Рішення № 80911427, 03.04.2019, Приазовський районний суд Запорізької області

провадження № 8/325/1/2019

справа № 325/1728/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

«03» квітня 2019 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Васильцової Г.А. за участю секретаря судового засідання Міняйло А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2018 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року, задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» і стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 15085,69 доларів США, що за курсом НБУ становить 325247,47 грн., а також пеню в сумі 5128,70 грн, а всього 330 376,17 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним – відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17.11.2016 року рішення суду залишено без змін. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. 16.08.2017 року ним отримано лист від ПАТ «Акцент-банк», в якому банк повідомив його про намір відповідно до договору іпотеки та статті 36 Закону України «Про іпотеку» задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на зазначену квартиру. Також, в листі зазначалось про відступлення права вимоги за договором факторингу, внаслідок чого іпотекодержателем став ЗАТ «Акцент-банк». Відповідно до Реєстру прав власності на нерухоме майно, іпотекодержателем залишається ПАТ КБ «Приватбанк». ОСОБА_1 подав позов до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області про заборону ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-банк» здійснювати дії щодо відчуження квартири. З метою встановлення дійсного кредитора у справі, судом був направлений запит до ПАТ «Акцент-банк» про надання документів. 22.03.2018 року ОСОБА_1 ознайомився з наданими документами в суді, і з’ясувалось, що 01.11.2007 року відбулось відступлення права вимоги за договором факторингу. У зв’язку з цим, ПАТ КБ «Приватбанк» безпідставно, не будучи кредитором у справі стягнув на свою користь заборгованість за кредитним договором. З 01.11.2007 року по 20.11.2014 року ОСОБА_1 здійснював платежі по кредиту на користь ПАТ КБ «Приватбанк» і йому ніхто не повідомляв про заміну кредитора. Тепер ПАТ «Акцент-банк» здійснює заходи з відчуження його квартири, як предмета іпотеки. Заявник зазначає, що це порушує його права і відступлення права вимоги є нововиявленою обставиною, яка не була відома йому і суду під час розгляду справи, а тому рішення суду необхідно переглянути, скасувати його і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою суду від 23 травня 2018 року (суддя Діденко Є.В.) відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року ухвалу суду першої інстанції, якою в задоволенні заяви було відмовлено, скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Васильцової Г.А. від 30 січня 2019 року відкрито спрощене провадження за заявою ОСОБА_1 і призначено судове засідання з повідомленням учасників справи на 22 лютого 2019 року.

Заявник в судове засідання не з’явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить поштове повідомлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Представник заявника в судове засідання не з’явився, звернувся до суду із клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не прибув, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. В матеріалах справи містяться письмові заперечення, в яких зазначено, що 01.11.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» відступив право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-банк» на підставі договору факторингу № 1. Також, 01.11.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ПАТ «Акцент-банк» був укладений договір надання послуг (аутсорсинг) № 1.07, відповідно до п. 1.4 якого (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.11.2012 року), до числа послуг ПАТ КБ «Приватбанк» як виконавця віднесено стягнення заборгованості з боржників ПАТ «А-Банк», а саме: здійснення від свого імені або від імені ПАТ «А-Банк» дій, спрямованих на погашення заборгованості, яка виникла за кредитними договорами, стороною в яких виступає ПАТ «А-Банк», у зв’язку з чим має право представляти інтереси замовника в судах всіх інстанцій. У разі стягнення ПАТ КБ «Приватбанк» в ході виконання цього договору з боржників ПАТ «А-Банк» заборгованості, все отримане підлягає передачі ПАТ «А-Банк». За своєю природою такий договір близький до договору комісії. Договір аутсорсингу діє і до сьогодні у зв’язку з відсутністю від сторін договору заяв про його припинення. Після укладення договору факторингу, відповідачу був змінений рахунок, зазначений у п. 1.2 Кредитного договору, і після цього всі кошти, які надходили до банку від відповідача спрямовувались на рахунок ПАТ «Акцент-банк», відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк». Доводи відповідача про можливість здійснення з нього подвійного стягнення вважає безпідставними, оскільки він має право оскаржити дії державного виконавця, надавши докази виконання зобов’язань за кредитним договором.

Дослідивши надані документи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як роз’яснено в пунктах 3, 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК (зміст статті тотожний п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України в чинній редакції) є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року, задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» і стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 15085,69 доларів США, що за курсом НБУ становить 325247,47 грн., а також пеню в сумі 5128,70 грн, а всього 330 376,17 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним – відмовлено.

