Рішення № 80912630, 19.03.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1345/19

Справа №754/6533/18

РІШЕННЯ

іменем України

19 березня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Вільховченко І.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за порушення умов договору про надання юридичних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою з вимогою до ОСОБА_4, в якій просить стягнути з відповідача за договором про надання правової допомоги суму у розмірі 22 080 грн., 3 % плати за користування чужими грошима у розмірі 22 080 грн., штраф - 80 000 грн та суму боргу у розмірі 8 000 грн.

Вимоги мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_4 звернувся до позивача ФОП ОСОБА_1 за правовою допомогою, у зв'язку з тим, що вважав порушеним своє право на пенсійне забезпечення зі сторони органів Пенсійного фонду України, а саме у зв'язку з виплатою йому пенсії в зменшеному розмірі в порівнянні з тим, на який він заслуговує. Відповідачу було запропоновано тимчасово відмовитись від пенсії з метою її поновлення в більшому розмірі. У зв'язку з вказаним, було укладено договір про надання юридичних послуг від 14 лютого 2017 року. Предметом договору є надання оплатних юридично - консультативних послуг щодо припинення та наступного поновлення пенсії відповідачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладене.

Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено.

14 лютого 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір про надання юридично-консультативних послуг щодо поновлення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що застосовуються у році, в якому поновлюється пенсія.

Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати юридично - консультативні послуги щодо припинення та наступного поновлення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

П.4.6 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний надати на працівників виконавця нотаріально посвідчену довіреність від свого імені.

03 лютого 2017 року ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності уповноважив ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 представляти ЙОГО інтереси. (а.с.25)

11 квітня 2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір про те, що ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 роботу на посаді юриста (а.с.32)

14 лютого 2017 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності уповноважив ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 представляти інтереси з питань, пов'язаних з оформлення, нарахування, перерахунку пенсії. (а.с.24)

Як наслідок укладених договору та довіреностей, в інтересах відповідача була подана заява до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення виплати пенсії від 15.02.2017 р.

Листом від 21.02.2017 р. було відмовлено у задоволенні заяви, однак це рішення оскаржене в суді.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 р. по справі 754/2994/17 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити ОСОБА_4 виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї.

В подальшому листом від 05.01.2018 р. повідомлено про припинення пенсії.

Як наслідок, в подальшому, в інтересах відповідача подано заяву про поновлення пенсії від 09.02.2018 р. В результаті пенсію поновлено, однак у меншому розмірі і зі старим показником середньої заробітної плати, тому в інтересах відповідача була подана заява від 28.03.2018 р., якою просили усунути недоліки поновлення пенсії.

Як зазначено позивачем, наступним кроком у реалізації договірних зобов'язань було б отримання відмови Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчиняти будь - які додаткові дії та оскарження зазначеного рішення до суду.

Стороною позивача зазначено, що існує напрацьована практика щодо такого оскарження, однак 02.04.2018 р. на адресу позивача надійшов лист відповідача, яким він повідомив про скасування раніше виданої довіреності і такою дією відповідач унеможливив подальше виконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача, що є порушенням умов договору та зобов'язання сплати штрафу у п'ятикратному розмірі від ціни (суми) позову.

П.5.1.3 передбачено, що у випадку вирішення справи на користь замовника - (повного або часткового задоволення позову), замовник додатково сплачує грошову винагороду в розмірі 8 000 грн. не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної счили або не пізніше 10 днів з дня поновлення пенсії

П.9 передбачено, що замовник в разі несплати (несвоєчасної оплати) коштів передбачених п.5.1.1 та п. 5.1.2 сплачує пеню в розмірі 3 % за кожен день прострочення від загальної суми боргу. Також на суму боргу нараховується плата за користування чужими грошима відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 3 % за кожен день прострочення від загальної суми боргу.

П.10 В разі вчинення дій, що свідчать про односторонню відмову заявника від договору, сплатити штраф в 5 - ти кратному розмірі від ціни (суми) договору.

