 і використовує в отримані прибутку;

- у письмових поясненнях на претензію відповідача від 27.12.2017р. щодо наявності перешкод у доступі до ПРВБ-80, ОСОБА_3 повідомив про те, що спірна ситуація виникла переважно з особистого відношення ОСОБА_4 до ОСОБА_3, яка була спровокована наявністю заборгованості у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» перед ОСОБА_3, яка склалась із заборгованості із заробітної плати, невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, поворотної фінансової допомоги та відсутністю домовленостей про строки сплати боргу ОСОБА_3, а тому частина отриманих коштів за продаж ПРВБ-80 була направлена на погашення заборгованості за надані раніше ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги, які отримані ним готівкою з каси товариства на підставі видаткових касових ордерів від 24.10.2017р., 25.10.2017р., 26.10.2017р., 27.10.2017р.;

- 05.11.2018р. відповідач звернувся до правоохоронних органів, однак після виклику поліцейських та пред’явлення пакету документів, які стосуються укладання спірного договору, позивач надав усні заперечення, в яких зазначив про наявність кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 та не допустив представників відповідача до ПРВБ-80.

16.01.2019р. на електронну адресу та 18.01.2019р. до канцелярії суду від ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній заперечив проти позовних вимог та зазначив:

- протокол загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» від 18.09.2017р. було підписано 23.09.2017р. в м. Одеса, а не в м. Маріуполь, оскільки ОСОБА_4 не прибув на підписанні протоколу з невідомих причин, при цьому ініціатива скликання загальних зборів та порядок денний щодо відчуження ПРВБ-80 була визначена ОСОБА_4, а тому не зрозуміло чому останній наполягає про неповідомлення про проведення загальних зборів;

- ОСОБА_3 був проти продажу ПРВБ-80, оскільки вказане обладнання приносило прибуток підприємству, 18.09.2017р. ОСОБА_3 проголосував проти продажу ПРВБ-80;

- оскільки ОСОБА_3 як директор, який є виконавчим органом, був змушений виконати рішення вищого органу управління, оформлене протоколом від 18.09.2017р. та укласти договір купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р.;

- факт законності та дійсності укладеного договору підтверджується: повним проведенням розрахунків по договору, наданням до фіскальних органів податковою накладної №57, укладанням відповідачем на підставі договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. договору №6931 про надання послуг водопостачання та водовідведення з Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», довідкою позивача №121 від 21.11.2017р., 2410.2017р. про зняття з обліку ПРВБ-80 на підставі договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017;

- позиція відповідача щодо протизаконності та фіктивності договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р.є неспроможною та ґрунтується на особистих амбіціях представника співзасновника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» ОСОБА_7, яке тягне за собою незаконне позбавлення відповідача права вести господарську діяльність із використання ПРВБ-80.

17.01.2019р. на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи; клопотання про зупинення розгляду справи до прийняття остаточного судового рішення Східним апеляційним господарським судом по справі №905/1036/18.

Ухвалою від 17.01.2019р. продовжено строк підготовчого засідання по справі №905/2160/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.02.2019 року о 14:15 год.

18.01.2019р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, клопотання про зупинення розгляду справи та заяву про відкладення розгляду справи.

08.02.2019р. позивачем через канцелярію суду було надана відповідь на відзив, в якій останній зазначив про те, що:

- підставою для звернення із позовом до суду стало набрання законної сили рішення по справі №905/1036/18 від 10.10.2018р. про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформлених протоколом від 18.09.2017р., яким зокрема, вирішено питання про продаж пересувного розчинно-бетонного вузла ПРВБ-80;

- посилання ОСОБА_3, що ОСОБА_4 сам ініціював проведення загальних зборів товариства та провів позачергові загальні збори учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» 18.09.2017р., які оформлені протоколом від 18.09.2017р. не підтверджено належними доказами;

- відомості, викладені в протоколі загальних зборів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» (складений у м. Маріуполь, не засвідчену копію якого надано відповідачем суду) та в поясненнях ОСОБА_3 не відповідають дійсності;

- з питання підробки протоколу загальних зборів від 18.09.2017р. та шахрайських дій з боку ОСОБА_3, відповідач звернувся до правоохоронних органів, що підтверджується наданими до матеріалів справи витягів по кримінальним провадженням №12018050800000096, №1201805000000265, №12018050800000149;

- якщо б касові операції були проведені з отримання грошових коштів по договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р., то оригінали прибутково касових ордерів №25 від 24.10.2017р., №55 від 25.10.2017р., №56 від 26.10.2017р., №57 від 27.10.2017р. мали б бути знаходитись в позивача, однак вказані документи знаходяться у відповідача, а тому вказане свідчить про не схвалення оспорюваного договору;

