Вирок № 80901386, 03.04.2019, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5241/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Овідіопольский районний суд Одеської області у складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

за участю прокурорів Тімошевського А.В., Вороніна Б.В.

потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_1 і його представників адвокатів Щерблюка О.М., Терехова В.Ю.

захисника - адвоката Черток О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, матеріали кримінального провадження № 12017160380001103 від 22.05.2017 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шепетівка, Хмельницької області, громадянина України, росіянина, одруженого, не працюючого, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 -

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ :

22 травня 2017 року, в світлий час доби, приблизно о 10:00 год., ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить його дружині ОСОБА_3 , рухався по асфальтобетонному покриттю вул. Чорноморської в смт. Великодолинське, Овідіопольського району Одеської області, в напрямку від смт. Овідіополь до м. Одеси. В цей же час, попереду нього, в попутному напрямку рухався технічно справний автомобіль марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 під керуванням потерпілого ОСОБА_1 , який в районі буд. № 6 по вул. Чорноморській в смт. Великодолинське, Овідіопольського району Одеської області, почав виконувати маневр розвороту.

Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_2, грубо порушивши вимоги п.п. 1.5, 2.3 «б», 13.1 ПДР України, не витримавши безпечної дистанції, будучи неуважним за кермом автомобілю марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 , яким він керував, не дотримуючись безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не стежачи за дорожньою обстановкою, створивши небезпеку у русі а/м марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 під керуванням потерпілого водія ОСОБА_1 - виїхавши на смугу зустрічного руху допустив зіткнення з автомобілем останнього.

Внаслідок вказаної ДТП, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 234 від 06.07.2017 р. - потерпілому водію ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у виді закритого осколкового перелому лівої ключиці зі зміщенням відламків, які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобілю в момент зіткнення транспортних засобів і могли статися 22.05.2017 р. та потягнули за собою тривалий розлад здоров`я понад 21 день і за критерієм тривалості розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Свою вину ОСОБА_2 не визнав повністю, показавши суду, що 22.05.2017 року, в світлий час доби, приблизно о 10:00 год., він, знаходячись за кермом технічно справного а/м марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить його дружині ОСОБА_3 , в салоні якого знаходились свідки : на передньому правому пасажирському сидінні ОСОБА_4 та на задньому пасажирському сидінні ОСОБА_5 , рухався по вул. Чорноморській в смт. Великодолинське та під`їхавши до перехрестя, зупинився на червоний сигнал світлофору в крайньому правому ряду дороги. Також, попереду нього, в попутному напрямку зупинився вантажний автомобіль. В той час, коли на світлофорі включився зелений сигнал, він почав свій рух прямо. Після того, як вказаний вантажний автомобіль повернув направо, він в свою чергу, перестроївся в лівий ряд та продовжив рух прямо, в сторону м. Одеси з приблизною швидкістю 30-40 км/год. При цьому, попереду нього в попутному та у зустрічних напрямках були відсутні транспортні засоби. Раптом, він побачив, як з правої на ліву полосу руху, в якій він знаходився «вилетів» автомобіль марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 під керуванням потерпілого ОСОБА_1 , який випереджаючи його, допустив зіткнення з його автомобілем, «витаскавши» його на зустрічну полосу руху, де сталася ДТП при наявності чіткої дорожньої розмітки в місці ДТП та існуванням декількох смуг на ділянці скоєння ДТП. Тобто, зіткнення двох автомобілів відбулося на полосі руху ОСОБА_1 , автомобіль якого по інерції продовжив рух, переїхавши обидві зустрічних смуги руху, бордюр, а його автомобіль зупинився на зустрічній полосі руху, вказуючи при цьому, що на місці ДТП була дорожня розмітка, яка забороняла розворот в цьому місці, а тому вважає, що ДТП виникла з вини потерпілого ОСОБА_1 , який порушуючи вимоги п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, здійснив розворот на своєму автомобілі в забороненому місці, через суцільну смугу руху.

Суд вважає, що вина ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами по справі :

-показаннями потерпілого ОСОБА_1 , з яких вбачається, що 22.05.2017 р., приблизно о 10:00 год., у

світлий час доби, в похмуру погоду, знаходячись на вул. Чорноморській в смт. Великодолинське, Овідіопольського району Одеської області, він завантажив 6 мішків комбікорму та круп в багажник свого технічно справного автомобілю марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 , після чого, сів за кермо вказаного автомобілю та включив лівий покажчик повороту, почав рух в сторону м. Одеси, виїхавши на середину автодороги, зайнявши крайнє ліве положення на дорозі. Так як йому потрібно було їхати у зворотному напрямку, він знизив швидкість свого автомобілю до мінімальної та переконавшись, що у зустрічному напрямку та позаду його автомобілю були відсутні транспортні засоби, він з увімкненим покажчиком лівого повороту, почав маневр розвороту на відрізку дороги, де була відсутня дорожня розмітка (суцільна лінія). В той час, коли автомобіль під його керуванням вже знаходився на зустрічній полосі руху, раптово, він відчув удар в ліву бокову частину його автомобілю, внаслідок чого, його автомобіль винесло на ліву обочину дороги по ходу його руху. Вийшовши з-за керма свого автомобілю марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 , він побачив на дорозі а/м марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 з пошкодженою передньою частиною, зрозумівши, що вказаний автомобіль допустив зіткнення з його автомобілем. Так як у нього була пошкоджена ліва ключиця та вся ліва рука, на місце ДТП була викликана карета швидкої допомоги, лікарі якої надали йому першу медичну допомогу, однак від госпіталізації він відмовився, так як турбувався про свій автомобіль, за яким було нікому доглядати. Після оформлення ДТП працівниками патрульної поліції, які прибули за викликом на місце пригоди, він відразу поїхав в Іллічівську БЛВТ, де йому наступного дня була проведена хірургічна операція на ключиці зі встановленням титанової пластини. Внаслідок вказаної ДТП йому були спричинена матеріальна шкода, спричинена пошкодженням його автомобілю «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 , яка згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди від 09.10.2017 р. становить 126589,24 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобілю становить 271811,11 грн., витрати на проведення експертної оцінки т/з - 1535 грн., витрати за зберігання пошкодженого автомобілю на спецмайданчику - 2060 грн. + комісія 14,42 грн., витрати на евакуацію його автомобілю до спецмайданчику - 2500 грн. + комісія 17,50 грн., витрати на підготовку та проведення хірургічної операції у ІБЛВТ з приводу відкритої репозиції осколкового перелому лівої ключиці з встановленням титанової пластини гвинтами в сумі 12100 грн. згідно виписки-епікризу № 5526 та рахунку-фактури № 1183 від 24.05.2017 р., з яких він у своєму уточненому цивільному позові в редакції від 22.02.2019 р. просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду 179938,03 грн., моральну шкоду у сумі 200000 грн. та судові витрати за надання правничої допомоги на загальну суму 20000 грн. та з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на свою користь майнову шкоду у сумі 111100 грн. ;

-протоколом огляду місця ДТП зі схемою до протоколу огляду місця ДТП та фото-таблицею до них від

22.05.2017 р., складених слідчим Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 у присутності понятих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з яких видно, що місцем ДТП є вул. Чорноморська, 6 в смт. Великодолинське, Овідіопольського району Одеської області в похмуру погоду (дощ) на горизонтальній прямій ділянці нерегульованої світлофором асфальтобетонної дороги, шириною 17,1 м, з числом смуг для руху по одній в кожному напрямку, шириною розділювальної смуги 0,10 м, з погано вираженою розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія), праворуч та ліворуч від якої розташовані будинки сільського типу. На місці ДТП знаходяться автомобілі : марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 з пошкодженням переднього лівого крила, передньої та задньої лівих дверей та порогу, марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 з пошкодженням капоту, переднього бамперу, правого переднього крила, передніх правих фар, правої передньої двері. На місці ДТП виявлені пластикові уламки та осип скла від обох автомобілів. Контактна взаємодія а/м марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 з парканом будинку по вул . Чорноморській. Автомобілі марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 та марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 були поміщені на спецмайданчик тимчасового тримання ТЗ в м. Одесі, вул. Ак. Вільямса, 89-а ;

- постановою про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів автомобілів марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 та марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 від 22.05.2017 р.;

- висновком авто-технічної експертизи по дослідженню систем керування та ходової частини а/м марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 з фото-таблицею № 17-2583 від 31.08.2017 р., з якої випливає, що ходова частина, рульове керування та гальмова системи а/м на момент проведеного дослідження перебували в працездатному стані і забезпечували водієві технічну можливість рухатися і утримувати а/м у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомою йому ефективністю. В цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення а/м від обраного напрямку руху або відмову систем ;

- висновком авто-технічної експертизи по дослідженню систем керування та ходової частини а/м марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 з фото-таблицею № 17-2584 від 05.07.2017 р., відповідно до якої, ходова частина, рульове керування та гальмова системи а/м на момент проведеного дослідження перебували в працездатному стані і забезпечували водієві технічну можливість рухатися і утримувати а/м у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомою йому ефективністю. В цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення а/м від обраного напрямку руху або відмову систем ;

- висновком транспортно-трасологічної експертизи по дослідженню механізму зіткнення автомобілів марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 та марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 з фото-таблицею № 17-2585 від 06.07.2017 р., відповідно до якої первинний контакт мав місце передньою правою кутовою частиною а/м «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 з лівим бортом а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 . Кут між подовжніми осями транспортних засобів в момент первинного контакту складав близько 40-55 градусів, який відлічується в плані проти ходу годинникової стрілки від подовжньої осі а/м «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 до подовжньої осі а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 . Зразкове положення транспортних засобів в момент первинного контакту зображене на масштабній схемі № 3. Зіткнення транспортних засобів - сталося на зустрічній смузі руху відносно первинного напрямку автомобілів - учасників пригоди, після чого мало місце переміщення а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 за межі проїзної частини на ліве узбіччя дороги по ходу його руху та переміщення а/м ;

- довідкою Служби автомобільних доріг в Одеській області Укравтодору № 01-3223/12 від 13.09.2017 р., якою підтверджується, що станом на 22.05.2017 р. по а/д Р-70 Одеса-Б.Дністровський-Монаші, 22+600 км, вул. Чорнморська, смт. Великодолинське, де була скоєна ДТП, осьова горизонтальна дорожня розмітка - була відсутня, у зв`язку з проведенням ямкового ремонту. Схема організації дорожнього руху на вказаній автодорозі знаходиться в розробці та в Службі автомобільних доріг на даний час відсутня ;

-висновком судово-медичної експертизи № 234 від 06.07.2017 р., з якої вбачається, що у ОСОБА_1 є

закритий осколковий перелом лівої ключиці зі зміщенням відламків. Виявлене ушкодження утворилося від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобілю в момент зіткнення транспортних засобів і можливо, могли статися 22.05.2017 р. Закритий осколковий перелом лівої ключиці зі зміщенням відламків спричинив тривалий розлад здоров`я понад 21 день і за критерієм тривалості розладу здоров`я - відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості ;

-висновком судової авто-технічної експертизи № 586-А від 12.10.2017 р., відповідно до якої, комплекс

вихідних даних, що базується на показаннях водія а/м «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2, з технічної точки зору - неспроможний. Комплекс вихідних даних, що базується на показаннях водія а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 ., з технічної точки зору - спроможний. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, розвиток дорожньо-транспортної ситуації - не залежав від дій водія а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 з причин, зазначених в дослідницький частині до цього питання, а саме : у ситуації, що виникла на дорозі, на ділянці проїзної частини, де вимогами ПДР України - розворот не заборонявся, водій а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 перед виконанням розвороту, зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, увімкнув лівий покажчик повороту, переконався, що у зустрічному напрямку транспортні засоби відсутні, та автомобіль, який рухається позаду, маневр обгону не розпочав виконувати, а рухається у тій самій смузі, що й він, у даній дорожній ситуації, дії водія а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 . - не залежали від можливості запобігти зіткненню з а/м «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 та не могли гарантувати можливості настання контакту або інших наслідків. Таким чином, слід прийти до висновку, що розвиток цієї дорожньо-транспортної ситуації - не залежав від дій водія а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1., тому питання про наявність (відсутність) технічної можливості у водія а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1. запобігти зіткнення з а/м «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 позбавлене сенсу з технічної точку зору. Враховуючи зазначене, для заданого комплексу вихідних даних, які базуються на показах водія а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1. - з технічної точки зору, невідповідність вимогам п.п. 10.4, 10.1 ПДР України - не вбачається. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації, водій а/м «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 - мав технічну можливість запобігти зіткненню з а/м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 , дотримуючись вимог п. 13.1 ПДР України. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації, в діях водія а/м «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 - вбачається невідповідність вимогам п. 13.1 ПДР України, яка з технічної точки зору, знаходиться в прямому причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди.

Суд вважає безпідставними, надуманими, хибними та такими, що направлені на уникнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що при досліджуваній ситуації він повністю дотримувався ПДР, а винним у вищевказаній ДТП є саме потерпілий ОСОБА_1 , який нібито порушивши вимоги п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, здійснив розворот на своєму автомобілі /м «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 в забороненому місці, через суцільну смугу руху, де нібито була чітко виражена дорожня розмітка та декілька смуг руху в різних напрямках, де розворот заборонений, що начебто стало наслідком вказаної вище ДТП, і потерпілий ОСОБА_1 допустив зіткнення з його автомобілем, «витаскавши» його на зустрічну полосу руху, де сталася ДТП, в результаті якої був пошкоджений його автомобіль, так як вказані показання, суд розцінює, як обраний обвинуваченим хибний спосіб свого захисту, враховуючи, що вказані показання обвинуваченого повністю спростовуються сукупністю викладених вище доказів зібраними по справі, які збігаються та є послідовними між собою, а саме : допитом потерпілого ОСОБА_1 , протоколом огляду місця ДТП зі схемою до протоколу огляду місця ДТП та фото-таблицею до них від 22.05.2017 р., складених слідчим Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11. у присутності понятих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на яких зафіксовано місце ДТП та осип стекла та фрагментів пошкоджених автомобілів саме на зустрічній полосі руху, по якій рухався водій ОСОБА_1 , постановою про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів автомобілів марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 та марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 від 22.05.2017 р. з відповідними механічними пошкодженнями, висновком авто-технічної експертизи по дослідженню систем керування та ходової частини а/м марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 з фото-таблицею № 17-2583 від 31.08.2017 р., висновком авто-технічної експертизи по дослідженню систем керування та ходової частини а/м марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 з фото-таблицею № 17-2584 від 05.07.2017 р., висновком транспортно-трасологічної експертизи по дослідженню механізму зіткнення автомобілів марки «Toyota RAV4» д/н НОМЕР_3 та марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 з фото-таблицею № 17-2585 від 06.07.2017 р., довідкою Служби автомобільних доріг в Одеській області Укравтодору № 01-3223/12 від 13.09.2017 р., якою підтверджується, що станом на 22.05.2017 р. по а/д Р-70 Одеса-Б.Дністровський-Монаші, 22+600 км, вул. Чорнморська, смт. Великодолинське, де була скоєна ДТП, осьова горизонтальна дорожня розмітка - була відсутня, у зв`язку з проведенням ямкового ремонту та схема організації дорожнього руху на вказаній автодорозі знаходиться в розробці та в Службі автомобільних доріг на даний час відсутня, висновком судової авто-технічної експертизи № 586-А від 12.10.2017 р., яка підтверджує перевірену експертом неспроможність з технічної точки зору показань обвинуваченого ОСОБА_2 щодо обставин події вказаної ДТП, висновком судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_1 № 234 від 06.07.2017 р., які знаходяться у прямому причинному зв`язку з вказаною ДТП, протоколом проведення слідчого експерименту зі схемою та фото-таблицею до нього за участю ОСОБА_2 та 2-х понятих від 29.08.2017 р.

З тих же підстав, а також з підстав, викладених представником потерпілого ОСОБА_1 адвокатом Щерблюком О.М. у своїх письмових запереченнях на клопотання захисника про визнання доказів недопустимими, з яким суд повністю погоджується - судом були відхилені клопотання захисника ОСОБА_2 про визнання недопустимими доказами по справі : висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_1 № 234 від 06.07.2017 р., висновок судової авто-технічної експертизи № 586-А від 12.10.2017 р.

Також, суд критично ставиться до показань свідків : ОСОБА_4 , який на протязі тривалого часу знаходиться у приятельських відносинах і є односільчанином з обвинуваченим ОСОБА_2, що було підтверджено ними обома в судовому засіданні та ОСОБА_5 , які обидва під час ДТП знаходились у якості пасажирів в а/м марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 щодо наявності чіткої дорожньої розмітки та декількох смуг руху в кожному напрямку на ділянці скоєння ДТП та про те, що саме дії потерпілого водія ОСОБА_1 , який порушивши ПДР пересік суцільну лінію дорожньої розмітки, спровокувавши вказану ДТП, так як вказані показання повністю спростовуються сукупністю викладених вище доказів з підстав, описаних вище і є неспроможними.

Також, відеозапис, оглянутий в судовому засіданні, самостійно зроблений обвинуваченим ОСОБА_2 після вищевказаних подій на місці ДТП на свій мобільний телефон, вже після приїзду робітників патрульної поліції - фіксує роботу робітників поліції по складенню протоколу місця огляду ДТП та зроблені ними відповідні заміри і жодним чином не містить в собі та не спростовує вищеописаних документальних доказів винуватості у вказаній ДТП саме обвинуваченого ОСОБА_2, а також не підтверджує обставин ДТП, а тому не був приєднаний слідчим на стадії досудового розслідування до матеріалів кримінального провадження у якості речового доказу по справі і не є належним та допустимим доказом по справі в розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, а тому не приймається до уваги судом.

Отже, суд звертає увагу на той факт, що ДТП сталася внаслідок недотримання обвинуваченим ОСОБА_2 ПДР щодо безпечної дистанції та безпечного інтервалу, передбачених п. 13. ПДР України та той факт, що зіткнення двох транспортних засобів - відбулося саме на зустрічній смузі руху потерпілого водія ОСОБА_1 , відносно первинного напрямку автомобілів учасників пригоди, куди виїхав водій ОСОБА_2, що безумовно свідчить про порушення ПДР України саме обвинуваченим ОСОБА_2 щодо неуважності за кермом, відсутності з його боку слідкування за дорожньою обстановкою і недотримання ним безпечної дистанції та інтервалу, передбачених п.п. 1.5, 2.3 «б», 13.1 ПДР України.

Щодо дорожньої розмітки, яка нібито була присутня на місці ДТП, про що вказував обвинувачений ОСОБА_2 у своїх показаннях, суд зазначає, що у Національному стандарті України (Розділ «Розмітка дорожня ДСТУ 2587:2010») зазначаються питання загальних технічних вимог, методів контролювання та правил застосування дорожньої розмітки, в тому числі, граничні значення коефіцієнтів яскравості та світлоповертання, координати колірності дорожньої розмітки, відповідно до яких, дорожня розмітка на дорогах України - повинна відповідати вимогам цього стандарту. При чому, основне призначення дорожньої розмітки - забезпечення візуальної орієнтації учасників дорожнього руху у разі вибору траєкторії, напрямку і режимів руху в різних дорожніх умовах. Розмітка - повинна бути видима, як світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху.

ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 «б», 13.1 ПДР України, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості, а тому кримінальну відповідальність він повинен нести за ст. 286 ч. 1 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його вік, особу винного, першу судимість.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що покарання ОСОБА_2 повинно бути призначено у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, однак його виправлення, на думку суду, можливо без ізоляції від суспільства, тобто із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України.

На підставі ст. 124 КПК України - з ОСОБА_2 на користь держави належать стягненню судові витрати на залучення експертів для проведення судових авто-технічних, транспортно-трасологічних експертиз та експертиз технічного стану транспортних засобів в загальному розмірі 7128,44 грн., які підтверджені відповідними актами здачі-приймання висновків експертів.

На підставі ст.ст. 100,174 КПК України - арешт, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської області від 24.05.2017 р. на автомобіль марки «Toyota Rav 4» д/н НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_1 та в подальшому, ухвалою слідчого судді цього ж суду від 26.07.2017 р. вказаний автомобіль був переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 за місцем його проживання : АДРЕСА_4 з позбавленням права ремонту, користування та розпорядження до рішення по кримінальному провадженню належить скасувати.

Цивільним позивачем ОСОБА_1 був заявлений уточнений цивільний позов в редакції від 22.02.2019 р. до ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Еталон», в якому потерпілий просив суд стягнути на свою користь : зі страхової компанії «Еталон» майнову шкоду у розмірі - 111100 грн., з яких : 99000 грн. - вартість відновлювального ремонту внаслідок пошкодження під час ДТП з вини обвинуваченого, належного потерпілому автомобіля марки «Тоуоta-RAV 4» реєстраційний номер НОМЕР_3 ; 12100 грн. - вартість комплекту фіксаторів для накістного остеосинтезу ключиці, викликаного завданими йому з вини обвинуваченого під час ДТП тілесними ушкодженнями та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 - 399 938 грн. з яких: 179938 грн. - вартість відновлювального ремонту внаслідок пошкодження під час ДТП з вини обвинуваченого, належного потерпілому на праві власності автомобіля (з урахуванням страхового відшкодування 99000 грн.); 2060 грн. - витрати потерпілого за зберігання автомобіля на спеціальному майданчику; 1535 грн. - витрати за проведення автотоварозначого дослідження автомобіля для встановлення розміру шкоди; 14 гр. 42 коп. - комісія банку; 2500 грн. витрати на евакуацію автомобіля; 17 грн. 50 коп. - комісія банку; 1000 грн. -франшиза; 200 000 грн. - моральна шкода; 20000 грн. - витрати на правову допомогу адвоката. (т. 2 а.с. 55-59).

Обвинувачений ОСОБА_2 позов не визнав повністю, вважаючи, що відповідальність за заподіяну не з його вини потерпілому майнову шкоду повинна нести страхова компанія «Еталон».

Представник відповідачів ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями, які повернулися до суду з відмітками про вручення судових повісток, причини неявки не повідомив, надіславши до суду письмовий відзив на цивільний позов ОСОБА_1 . в первісній редакції, в якому у вирішенні позову поклався на думку суду з огляду на відсутність позовних вимог до страховика (т. 1 а.с. 21-26).

Однак, після отримання ПрАТ «СК «Еталон» копії уточненої позовної заяви в редакції від 22.02.2019 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки під підпис представнику ПрАТ «СК «Еталон» - письмового відзиву, пояснень чи письмових заперечень на позов на уточнений позов ОСОБА_1 представник співвідповідача ПрАТ «СК «Еталон» до суду не надіслав (т. 2 а.с. 99).

На думку суду, уточнений цивільний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду - є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 22 ЦК України - особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Приписами статті 979 ЦК України передбачено - за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 22 ЦК України передбачено - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно із ст. 1194 ЦК України - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 статті 1195 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо

Відповідно до ст. 1191 ЦК України - особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 3 статті 1193 ЦК України передбачено - вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Пунктом 2 частини 4 та частини 2 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до п.п. 8,9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до п.п. 4-7,11,16,17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Так, згідно з приписами ст. 1187 ЦК України - джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК України, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч). Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб - то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

За вибором потерпілого - вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV - обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим - до участі у справі може, але не обов`язково, бути залучений страховик.

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов`язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка - шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Якщо факт завдання шкоди відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК України.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП - породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування, в якому потерпілий, так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого - право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову - заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В той же час, у своїй Постанові від 04.07.2018 р. по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) колегія суддів Великої Палати Верховного Суду - висловила свою позицію, яка полягає в тому, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування"). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України "Про страхування"). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування"). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України "Про страхування").

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає - страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є - зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, в даному конкретному випадку - становить 100000 грн., за шкоду життю і здоров`ю 200000 грн. на одного потерпілого згідно страхового полісу серії АК № 2152526 від 17.01.2017 р. укладеного між страхувальником ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Еталон».

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Стаття 33-1.1 Закону вказує - страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Суд встановив, що відповідно до страхового полісу серії АК № 2152526 від 17.01.2017 р. укладеного між страхувальником ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Еталон», який фактично є договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким забезпечено автомобіль марки «Toyota Previa» д/н НОМЕР_1 зі строком дії з 18.01.2017 р. до 17.01.2018 р. та лімітом відповідальності по майну 100000 грн. та життю і здоров`ю 200000 грн., франшиза 1000 грн. (т. 1 а.с. 95).

ОСОБА_2 на час ДТП правомірно, тобто на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, керував зареєстрованим на ім`я ОСОБА_3 автомобілем марки «Тоуоfa-Previa», державний номерний знак НОМЕР_1 . (т. 1 а.с. 171-172).

У відповідності до вимог ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, завдану третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована полісом обов`язкового страхування Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН». При цьому ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану життю або здоров`ю потерпілого встановлено у розмірі 200000 грн., а за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 100000 грн. (т. 1 а.с. 95).

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку - обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

ОСОБА_2 у відповідності до положень ст. 33 Закону № 1961-IV своєчасно повідомив страховика про страховий випадок (т. 1 а.с. 96).

Статтею 9 Закону № 1961-IV визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є : шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі ст. 24 зазначеного Закону - у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові у своїй Постанові від 04.07.2018 р. по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) дійшла висновку, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі - прямо суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Тобто, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду - відступає від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15 (Постанова № 6-2587цс15), відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961- IV - у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з

місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі ст. 30 Закону № 1961- IV, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження витрат на особисте лікування, а саме: на придбання комплекту фіксаторів для накістного остеосинтезу ключиці вартістю 12100 грн. ОСОБА_1 надано рахунок-фактуру №1183 від 24.05.2017 р. (т. 1, а.с. 26).

З обвинувального акту, виписки з історії хвороби, висновку судово-медичної експертизи слідує, що внаслідок ДТП і порушення обвинуваченим вимог ПДР - потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у виді закритого перелому лівої ключиці зі зміщенням відламків. Тобто необхідність придбання потерпілим комплекту фіксаторів для накістного остеосинтезу ключиці була викликана саме завданими йому тілесними ушкодженнями і ця обставина не оспорюється обвинуваченим та страховиком (т. 1, а.с. 7-8,25,211-212).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Внаслідок ДТП з вини обвинуваченого - був пошкоджений належний потерпілому ОСОБА_1 автомобіль марки «Тоyоfa-RAV 4» реєстраційний номер НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 171).

З висновку, проведеного на замовлення потерпілого дослідження автомобіля спеціалістом ТОВ «Хавк Холдинг», слідує, що розмір майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля «Тоуоfa-RAV 4» реєстраційний номер НОМЕР_3 з урахуванням зносу цього автомобіля, становить 126589 грн. 24 коп. (т. 1, а.с. 43).

Саме цю суму майнової шкоди, завданої потерпілому пошкодженням його автомобіля, суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню на користь потерпілого.

Позовні вимоги потерпілого про стягнення на його користь вартості відновлювального ремонту автомобіля без урахування зносу у розмірі 271811 грн. 11 коп. у зв`язку з тим, що з 2010 року модель автомобіля знята з виробництва суд до уваги не приймає, вважає не обґрунтованими з наступних підстав.

У відповідності до роз`яснень п. 9 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа відповідальна за шкоду не праві вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкодження частин попередньої модифікації.

Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що після ДТП свій автомобіль він відремонтував і продав. При цьому будь-яких допустимих доказів суду того, що для відновлення попереднього стану автомобіля ним вимушено були використані нові деталі, вузли, комплектуючі іншої моделі автомобіля взамін знятої з виробництва ОСОБА_1 суду не надав.

Сама по собі обставина про зняття з серійного виробництва з 2010 року марки автомобіля «Тоyоfa-RAV 4» на думку суду - не свідчить про відсутність для ремонту автомобіля такої марки відповідних запасних частин та деталей.

Крім того, потерпілий ОСОБА_1 поніс підтверджені належними письмовими доказами витрати за:

- проведення автотоварозначого дослідження його автомобіля у розмірі 1535 грн. (т. 1, а.с.74).

- за евакуацію автомобіля з місця ДТП у розмірі 2500 грн. 60 коп. і сплату комісії при внесені платежу 17 грн. 50 коп.; (т. 1, а.с. 14) ;

- за зберігання автомобіля на арешт майданчику у розмірі 2060 грн. і сплату комісії 14 грн. 42 коп. (т. 1, а.с. 28).

Також на користь потерпілого підлягає стягненню франшиза за договором страхування у розмірі 1000 грн. (т. 1, а.с. 95).

Внаслідок ДТП з вини обвинуваченого, потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, внаслідок чого, він вимушений був проходити стаціонарне та амбулаторне лікування з оперативним втручання, тривалий час перебуваючи на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, було пошкоджено його автомобіль, тобто потерпілому були заподіяні фізичні та душевні страждання. Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, тривалість цих страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, а також враховуючи вимоги розумності і справедливості суд вважає, що з вини обвинуваченого розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди становить 30000 грн.

Потерпілий ОСОБА_1 заявив до обвинуваченого вимоги про стягнення з нього процесуальних витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн. (т. 2, а.с. 88-89).

Статтею 118 КПК України до процесуальних витрат віднесені витрати на правову допомогу.

Статтею 120 КПК України встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Витрати потерпілого на правову допомогу у розмірі 20000 грн. підтверджені належними та допустимими доказами: рахунком-фактурою та квитанцією до прибуткового касового ордеру, а тому суд вважає ці вимоги потерпілого обґрунтованими і вони підлягають задоволенню у повному обсязі (т. 2, а.с. 92).

Оскільки зі страхової компанії підлягає стягненню на користь потерпілого майнова шкода у максимальному розмірі ліміту відповідальності страховика - 99000 грн., інша частина майнової шкоди згідно до наведених вище положень ст. 1194 ЦК України, а також моральна шкода та франшиза підлягають стягненню на його користь з обвинуваченого.

Таким чином на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню: з ПрАТ «СК «Еталон» : витрати на особисте лікування 12100 грн.; майнова шкода, завдана пошкодженням автомобіля 99000 грн., а усього - 111100 грн;

З обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягають стягненню : витрати за проведення авто-товарознавчого дослідження автомобіля потерпілого 1535 грн.; витрати за евакуацію автомобіля з місця ДТП 2500 грн.; витрати за зберігання автомобіля на арешт майданчику 2060 грн.; витрати на сплату комісії банку 31 грн. 92 коп.; франшиза 1000 грн.; шкода, завдана пошкодженням автомобіля 27589 грн., 24 коп.; моральна шкода 30000 грн., витрати на правову допомогу 20000 грн., а усього - 84716 грн. 16 коп.

В іншій частині позовні вимоги потерпілого суд вважає необґрунтованими, які задоволенню не підлягають.

В порядку ч. 4 ст. 174, ст. 374 КПК України - арешт, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської області від 24.05.2017 р. на автомобіль марки «Toyota Rav 4» д/н НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_1 та в подальшому, ухвалою слідчого судді цього ж суду від 26.07.2017 р. вказаний автомобіль був переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 за місцем його проживання : АДРЕСА_4 з позбавленням права ремонту, користування та розпорядження до рішення по кримінальному провадженню - скасувати.

Керуючись ст.ст. 128,129,174,368-371,373-376 КПК України, 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,136,141,158,174,200,213,228,229,241-246,257,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 22,23,1166,1167,1187 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому основного виду покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і у відповідності до ст. 76 КК України виконає покладені на нього обов`язки : не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_5 ) на користь держави витрати за проведення судових авто-технічних, транспортно-трасологічних експертиз та експертиз технічного стану транспортних засобів в загальному розмірі 7128,44 грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 :

- з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (ЄДРПОУ : 20080515) - витрати на лікування 12100 грн., майнову шкоду, завдану пошкодженням автомобіля 99 000 грн., а усього 111 100 грн.;

- з ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_5 ) - витрати за проведення авто-товарознавчого дослідження автомобіля потерпілого 1535 грн.; витрати за евакуацію автомобіля з місця ДТП 2500 грн.; витрати за зберігання автомобіля на арешт майданчику 2060 грн.; витрати на сплату комісії банку 31 грн. 92 коп.; франшизу 1000 грн.; шкоду, завдану пошкодженням автомобіля 27589 грн., 24 коп.; моральну шкоду 30000 грн., витрати на правову допомогу 20000 грн., а усього - 84716 грн. 16 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської області від 24.05.2017 р. на автомобіль марки «Toyota Rav 4» д/н НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_1 та в подальшому, ухвалою слідчого судді цього ж суду від 26.07.2017 р. вказаний автомобіль був переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 за місцем його проживання : АДРЕСА_4 з позбавленням права ремонту, користування та розпорядження до рішення по кримінальному провадженню - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду на протязі 30 діб з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Суддя Гандзій Д.М.