Рішення № 80897284, 17.01.2019, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5072/17

Провадження № 2/577/15/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Ярмак О.М.,

за участі секретаря Цуканової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі Сумської області справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 68 569 грн 76 коп, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 23 січня 2013 року, яка утворилася станом на 31 жовтня 2017 року, в розмірі 68 569 грн 76 коп, а також понесені судові витрати. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 31 жовтня 2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 6 000 грн 00 коп у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При укладенні договору ОСОБА_1 була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку. За умовами кредитного договору відповідач брала на себе зобов»язання погашати заборгованість за кредитом, проценти за користування ним, а також сплачувати комісії. Однак свої зобов»язання за договором від 23 січня 2013 року ОСОБА_1 не виконала, у зв»язку з чим станом на 31 жовтня 2017 року за нею утворилася заборгованість в розмірі 68 569 грн 76 коп, яка включає в себе: 5 371 грн 50 коп заборгованість за кредитом; 56 056 грн 84 коп заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, 3 400 грн 00 коп – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи в розмірі 500 грн 00 коп (фіксована частина) та 3 241 грн 42 коп (процентна складова).

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з»явився. Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 (а.с. 39) надала заяву з проханням розглядати справу без її участі. У вказаній заяві представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує (а.с. 37).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 154).

Із відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову, які відповідач ОСОБА_1 раніше надала до суду вбачається, що вона не заперечує, що 23 березня 2013 року нею було підписано заяву про приєднання Умов та правил банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_3 зразок вказаної заяви був наданий їй представником банку стандартної форми для всіх клієнтів та у вказаній заяві наявне лише посилання на ознайомлення заявника із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами ПАТ КБ «ПриватБанк», без конкретизації, яку саме інформацію про права та обов»язки сторін отримав заявник. ПАТ КБ «ПриватБанк» прохає стягнути з неї заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 371 грн 50 коп. Однак позивачем не надано до суду її заяви про видачу готівки, а також відповідного видаткового документа про видачу їй готівкових коштів. Крім того розрахунки щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами, пені та комісії, а також штрафів, позивач обґрунтовує підставами, викладеними в Умовах та правилах надання банківських послуг і Тарифах банку. ОСОБА_3 з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також зазначені Умови та правила надання банківських послуг, всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 України «Про захист прав споживачів», нею підписані не були та оригінали вказаних документів банком не були передані їй, у зв»язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору. ПАТ КБ «ПриватБанк» також не наданий документ, який би підтверджував факт отримання нею під підпис пам»ятки, яка містить тарифи і основні умови кредитування. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за користування кредитними коштами, з дня укладення договору, їй нараховувалися проценти у розмірі 27,60 % на рік, з 1 вересня 2014 року проценти в односторонньому порядку були збільшені банком до 34,80 % на рік, а з 1 квітня 2015 року - до 43,20 % на рік. ОСОБА_3, відповідно до ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений кредитором в односторонньому порядку, а у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець зобов»язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. В той же час підвищення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами АТ КБ «ПриватБанк» представник позивача обгрунтовує Умовами та правилами надання банківських послуг, які вона не під¬писувала, а також відповідними наказами правління ПАТ КБ «ПриватБанк», з якими вона також не була ознайомлена. Крім того умови кредитного договору від 23 січня 2013 року в частині витрат за обслуговування кредиту (стягнення комісії) є несправедливими, оскільки вони суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача, в той час як ПАТ КБ «ПриватБанк» прохає стягнути з неї заборгованість за комісією. Також позивачем пропущений строк звернення з позовом до суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, а тому, відповідно до ст. 267 ЦК України, вона заявляє клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 49-51, 94-97).

З наданої позивачем відповіді на заперечення проти позову вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає, що укладений між ним та ОСОБА_1 23 січня 2013 року кредитний договір відповідає вимогам діючого законодавства України щодо його форми і змісту. При укладенні вказаного договору ОСОБА_1, у встановленому законом порядку, була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, а тому банк мав право змінювати розмір процентної ставки за користування кредитними коштами. Про зміну процентної ставки ОСОБА_1 була повідомлена. Факт отримання відповідачем коштів підтверджується довідкою про рух коштів по її рахунку, з якого вбачається, що вона здійснювала погашення коштів за вказаним кредитним договором. Останній платіж був здійснений відповідачем 31 березня 2015 року, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 19 листопада 2017 року, а тому вимоги відповідача про застосування строку позовної давності не заслуговують на увагу. За кредитним договором від 23 січня 2013 року ОСОБА_1 була нарахована заборгованість, яка включає в себе: заборгованість за тілом кредиту, заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, пеню, а також штрафи. Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором доводиться наданим ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем, оскільки ОСОБА_1 на наданий контррозрахунок заборгованості, не була призначена судово-економічна експертиза у справі (а.с. 102-104)

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 23 січня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (а.с. 6).

