Ухвала суду № 80909986, 29.03.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/452/19

Провадження №1-кп/242/478/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Капітонова В. І., при секретарі Нарижній О. Г., за участю прокурора Анищенко А. О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Селидове кримінальне провадження №12019050500000068 від 18 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 про обвинувачення в скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

До Селидівського міського суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні з викликом у судове засідання обвинуваченого, представника потерпілого.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення судового розгляду.

Представник потерпілого ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Качала А.С. у підготовче судове засідання не з'явилась, про день та час проведення підготовчого судового засідання повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки не відповідає вимогам КПК України.

Даний висновок суду ґрунтується на наступному.

Стаття 291 КПК України включає перелік відомостей, які повинні міститься в обвинувальному акті. При цьому такий перелік відомостей повинен бути перевірений судом при підготовчому судовому засіданні з точки зору можливості призначення судового розгляду.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Отже обвинувальний акт повинен відповідати не тільки вимогам ст. 291, а вимогам всього Кримінально процесуального кодексу України.

З обвинувального акту, складеного ст. слідчим СВ Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області, та затвердженого прокурором Селидівського відділу Красноармійської місцевої прокуратури 22.01.2019 року, вбачається, що 18 січня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12019050500000068 за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 185 КК України, як викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Так, відповідно до вимог ст.. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості, зокрема анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Статтею 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Згідно із ст. 58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

З фактичних обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті вбачається, що в результаті крадіжки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» заподіяно матеріальний збиток у розмірі 333,56 грн.

В обвинувальному акті зазначено, що Качала А.С. згідно із довіреності №86/ПУ/2019 від 20.12.2018 року є представником потерпілого і працює спеціалістом КПВ ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Тобто, Качала А.С. є представником ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за довіреністю.

В обвинувальному акті зазначено лише представника потерпілого Качалу А.С., із зазначенням її анкетних даних.

Таким чином, всупереч вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті, не зазначено потерпілого, а лише зазначено представника потерпілого та його анкетні відомості, що в свою чергу порушує права потерпілого визначені ст. 56 КПК України, зокрема п. 8 ч. 1. мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитись від його послуг, п. 13 ч. 1 одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом, п. 1 ч. 3 бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду. Суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю зокрема потерпілого, його представника. Тобто в підготовче судове засідання повинні бути викликані як потерпілий, так і його представник, а за таких обставин, суд позбавлений можливості здійснити належний виклик потерпілого для розгляду кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 58 КПК України представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику. Таким чином, не зазначення в обвинувальному акті потерпілого та його анкетних даних призводить до порушення процесуальних прав потерпілого, реалізація яких здійснюється безпосередньо ним і не може бути доручена представнику.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення зазначено, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Разом з тим, з фактичних обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, не вбачається кваліфікуюча ознака злочину - повторність, оскільки жодної обставини щодо цього не зазначено.

Крім того, статтею 13 КК України визначено поняття закінченого та незакінченого злочину.

В обвинувальному акті правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення зазначено, як закінчений злочин ч. 2 ст. 185 КК України.

Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.

Разом з тим, під час викладення фактичних обставин кримінального правопорушення слідчим не зазначено реальну можливість обвинуваченого щодо розпорядження чи користування викраденим майном, не конкретизовано місце куди обвинувачений перевіз викрадене, також не зазначено, де та за яких обставин обвинувачений був викритий, що в свою чергу свідчить про поверхневий опис злочину в обвинувальному акті та намагання сторони обвинувачення замовчувати обставини, які безпосередньо впливають на кваліфікацію закінченого чи не закінченого складу злочину.

Суд наголошує, що згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

У ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, що позбавляє суд можливості призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, а тому згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України він підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 314 КПК України,суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019050500000068 від 18 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 про обвинувачення в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, повернути прокурору.

На ухвалу протягом семи днів учасниками судового провадження з дня її оголошення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 03 квітня 2019 року.

Суддя В. І. Капітонов