Як встановлено, договором від 16 листопада 2017 року внесено зміни до п.5.1.3 договору від 14 лютого 2017 року, а саме….. у випадку вирішення справи на користь замовника - (повного або часткового задоволення позову), замовник додатково сплачує грошову винагороду в розмірі 8 000 грн. не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили».

Згідно умов п. п. 5.1.1, 5.1.2 договору Замовник сплачує на користь виконавця попередню оплату в розмірі 8000 грн. (без ПДВ) в день укладення цього договору; у випадку представництва інтересів Замовника працівниками Виконавця в суді та інших державних органів Замовника сплачує на користь Виконавця оплату в розмірі 800 грн. (без ПДВ) не пізніше 3 днів до дня вчинення представницької дії.

Згідно умов п. 9 договору замовник в разі не сплати (не своєчасної оплати) коштів, передбачених п. 5.1.3 цього договору сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 3 % за кожен день прострочення від загальної суми боргу.

Як зазначалося вище, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 р. зобов'язано ЛОУПФУ в м. Києві припинити ОСОБА_4 виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї. Як наслідок в інтересах відповідача подано заяву про поновлення виплати пенсії від 09.02.2018 р., в результаті пенсію відповідачу поновлено, однак у меншому розмірі і зі старим показником середньої заробітної плати, тому в інтересах відповідача була подана заява від 28.03.2018 р. ЛОУПФУ в м. Києві, якою просили усунути вищезазначені недоліки поновлення пенсії.

Як вбачається з тексту розпорядження, доданого до позовної заяви, 23.03.2018 р. ОСОБА_4 було призначено пенсію, розмір якої порівняно з періодом до її припинення, був більшим на 848 грн., проте її розмір не відповідав обіцяному позивачем при укладенні договору, тому 30.03.2018 р. відповідач звернувся до позивача з листом-вимогою роз'яснити подальші кроки та перспективи отримання пенсії у обіцяному позивачем розміру. Проте і на цей лист відповіді не було отримано, що свідчить про порушення саме позивачем п. 4.7 договору про надання юридичних послуг від 14 лютого 2017 року, згідно якого до права Замовника належить право «Отримувати від Виконавця інформацію про виконання Виконавцем своїх зобов'язань за цим договором на письмову вимогу Замовника».

Проте позивач вважає, що відповідач, здійснивши односторонню відмову від Договору, порушив п. 10 Договору, а відтак зобов'язаний повернути йому 3 % пені у розмірі 22080 грн., 3% плати за користування чужими грошима у розмірі 22080 грн., штраф в п'ятикратному розмірі від ціни (суми) Договору у розмірі 80 000 грн. та суму боргу 8 000 грн.

Що стосується суми боргу у розмірі 8 000 грн., слід зазначити про безпідставність такої вимоги, оскільки умовами договору, а саме договору від 16 листопада 2017 року про внесення змін до договору про надання юридичних послуг від 14 лютого 2017 року, сторони узгодили викладення п. 5.1.3. Договору про надання юридичних послуг від 14 лютого 2017 року в наступній редакції: у випадку вирішення справи на користь Замовника - (повного або часткового задоволення позову), Замовник додатково сплачує на користь Виконавця грошову винагороду в розмірі 8000 грн. (без ПДВ) не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Отже, обов'язок Виконавця сплатити додаткові 8000 грн. ставляться в залежність від позитивного рішення суду.

Тобто, ані дії зі звернення до суду, ані винесення відмовного рішення з цього питання не покладають обов'язку на виконавця сплачувати ці додаткові кошти.

Посилання позивача на напрацьовану ним судову практику щодо оскарження відмови пенсійних органів на дві справи - 758/13931/17, 814/2980/17 не є доказом того, що буде винесено позитивне рішення з питання призначення пенсії ОСОБА_4

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, формулювання п. 5.1.3. Договору про надання юридичних послуг від 14 лютого 2017 року «грошову винагороду в розмірі 8000 грн.» підтверджує той факт, що передбачений платіж є саме винагородою за позитивне рішення, а не обов'язковим платежем, що входить в ціну (суму) цього договору.