Відповідачу за її анкетою-заявою від 23 січня 2013 року, був наданий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 6 000 грн 00 коп. Строк дії кредитної картки був визначений до листопада 2016 року (а.с. 4-5, 74, 108).

За умовами кредитного договору базова процентна ставка за користування кредитними коштами була встановлена в розмірі 2,5 % на місяць (30 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 4).

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Також, виконання грошового зобов»язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою - пенею, штрафом (ст.ст. 546, 549 ЦК України).

Таким чином, кредитний договір укладається у письмовій формі. У вказаному договорі його сторонами погоджується розмір кредиту, умови його надання, повернення, сплати процентів за користування кредитом, застосування неустойки, у разі неналежного виконання зобов»язання.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При укладенні кредитного договору ОСОБА_1 23 січня 2013 року була підписана лише анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг, затверджені наказом Голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06.03.2010 року № СП-2010-256, які приєднані ПАТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви на підтвердження своїх позовних вимог, при укладенні кредитного договору 23 січня 2013 року відповідачем ОСОБА_1 особисто підписані не були (а.с. 7-31).

Позивачем на вимогу суду Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», які б містили підпис ОСОБА_1 надані не були. У своїй відповіді ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що підпису клієнта у примірнику Умов та правил надання банківських послуг і Тарифах банку бути не може, оскільки сторони уклали договір-приєднання, особливістю якого є викладення умов у стандартних формулярах. Доказом ознайомлення ОСОБА_1 з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифах банку є її підпис у анкеті-заяві від 23 січня 2013 року (а.с. 55-56, 59-60).

Таким чином, Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та правила надання банківських послуг, які приєднані банком до позовної заяви, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами 23 січня 2013 року договору, оскільки, всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», вони не підписані позичальником.

Позивач відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, видав їй картку та ПІН-код до неї. Кошти за договором від 23 січня 2013 року були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 (а.с. 4-5).

Позивач ОСОБА_1 як на підставу своїх заперечень проти позову посилається на той факт, що ПАТ КБ «ПриватБанк» на надано доказів того, що вона отримувала грошові кошти за кредитним договором від 23 січня 2013 року, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви не приєднана її заява на отримання готівкових коштів чи видатковий документ, який би підтверджував видачу їй грошових коштів (а.с. 49).

В той же час факт видачі ОСОБА_1 кредитної картки за договором від 23 січня 2013 року та факт користування позивачем кредитними коштами підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1, а також її діями щодо часткового повернення коштів за вказаним договором (а.с. 4-5, 63-73, 106-107).

Свої зобов»язання за кредитним договором від 23 січня 2013 року щодо надання ОСОБА_1 коштів у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку ПАТ КБ «ПриватБанк» виконало.

В той же час ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов»язань за кредитним договором від 23 січня 2013 року (останній платіж з метою погашення заборгованості за вказаним договором був здійснений ОСОБА_1 31 березня 2015 року (а.с. 4,

За розрахунком позивача, станом на 31 жовтня 2017 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 371 грн 50 коп, заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 56 056 грн 84 коп, а також ОСОБА_1 була нарахована пеня в розмірі 3 400 грн 00 коп та штрафи в розмірі 500 грн 00 коп (фіксована частина), 3 241 грн 42 коп - штраф (процентна складова) (а.с. 4,5, 104).

Підставами позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 23 січня 2013 року, який було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, визначених відповідно до вказаних Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів банку.

Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦПК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин суд приходить висновку, що ОСОБА_1 має перед банком обов»язок щодо погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 371 грн 50 коп.

Іншій розмір щодо сплати заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором від 23 січня 2013 року, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем ОСОБА_1 доведений не був.

Також, з наданої ПАТ «КБ «Приватбанк» до суду виписки по картковому рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, які підтверджують факт використання ОСОБА_1 кредитних коштів, їх часткове повернення позичальником, слідує, що остання погодилася із запропонованими банком умовами використання кредитних коштів, зокрема, зі сплатою 30 % річних за користування кредитними коштами (а.с. 4-5, 63-73, 106-108).

ОСОБА_1 не надано доказів, що кредитні кошти за договором від 23 січня 2013 року були надані їй ПАТ КБ «ПриватБанк» на умовах сплати процентів за користування вказаними коштами в розмірі 27,6 % річних.

Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов»язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов»язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов»язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 23 січня 2013 року вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» позичальнику ОСОБА_1 нараховувалися проценти за користування кредитом на поточну заборгованість, виходячи зі ставки 30 % річних, з 1 вересня 2014 року – 34,8 % річних та з 1 квітня 2015 року – 43,2 % річних (а.с. 5-6).

