Рішення № 80905058, 13.03.2019, Старобільський районний суд Луганської області

13.03.2019

Справа № 431/6166/18-ц

Провадження № 2/431/121/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

«13» березня 2019 Старобільський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Логвіненко Т.Г.,

за участі секретаря Гапотченко І.О.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, господарські споруди та присадибну земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Старбільського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, господарські споруди та присадибну земельну ділянку.

В обґрунтування позову вказав, що він є спадкоємцем першої черги після смерті доньки ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті якої залишилося спадкове майно - житловий будинок, господарські споруди, присадибна земельна ділянка площею 0,1278 га, що розташована в АДРЕСА_1. Вказану спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла ОСОБА_2 Позивач вважав, що відповідач ОСОБА_2 не має можливості утримувати спадщину, житловий будинок, господарські споруди, присадибна земельна ділянка занехаєні. На підставі викладеного просив суд визнати за померлою ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, господарські будівлі та присадибну земельну ділянку площею 0,1278 га, в АДРЕСА_1. Визнати набувачку на спадкове майно ОСОБА_2 , такою, що неспроможна утримувати спадщину в належному стані. Визнати за ним право власності на вказане спадкове майно.

Відповідач у ході підготовки справи до розгляду заперечень не надала. У підготовчому судовому засіданні вимоги визнала та просила їх задовольнити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 відтримав викладені у позові вимоги з вищевказаних підстав, вказав, що 16.08.2017 надав приватному нотаріусу Пульному М.М. відмову у прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_3, оскільки мав відповідне волевиявлення на той момент. У подальшому йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 не вчиняє заходів щодо прийняття вказаної спадщини. Охорону та догляд вказаного майна не здійснює, внаслідок чого вказане майно приходить у занепад, а тому вважає необхідним поставити питання в судовому порядку про визнання права власності на спадкове майно за ним.

Заслухавши у судовому засіданні позивача, дослідивши письмові докази по справі, письмову заяву відповідача, матеріали спадкової справи, матеріали витребувані судом в ході підготовки справи до розгляду, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову, що в свою чергу свідчить про необхідність у відмові у його задоволенні з наступних підстав:

Згідно копії свідоцтва про смерть від 17.05.2017 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Згідно копії свідоцтва про народження від 09.09.1980 ОСОБА_3 була донькою позивача ОСОБА_1 (а.с.4).

Згідно копії заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 (ас. 62).

ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини після смерті дочки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (а.с.63).

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно положень статті 1258 ЦК України, черговість спадкування за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Аналізуючи вказані правові норми та застосувуючи їх до правовідносин які виникли за даними цивільно-правовим спором , суд констатує, що відмова позивача ОСОБА_6 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у вигляді житлового будинку, господарських споруд, присадибної земельної ділянка площею 0,1278 га, що розташована в АДРЕСА_1, об'єктивно існує та вчинена у спосіб передбачений законодавством.

За таких обставин, враховуючи те, що відмова від спадщини є безумовною й беззастережною, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з підстав зазначених у позові є такими, що не відповідають вимогам закону.

Суб'єктивне бажання ОСОБА_1 отримати спадкове майно внаслідок недостатніх, на його думку, подальших дій ОСОБА_2 по прийняттю та оформленню належної їй спадщини, не може слугувати достатньо підставою задля зміни складу спадкоємців.

Слід зазначити, що ч. 5 ст. 1274 ЦК України передбачена можливість визнання судом відмови від прийняття спадщини недійсним з підстав вказаних у ст. 225, 229-231, 235 ЦК України.

Однак, на момент розгляду даної справи, доказів того, що ОСОБА_6 оскаржив свою відмову у прийнятті спадщини суду не надано.

Так, заслуговує на увагу той факт, що згідно наявних в матеріалах спадкової справи рішення Старобільського районного суду від 09.01.2018 (а.с.73-74) та витяг про реєстрацію спадщину у спадковому реєстрі (а.с. 80). Та свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.81), ОСОБА_2 вчинила ряд дій по прийняттю та оформленню належної їй спадщини.

За таких же підстав та у відповідності з ч.2 ст. 206 ЦПК України, суд відмовляє у прийнятті визнання позову, оскільки, вказане визнання суперечить закону.

Оскільки при поданні вказаного позову позивачем було сплачено 704 грн. судового збору, а повинен він був сплатити 2100, суд при винесенні рішення, вважає необхідним стягнути з нього 1394 грн. 77 коп. судового збору, у відповідності із Законом України «Про судовий збір» .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10, 12, ч. 6 ст. 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, господарські споруди та присадибну земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити у повному обсязі - за необґрунтованістю.

Стягнути з позивача ОСОБА_1 суму недоплаченого при поданні позову судового збору у розмірі 1394 грн. 77 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старобільський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.Г. Логвіненко