Згідно п.п. 5.1.1, 5.1.2 п. 5.1 «Вартість послуг, що надається Виконавцем Замовнику згідно цього Договору, визначається наступним чином: 5.1.1. Замовник сплачує на користь Виконавця попередню оплату в розмірі 8000 грн (без ПДВ) в день укладення цього договору. 5.1.2. У випадку представництва інтересів Замовника працівниками Виконавця в суді та інших державних органах, Замовник сплачує на користь Виконавця оплату в розмірі 800 грн. (без ПДВ) не пізніше 3 днів до дня вчинення представницької дії.

Отже, попередня оплата та представницькі складають вартість послуг, що надаються за цим Договором.

Згідно розрахункової квитанції серії АБІА № 186518 ОСОБА_4 вніс попередню оплату за надані юридичні послуги. Факт вчинення дій представниками позивача в інтересах відповідача свідчать пр своєчасну сплату останнім коштів передбачених п. 5.1.2. Договору.

Пункт 5.1.3 передбачає виплату винагороди, яка залежить виключно від позитивних результатів, інакше кажучи, преміювання.

Про безпідставність вимоги про стягнення штрафу в п'ятикратному розмірі від ціни (суми) Договору у розмірі 80 000 грн. слід вказати.

п. 10 Договору не містить такої умови для застосування штрафних санкцій, як скасування довіреності.

У відповідності до умов п. 10 Договору в разі вчинення дій, що свідчать про односторонню відмову заявника від договору (зокрема, несплата представницьких дій згідно п. 5.1.2, не повідомлення про день та час судових засідань, залучення до участі у справі інших представників без згоди виконавця) - зобов'язаний сплатити штраф в п'ятикратному розмірі від (ціни)суми цього Договору.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 615 ЦК України).

Таким чином, для можливості односторонньої відмови від зобов'язання необхідною є наявність одночасно двох умов: порушення зобов'язання, тобто його невиконання або неналежне виконання (ст. 610 ЦК) та встановлення можливості односторонньої відмови в договорі або в законі.

Одностороння відмова Договором не передбачена.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.651 ЦК України).

Щодо штрафних санкцій суд зазначає.

Позивачем наданий розрахунок 3 % річних за формулою 3%*46*16000=22080 грн., сума інфляційних витрат складає 3%*46*16000=22080 грн.

Однак, як вказує сам позивач з посиланням на п. 9 Договору, пеня в розмірі 3% та плата за користування чужими грошима нараховуються за кожен день прострочення від загальної суми боргу, при цьому сам позивач зазначає суму боргу - 8 000 грн. Крім того, попередню оплату відповідач сплатив в повному обсязі, та ці 8 000 грн. не можуть розцінюватись як сума боргу.

Тому, розрахунок пені та плата за користування чужими грошима мають розраховуватись з суми боргу 8000 грн., а не 16000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем не надано Акт виконаних ним робіт по договору з детальним розрахунком робіт, які були виконані.

Окрім того, Законом України від 20грудня 2011року №4191-VI«Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Позиція представника позивача з приводу застосування до даних правовідносин ч.2 ст. 903 ЦК України, ст.ст. 614, 629 ЦК України спростовується постановою Верховного Суду від 12 червня 2018 року, який у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив наступні висновки при перегляді справи № 462/9002/14-ц, провадження № 61-9880св18 з аналогічних правовідносин.

За договором про надання послуг виконавець зобов'язаний надати послугу, а замовник - оплатити її. За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов'язку з її надання.

До договору про надання юридичних послуг застосовуються загальні вимоги договірного права.

З огляду на предмет договору про надання юридичних послуг у цивільній та/ або адміністративній справі (представництво інтересів клієнта як позивача у справі, що розглядається в суді) об'єктом оплати за договором є надані виконавцем юридичні послуги у зв'язку з вирішенням спору в суді.

Формою винагороди виконавця за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є винагорода (гонорар) за договором, порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги від 14 лютого 2017 року.

Вартість послуг, що надається Виконавцем послуг за цим Договором, як це сформульовано в п. 5.1 Договору, була визначена сторонами у пункті 5.1.1., 5.1.2., що фактично становить розмір загальної вартості послуг виконавця.

Що стосується визначеної пунктом 5.1.3. договору з врахуванням вимог Договору від 16 листопада 2017 року про внесення змін до договору про надання юридичних послуг від 14 лютого 2017 року додаткової винагороди виконавцю за досягнення позитивного рішення у справі, то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України, а є винагородою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

З урахуванням положень ч.ч.1-2 ст. 202, ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 628 ЦК України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В аспекті цивільно-правових зобов'язань виконавця предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Аналіз положень п.п. 1 та 5.1.3. договору в редакції від 16.11.2017 року дають підстави для висновку, що його умовами визначено оплату не лише наданих юридичних послуг, а ще й факту досягнення позитивного для особи, в інтересах якої укладено договір, результату судового розгляду.

Інтереси відповідача як сторони договору (Замовника) безумовно не обмежуються отриманням власне послуг виконавця, а спрямовані на досягнення певного результату - «позитивного рішення по справі», проте досягнення такого результату виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридично-консультативних послуг.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України у їх системному зв'язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом»), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.

Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.

Таке обмеження жодним чином не звужує зміст та обсяг права сторін договору у цій справі самостійно визначати прийнятні для них умови оплати послуг за договором, загальну вартість послуг тощо.

Щодо посилання представника позивача у відзиві на ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підтвердження своїх доводів про позбавлення відповідачем позивача можливості належним чином виконувати свої обов'язки за Договором без нотаріально посвідченої довіреності слід зазначити, що вказана норма передбачає можливість вчинення передбачених цієї статтею дій також особисто заявником. Оскільки предметом Договору від 14 лютого 2017 року є юридично-консультативні послуги, то виконавець може здійснювати свої обов'язки за Договором шляхом оформлення листів, позовів тощо за підписом саме ОСОБА_4

Також слід звернути увагу суду на те, що в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі № 462/9002/14-ц, яку було надано представником відповідача 13 вересня 2018 року, міститься висновок Верховного Суду про те, що (цитата) «… Що стосується визначеної пунктом 4.4. договору додаткової винагороди адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг».

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, оскільки судове рішення не може міститься на припущеннях, задоволення позову в частині стягнення винагороди за неіснуюче судове рішення протирічить основним засадам правосуддя в Україні.

Крім того, незрозуміло з якої статті Додаткової угоди випливає висновок представника позивача про альтернативність моменту настання такої сплати ( не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили або не пізніше 10 днів з дня поновлення пенсії у відповідному розмірі), оскільки угодою передбачено лише одну умову - «…не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.».

Пункт 5.1.3 Додаткової угоди передбачає виплату винагороди, яка залежить виключно від позитивних результатів, інакше кажучи, преміювання.

Відповідно до ст. ст. 11, 626 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Закон України «Про адвокатуру» визначає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних зобов?язань адвоката, які він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України.

Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1-2 жовтня 199 р. № 6/VI, визначають уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі щодо винагороди адвоката за виконані ним дії по наданню правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч.ч. 1-6 ст. 33 Правил адвокатської етики в угоді про надання правової допомоги мають чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

- обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

- необхідність виїзду у відрядження;

- важливість доручення для клієнта;

- роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

- особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

- характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

- професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у статті, не має самостійного значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв?язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначенні в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Оскільки рішення суду не повинно міститись на припущеннях, суд дійшов висновку щодо відсутності законних підстав для стягнення «заборгованості», а також застосування штрафних санкцій на суму винагороди, для сплати якої наразі немає жодних підстав. Відповідач поніс достатньо поневірянь, тривалий час не отримуючи пенсію та в той час, коли він опинився в лікарні.

Виходячи з наведеного, підстав для задоволення позову не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 141, 211, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за порушення умов договору про надання юридичних послуг - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 - ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_2.

Повний текст рішення суду складено 29.03.2019 р.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон