Вирок № 80905022, 15.03.2019, Старобільський районний суд Луганської області

15.03.2019

ЄУН 431/725/19

Провадження №1-кп/431/147/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого: судді Логвіненко Т.Г.

за участю секретаря: Гапотченко І.О.

прокурора: Жданової Л.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Старобільську кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Черкаси, Черкаської області, з середньою освітою, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

З жовтня 2018 року ОСОБА_1 тимчасово мешкав в будинку за адресою: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2, при цьому спільне з ним господарство не вів, власного майна за вищевказаною адресою не мав, право на розпорядження будь-яким майном від ОСОБА_2 не отримував. 23.12.2018 в ранковий час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_1, який перебував за вказаною адресою, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав з холодильника, країна виробництва Литва, який знаходився у коридорі будинку за вказаною адресою, компресор. Після цього з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), 25.12.2018 в ранковий час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1, перебуваючи в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3, яке належить ОСОБА_2, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав електричний фуганок вітчизняного виробництва, який знаходився у будинку за вказаною адресою, та двигун з пральної машинки вітчизняного виробництва марки «Рига», яка знаходилась у приміщенні літньої кухні. Після цього з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд. Згідно довідок, наданих СПД ОСОБА_3, вартість на момент вчинення кримінального правопорушення двигуна на пральну машинку вітчизняного виробництва марки «Рига» становить 450,00 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок, вартість компресора з холодильника, країна виробництва Литва, становить 800 (вісімсот) гривень 00 копійок, вартість електричного фуганка вітчизняного виробництва становить 550 (п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок. Таким чином, ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 1800,00 (одну тисячу вісімсот) гривень 00 копійок. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна.

28 січня 2019 року між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.

Згідно укладеної угоди підозрюваний ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України та покарання, яке повинен понести підозрюваний ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 850 грн.

Відповідно п.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст.471 КПК України та закону.

Крім того, суд переконався, що підозрюваний ОСОБА_1 цілком розуміє права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.

Також судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Шкода потерпілому у кримінальному провадженні відшкодована.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченої не застосовувався.

Керуючись ст. 373, ст. 374 , ст.475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення від 28 січня 2019 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2.

ОСОБА_1 (код платника податків НОМЕР_1) визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. (отримувач: УК у Старобільському районі/Старобільський район, код отримувача (ЄДРПОУ): 37858396, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31119106012331, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченої не застосовувався.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Старобільський райсуд Луганської області.

Суддя: Т.Г. Логвіненко