Рішення № 80914748, 02.04.2019, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/982/15-ц

№ провадження 2/453/3/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 квітня 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

з участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третіх осіб – ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання будівництва самочинним, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у вигляді прибудинкової території шляхом демонтажу самочинно здійсненої добудови частини житлового будинку та огорожі,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 04.08.2015 року звернулася у суд із позовом до відповідача – ОСОБА_3, в якому просить визнати добудову частини житлового будинку по вул. Калнишевського, 16 у м. Сколе Львівської області на земельній ділянці у вигляді прибудинкової території житлового будинку по вул. Калнишевського, 18 у м. Сколе Львівської області самочинною, усунути їй перешкоди у користуванні власною земельною ділянкою у вигляді прибудинкової території по вул. Калнишевського, 18 у м. Сколе Львівської області шляхом демонтажу самочинно здійсненої відповідачем ОСОБА_3 добудови частини належного йому житлового будинку по вул. Калнишевського, 16 у м. Сколе Львівської області, а також огорожі. Судові витрати у справі позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 31.10.2014 року (головуючий – суддя Брона А.Л.) відкрито провадження за вказаною позовною заявою із призначенням її судового розгляду.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 07.08.2015 року (головуючий – суддя Брона А.Л.) відкрито провадження за вказаною позовною заявою із призначенням її до судового розгляду.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 27.10.2015 року (головуючий – суддя Брона А.Л.) провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу держземагенства у Сколівському районі Львівської області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання до вчинення дій.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 23.12.2015 року (головуючий – суддя Брона А.Л.) провадження у справі відновлено та призначено її судовий розгляд.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 10.02.2016 року (головуючий – суддя Брона А.Л.) провадження у справі зупинено на час проведення судової земельно-технічної експертизи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.01.2017 року, дану справу передано для розгляду судді Ясінському Ю.Є. у зв’язку із закінченням п’ятирічних повноважень судді Брони А.Л..

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 20.03.2017 року (головуючий – суддя Ясінський Ю.Є.) до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 22.08.2017 року (головуючий – суддя Ясінський Ю.Є.) до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Відділ держгеокадастру у Сколівському районі Львівської області, а у подальшому здійснено його заміну на правонаступника – ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 19.06.2018 року (головуючий – суддя Ясінський Ю.Є.) провадження у справі зупинено на час проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.12.2018 року, дану справу передано для розгляду судді Микитину В.Я. у зв’язку із закінченням п’ятирічних повноважень судді Ясінського Ю.Є..

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 21.12.2018 року (головуючий – суддя Микитин В.Я.) вказану справу прийнято до провадження у зв’язку із закінченням п’ятирічного терміну повноважень судді Ясінського Ю.Є. та поновлено провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого судового засідання у справі від 12.02.2019 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

Розгляд справи по суті відбувся 02.04.2019 року, з участю представника позивача.

Позов обґрунтовано тим, що позивач разом із третьою особою ОСОБА_5 є власниками земельної ділянки, розташованої по вул. Калнишевського, 18 у м. Сколе Львівської області, а відповідач є власником сусідніх земельної ділянки та житлового будинку (садиби), розташованої по вул. Калнишевського, 16 у м. Сколе Львівської області. Позивач зазначає, що відповідач самочинно, без будь-якої проектної та дозвільної документації здійснив добудову до власного житлового будинку і така добудова, а також огорожа своєї земельної ділянки зведені частково на належній їй з третьою особою земельній ділянці. Позивач наполягає на тому, що відповідач, здійснивши таке будівництво, порушив вимоги чинного законодавства України та її права як співвласника земельної ділянки, що полягають у вільному використанні прибудинкової території і здійсненні прав на безпечне для життя і здоров’я довкілля навколо будинку, спричиняють їй незручності та здійснюють перешкоди. До таких перешкод, зокрема, відносить неможливість облаштування на своїй земельній ділянці елементів благоустрою, майданчику для ігор дітей, для відпочинку, сушіння білизни, занять фізкультурою і спортом тощо; неможливість вільного пересування автомобілів співвласників будинку, обмеження їх права паркування; створення несприятливих умов для життя і відпочинку у цілому. Враховуючи відсутність у відповідача будь-яких дозвільних документів на проведення будівельних робіт та зведення огорожі, таке будівництво слід визнати самочинним, що, на думку позивача, вправі зробити суд. Оскільки відповідач самостійно відмовляється знести самочинне будівництво у вигляді прибудови до будинку та огорожі і тим самим усунути наведені вище перешкоди у користуванні позивачем належною їй з третьою особою земельною ділянкою, то позивач, посилаючись на положення ст. ст. 15-16, 376, 391 ЦК України, ст. ст. 42, 152 ЗК України та положення чинного законодавства, котре врегульовує здійснення містобудівної діяльності, була змушена звертатися у суд із даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Уповноважений представник позивача – адвокат ОСОБА_1 у судове засідання щодо розгляду справи по суті з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у судове засідання щодо розгляду справи по суті явку уповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки такого суд не повідомила, письмових пояснень на позовну заяву не подала.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з’явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, письмових пояснень на позовну заяву не подали.

