Рішення № 80921583, 03.04.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2019м. ДніпроСправа № 904/199/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

за позовом Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", м. Дніпро

про стягнення суми попередньої оплати та збитків за неотриманий товар у розмірі 1 241 165,20 грн. за договором поставки № 10-11/16 від 10.11.2016

Представники:

Від позивача Шулік М.О. адвокат за довіреністю б/н від 01.02.2018

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" про стягнення суми попередньої оплати та збитків за не отриманий товар за договором поставки № 10-11/16 від 10.11.2016 у розмірі 1 241 165,20 грн., яка складається з суми основного боргу - 950 490,50 грн. та збитків - 290 674,70 грн.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою суду від 04.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 27.02.2019.

Ухвалою суду від 27.02.2019 підготовче засідання в режимі відеоконференції відкладено на 25.03.2019.

У судовому засіданні 25.03.2018 винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 03.04.2019.

03.04.2019 позивач надав клопотання про визнання відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, в якому зазначив, що з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, направлено лист № 01-01/20 від 20.03.2019 (рекомендоване відправлення № 0421505609242), до листа додано копію довідки інформації по справах з сайту Судової влади України та копії ухвал від 04.02.2019, 27.02.2019.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошти відправлення № 0421505609242 вручено відповідачу 28.03.2019.

Також позивач звертає увагу на те, що відповідач знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується отриманням останнім претензії з додатками, позовної заяви з додатками, клопотання про усунення недоліків.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Ухвали суду, направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копіями реєстрів № 192 від 22.01.2019, № 32 від 05.02.2019, № 330 від 28.02.2019 (а.с. 114-116).

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Отже, зважаючи на зазначене вище, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 по справі №916/3188/16.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 03.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2016 між Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (позивач - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (відповідач -постачальник) укладено договір поставки № 10-11/16.

Відповідно до умов п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати покупцеві, а покупець прийняти та оплатити паливо рідинне та газ: Код згідно ДК 016-2010: 19.20.2 по ДК 021:2015: 09132000-3 - авто бензин, 09134200-9 - дизельне пальне (далі - товар) по бланках внутрішнього обігу (далі - талони) постачальника, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Одиниця виміру товару - літр.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання накладної або акту прийому-передачі. Ризик випадкової втрати товару переходить до покупця з моменту одержання товару на АЗС по талонах (п. 1.2 договору).

Передача товару по цьому договору здійснюється партіями: асортимент та кількість яких зазначена в талонах (п. 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору ціни встановлюються в національній валюті України за 1 літр, включаючи ПДВ. 3агальна ціна цього договору 1 160 861,30 грн., в т. ч. ПДВ 180 446,23грн. (п.п. 2.1, 2.2 договору).

За змістом п. 2.3 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків визначених частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п. 3.1 договору покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару, визначену в рахунку-фактурі та видатковій накладній (акті прийому-передачі), у відповідності до погодженої сторонами кількості та ціни товару на поточний рахунок постачальника відповідно до ст.49 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 3.2 договору датою оплати вважається день перерахування коштів покупцем на поточний рахунок постачальника.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 8.1 договору).

Також, сторонами підписано Специфікацію до договору від 10.11.2016 року на загальну суму 1 160 861,30 грн.

Додатковою угодою №1 від 14.11.2016 року сторонами внесено зміни до Специфікації та обумовлено, що загальна сума договору складає 1 160 844,60 грн.

Згідно додаткової угоди № 2 від 24.11.2016 року сума договору складає 950 490,50 грн.

Позивач зазначає, що оскільки, станом на 30 листопада 2016 року постачальник в наявності мав талони виключно на 2016 рік, сторони домовились про укладення договору відповідального зберігання авто бензину та дизельного пального у бланках внутрішнього обігу - талонах з метою отримання на початку 2017 року талонів, що будуть дійсними протягом 2017 року.

10.11.2016 року між відповідачем (зберігач) та позивачем (поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання, за умовами пункту 1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору автобензин (14 000 л) та дизельне пальне (30 010 л) по бланках внутрішнього обігу - талонах (надалі іменується майно).

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним.

Згідно з пунктами 2.1 - 2.3 договору відповідального зберігання зберігач зобов'язаний: уживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; повернути майно поклажодавцеві на першу вимогу останнього. Зберігач не має права користуватись майном та передавати майно у користування третім особам.

Поклажодавець зобов'язаний: передати зберігачеві майно на зберігання не пізніше ніж через 5 календарних днів після набрання чинності цим договором. Поклажодавець має право: в будь - який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини); після закінчення строку дії договору забрати майно у зберігача протягом 5 календарних днів (пункти 3.1 - 3.2.2 договору відповідального зберігання).