- позивачем надано довідку про наявність розрахункових рахунків ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» в банках, а також довідки з банків, які підтверджують факт того, що сума грошових коштів за продаж обладнання на розрахункові рахунки позивача не надходила;

- пояснення колишнього директора ОСОБА_3 про те, що отримані грошові кошти від незаконного продажу майна ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» присвоєно останнім в якості якихось компенсацій свідчить про те, що вказані грошові кошти ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» отримані не було;

- надані відповідачем податкові накладні свідчать виключно про сплату податків і ніяким чином не підтверджує законність купівлі-продажу обладнання;

- наданий до суду відповідачем договір №5 відповідального зберігання від 24.10.2017р. підписаний ОСОБА_3, який не схвалений ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» також свідчить про використання ОСОБА_3 свого службового становища.

12.02.2019р. на електронну адресу суду відповідач надіслав клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 12.02.2019р. відкласти підготовче засідання на 21.02.2019 року о 14:00 год.

В підготовче судове засідання 21.02.2019р. представник відповідача не з'явився. Позивач в судовому засіданні надав копію постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №905/1036/18.

Ухвалою від 21.02.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.03.2019 року о 14:15 год.

В судовому засіданні 14.03.2019р. оголошено перерву до 04.04.2019р.

02.04.2018р. до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №905/2160/18 до остаточного вирішення по суті справи №905/1036/18 Верховним судом у складі Касаційного господарського суду. Вказане клопотання мотивоване тим, що рішення касаційної інстанції матиме суттєве значення для розгляду зазначеної справи, оскільки предмет позову у зазначеній справі ґрунтується на правомірності рішення загальних зборів, оформленого протоколом від 18.09.2017р., яке є предметом розгляду в межах справи №905/1036/18.

Розглянувши вказане клопотання позивача про зупинення провадження у справі, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.

Предметом судового розгляду у справі 905/2160/18 є визнання недійсними договору купівлі - продажу від 24.10.2017р. №15/17 з підстав викладених у позовній заяві: це підписання зі сторони позивача колишнім директором ОСОБА_2 спірного договору з перевищенням своїх повноважень, оскільки останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності та правових підстав для укладання спірного договору та на визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», оформленого протоколом від 18.09.2017р., яким було уповноваженого колишнього директора ОСОБА_3В на продаж пересувного розчинно-бетонного вузла ПВБУ-80 шляхом спірного договору згідно рішення господарського суду Донецької області від 18.09.2017р. по справі №905/1036/18. На момент звернення з даним позовом до суду рішення у справі №905/1036/18, яким було задоволені позовні вимоги Компанії "Мерілін Лімітед" від імені якої діяв ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», оформленого протоколом від 18.09.2017р., було чинним. На даний час зазначене рішення скасовано постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019р., зокрема, зазначив, що не всі порушення законодавства під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Східним апеляційним господарським судом у зазначеній постанові встановлено, що висновки суду першої інстанції про відсутність кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення є помилковим, адже, підстав сумніватися у відповідності копії наданого позивачем протоколу, оригінал якого і повинен знаходитися у позивача, не має, а ОСОБА_4 був уповноважений довіреністю від 01.02.2017р. на участь в загальних в загальних зборах засновників та підписання відповідного протоколу.

Згідно ч.1 ст.284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

З вище викладеного вбачається, що постанова Східного апеляційного господарського суду набрала законної сили з дня її прийняття, а тому у суду відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019р. у справі №905/1036/18. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що такої підстави для зупинення провадження по справі, як перегляд постанови апеляційної інстанції касаційною інстанцією чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як джерелом права, що застосовується судами при розгляді судових справ, внормовано, що кожний має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи і такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів а також важливість предмету позову для заявника у справі (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції).

Завданням господарського судочинства, з огляду на викладене у ст.2 ГПК України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вищевикладене, та керуючись ст.227 ГПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, судовою практикою Європейського суду з прав людини, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи №905/2160/18 до остаточного вирішення по суті справи №905/1036/18 Верховним судом у складі колегії Касаційного господарського суду.

В судове засідання 04.04.2019р. сторони не з’явилися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

За приписами ст.626 Цивільного кодексу України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавств, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» (продавець, позивач) в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбуд-лідер» (покупець, відповідач) в особі директора ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу №15/17.

