Рішення № 80900145, 03.04.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13388/18

Провадження № 2/344/1579/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Татарінової О.А.

секретаря Бухвак І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства страхова компанія «Галицька”, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства страхова компанія «Галицька”, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_4 акціонерне товариство страхова компанія «Галицька» починаючи з 03.05.2018р. і по даний час незаконно, безпідставно, всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема положень п.36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не здійснило страхове відшкодування (регламентну виплату) позивачу за заподіяну шкоду його життю, здоров’ю, майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 06.09.2017р. близько 12 год. 30 хв. на автодорозі «Львів-Тернопіль», неподалік с.Ясенівці Золочівського району Львівської області, на 62 км + 100 метрів дороги відбулося попутне зіткнення між автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автопоїзда в складі тягача «Renault Magnum» д.н.з. НОМЕР_2 та причіпу Kassbohrer SB 10-24 L д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення позивач з тілесними ушкодженнями був госпіталізований в Золочівську ЦРЛ.

12.09.2017р. висновком судово-медичної експертизи № 346/17 від 12.09.2017р. У нього виявлені наступні ушкодження: струс головного мозку, рани лобної та тім’яної ділянок голови зліва, садна задньо-зовнішньої поверхні лівого плеча. Відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Постановою Золочівського районного суду від 03.04.2018 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1597976 строком дії з 27.11.2016 року по 26.11.2017 року застрахована відповідальність заподіювача шкоди, що керує забезпеченим транспортним засобом «Renault Magnum» д.н.з. НОМЕР_2. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 100 000 грн. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю 200 000грн. Розмір франшизи 1000 грн.

Оскільки, відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № № АК/1597976 відповідальність заподіювача шкоди застрахована у ПрАТ СК "Галицька", то позивачем 02.02.2018р. до ПрАТ Страхова компанія "Галицька" було безпосередньо подано заяву про страхове відшкодування та ряд інших необхідних документів.

Таким чином, після настання страхового випадку ДТП, у ПрАТ СК "Галицька" виникло зобов'язання здійснити грошову виплату власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП - позивачу.

Страховим комісаром ОСОБА_5, який прибув на місце скоєння ДТП, було встановлено, що автомобіль НОМЕР_4 - ремонту не підлягає. Товар, що перевозився в автомобілі - знищений. Сума збитків була встановлена комісаром 100000 грн. (максимальний ліміт за страховим полісом).

Таким чином, відповідно до Закону, страхова (регламентна) виплата, яку відповідач зобов’язаний здійснити на користь Позивача за завдану шкоду майну становить 100000 гривень, що відповідає умовам полісу обов’язкового страхування.

Крім того, позивачу була заподіяна шкода життю та здоров’ю, яка згідно з ст.23 Закону, яка складається з: шкоди, пов’язаної з лікуванням позивача в розмірі 3271,68 грн., шкоди, пов’язаної з тимчасовою втратою працездатності позивача з 06.09.2017 року по 22.09.2017 року, яка складає 6507,65 грн., моральної шкоди, яка складає 488,97 грн.

Таким чином відповідач зобов’язаний компенсувати позивачу шкоду життю та здоров’ю в загальному розмірі 10268,30 грн.

Загальна сума страхової (регламентної) виплати позивачу за шкоду його майну та здоров’ю, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 110268,30 гривень.

Виплата відповідачем не здійснена по даний час. 90-денний термін, передбачений Законом, для здійснення виплати, сплинув 02.05.2018 року. Вважає, що відповідач ОСОБА_4 акціонерне товариство страхова компанія «Галицька” зобовязана сплатити йому неустойку (пеню) в розмірі 11522, 28 грн., 3% річних за період з 03.05.2018 року по 21.08.2018 року в сумі 1006,01 грн., проценти за користування чужими грошима за весь період прострочення в сумі 5761,14 грн. Та моральну шкоду4 у розмірі 5000 гривень. Враховуючи, що винним в ДТП є відповідач ОСОБА_3, з огляду на порушення ним ПДР, внаслідок чого спричинені ушкодження автомобіля позивача, що не підлягають ремонту, строк впродовж якого позивач позбавлений можливості користувався автомобілем, з врахуванням отриманих травм, часу лікування та непрацездатності, достатнім розміром компенсації моральних страждань позивача є сума у розмірі 5000 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_3

Просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 страхову (регламентну) виплату в сумі 110268,30 грн., неустойку в сумі 11522,28 грн., 3% річних в сумі 1006,01 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 5761,14 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 гривень та судові витрати. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок порушення прав та завдання збитків в сумі 5000 грн. та судові витрати.

