Рішення № 80909732, 02.04.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/206/19

Провадження №2/235/551/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - відповідач) на свою користь 16 384 грн., що складаються з 13 384 грн. – середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, 3 000 грн. – заподіяна моральна шкода.

В обґрунтування позову зазначено, що з відповідачем по справі позивач перебував у трудових відносинах з 06.10.2000 по 23.10.2018. При звільненні позивача з підприємства за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, відповідачем у день звільнення не були виплачені всі належні йому суми, остаточний розрахунок було проведено лише 28.11.2018.

Посилаючись на приписи ст.116 КЗпП України, позивач вказує, що відповідачем в період з 24.10.2018 по 28.11.2018 допущена затримка розрахунку при звільненні тривалістю 26 календарних днів, за які відповідач зобов’язаний виплатити позивачу середній заробіток у сумі 13 384 грн., виходячи із 514,77 грн. середньоденної заробітної плати х 26 днів затримки у виплаті.

Позивач також вказує, що, грубо порушуючи трудове законодавство зазначеними незаконними діями, відповідач наніс йому суттєву моральну шкоду, оскільки в умовах нестачі грошей був порушений звичний уклад його життя, що склався впродовж тривалого часу, і для його відновлення необхідно чимало часу, моральних сил і додаткових коштів. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює в 3000 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, на позовних вимогах наполягає.

Не погодившись із заявленими позовними вимогами, відповідач надав відзив на позов, який надійшов до суду 21.02.2019 (а.с.30-31). Мотиви незгоди зводяться до такого. Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними, оскільки звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства. На виконання наказу про звільнення №3620/К від 23.10.2018 позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні, 28.11.2018 було перераховано 20 186,34 грн. за мінусом обов’язкових утримань на поточний рахунок «Приватбанку».

В свою чергу позивач вимог про розрахунок, передбачених нормами ст.116 КЗпП України, не заявляв, тобто фактично погодився з проведенням остаточного розрахунку 28.11.2019. Підприємством було проведено розрахунок з позивачем 28.11.2018.

Заподіяну моральну шкоду позивач обґрунтував виключно словами, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт її спричинення та відповідно її розмір в сумі, яка становить 3 000 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відповідач вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а тому в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача надав клопотання, за змістом якого просив справу розглянути без його участі, проти задоволення позову заперечував.

В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Копією трудової книжки серії БТ-ІІ №7020712 на ім'я позивача підтверджується, що останній перебував з відповідачем у трудових відносинах з 06.10.2000 по 23.10.2018, працював гірником, помічником начальника дільниці, гірничомонтажником підземним з повним робочим днем в шахті, 23.10.2018 був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.8-13).

Згідно з розрахункового листа по табельному номеру 977 за жовтень 2018 року ОСОБА_1 нарахована сума 25 200,43 грн. (а.с.16), що узгоджується з довідкою №512 від 18.02.2019, виданою відповідачем, за змістом якої при звільненні таб№977 позивачу нарахована сума в розмірі 25 200,43 грн. (18 робочих днів та 31 календарний день - компенсація за невикористану відпустку). Відповідно до вказаної довідки позивачу, за відрахуванням обов’язкових платежів, 28.11.2018 перераховано 11 808,70 грн., 3301,30 грн., 5076,37 грн. (а.с.33), що визнається позивачем та підтверджується наданою ним випискою з АТ КБ «Приватбанк» (а.с.15).

Спірна сума середнього заробітку заявлена позивачем у зв’язку з тим, що відповідач несвоєчасно, із затримкою, виплатив йому нараховану при звільненні суму із заробітної плати.

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Згідно зі ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За приписами ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що законодавець зобов’язує роботодавця виплатити працівнику в день його звільнення всі ті суми, які належать йому від такого роботодавця при звільненні. Наслідки, передбачені ст.117 КЗпП України, застосовуються до роботодавця в разі нездійснення ним виплат у визначені строки саме таких сум.

Про обов’язок роботодавця виплатити працівнику в день його звільнення тих сум, які належать йому від такого роботодавця при звільненні, зазначається і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за п.20 якої установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

З наданої відповідачем на виконання ухвали суду від 06.03.2019 довідки про відмітки за табельним №977 ОСОБА_1 вбачається, що останній 23.10.2018 , тобто в день звільнення, працював.

Відтак, враховуючи приписи ст.116 КЗпП України, відповідач мав остаточно розрахуватись з позивачем 23.10.2018. Натомість відповідач виплатив позивачу всі належні йому суми 28.11.2018.

Отже, оскільки суми, що належали позивачу від відповідача, не були виплачені позивачу в день звільнення, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, суд доходить висновку, що відповідач має понести відповідальність відповідно до ст.117 КЗпП України та виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 24.10.2018 по 28.11.2018.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадках, зокрема, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи з середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

Відповідно до абз.3 п.2 Розділу 3 вказаного Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п.8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Зважаючи на викладені нормативні приписи, суд погоджується з розрахованою відповідачем та наведеною в довідці від 18.02.2019 №513 середньоденною заробітною платою позивача, яка дорівнює 659,08 грн.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведений відповідачем 28.11.2018, отже, кількість робочих днів з 24.10.2018 по 28.11.2018 дорівнює 26 робочим дням, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні дорівнює 17 136,08 грн. (659,08 грн. * 26 днів).

Разом з тим, суд зазначає, що за приписами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом позову позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток в розмірі 13 384 грн., а тому, враховуючи вищевикладене, позов в означеній частині підлягає задоволенню в межах заявленої суми в розмірі 13 384 грн.

При цьому суд зауважує, що згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З приводу позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої несвоєчасною виплатою відповідачем позивачу належної йому заробітної плати, суд зазначає таке.

За роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п.13 постанови від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Факт виплати позивачу нарахованих йому сум заробітної плати із затримкою майже в місяць апріорі свідчить про спричинення позивачу моральних страждань та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює спричинену позивачу моральну шкоду в 1 500 гривень, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.

Таким чином, позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат у виді сплаченого судового збору в розмірі 698,88 грн. (91% від 768,40 грн.).

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання – Донецька область, м.Покровськ, м-н Лазурний, 61/46) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження - Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.10.2018 по 28.11.2018 в розмірі 13 384 грн. (тринадцять тисяч триста вісімдесят чотири грн.).

Зобов’язати Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» при виплаті ОСОБА_1 доходу в сумі 13 384 грн. утримати з цієї суми податки та інші обов’язкові платежі.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн. (одна тисяча п’ятсот грн.).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 698,88 грн. (шістсот дев’яносто вісім грн. 88 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Суддя К.П. Бородавка