Відповідач у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з’явився, подав суду клопотання вх. № 607 від 12.02.2019 року (том 2, а. с. 121), в якому проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданих ним письмових запереченнях на позовну заяву вх. № 4192 від 22.09.2015 року (том 1, а. с. 47-49), просив проводити судовий розгляд справи у цілому без його участі та участі його уповноваженого представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача на підтвердження позовних вимог та дослідивши письмові заперечення відповідача проти позову, давши належу оцінку письмовим доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід’ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав позивача цивільного характеру на належне користування своєю власністю, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК Украни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, визначено одними із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Визначення права власності особи наведено у ст. 316 ЦК України, частиною 2 якої визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності, у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України складають правомочності власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.У свою чергу, визначення права спільної власності наведено у ст. ст. 355, 356 та 358 ЦК України, котрими визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

В силу ч. 2, 4-5 ст. 319 ЦК України власник (співвласники) мають право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов’язує. Власник (співвласники) не можуть використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, за яким ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 380 та 381 ЦК України визначені поняття житлового будинку та садиби як об’єктів права власності. Права власника житлового будинку регламентовані статтею 383 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.У свою чергу, статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом наведених статей позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якого відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем – лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Щодо обставин, котрі підтверджують право сторін на користування та розпорядження майном, то судом встановлено, що позивачу, разом із третьою особою у справі – ОСОБА_5 належить право спільної часткової власності – по Ѕ ідеальній частині кожному на земельну ділянку площею 0,0310 га із цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку, розташовану по вул. Калнишевського, 18 у м. Сколе Львівської області, кадастровий номер: 4624510100:01:007:0092, що стверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 883251 від 24.12.2010 року (копія міститься у справі, том 2, а. с. 19-20).

У свою чергу, відповідачу належить право власності на земельну ділянку площею 0,0640 га із цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку, розташовану по вул. Калнишевського, 16 у м. Сколе Львівської області, кадастровий номер: 4624510100:01:007:0026, що стверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 514135 від 01.11.2006 року (копія міститься у справі, том 1, а. с. 37).

Відтак, право спільної власності позивача та третьої особи у справі – ОСОБА_5 на земельну ділянку, розташовану у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 18, а право власності відповідача на земельну ділянку, розташовану у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 16, - підтверджені відповідними правовстановлюючими документами. Зазначені земельні ділянки межують між собою.

Щодо вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належне їй з третьою особою ОСОБА_5 право спільної власності на свою земельну ділянку, а також віднесення прибудови до житлового будинку, розташованого у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, буд. 16 та огорожі, до категорії самочинного будівництва, то суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, вважаються самочинним будівництвом. Випадки для можливості знесення самочинного будівництва передбачені частинами 4-7 ст. 376 ЦК України.

Судом встановлено, що 22.12.2005 року реєстратором КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_6 внесено запис про право власності за номером 445 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 12683835), згідно котрого за відповідачем зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 119, 2 кв. м., житловою площею 56,5 кв. м., у м. Сколе Львівської області, вул. Калнишевського, буд. 16. У свою чергу, як вбачається з ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 9388647, виданого КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 22.12.2005 року (копія міститься у справі, том 1, а. с. 36), підставою виникнення у відповідача права власності на зазначений об’єкт нерухомого майна було Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 01.12.2005 року, посвідчене державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області, реєстровий № 2254 (копія міститься у справі, том 1, а. с. 38). Такий об’єкт нерухомого майна відповідач успадкував після смерті батька – ОСОБА_8, який помер 07.04.2003 року у м. Сколе Львівської області.

