Рішення № 80917959, 03.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2019

Справа № 910/16180/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНТОРГ" (49017, м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, 2 А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ІНДАСТРІ" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 144 А)

про стягнення 213 490,46 грн.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінторг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Індастрі" про стягнення 213 490,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного договору про переведення боргу №1 від 16.04.2018, за яким регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони за договором поставки 164Л від 01.11.2017 та договору відступлення права вимоги №31/12/17п від 31.01.2018, відповідач не здійснив своєчасної та повної оплати заборгованості, що стало наслідком звернення позивача з позовом до суду про стягнення з останнього 169 706,53 грн. - основного боргу, 2 650,00 грн. - 3% річних, 29 717,69 грн. - пені та 11 416,26 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінторг" було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/16180/18 та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 23.01.2019.

У судовому засіданні 23.01.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача, відкласти розгляд справи на 13.02.2019 у зв'язку з відсутністю представника відповідача та необхідністю надання позивачем додаткових доказів по справі.

12.02.2019 до господарського суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що на підставі договору поставки № 164Л від 01.11.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Постач" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК "Трейдер", у останнього виникла заборгованість перед постачальником у розмірі 224 706,53 грн. Право вимоги щодо виконання зобов’язань на вищевказану суму було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Мінторг" згідно договору №31/12/17П від 31.01.2018. Враховуючи, що 16.04.2018 за договором про переведення боргу №1 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК "Трейдер" було переведено основний борг за договором поставки № 164Л від 01.11.2017 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм-Індастрі", позивач, з урахуванням часткової проплати у розмірі 55 000,00 грн., просить стягнути з останнього несплачену заборгованість у розмірі 169 706,53 грн., а також 3% річних у розмірі 2012,28 грн. та пеню у розмірі 21 944,63 грн.

У судовому засіданні 13.02.2019 суд на місці ухвалив прийняти до розгляду уточнену позовну заяву, встановити строк відповідачу для подання пояснень щодо заяви про уточнення позову - 10 днів з дня отримання заяви, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 05.03.2019.

У судовому засіданні, призначеному на 05.03.2019, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження, призначити розгляд справи по суті на 20.03.2019 та визнати явку представника позивача не обов'язковою.

18.03.2019 до господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності їх уповноваженого представника.

Судове засідання, яке призначене на 20.03.2019, не відбулось у зв’язку з направленням судді Пукшин Л. Г. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2019 суд призначив розгляд справи на 03.04.2019.

У судове засідання, призначене на 03.04.2019, представники сторін не з’явились, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляли, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином, незважаючи на те, що сторони не з'явились в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами та неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Постач" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Трейдер" (покупець) було укладено договір поставки №164JI (надалі – договір поставки № 164Л), на підставі якого постачальником в період з листопада по грудень 2017 року було передано у власність покупця мінеральний порошок на загальну суму 465 146,90 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними (копії додаються).

При цьому, покупцем на виконання умов вищевказаного договору було здійснено лише часткову оплату поставленого товару на суму 240 440,37 грн, тобто, сума невиконаних перед постачальником грошових зобов’язань за договором склала 224 706,53 грн (465 146,90 грн -240 440,37 грн).

31 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Постач" (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінторг" (Новий кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Трейдер" (Боржник) укладено договір №31/12/17П про відступлення права вимоги (надалі- договір №31/12/17П), відповідно до якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки № 164Л від 01.11.2017 року.

Відповідно до п. 1.2. договору №31/12/17П Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника виконання грошових зобов’язань на суму 224 706,53 гривень.

У пункті 1.4. договору №31/12/17П Боржник підтвердив, що йому відомо про правочин із заміни кредитора у зобов’язанні. Претензій щодо відступлення права вимоги з боку Боржника - відсутні.

Згідно з п. 2.1. договору №31/12/17П Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за договором поставки №164Л від 01.11.2017 року.

Відповідно до п. 4.1. договору №31/12/17П цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за ним.

16 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Трейдер" (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінторг" (Кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм-Індастрі" (Новий боржник, відповідач) укладено договір про переведення боргу №1 (надалі - договір про переведення боргу), за яким Первісний боржник перевів на Нового боржника основний борг (грошове зобов’язання) на загальну суму 224 706,53 гривні.

Цим договором регулюються відносини, пов’язані зі зміною зобов’язаної сторони (Первісного боржника) у зобов’язанні, що виникає із наступних договорів:

- Договору поставки № 44Р від 21.09.2017 р. та Договору відступлення права вимоги № 31/12/17П від 31.01.2018 року, які було укладені між Первісним боржником та Кредитором/Позивачем (надалі - Основні договори).