Згідно з п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, зокрема, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За умовами п.1.1 договору продавець передає покупцю пересувний розчино-бетонний вузол ПРБВ-80, що розташований за адресою: м.Маріуполь, пров.Учбовий, 3-а, на території ТОВ «Азовбетон» далі «майно» (підставою для продажу: протокол зборів учасників від 18.09.2017р.). При цьому енерговитрати (електроенергія, проточна вода і т.д.), необхідні для забезпечення промислової потужності ПРБВ, охорону ПРБУ забезпечує ТОВ «Азовбетон».

Відповідно до п.1.2 договору склад і вартість майна визначається в переліку майна (Додаток 1) і акті приймання-передачі (Додаток 2), візуального розташування ПРБВ, агрегатних вузлів, установок, механізмів, редукторів, силосів для зберігання цементу, вантажних бункерів і т.д. (наявності всіх механізмів, що беруть участь в циклі виготовлення бетонної суміші) відвантажені на паперовому носії у виді фото звітності в кількості 44 аркушів погоджених з покупцем і затверджених директором ТОВ «Азовбетон», головним механіком та оператором ПРБВ-80 ТОВ «Азовбетон», які є невід’ємними частинами даного договору. Вхід працівників ТОВ «Азовбуд-лідер» до пересувного розчино-бетонного вузла ПРБВ-80 не залежить від пропускної системи ТОВ «Азовбетон» і є безперешкодним 24 години в добу.

Згідно п.2.1 договору загальна сума майна складає 184044,00 грн., в тому числі ПДВ 30674,00 грн.

Покупець зобов’язаний сплатити продавцю суму 184044,00 грн., в тому числі ПДВ 30674,00 грн. за придбане майно (п.2.2 договору).

За умовами п.2.3 договору оплата за майно здійснюється покупцем протягом 6 місяців з моменту підписання договору купівлі-продажу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або внесенням грошових коштів до каси підприємства з оформленням відповідних документів.

Майно передається від продавця покупцю по акту прийому-передачі, який підписується представниками сторін протягом 1-го дня з моменту підписання даного договору (п.4.1 договору).

Продавець зобов’язується передати майно на умовах EXW - склад продавця м. Маріуполь у відповідності до «Інкотермс» в редакції 2010р. (п. 4.2 договору).

Згідно п.5.1 договору продавець гарантує що на момент підписання даного договору відчужуване майно в судовому спорі, під забороною, арештом і в заставі, в т.ч. податковому, не знаходиться, відносно цього майна не укладені будь-які інші договори відчуження або користування іншими особами, прав відносно нього у третіх осіб не має.

Відповідно до п.5.2 договору право власності на майно, зазначене в розділі 1 договору, виникає у покупця з моменту прийняття по акту приймання-передачі.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і є безстроковим (п.3.1 договору).

Крім того, сторонами було підписано додаток №1 до договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р., яким погоджено перелік основних засобів: пересувний розчино-бетонний вузол ПРБВ-80, інвентаризаційний номер -5 ОС, у кількості – 1 шт., вартістю – 153370,00 грн., вартість з ПДВ - 184044,00 грн.

На виконання умов договору, за актом приймання-передачі від 24.10.2017р. (додаток №2), майно, що є предметом означеного договору, було передано відповідачу (зворотна сторона а.с.18 т.1), що також відображено у видатковій накладній №1 від 24.10.2017р. (а.с.117 т.1) та в податковому обліку (а.с.121 т.1).

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 договору ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбуд-лідер» здійснені розрахунки за придбане майно у повному обсязі, згідно копій квитанцій до прибуткового касового ордеру №54 від 24.10.2017р. на суму 50000,00грн. (а.с. 119 т.1), №55 від 25.10.2017р. на суму 50000,00грн. (а.с.119 т.1), №56 від 26.10.2017р. на суму 50000,00грн. (а.с. 120 т. 1), №57 від 27.10.2017р. на суму 34044,00грн. (а.с. 120 т. 1).

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним правочину, посилається на те, що від імені ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» договір купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. був підписаний колишнім директором - ОСОБА_3В з перевищенням своїх повноважень та без необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Зокрема, позивач вказує, що 18.09.2017р. колишнім директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» ОСОБА_3 статутний капітал якого станом на 2017р. становив – 10%, було проведено засідання загальних зборів, за результатами якого підписано протокол, яким уповноваженого його на продаж пересувного розчинно-бетонного вузла ПРБУ-80 шляхом укладання відповідного договору з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбуд-лідер», а Компанія «Мерлін Лімітет» статутний капітал якої станом на 2017р. становив -90% фактично не була присутня на вищезазначених зборах та про їх існування та існування договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. дізналась після укладання, а саме у грудні 2017 року.

