Ухвала суду № 80902737, 03.04.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4973/18

провадження № 2-а/361/43/19

03.04.2019

У Х В А Л А

03 квітня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В. при секретарі Коваль А.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовами Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно - будівельного контролю Броварської міської ради Київської області, правонаступник Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області, про визнання протиправними та скасування постанов про накладення стягнення,

у х в а л и в:

За первісним позовом позивач ОСОБА_1 просив визнати протиправними і скасувати постанову №3-3007/3-3007/5-и від 30.07.2018р. про накладення на нього як на ФОП стягнення за порушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене статтею 2 Закону «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» і постанову № А-3007/1 від 30.07.2018р. про накладення на нього адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене статтею 96 КУпАП.

Позивачу було надано строк для усунення недоліків. На виконання ухвали суду про усунення недоліків, наявних в первісно поданій позовній заяві (щодо визначення позивачів) позови подали обидва позивачі:

позивач ФОП ОСОБА_1 просив визнати протиправною і скасувати постанову №3-3007/3-3007/5-и від 30.07.2018р. про накладення на ФОП ОСОБА_1 стягнення (штрафу) за порушення у сфері містобудівної діяльності за ст.2 Закону «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;

позивач ОСОБА_1 просив визнати протиправною і скасувати постанову № А-3007/1 від 30.07.2018р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене ст.96 КУпАП.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 і фізичної особи ОСОБА_1, як такі, що первісно заявлені в одній позовній заяві, і як такі, що стосуються одних подій та обставин, пов’язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, об’єднані в одне провадження, згідно положень частини 1 та п.3 частини 2 статті 172 КАС України.

У подальшому виявлено порушення предметної юрисдикції даної справи.

Суд вважає, що дана справа є предметно підсудною окружному адміністративному суду, і не може розглядатись місцевим загальним судом як адміністративним, з таких підстав:

Предметом оскарження в даній справі є постанова суб’єкта владних повноважень, якою позивача ФОП ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за порушення, передбачене Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», що не є адміністративною відповідальністю в розумінні пункту першого частини першої статті 20 КАС України. Дана постанова не містить посилань на відповідні норми КУпАП, які передбачають відповідальність за адміністративні правопорушення, тому оскаржувана постанова не є рішенням у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке б підпадало під дію пункту 1 частини першої статті 20 КАС України.

При цьому суд виходить з системного аналізу положень закону щодо визначення поняття адміністративного правопорушення і адміністративної відповідальності, зокрема ч.1, ч.2, ч.3 статті 2, ч.1 статті 9 КУпАП, з положень статті 244-6 КУпАП щодо повноважень органів архітектурно-будівельного контролю на розгляд справ про адміністративні правопорушення, які конкретно і виключно визначені в КУпАП, а також з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», якими визначено повноваження даного суб’єкту владних повноважень на здійснення державного контролю у сфері містобудування і повноваження щодо притягнення до відповідальності за порушення, які допущені у даній сфері суб’єктами містобудівної діяльності і які не є адміністративними правопорушеннями. Даним спеціальним Законом передбачено відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, які у розумінні КУпАП не належать до адміністративних, і порядок притягнення до такого виду відповідальності врегульований Порядком №533, а не Положеннями КУпАП.

Враховуючи, що предметом оскарження за даною позовною вимогою є постанова органу державного архітектурно-будівельного контролю, якою позивача ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за порушення у сфері містобудівної діяльності на підставі норм спеціального Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а не за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, і без застосування процедури, визначеної КУпАП, то суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов не є позовом з приводу оскарження рішення суб’єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, віднесеною до предметної юрисдикції місцевого загального суду за п.1 ч.1 ст.20 КАСУ, і тому відповідно до ч.2 ст.20 КАСУ даний позов є предметно підсудним окружному адміністративному суду.

Сторони питання щодо передачі справи за предметною юрисдикцією окружному адміністративному суду залишили на розсуд суду; представник відповідача висловив свою думку з приводу того, що окремо позов ОСОБА_1 з приводу оскарження винесеної відносно нього постанови про притягнення його до адмін.відповідальності - може бути розглянуто в місцевому загальному суді, в той час як підстав для визначення предметної підсудності позову ФОП ОСОБА_1 даному суду нема, оскільки оскаржуваною постановою він притягнутий до відповідальності, яка не є адміністративною.

