Рішення № 80897652, 14.03.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9145/18

Провадження № 2/185/1069/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2019 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання – Чернишової К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/9145/18 за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, встановлення факту родинних відносин,-

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2018 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, в якій просить (згідно збільшених позовних вимог від 05.12.2018 року) суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 22 листопада 2015 року в місті Павлоград Дніпропетровської області, доводиться батьком позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на квартиру № 12 в будинку № 26, розташованого по вулиці Будівельній в місті Павлограді Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що 29 червня 2012 року померла мати позивача - ОСОБА_6, а 22 листопада 2015 року помер батько позивача - ОСОБА_4. Батькам позивача на праві спільної власності належала квартира № 12 в будинку № 26, розташованого по вулиці Будівельній в місті Павлограді Дніпропетровської області, кожному по 1/2 частині. Після смерті матері позивача, належну їй 1/2 частину спадкової квартири успадкував його батько - ОСОБА_4, будучи чоловіком померлої, прийнявши спадщину як спадкоємець першої черги за законом, так як на день її смерті постійно проживав разом з нею і протягом строку, встановлено ст. 1270 ЦК України, не заявив про відмову від неї. Крім батька позивача, відсутні інші спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті матері - ОСОБА_6 Проте, батько позивача, прийнявши спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_6 (матері позивача) не оформив її належним чином та не отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкової квартири, яка належала померлій. Батько позивача — ОСОБА_4, за життя залишив заповіт, посвідчений 22.10.2003 року приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до якого він заповідав позивачу, як сину, усе своє майно, що буде належати йому на день смерті, в тому числі 1/2 частину спадкової квартири, а також все те, на що він за законом буде мати право. Крім позивача, відсутні інші спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті його батька ОСОБА_8 З метою оформлення спадщини після смерті батька та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкову квартиру, позивач звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори. Проте, державним нотаріусом у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкову квартиру було відмовлено на тій підставі, що позивачем не було надано нотаріусу правовстановлюючого документа про належність спадкової квартири спадкодавцеві, так як зазначені документи були втрачені. Крім того, свідоцтво про народження позивача серії І-АВ № 390201, яке повинно підтверджувати що померлий ОСОБА_4 доводиться позивачу батьком, видане на російській мові, в якому прізвище і позивача і його батька записане як «Резвый» (на російській мові). Проте в перекладі паспорта позивача громадянина ОСОБА_9 Федерації його прізвище з російської мови як «Резвый» перекладено на українську мову як «Резвий». В свідоцтві ж про смерть батька позивача прізвище батька записане на українській мові як «Рєзвий». Таким чином, у зв’язку з різним перекладом прізвища позивача та його батька з російської мови на українську не підтверджується родинний зв’язок позивача з померлим батьком ОСОБА_4, у зв’язку з чим і виникає необхідність встановити даний факт.

У судове засідання позивач, представник позивача не з’явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, представник позивача, ОСОБА_10, надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, у вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Третя особа у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази у справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про народження серії І-АВ № 390201 від 04 березня 1969 року, ОСОБА_1 (мовою оригіналу — ОСОБА_11) народився 24 січня 1969 року, про що зроблено актовий запис про народження за 21 березня 1969 рік № 14, батьками є ОСОБА_12 (мовою оригіналу) та ОСОБА_13 (мовою оригіналу).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виданого 19.10.2018 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 одружились ІНФОРМАЦІЯ_4, про що зроблений відповідний актовий запис № 184. Відомості про розірвання шлюбу у реєстрі відсутні.

Згідно перекладу паспорта громадянина ОСОБА_9 Федерації, мовою оригіналу — ОСОБА_11, виданого 05.03.2014 року ВУФМС Росії по Московській області по міському округу Домодєдово, прізвище, ім’я та по батькові перекладені з російської мови як — ОСОБА_1.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-КИ № 458961, виданого 30 червня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_6 померла 29 червня 2012 року у віці 76 років, про що зроблено актовий запис № 815 від 30 червня 2012 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-КИ № 661105, виданого 23 листопада 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 помер 22 листопада 2015 року у віці 80 років, про що зроблено актовий запис № 1531 від 23 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач довів факт родинних відносин ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4, який помер 22 листопада 2015 року, а саме те, що ОСОБА_4 є батьком позивача.

Той факт, що ОСОБА_4 є батьком позивача підтверджується однаковим прізвищам російською мовою та по-батькові позивача.

Встановлення факту родинних відносин із батьком для позивача має юридичне значення - виникнення права на спадкування.

З огляду на досліджені судом документи, суд вважає встановленим факт того, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 22 листопада 2015 року в місті Павлоград Дніпропетровської області, доводиться батьком позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно довідки Колективного підприємства “Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації” № 28 від 09.01.2019 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано, станом на 25.02.1993 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18.02.1993 року Павлоградським відділом по обліку та розділу житлової площі.

Відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно стосовно вищевказаного нерухомого майна не містяться.

28 лютого 1993 року було виготовлено технічний паспорт на квартиру № 12 в житловому будинку № 26 по вулиці Будівельній м. Павлоград, зареєстрована за № 10/1-9.

Після смерті ОСОБА_6, яка померла 29 червня 2012 року, була заведена спадкова справа № 686/2012.

Згідно заповіту, який міститься у спадковій справі № 686/2012 до майна померлої 29 червня 2012 року ОСОБА_6, остання заповіла сину ОСОБА_1 усе своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, в тому числі 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, а також все те, на що вона за законом буде мати право.