Крім того, позивач зазначив, що з метою захисту порушених прав Компанія «Мерлін Лімітет» в особі представника ОСОБА_4, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» та рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2018р. по справі №905/1036/18 визнано недійсним рішення загальних зборів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», оформленого протоколом від 18.09.2017р., яке набрало законної сили 12.11.2018р.

Відповідно до ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст.92 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов’язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Частинами 3, 5 ст.65 Господарського кодексу України встановлено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітності про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутків та збитків товариства;

6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

7) виключення учасників із товариства;

8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» (в редакції від 16.03.2015р.) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців а громадських формувань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» учасниками ОСОБА_1 є: ОСОБА_3 з розміром частки у статутному капіталі -10% (50,00 грн) та Компанія «Мерлін Лімітет» з розміром частки в статутному капіталі – 90% (450,00 грн.).

Відповідно до положень п.7.1 статуту позивача органами управління товариства є: загальні збори учасників товариства, виконавчий орган товариства.

Своєю чергою, п.п.7.3, 7.3.4. статуту товариства визначено, що вищим органом управління товариством є Загальні збори учасників, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства у тому числі і з тих, які передані до компетентного виконавчого органу. Збори складаються з учасників товариства або призначених ними представників. До виключної компетенції Загальних зборів належить, в тому числі, надання згоди директору на відчуження майна товариства, кредитних договорів, інших угод.

Згідно з п.7.4. статуту, одноособовим виконавчим органом товариства є директор, який здійснює оперативне керівництво діяльністю товариства.

Положеннями п.п.7.4.4, 7.4.5 статуту передбачено, що директор має право без доручення діяти від імені товариства; представляти інтереси товариства в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами; право першого підпису фінансових документів, видає довіреності та доручення; здійснює правочини, укладає будь-які угоди та юридичні акти, підписує договори, контракти та інші документи; за рішенням загальних зборів учасників товариства укладає угоди незалежно від їх вартості про отримання кредитів та заставу майна, договорів купівлі-продажу і дарування основних засобів, тощо. Директор товариства не має права, зокрема, приймати рішення по відчуженню майна товариства без згоди на це Загальних зборів учасників.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи фотокопії протоколу загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» від 18.09.2017р. згідно порядку денного загальних зборів учасників було вирішено доручити директору ТОВ «Азовбетон» ОСОБА_3 укласти відповідний договір продажу пересувного розчинно-бетонного вузла ПРБВ-80 з ТОВ «Азовбуд-лідер».

Вказаний протокол підписаний: ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі якого складає 10%) та ОСОБА_4, який діє від імені юридичної особи Республіки Сейшельські Острови: Компанія «Мєрілин лімітед» (частка в статутному капіталі якого становить 90%).

На вказаному протоколі зазначено місце складання останнього – м. Маріуполь.

Згідно заяви свідка – ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8, ОСОБА_4 повідомив про те, що за станом на серпень-жовтень 2017 року, а також в інший час, ні ОСОБА_3, і ніяка інша особа, не ставила до відома ні ОСОБА_4, ні юридичну особу Республіки Сейшельські Острови: Компанію «Мєрілин лімітед» про проведення загальних зборів учасників ТОВ «Азовбетон», ні в місті Маріуполь, ні в місті Одеса, ні в будь-якому іншому місці. Крім того, останній зазначає, що не він ні Компанія «Мєрілин лімітед» не приймала участь в загальних зборах ТОВ «Азовбетон» ні 18.09.2017р., ні в який інший час, або в інші дати вересня, жовтня 2017 року, а 18.09.2017р. ОСОБА_4 знаходився в місті Одеса. (а.с. 32, т. 1).

ОСОБА_3 у письмових поясненнях заперечив проти позовних вимог та зазначив, що протокол загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» від 18.09.2017р. було підписано 23.09.2017р. в м. Одеса, а не в м. Маріуполь, оскільки ОСОБА_4 не прибув на підписання протоколу з невідомих причин, при цьому ініціатива скликання загальних зборів та порядок денний щодо відчуження ПРВБ-80 була визначена ОСОБА_4, а тому не зрозуміло чому останній наполягає про неповідомлення про проведення загальних зборів не зрозуміла. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що він був проти продажу ПРВБ-80, однак, оскільки він був директором ТОВ «Азовбетон», він був змушений виконати рішення вищого органу управління, оформленого протоколом від 18.09.2017р. та укласти договір купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. При цьому, ОСОБА_3 у письмових поясненнях наголосив, що факт законності та дійсності укладеного договору підтверджується: повним проведенням розрахунків по договору, наданням до фіскальних органів податковою накладної №57, укладанням відповідачем на підставі договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. договору №6931 про надання послуг водопостачання та водовідведення з Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства», довідкою позивача №121 від 21.11.2017р., 2410.2017р. про зняття з обліку ПРВБ-80 на підставі договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р., які були долучені останнім до матеріалів справи.