Щодо визначення окремо предметної підсудності позову фізичної особи ОСОБА_1 з приводу оскарження постанови №А-3007/1 від 30.07.2018р. про накладення на нього адміністративного стягнення за статтею 96 КУпАП, то окремо взятий такий позов підпадає під положення пункту першого ч.1 ст.20 КАС України.

Однак для вирішення питання про предметну підсудність справи, суд має керуватись положеннями ст.20 та ст.21 КАС України, а також положеннями ст.172 КАСУ.

Згідно ч.1 статті 21 КАСУ позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою. Згідно ч.1 ст. ст.172 КАСУ в одній позовній заяві може бути об’єднано декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно ч.2 ст.172 КАСУ суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об’єднати в одне провадження декілька справ за позовами: зокрема, п.3) різних позивачів до одного й того самого відповідача. Згідно ч.3 ст.172 КАСУ об’єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Згідно ч.6 ст.21 а також ч. 4 ст.172 КАСУ не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.5 ст.172 КАСУ не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 і фізичної особи ОСОБА_1 первісно позивачем об’єднані в одній позовній заяві як такі, що стосуються одних подій та обставин, пов’язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, - що відповідає положенням частини 1 ст.172 КАСУ. У подальшому після уточнення позивачів, обидва позови за проханням і згодою учасників справи були об,єднанні ухвалою суду від 9.10.2018р. в одне провадження, що відповідає положенням частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 172 КАС України, а також відповідає вимогам положень частини 3, 4 та 5 статті 172 КАС України (відсутні підстави, які б забороняли таке об’єднання в одне провадження).

Згідно ч.3 статті 21 КАСУ якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Таким чином в цілому дана справа є предметно підсудною окружному адміністративному суду згідно ч.2 ст.20 та згідно ч.3 ст.21 КАС України.

Згідно ч.6 ст.172 КАСУ суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз’єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об’єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Разом з тим, згідно ч.10 ст.172 КАСУ справи, об’єднані в одне провадження, роз’єднанню не підлягають.

Тому відсутні підстави на даний час для роз,єднання позовів в окремі провадження чи для виділення в самостійне провадження окремої позовної вимоги, яка б могла бути розглянута за правилами , встановленими в п.1 ч.1 ст.20 КАСУ місцевим загальним судом як адміністративним (щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення). Справа в цілому предметно не підсудна загальному місцевому суду і віднесена до предметної юрисдикції окружного адміністративного суду.

Визначаючи предметну підсудність справи окружному адміністративному суду і приймаючи рішення про необхідність передачі даної справи на розгляд Київському окружному адміністративному суду, крім наведених вище аргументів, місцевий суд бере до уваги також і ту обставину, що виходячи з положень частини першої статті 20 та ст.21 КАСУ та враховуючи заборону роз,єднання справи (ч.10 ст.172КАСУ), даний суд не є уповноваженим на розгляд адміністративної справи даної категорії, і тому у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод він не є судом, встановленим законом на розгляд справи, і тому згідно положень статті 318 КАСУ будь-яке рішення, ухвалене судом з порушенням правил предметної юрисдикції є незаконним і підлягатиме скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.20, ч.3 ст.21, ст.29, ч.2 та ч.10 ст.172 КАС України, суд

у х в а л и в:

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно - будівельного контролю Броварської міської ради Київської області, правонаступник Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області, про визнання протиправними та скасування постанови № А-3007/1 від 30.07.2018р. про накладення на ОСОБА_1 стягнення за адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене статтею 96 КУпАП, і постанови №3-3007/3-3007/5-и від 30.07.2018р. про накладення на ФОП ОСОБА_1 стягнення за порушення у сфері містобудівної діяльності за статтею 2 Закону «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передати на розгляд за предметною юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Броварський міськрайонний суд Київської області згідно п.15.5 Перехідних положень КАСУ.

Суддя Т.В.Селезньова