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що ОСОБА_1 була повідомлена про зміну процентної ставки за кредитним договором від 23 січня 2013 року, шляхом направленя їй смс-повідомлень (а.с. 75,76), оскільки позивачем не надано доказів отримання ОСОБА_1 таких повідомлень та надання нею згоди на зміну процентної ставки за користування кредитними коштами у бік збільшення.

Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшило для ОСОБА_1 процентну ставку за користування кредитними коштами за кредитним договором від 23 січня 2013 року.

На порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 34,8 % річних та 43,2 % як зазначено у розрахунку заборгованості, ПАТ КБ «ПриватБанк» надано не було, як і не надано доказів про ознайомлення відповідача ОСОБА_1 з таким розміром процентної ставки, які б містили її підпис.

Тому проценти за користування кредитними коштами мають нараховуватися банком виходячи із процентної ставки у розмірі 30,0 % на рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред»явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов»язання.

Такого висновку дійшла ОСОБА_4 Верховного Суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Відповідно до наданої банком довідки ОСОБА_1 була видана банківська картка, останній строк дії якої визначений до листопада 2016 року (а.с. 74).

Тому проценти за користування кредитом поза межами строку дії договору, за період з 1 грудня 2016 року до 31 жовтня 2017 року, не підлягають нарахуванню.

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 січня 2013 року перед позивачем становить 5 474 грн 57 коп та розраховується наступним чином:

- за період 12 березня 2013 року - 31 серпня 2014 року – 1 748 грн 51 коп (відповідно до розрахунку банку);

- за період з 1 вересня 2014 року до 11 вересня 2014 року – 50 грн 18 коп (5 474 грн 03 коп х 30% : 360 х 11);

- за період з 12 вересня 2014 року до 21 вересня 2014 року – 45 грн 27 коп

(5 432 грн 96 коп х 30% : 360 х 10);

- за період з 22 вересня 2014 року до 29 вересня 2014 року – 35 грн 89 коп

(5 382 грн 96 коп х 30% : 360 х 8);

- за період з 30 вересня 2014 року до 30 жовтня 2014 року – 138 грн 76 коп

(5 371 грн 50 коп х 30% : 360 х 31);

- за період з 31 жовтня 2014 року до 29 листопада 2014 року – 132 грн 84 коп

(5 313 грн 58 коп х 30% : 360 х 30);

- за період з 30 листопада 2014 року до 30 листопада 2016 року – 3 323 грн 12 коп

(5 240 грн 13 коп х 30% : 360 х 761);

Щодо стягнення з ОСОБА_1 неустойки (пені та штрафу), то суд приходить висновку, про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки предметом неустойки, відповідно до ст. 549 ЦК України, є грошова сума, а її розмір встановлюється письмовим договором.

Суд також вважає, що не заслуговує на увагу заява ОСОБА_1 про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв»язку з пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Встановлено, що останній платіж з метою погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 23 січня 2013 року був здійснений нею 31 березня 2015 року (а.с. 4-5), а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором 19 листопада 2017 року (а.с. 122), тобто в межах встановленого ЦК України строку позовної давності.

За рішенням акціонерів ПАТ КБ «ПриватБанк» від 21 травня 2018 року № 519 було змінено найменування банку з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником всіх прав та зобов»язань ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 152, 153 ).

За таких обставин, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 23 січня 2013 року в розмірі 10 846 грн 07 коп, з яких: 5 371 грн 50 коп – заборгованість за кредитом, 5 474 грн 57 коп – заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач прохав стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 23 січня 2013 року в розмірі 68 569 грн 76 коп, а суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 846 грн 07 коп. Тобто позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені на 16 %.

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 256 грн 00 коп (1 600 грн 00 коп – сума судового збору, який був сплачений позивачем при зверненні до суду х 16 % - відсоток, на який задоволені позовні вимоги).

Керуючись ст. ст. 257, 261, 264, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625, 634, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст.ст. 12, 77-81, 259, 263-265, 273, 353, 354, п. 15.5. «Перехідні положення» ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23 січня 2013 року в розмірі 10 846 грн 07 коп (десять тисяч вісімсот сорок шість грн 07 коп), з яких: 5 371 грн 50 коп (п»ять тисяч триста сімдесят одна грн 50 коп) – заборгованість за тілом кредитом, 5 474 грн 57 коп (п»ять тисяч чотириста сімдесят чотири грн 57 коп) – заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 256 грн 00 коп (двісті п»ятдесят шість грн 00 коп).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299,

відповідач: ОСОБА_1, народилася 1 грудня 1981 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1/41, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Рішення у повному обсязі виготовлено 25 січня 2019 року.

Суддя Ярмак О. М.