Ухвала суду № 80910604, 14.03.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

14.03.2019 Провадження №2-п/331/2/19

Справа № 331/3102/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Антоненко М.В., за участю секретаря Андрієнко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 09.10.2018 року по справі № 2/331/906/2018, ЄУН 331/3102/18 за позовом Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В :

09.11.2018 року в провадження Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 09.10.2018 року по справі № 2/331/906/2018, ЄУН 331/3102/18 за позовом Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до положень ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

09.10.2018 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя було ухвалене заочне рішення по цивільній справі № 2/331/906/2018 за позовом Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На думку заявника, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення не пропущений.

Так, відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а заочне рішення має бути скасоване з наступних підстав.

Відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і з огляду на це, був позбавлений можливості надати суду свої доводи та заперечення проти позовних вимог. Під час проголошення зазначеного рішення відповідач присутній не був, судових повісток та копію позовної заяви взагалі не отримував. Отже, про існування даного спору відповідач дізнався лише після отримання поштою копії заочного рішення.

Положення ст. ст. 256-258 Цивільного кодексу України передбачають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до умов кредитного договору № 166 від 10.09.2008 року Відповідач отримав кредит в розмірі 12000, 00 грн. В свою чергу, позивач звернувся з позовом до суду 26.04.2018 року з пропуском строків позовної давності.

Згідно п. п. 60, 63 Постанови Верховного суду № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року: «Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування».

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі 6- 167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у ссправі: № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Заявник вважає, що позивач пропустив строки позовної давності стосовно основної вимоги.

З огляду на те, що відповідач про час і місце розгляду справи не повідомлявся, він не мав можливості заявити суду про застосування строків позовної давності при вирішенні спору.

Отже, сплив строків позовної давності є безумовною підставою для відмови задоволенні позовних вимог.

Водночас, відповідно до п. п. 54, 55 Постанови Верховного суду № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року: «ОСОБА_2 Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на вказане ОСОБА_2 Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом».

Отже, з огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то позивач не міг такі проценти нараховувати, що він неправомірно здійснював аж до 26.04.2018 року.

Позивачем при розрахунку заборгованості не було враховано тих платежів, які були здійсненні відповідачем та спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором № 166 від 10.09.2008 року.

Частина 1 ст. 288 ЦПК України зазначає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи все вищезазначене просить суд заочне рішення скасувати і справу призначити до розгляду в загальному порядку. Застосувати строки позовної давності при вирішенні спору. У позовних вимогах - відмовити

30.01.2019 року на адресу суду надійшло заперечення Голови правління КС «Хортиця» ОСОБА_3, в якому зазначено, що відсутні підстави для перегляду рішення суду.

В судовому засіданні 14.03.2019 року заявник ОСОБА_1 вимоги, викладені в заяві підтримав, просив їх задовольнити; представник позивача КС «Хортиця» ОСОБА_4 проти задоволення вимог, викладених в заяві, заперечував, вважав заочне рішення законним та обґрунтованими.

Суд, вислухавши доводи заявника, взявши до уваги думку представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Згідно частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 288 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наявність лише однієї з підстав, зазначених у наведеній нормі цивільного процесуального законодавства, не спричиняє скасування заочного рішення. Лише у своїй сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення.

З матеріалів цивільної справи № 331/3102/18 (провадження № 2/331/906/2018) вбачається, що 26.04.2018 р. до суду надійшов позов Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_1 про стягнення боргу. (а.с. 2-4).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.06.2018 року провадження по справі відкрито та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Одночасно відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 24)

Проте, ані у встановлений в ухвалі строк, ані пізніше відповідач ОСОБА_1 відзив до суду не подав, і в судове засідання, призначене на 09.10.2018 року, не з’явився. Причина неявки суду не відома. Будь-яких заяв, клопотань, які б перешкоджали проведенню судового засідання до суду не надходило.

У відповідності до вимог пунктів 1, 2, 3, 4 частини першої статті 280 ЦПК України судом 09 жовтня 2018 року по цій справі ухвалено заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Повний текст судового рішення складений 09.10.2018 року та направлений відрлвідачу ОСОБА_1 ( а.с. 36-38, 39).

Також суд бере до уваги, шо встановлені в суді обставини, підтверджені матеріалами справи, спростовують твердження заявника, про те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи в суді, адже в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення (особисто ОСОБА_1В.) судової повістки у судове засідання, яке призначено на 09.10.2018 року на 14 год. 00 хв. (а.с.32).

Наведене свідчить про відсутність такої обставини, як неявка відповідача в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не подання відзиву на позовну заяву з поважних причин, що, в свою чергу, унеможливлює скасування заочного рішення по цій справі.

Крім того, слід зазначити, що, як на думку суду, виходячи із суті спірної ситуації та дослідженої в суді та проаналізованої під час ухвалення рішення по цій справі сукупності наданих суду доказів, посилання заявника на обставини, якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, викладені по тексту заяви про перегляд заочного рішення, не мають того істотного значення, яке можливо могло б вплинути на інше розв’язання спірної ситуації. Слід також зазначити, що по тексту заяви про перегляд заочного рішення суду заявник посилається на певні обставини, трактує твердження суду, викладені по тексту рішення, надає їм критичні оцінки тощо, а не наводить і не додає до заяви тієї сукупності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, як то зазначено у частині першій статті 288 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд не вбачає законних підстав для скасування заочного рішення по цій справі.

Керуючись статтями 287, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 09.10.2018 року по справі № 2/331/906/2018, ЄУН 331/3102/18 за позовом Кредитної спілки «Хортиця» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Проте, у відповідності до частини четвертої статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя М.В. Антоненко