Відповідно до пункту 5.2 договору відповідального зберігання строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 5.1 цього договору (з моменту його підписання та скріплення печатками сторін) та закінчується 31.12.2017 року.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами підписано видаткову накладну № 0086/0000333 від 30.11.2016 року про отримання позивачем від відповідача товару (бензин А92 Energy - 14 000,00 л. та дизпаливо Energy - 30 010,00л.) на загальну суму 950490,50 грн. (а. с. 52). В примітках вказаної видаткової накладної міститься застереження: відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті. Одержувач зобов'язується отримати товар до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. Постачальник має право ініціювати обмін бланків довірчих документів, попередивши одержувача шляхом розміщення об'яви про умови такого обміну на сайті www.avias.com.ua не пізніше ніж за один календарний місяць до його початку. Постачальник не несе ніякої відповідальності у разі не звернення одержувача у термін, встановлений в об'яві, недодержання одержувачем умов означеної об'яви та не буде мати жодних зобов'язань за довірчими документами, які не були обміняні.

Факт того, що поклажодавцем передано, а зберігачем прийнято товар (автобензин (14 000 л) та дизельне паливо (30 010 л)) за бланками внутрішнього обігу - талонами на відповідальне зберігання підтверджується розпискою від 30.11.2016 року (а. с. 49). Із змісту вказаної розписки вбачається, що відповідач зобов'язується повернути товар за бланками внутрішнього обігу - талонами протягом 5 днів після закінчення строку дії договору відповідального зберігання від 10.11.2016 року або невідкладно на першу вимогу поклажодавця.

Відповідачем було надано позивачу для оплати рахунок-фактуру № 0086/0000372 на суму 950 490,50 грн. (а. с. 51).

Згідно платіжного доручення №15 від 20.12.2016 року позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 950 490,50 грн. (а. с. 53).

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2017 року позивач звернувся до відповідача з листом № 01.1-22/144 (а.с.52) про повернення майна, в якому посилався на укладений договір про відповідальне зберігання та просив повернути автобензин у кількості 14 000,00 літрів та дизельне пальне у кількості 30 010 літрів на загальну суму 950 490,50 грн. по бланках внутрішнього обігу - талонах протягом 5 днів з дня отримання даної вимоги.

Відповідач на вимогу позивача не відреагував, товар не повернув.

В подальшому, листом № 01.1-22/238 від 27.04.2017 року (а.с.55) позивач просив відповідача про оформлення документів на відпуск ПММ покупцю, в якому з посиланням на договір поставки, просив оформити та передати по видатковій накладній довірчі документи (скретч-карти - талони) на отримання товару (бензин у кількості 14 000,00 літрів та дизельне пальне у кількості 30 010 літрів) протягом 2 робочих днів з дня отримання даного листа, у кількості:

Бензину А-92 у кількості 14 000 літрів, що дорівнює:

-140 скретч-карт номіналом 50 літрів;

- 210 скретч-карт номіналом 20 літрів;

- 280 скретч-карт номіналом 10 літрів;

Дизельного пального Energy у кількості 30 010 літрів, що дорівнює:

- 300 скретч-карт номіналом 50 літрів;

- 450 скретч-карт номіналом 20 літрів;

- 601 скретч-карт номіналом 10 літрів.

Відповідач на вимогу позивача не відреагував.

Оскільки товар не був фактично переданий позивачу та залишився на зберіганні у відповідача, позивач у квітні 2017 року звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача, в якому просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" передати позивачу талони (скретч-карти) на отримання товару:

Бензину А-92 у кількості 14 000 літрів, що дорівнює:

-140 скретч-карт номіналом 50 літрів;

- 210 скретч-карт номіналом 20 літрів;

- 280 скретч-карт номіналом 10 літрів;

Дизельного пального Energy у кількості 30 010 літрів, що дорівнює:

- 300 скретч-карт номіналом 50 літрів;

- 450 скретч-карт номіналом 20 літрів;

- 601 скретч-карт номіналом 10 літрів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року у справі № 904/4346/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", м. Дніпро про зобов'язання вчинити дії. Судові витрати покладено на позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 року у справі №904/4346/17 апеляційну скаргу Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року у справі № 904/4346/17 скасовано. Прийнято нове рішення.

"Позовні вимоги задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" передати Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації талони (скретч-карти) на отримання товару:

Бензину А-92 у кількості 14 000 літрів, що дорівнює:

-140 скретч-карт номіналом 50 літрів;

- 210 скретч-карт номіналом 20 літрів;

- 280 скретч-карт номіналом 10 літрів;

Дизельного пального Energy у кількості 30 010 літрів, що дорівнює:

- 300 скретч-карт номіналом 50 літрів;

- 450 скретч-карт номіналом 20 літрів;

- 601 скретч-карт номіналом 10 літрів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" на користь Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації судові витрати в розмірі 1 600,00 грн. за розгляд позовної заяви".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" на користь Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації судові витрати в розмірі 1 760,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

08.09.2017 на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017, господарським судом Дніпропетровської області видано відповідні накази.

24.10.2017 року Головним держаним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойцем К.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54861263.