Як вбачається з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 16 по вул. Калнишевського у м. Сколе Львівської області, виготовленого на замовлення відповідача КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 10.01.2005 року (копія міститься у справі, том 1, а. с. 41-44), до зазначеного будинку приналежні ряд господарських будівель та споруд, у тому числі й огорожа № 4 та огорожа № 5 у виді стін на фундаменті, рік побудови котрих значиться 1987. На такому технічному паспорті відсутня відмітка про самочинне будівництво.

Отже, відповідач станом на дату ухвалення даного рішення суду є власником об’єкта нерухомого майна – житлового будинку загальною площею 119, 2 кв. у м. Сколе Львівської області, вул. Калнишевського, буд. 16, разом із приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, у тому числі й огорожею, про знесення прибудови до котрого та огорожі позивачем ставиться питання як спосіб усунення їй перешкод у користуванні своєю прибудинковою територією у виді земельної ділянки, до того ж, із посиланням на самочинне будівництво.

Як встановлено судом і стверджується зібраними матеріалами справи, відповідач, успадкувавши після смерті свого батька домоволодіння у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 16 у цілому та зареєструвавши своє право власності на таке домоволодіння, не здійснював жодних робіт щодо його реконструкції із збільшенням площі, тобто прибудови до нього. Що стосується огорожі, то така, як уже йшлося вище, була споруджена ще у 1987 році нині покійним батьком відповідача і у такому місці існує до цього часу.

Встановлені вище обставини, на переконання суду, повністю виключають віднесення згаданого житлового будинку у цілому чи його окремої частини, а також огорожі, до категорії самочинного будівництва і, як наслідок, можливості застосування щодо даних правовідносин норм ЦК України, котрі врегульовують правовий режим самочинно збудованого нерухомого майна, як і застосування відповідних наслідків щодо його перебудови чи знесення.

Крім того, суд зазначає, що по відношенню до майна відповідача уповноваженими державними органами не застосовувалась передбачена законодавством про містобудівну діяльність процедура щодо приведення такого у відповідність до вимог містобудівного законодавства, не проводилось перевірок та не виносилось жодних приписів, як і не вживалось заходів для притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво. Докази на спростування наведеного у матеріалах справи відсутні і суду учасниками справи не надані.

Наведене свідчить також про відсутність будь-якого причинного зв’язку між спорудженням житлового будинку, належного на даний час відповідачу, а також зведенням огорожі належної йому на даний час земельної ділянки, та неможливістю позивачем облаштування на належній їй з третьою особою земельній ділянці елементів благоустрою, майданчику для ігор дітей, для відпочинку членів сім’ї, як і неможливістю вільного пересування транспортного засобу по цій прибудинковій території, обмеження права тимчасового паркування тощо.

З огляду на усе вищевказане, судом не встановлено підстав для захисту прав позивача в обраний нею спосіб – шляхом визнання будівництва самочинним та його знесення, у зв’язку з чим позовні вимоги до задоволення не підлягають як недоведені у розумінні заданих вище положень ст. ст. 81, 89 ЦПК України. Суд переконаний, що при наявних у справі зібраних письмових доказах щодо підтвердження у відповідача права власності на житловий будинок загальною площею 119,2 кв. м., розташований у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, буд. 16, із приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, таке право власності, в силу наведених вище положень ст. ст. 316-317, 319, 321 та 386 ЦК України, до часу його припинення, є непорушним та підлягає захисту від різного роду посягань. Окремо слід зазначити, що такий спосіб захисту як визнання будівництва самочинним, не передбачений положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України.

Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Одночасно, у зв’язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача не підлягають до стягнення також і документально підтверджені судові витрати у справі.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третіх осіб – ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання будівництва самочинним, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у вигляді прибудинкової території шляхом демонтажу самочинної добудови до належного ОСОБА_3 на праві власності житлового будинку, розташованого у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, буд. 16, та демонтажу самочинної огорожі, розташованих на прибудинковій території у вигляді земельної ділянки у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, буд. 18, котра належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Калнишевського, буд. 18; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Калнишевського, буд. 18; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Калнишевського, буд. 18; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області; місцезнаходження: 79019, м. Львів, п-т. ОСОБА_7, буд. 4; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39769942.

Відповідач: ОСОБА_3; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Калнишевського, буд. 16; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення складене 03 квітня 2019 року.