Відповідно до п. 1.2. договору про переведення боргу передбачено, що Первісний боржник переводить на Нового боржника основний борг (грошове зобов’язання) на загальну суму 224 706,53 гривень (двісті двадцять чотири тисячі сімсот шість гривень, 53 копійки).

Пунктом 1.3. договору про переведення боргу встановлено, що Новий боржник повинен оплатити Кредитору загальну суму заборгованості за наступним графіком:

№

Сума платежу, гривень

Граничний термін сплати

1

28087,50

25.05.2018

2

28087,50

25.06.2018

3

28087,50

25.07.2018

4

28087,50

25.08.2018

5

28087,50

25.09.2018

6

28087,50

25.10.2018

7

28087,50

25.11.2018

8

28094,03

25.12.2018

За змістом п. 3.1. договору про переведення боргу Новий боржник має право висувати проти вимог Кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між Кредитором і Первісним Боржником.

Відповідно до п. 4.1. договору про переведення боргу Новий боржник зобов’язався виконати обов’язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах Основних договорів.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 6.1. договору про переведення боргу).

На виконання умов договору про переведення боргу відповідачем згідно платіжних доручень №118 від 07.06.2018, №150 від 22.06.2018, №202 від 13.07.2018, №84 від 03.10.2018, №102 від 11.10.2018, №415 від 24.10.2018 та №436 від 08.11.2018 було сплачено заборгованість у загальному розмірі 55 000,00 грн, інша частина боргу, за доводами позивача, залишена без оплати.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №02/10 від 12.10.2018, у якій просив останнього погасити існуючу заборгованість за договором.

Оскільки, за доводами позивача, відповідач всупереч встановленому графіку та направленій претензії не виконав своєчасно та в повному обсязі своїх зобов’язань по сплаті боргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінторг" звернулось з позовом до суду про стягнення з останнього основної заборгованості у розмірі 169 706,53 грн, 3% річних у розмірі 2012,28 грн та пені у розмірі 21 944,63 грн (з урахуванням заяви про уточнення).

Оцінюючи подані представниками сторін докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом досліджено наявні у матеріалах справи докази, а саме надані позивачем на підтвердження поставки первісному боржнику товару видаткові накладні за листопад – грудень 2017 року на загальну суму 465 146,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів оплати товару на всю суму здійсненої первісним кредитором поставки товару первісному боржнику матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що 31.01.2018 згідно договору №31/12/17П про відступлення права вимоги позивач одержав право замість первісного кредитора вимагати від первісного боржника виконання грошових зобов’язань на суму 224 706,53 грн за договором поставки № 164Л від 01.11.2017 року.

Також, 16.04.2018 між первісним боржником, позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм-Індастрі", як новим боржником, було укладено договір про переведення боргу №1, відповідно до якого первісний боржник перевів на нового боржника основний борг (грошове зобов’язання) на загальну суму 224 706,53 гривні, здійснивши зміну зобов’язаної сторони у зобов’язанні, що виникає, зокрема, із договору відступлення права вимоги № 31/12/17П від 31.01.2018 року.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 ЦК України).

Таким чином, оскільки первісний боржник був замінений на нового - ТОВ "Прайм-Індастрі", останній має сплати на користь позивача грошові кошти у розмірі 224 706,53 грн.

Як встановлено судом, умовами вищевказаного договору сторони погодили графік, відповідно до якого відповідач повинен був сплачувати позивачу заборгованість у розмірі 224 706,53 грн. із розрахунку 28 087,50 грн. щомісячно до 25 числа, починаючи з травня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про переведення боргу відповідачем згідно платіжних доручень №118 від 07.06.2018, №150 від 22.06.2018, №202 від 13.07.2018, №84 від 03.10.2018, №102 від 11.10.2018, №415 від 24.10.2018 та №436 від 08.11.2018 було сплачено заборгованість у загальному розмірі 55 000,00 грн, інша частина боргу залишилась без оплати.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 169 706,53 грн.

Крім основної заборгованості, позивач також з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 21 944,63 грн та 3% річних у розмірі 2 012,28 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто, встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки, умовами договору поставки та договору про переведення боргу сторони не передбачили відповідальності у вигляді пені за порушення виконання грошового зобов'язання, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 944,63 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення з відповідача 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв’язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінторг".

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Індастрі" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 144 А, ідентифікаційний код 41431577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінторг" (49017, м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, 2 А, ідентифікаційний код 41785759) основну суму заборгованості у розмірі 169 706 (сто шістдесят дев’ять тисяч сімсот шість) грн 53 коп., 3% річних у розмірі 2 012 (дві тисячі дванадцять) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 2 575 (дві тисячі п’ятсот сімдесят п’ять) грн 78 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.04.2019

Суддя Л. Г. Пукшин