Ухвала суду № 80901484, 03.04.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 523/2245/18

Провадження № 6/522/606/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Шкамерда К.С., розглянувши матеріали подання головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області Перчик В.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду міста Одеси звернулася головний державний виконавець Другого Приморського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області Перчик В.О. з поданням, в якому просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань за виконавчим листом 523/2245/18 виданого 19.11.2018 року Суворовським районним судом м. Одеси.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участі державного (приватного) виконавця.

Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області знаходиться виконавче провадження №57749289 з виконання виконавчого листа № 523/2245/18 виданого 19.11.2018 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Кредитінвест» грошової суми у розмірі 156 439,81 грн.

23.11.2018 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Згідно довідки ДМС України у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є паспорт громадянина України для виїзді за кордон серії НОМЕР_2 виданий 16.04.2018 року та НОМЕР_3 від 15.05.2008 року.

На адресу боржника державним виконавцем було направлено виклик на прийом до відділу, але боржник не з`явився.

Станом на теперішній час боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документа та не надано жодних письмових пояснень стосовно невиконання вимог виконавчого документа.

Станом на час подачі подання боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, не з`являється на вимогу виконавця, хоча був повідомлений не надавав пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, що на думку приватного виконавця свідчить про ухилення від виконання судового рішення та перешкоджанню приватному виконавцю у вчинені виконавчих дій.

Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ч.3 ст.441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов`язань.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов`язання, то до виконання зобов`язань або розв`язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Крім того, слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Також, суб`єкт подання не надав доказів того, що боржник має реальну можливість виїхати за межі України та документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 260-261, ст.441 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Перчик В.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя К.С. Шкамерда