02.07.2018 Головним держаним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойцем К.В. було винесено постанову про закриття виконавчого провадження № 54861263 на підставі п. 11. ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові зазначено, що боржником вимоги виконавчого документа не виконано у зв'язку з чим, державним виконавцем направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до Індустріального відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 2 ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно до листа Індустріального відділу державної виконавчої служби м.Дніпра від 14.09.2018, державним виконавцем відповідно до вимог ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження копії якої направлено сторонами виконавчого провадження та разом з виконавчим документом направлено до суду.

Згідно з листом Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 від 03.10.2018 №82-317с18, за результатами розгляду заяви Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації по вчинення кримінального правопорушення директором ТОВ «Пром Гарант Плюс» ОСОБА_4 за фактом невиконання судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2017 у справі №904/4346/17, розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018042630000481 від 03.10.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Оскільки відповідачем не виконано вимоги виконавчого документу, зокрема не передано талони скретч-карти для отримання товару (автобензину та дизельного пального), позивач звернувся до відповідача з претензією №01.1-22/1456 від 19.10.2018, в якій позивач вимагав повернути попередню оплату за товар, з урахуванням збитків, у розмірі 1 377 669,60 грн.

Відповідач на претензію не відреагував, попередню оплату позивачу не повернув.

Звертаючись до господарського суду із цим позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 950 490,50 грн. попередньої оплати та 290 674,70 грн. збитків, які розраховані позивачем виходячи з різниці вартості неотриманого товару на день подання позову до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, в момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За змістом статті 667 Цивільного кодексу України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Згідно із статтею 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Як вбачається з постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 року у справі №904/4346/17, апеляційним судом було встановлено, що як у встановлений договором строк, так і на час розгляду справи судом відповідачем не було передано позивачу талонів для отримання ним товару на АЗС. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що виконавши свої зобов'язання по оплаті товару, позивач був позбавлений можливості отримати придбаний товар за відсутності у нього бланків внутрішнього обігу (талонів), які не були передані відповідачем.

Отже, зазначеним вище судовим рішенням було встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару на суму 950 490,50 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Оскільки оплату вартості товару здійснено, а товар не поставлено, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судом встановлено, що, на виконання умов договору, позивач здійснив оплату товару на загальну суму 950 490,50 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням, однак відповідач не виконав свого зобов'язання щодо поставки товару позивачу, скретч-карти не передав уповноваженому за довіреностями представнику позивача в установлений пунктом 3.6 договору строк - 30.11.2016 року.

Отже, факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи.

Крім того позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №01.1-22/1456 від 19.10.2018, в якій позивач просив повернути попередню оплату за товар, з урахуванням збитків, у розмірі 1 377 669,60 грн., що є фактично відмовою позивача від договору.

Станом на час розгляду справи доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Враховуючи доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язання з поставки продукції на спірну суму перерахованої позивачем оплати за вказаним договором, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати за нафтопродукти в розмірі 950 490,50 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 290 674,70 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1); застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2); господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі (ч. 3).

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є видом господарських санкцій у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Враховуючи положення ст. 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 290 674,70 грн., які розраховані на день подання позову до суду. Обґрунтовуючи розмір збитків позивач зазначає, що вартість неотриманого бензину А-92 (14 000 літрів) та дизпалива Еnеrgу (30010 літрів) складається з (27,52 грн. х 14 000 літрів) + (28,52 грн. х 30010 літрів) та дорівнює 1 241 165,2 грн. Таким чином, розраховані позивачем збитки складаються з різниці вартості неотриманого бензину А-92 (14 000 літрів) та дизпалива Еnеrgу (30 010 літрів) на день подання позовної заяви до суду та загальної суми зобов'язань щодо поставки.

У той же час, позивач зазначає, що заявлена до стягнення сума складається, зокрема, з неодержаних доходів.

За приписами ч. 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззаперечно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У зв'язку з тим, що позивачем не наведено обґрунтування фактичного розміру понесених збитків, суд доходить висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення збитків.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума попередньої оплати - 950 490,50 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року становить 1 921 гривень.

Відтак, за подання даного позову до сплати підлягав судовий збір у розмірі 18 617,48 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 20 665,05 грн., тобто позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі (на 2 047,57 грн.), ніж підлягав сплаті.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи. На час прийняття рішення такого клопотання не надходило, що не позбавляє позивача права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" про стягнення суми попередньої оплати та збитків за не отриманий товар за договором поставки № 10-11/16 від 10.11.2016 у розмірі 1 241 165,20 грн., яка складається з суми основного боргу - 950 490,50 грн., збитків - 290 674,70 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (49051, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 40-а, код ЄДРПОУ 39726851) на користь Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21, код ЄДРПОУ 14372952) суму основного боргу - 950 490,50 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 257,36 грн., про що видати наказ.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 290 674,70 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.04.2019

Суддя Н.Г. Назаренко