Позивач заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав по мотивах викладених у відзиві на позов та доповненні на відзив, просив у задоволенні позову відмовити (а.с.59-62).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з”явився, відзив на позов не подав.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

06.09.2017р. близько 12 год. 30 хв. на автодорозі «Львів-Тернопіль», неподалік с.Ясенівці Золочівського району Львівської області, на 62 км + 100 метрів дороги відбулося попутне зіткнення між автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автопоїзда в складі тягача «Renault Magnum» д.н.з. НОМЕР_2 та причіпу Kassbohrer SB 10-24 L д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3

Золочівським відділом поліції Головно управління національної поліції у Львівській області видана довідка № 3017249722641131 про ДТП, що мала місце 06.09.2017 року на автодорозі Львів-Тернопіль. с.Ясенівці Залочівського району (а.с.71).

15.09.2017 року позивач звернувся до ПрАТ СК “Галицька” з повідомленням про ДТП (а.с.112).

Як вбачається з копії постанови про закриття кримінального провадження від 20.09.2017 року старшого слідчого СВ Золочівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017140210000510 від 06.09.2017 року закрито у звязку із відсутністю складу кримінального правовопрушення (а.с.10).

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП — закрито у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Дана постанова набрала законної сили 16 квітня 2018 року (а.с.11).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1597976 строком дії з 27.11.2016 року по 26.11.2017 року застрахована відповідальність транспортного засобу «Renault Magnum» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 (а.с.12).

Власником транспортного засобу «Renault Magnum» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_7 (а.с.13-14).

ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою та витрачав кошти на лікування (а.с.15-25)

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (а.с.26, 27-28).

02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПАТ «СК Галицька” про страхове відшкодування (а.с.29).

Відповідно до ст.36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на

отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв’язку з

відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на

проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Так як матеріальна шкода внаслідок ДТП відшкодована позивачу страховою компанією в строки, встановлені чинним законодавством, не була, суд вважає, що є підстави щодо задоволення вимог позивача про стягнення даної шкоди на його користь.

Згідно висновку № 5686 експертного автотоварознавчого дослідження по листу ПрАТ СК “Галицька”, складеного 03.10.2017 року - ринкова вартість автомобіля НОМЕР_5 з врахуванням строку його експлуатації на момент ДТП, без врахування пошкоджень, отриманих ним внаслідок вказаної ДТП становила 161115,90 грн. (а.с.63-66).

Між ПрАТ СК “Галицька” та ОСОБА_1, 22.09.2017 року складено протокол узгодження розміру страхового відшкодування. Згідно з даним протоколом розмір страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Renault Trafic» д.н.з. НОМЕР_6 по страховому випадку, що стався 06.09.2017 року на а/д Львів-Тернопіль. с.Ясенівці. Золочівського р-ну за участю забезпеченого транспортного засобу «Renault Magnum» д.н.з. НОМЕР_2 за Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1597975 від 26.11.2016 року з терміном дії з 27.11.2016 року по 26.11.2017 року становить 80 000,00 грн. (а.с.73, 92, 113).

Суд не приймає даний висновок, оскільки в строки, визначені законом, сума виплачена не була, та в подальшому позивач не погодився на таке відшкодування.

Відповідно до звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу № 266 - ринкова вартість аварійного (пошкодженого) КТЗ «Renault Trafic» д.н.з. НОМЕР_6 на дату оцінки складає 66078,00 грн. (а.с.101-114).

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, які регулюються Законом України «Про обов“язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV)

Статтею 3 Закону №1961-IV передбачено, що обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров’ю та (або) майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, названий Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника заподіювача шкоди.

Згідно ст. 5 Закону №1961-IV об’єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Окрім того, за змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Статтею 30 Закону №1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” від 01.03.2013 року №4 зазначено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач погодився із висновким експерта про те, що його автомобіль є фізично знищеним, а тому сума шкода визначається відновідно висновку № 5686 експертного автотоварознавчого дослідження по листу ПрАТ СК “Галицька”, складеного 03.10.2017 року ринковою вартістю автомобіля НОМЕР_5 з врахуванням строку його експлуатації на момент ДТП, без врахування пошкоджень, отриманих ним внаслідок вказаної ДТП становила 161115,90 грн. (а.с.63-66).

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1597976 застрахована відповідальність транспортного засобу «Renault Magnum» д.н.з. НОМЕР_2 за шкоду заподіяну життю і здоров”ю 200000 гривень, за шкоду заподіяну майну 100000 гривень. Розмір франшизи становить 1000 гривень.

Таким чином, оскільки відповідальність транспортного засобу була застрохована відповідач має відшкодувати позивачу матеріальну шкоду в межах страхового ліміту ( за мінусом франшизи) у розмірі 99000 гривень.

ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою та витрачав кошти на лікування (а.с.15-25)

Відповідно до ст.23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого;шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Статтею 24 Закону №1961-IV визначено, що у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого та довідки Комунального некомерційного підприємства “Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м.Львова” ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 06.09.2017 року по 12.09.2017 року та придбав за власні кошти медикаменти, які використовувалися для лікування: диклоберл 3,0 мл. 6 амп, фуросемід 2,0 мл. 1 амп., асперкам 3 табл., цефтриаксон 1,0 4 фл., церебролізин 20,0 мл. 5 амп., натрия хлорид 0,9 % 100,0 мл 5 амп., тіоцетам 10,0 мл. 5 амп., шприци 5,0-11 шт, 2,0-1 шт., 10,0-5шт., 20,0-5 шт., системи-5шт.

Витрати позивача ОСОБА_1 на придбання даних медикаментів складають 1996,18 грн, що підтверджується копіями чеків (а.с.15-25)

Суд вважає, що саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на його користь в рахунок відшкодування шкоди, заподіяною здоров”ю внаслідок ДТП. Інші зазначені витрати ( витрати на придбання бензину та відшкодування моральної шкоди) , суд не приймає до уваги, оскільки із чеків не можливо встановити, що саме така кількість пального була необхідна для його переїзду до лікарні. Що стосується моральної шкоди, то така підлягає відшкодування страховою компанією у зв’язку з каліцтвом або іншого важкого ушкодженням здоров’я.

Статтею 25 Закону №1961-IV у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.

Позивач ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 06.09.2017 року по 12.09.2017 року, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню шкода у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 2679 грн. 62 коп., виходячи із наступного розрахунку ( різниця між доходами за 2016 та 2017 рік 139723 грн. : 365 х 7 = 2679,62 грн.)

Посилання позивача на відшкодування шкоди за амбулаторне лікування в період з 13.09.2017 ро 22.09.2017 року, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до копії амбулаторної картки зазначено відвідування лікаря невропатолога 22.09.2017 року та 09.10.2017 року, 04.10.2017 року окуліста. Відповідних призначень та проходжень фізичних процедур в період з 13.09.2017 ро 22.09.2017 року амбулаторна карта не містить.

Відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно ст. 36.5 Закону №1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ)

особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так як матеріальна шкода внаслідок ДТП позивачу страховою компанією в повному обсязі та в строки, встановлені чинним законодавством, виплачена не була, з відповідача та користь позивача слід стягнути пеню за період з 03.05.2018 року по 21.08.2018 року у розмірі 10833 гривень 40 копійок ( за період з 03.05.2018 року по 12.07.2018 року у розмірі 6856 грн. 80 коп. виходячи з наступного розрахунку 34 % ( розмір ставки НБУ) х 103675,80 грн. ( загальна сума яка підлягала виплаті) / 365 днів Х 71 ( кількість днів прострочення) та ( за період з 13.07.2018 року по 21.08.2018 року у розмірі 3976 грн. 60 коп. виходячи з наступного розрахунку 35 % ( розмір ставки НБУ) х 103675,80 грн. ( загальна сума яка підлягала виплаті) / 365 днів Х 40 ( кількість днів прострочення) та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за період з 03.05.2018 року по 21.08.2018 року у розмірі 945 гривень 86 копійок (3% Х 103675,80 Х 111 днів кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році)

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

Оскільки в ході судового розгляду було доведено протиправність діяння відповідача ОСОБА_3, яке виразилось у спричиненні матеріальної шкоди позивачу ушкодженням транспортного засобу, строк впродовж якого позивач позбавлений можливості користувався автомобілем, з врахуванням отриманих травм, часу лікування та непрацездатності, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності суд прийшов до висновку, що вимогу про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди слід задоволити частково, стягнувши з останнього в користь позивача 2 000 грн. спричиненої йому моральної шкоди.

Вимоги про відшкодування з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства страхова компанія «Галицька” моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки правовідносини між сторонами виникли із договірних зобов”язань.

Також, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства страхова компанія «Галицька” процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.1048 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки норми ст. 1048 ЦК України регулюють сплату процентів за договором позики.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача транспортних витрат та сплаченого судового збору, то вона підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути 20 грн. 00 коп. сплаченого судового збору, та з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства страхова компанія «Галицька” слід стягнути 1154 грн. 55 коп.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі вищенаведеного, відповідно до постанови пленуму ВС України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” від 01.03.2013 року №4, Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” 01.07.2004 № 1961-IV, ст.ст. 15, 23, 280, 549, 526, 625, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-266, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства страхова компанія «Галицька”, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди — задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства страхова компанія «Галицька”, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, код ЄДРПОУ 22186790, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер — НОМЕР_7 суму страхового відшкодування у розмірі 103675 гривень 80 копійок, пеню у розмірі 10833 гривні 40 копійок, три проценти річних у розмірі 945 гривень 86 копійок, а всього стягнути 115455 (сто п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять )гривень 06 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства страхова компанія «Галицька”, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, код ЄДРПОУ 22186790 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер — НОМЕР_7, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1154 (одна тисяча сто п'ятдесят чотири ) гривень 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер — не відомо на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер — НОМЕР_7, моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер — не відомо на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер — НОМЕР_7 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 (двадцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер — НОМЕР_7.

Відповідач: ОСОБА_4 акціонерне товариство страхова компанія “Галицька”, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, код ЄДРПОУ 22186790.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер — не відомо.

Суддя Татарінова О.А.