Заявою від 18 грудня 2012 року ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 29 червня 2012 року.

Також, у вищевказаній спадковій справі міститься заява від 16 серпня 2012 року про прийняття спадщини за законом ОСОБА_4, після смерті 29 червня 2012 року дружини ОСОБА_6.

Згідно довідки № 2569 від 25 червня 2018 року про реєстрацію та склад зареєстрованих, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, до дня своєї смерті разом з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач належним чином прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6, так як звернувся з відповідною заявою до нотаріальної контори в установлений законом строк, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, частиною 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

У день смерті ОСОБА_6, яка померла 29 червня 2012 року, її чоловік ОСОБА_4 досяг пенсійного віку, тобто був непрацездатною особою, у зв’язку з чим успадкував незалежно від змісту заповіту складеного ОСОБА_6 половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом, тобто, 1/8 частину квартири № 12 в будинку № 26, розташованої по вулиці Будівельній в місті Павлограді Дніпропетровської області, оскільки звернувся до нотаріальної контори у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини.

Позивач успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла 29 червня 2012 року, 3/8 частин квартири № 12 в будинку № 26, розташованої по вулиці Будівельній в місті Павлограді Дніпропетровської області.

Проте 21 лютого 2019 року Перша Павлоградська державна нотаріальна контора на усне звернення позивача відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті матері ОСОБА_6, у зв’язку з тим, що не подано правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема спадкової справи № 686/2012, заведеної після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_4 за життя не отримував свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті дружини ОСОБА_6, яка померла 29 червня 2012 року.

Після смерті ОСОБА_4, який помер 22 листопада 2015 року, була заведена спадкова справа № 1107/2015.

Згідно заповіту, який міститься у спадковій справі № 1107/2015 до майна померлого 22 листопада 2015 року ОСОБА_4, останній заповів сину ОСОБА_1 усе своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, в тому числі 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, а також все те, на що він за законом буде мати право.

Заявою від 25 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4, який помер 22 листопада 2015 року.

Також, у вищевказаній спадковій справі міститься заява ОСОБА_14 від 13 травня 2016 року про прийняття спадщини за законом після смерті 22 листопада 2015 року ОСОБА_4. ОСОБА_14 уклала шлюб з ОСОБА_15, дружині присвоєно прізвище – ОСОБА_15.

ОСОБА_2 не є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4, не є особою, яка має право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_4 заповів усе своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право ОСОБА_1, інших заповітів спадкова справа № 1107/2015 не містить.

Згідно довідки № 2570 від 25 червня 2018 року про реєстрацію та склад зареєстрованих, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_3, до дня своєї смерті.

02 жовтня 2018 року Перша Павлоградська державна нотаріальна контора на усне звернення ОСОБА_1 відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті ОСОБА_4, у зв’язку з тим, що не подано правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

ОСОБА_4 на момент смерті належало 5/8 частини квартири № 12 в будинку № 26, розташованої по вулиці Будівельній в місті Павлограді Дніпропетровської області, в тому числі 1/2 (4/8) вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18.02.1993 року Павлоградським відділом по обліку та розділу житлової площі, та 1/8 частина вказаної квартири після смерті дружини як обов’язкова частка у спадщині.

Позивач належним чином прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4, так як звернувся з відповідною заявою до нотаріальної контори в установлений законом строк, що підтверджується матеріалами справи.

Інших спадкоємців за законом або за заповітом при розгляді справи не встановлено, позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину належним чином після смерті ОСОБА_4.

Суд звертає увагу, що згідно норм ст.496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

У законодавстві України зазначено, що права іноземців щодо спадщини виникають на тих самих підставах, що і в громадян України, і спадщина переходить до спадкоємців незалежно від громадянства. Принцип зрівняння у правах є основою національного режиму та визначає головні аспекти здатності іноземців мати права, що виникають при спадкуванні. Суть спадкових прав залишається незмінною як у випадку набуття їх іноземцями, так і у випадку набуття громадянами України. Об'єкт також залишається незмінним - спадщина (сукупність суб'єктивних прав та обов'язків спадкодавця). Таким чином, іноземці (особи без громадянства) здійснюють свої спадкові права на території України нарівні з громадянами України.

Чинні ЦК, ЦПК, розділ Х Закону України "Про міжнародне приватне право" регулюють особливості спадкування за участю іноземного елемента.

Статтею 70 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що з урахуванням положень статті 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був.

Згідно зі статтею 71 цього Закону спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість визнання за позивачем права власності на квартиру № 12 в будинку № 26, розташованого по вулиці Будівельній в місті Павлограді Дніпропетровської області.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: ОСОБА_9 Федерація, Московська область, м. Домодєдово, мікрорайон Центральний, АДРЕСА_4, до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ: 33892721, місцезнаходження зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, третя особа: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, паспорт громадянки ОСОБА_9 Федерації 46 16 363173 виданий ОУФМС Домодєдово Московської області по міському округу Домодєдово 12 жовтня 2016 року, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, встановлення факту родинних відносин — задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, який помер 22 листопада 2015 року в місті Павлоград Дніпропетровської області, доводиться батьком позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру № 12 в будинку № 26 яка розташована по вулиці Будівельній в місті Павлограді Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення у повному обсязі складено 22 березня 2019 року.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. О. Врона