Крім того, як свідчать надані суду докази і не заперечується сторонами, 01.11.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-банк» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ПАТ «Акцент-банк» набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року.

Також, 01.11.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк», як виконавцем, та ПАТ «Акцент-банк», як замовником, укладено договір надання послуг (аутсорсинг) № 1.07, відповідно до п. 1.4 якого в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.11.2012 року, до числа послуг включено надання виконавцем замовнику послуг щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, а саме, здійснення від свого або від імені замовника дій, спрямованих на погашення заборгованості, яка виникла на підставі кредитних договорів, стороною у яких є замовник, у зв'язку з чим виконавець може представляти інтереси замовника у судах всіх інстанцій з правами, які надані законодавством позивачу, в тому числі з правом подання позову, зміни предмета або підстав позову, включаючи право на укладення мирової угоди, отримання рішень, ухвал, постанов та їх оскарження. Для надання вказаних послуг замовник видає виконавцю довіреність, в якій детально відображає зміст повноважень та юридичних дій.

Строк дії вказаного договору аутсорсингу за пунктом 4.2 визначено сторонами до 01 листопада 2012р. Додатковою угодою № 2 від 01 листопада 2012 року до договору № 1.07 від 01.11.2007р., в пункт 4.2 внесені зміни та викладено у наступній редакції: «договір набирає чинності з дня його підписання сторонами на строк до 02 листопада 2013р. У випадку, якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії другу сторону, він вважається продовженим на тих же умовах на строк, який встановлено при укладенні договору».

Крім того, позивачем надана суду довіреність № 7245185 від 29 грудня 2015 року, яка видана від ПАТ «Акцент-Банк» на користь ПАТ КБ «Приватбанк». Згідно з вказаною довіреністю ПАТ «Акцент-Банк» уповноважує ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особі представників ПриватБанку представляти інтереси А-Банку за довіреністю від юридичної особи ПриватБанку у всіх органах державної влади і управління, зокрема, у всіх судах України з наданням прав, передбачених законодавством для позивача, відповідача, кредитора, боржника, заявника, стягувача з усіма правами без обмеження.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, уклавши договір факторингу ПАТ КБ «Приватбанк» втратив право вимоги до боржника ОСОБА_1, але не дивлячись на це пред’явив позов про стягнення заборгованості.

Суд відхиляє доводи банку про те, що при пред’явленні позову він діяв на підставі договору аутсорсингу № 1.07 від 01.11.2007р., оскільки за змістом даного договору, ПАТ КБ «Приватбанк» лише представляє інтереси ЗАТ «Акцент-Банк».

Статтею 237 ЦК України передбачено, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Більш того, положення Цивільного процесуального кодексу України, як у дійсній редакції, так і в редакції на момент пред’явлення позову, передбачають можливість звернення до суду від імені іншої особи на підставі представництва, що у даному випадку мало би ґрунтуватись на довіреності. При цьому, представник в суді вчиняє дії від імені свого довірителя.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких даних, що ПАТ КБ «Приватбанк» при зверненні до суду з позовом діяв як представник ЗАТ «Акцент-Банк», жодних документів на підтвердження такого представництва надано не було. Навпаки, ПАТ КБ «Приватбанк» заявлено позов від свого імені і у власних інтересах, як кредитором, не маючи при цьому права вимоги.

Таким чином, суд погоджується з доводами заявника ОСОБА_1 і його представника про відсутність у ПАТ КБ «Приватбанк» підстав для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки це підтверджується відступленням права вимоги. Заперечення банку такі доводи не спростовують.

Обставини передання права вимоги за кредитним договором існували, але не були відомі суду на момент ухвалення рішення у справі, більш того, такі обставини були приховані банком від суду. Відсутність у позивача права вимоги суд вважає істотною обставиною, яка могла вплинути на суть прийнятого рішення.

Таким чином, судове рішення, що переглядається, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 у даній справі, суд зазначає, що заявлені нововиявлені обставини не стосуються доводів зустрічного позову, а тому в цій частині суд не знаходить підстав для зміни висновків, викладених в рішенні, що переглядається.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені судові витрати ОСОБА_1 у виді судового збору в сумі 4955,64 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 259-261, 275, 423, 429 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами – задовольнити.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2016 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним – скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким: в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) суму судового збору в загальному розмірі 4955,64 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят п’ять) гривень 64 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду складено 03.04.2019 року.

Суддя Г.А. Васильцова