Крім того, представником ОСОБА_3 до справи додане рішення (протокол) загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» від 30.11.2017р. (а.с.51, т.2) яким було вирішено тимчасово відсторонити директора (ОСОБА_3А.) від виконання своїх обов’язків та призначити ОСОБА_5 тимчасово виконуючого обов’язки директора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон».

В своєю чергою, позивачем до матеріалів справи було залучено довідки та виписки з обслуговуючих банків на підтвердження факту відсутності зарахувань суми за спірним договором. (а.с.а.с.65-66, т. 2).

За змістом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину (його частини), яким у розумінні ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України є укладений між сторонами договір купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р., являється недодержання в момент їх вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на відсутність одного із засновників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» ОСОБА_4 у м. Маріуполі станом на 18.09.2017р., в тому числі - здійсненням ним в цей день інших дій у м. Одесі, судом відхиляються, адже, інші учасники справи й не наполягають на тому, що ОСОБА_4 був у м.Маріуполі 18.09.2017р., зауважуючи, що фактичне підписання протоколу загальних зборів як того сам зазначив колишній директор ОСОБА_3 відбулося в м. Одесі 23.09.2017р., а тому обставина відсутності ОСОБА_4 в м. Маріуполі 18.09.2017р. не може вважатися достатнім доказом відсутності рішення загальних зборів учасників позивача відносно продажу майна за договором купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р., а надані позивачем докази відносно не перебування ОСОБА_4 у м. Маріуполі 18.09.2017р. не суперечать та не виключають обставин, на які посилаються відповідач.

Відтак, оскільки сама по собі невідповідність дати протоколу загальних зборів моменту їх фактичного проведення, не зумовлює неправомірність/відсутність рішення загальних зборів про надання директору ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» - ОСОБА_3 повноважень на укладення спірного договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. та додатків до нього, а отже і відсутність у нього повноважень на підписання такого договору.

Вказані обставини також встановлені в рішенні господарського суду Донецької області та постанові Донецького апеляційного господарського суду по справі №905/42/18, згідно якої судом було встановлено відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. на підставі ч.2 ст.203 та ч.ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вбачається зі змісту позовних вимог однією із підстав недійсності договору від купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2018р. по справі №905/1036/18, яким визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», оформлене протоколом від 18.09.2017р., яким було уповноваженого колишнього директора ОСОБА_3В на продаж пересувного розчинно-бетонного вузла ПВБУ-80 шляхом укладання відповідного договору з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбуд-лідер».

Так, у рішенні господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. по справі №905/1036/18 Компанія «Мерілін Лімітед» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» встановлено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» не забезпечив порядок проведення зборів з порядком денним вказаним в рішенні, оформленого протоколом від 18.09.2017, чим порушив вимоги статуту та чинного законодавства, та при прийнятті рішення порушив права учасника Компанії «Мерлін Лімітед», який володіє 90% голосів, що є безумовною підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Азовбетон», оформленого протоколом від 18.09.2017р.

Однак, постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019р. рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. по справі №905/1036/18 було скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволені позовних вимог Компанії «Мерлін Лімітед» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформлених протоколом від 18.09.2017р.

Постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019р. по справі №905/1036/18 мотивована тим, що не всі порушення законодавства під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень, а висновки суду першої інстанції про відсутність кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення є помилковим, адже, підстав сумніватися у відповідності копії наданого позивачем протоколу, оригінал якого і повинен знаходитися у позивача, не має, а ОСОБА_4 був уповноважений довіреністю від 01.02.2017р. на участь в загальних в загальних зборах засновників та підписання відповідного протоколу.

Згідно ч.1 ст.284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, станом на час розгляду справи рішення загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», оформлене протоколом від 18.09.2017р., яким було уповноваженого колишнього директора ОСОБА_3В на продаж пересувного розчинно-бетонного вузла ПВБУ-80 шляхом укладання відповідного договору з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбуд-лідер» є дійсними.

Що ж до решти доводів і аргументі позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.13, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р. недійсним до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р., укладеного між сторонами, підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбетон», м.Маріуполь до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Азовбуд-лідер», м.Маріуполь про визнання недійним договору купівлі - продажу №15/17 від 24.10.2017р.

В судовому засіданні 04.04.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 04.04.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина