Рішення № 80896617, 29.03.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1014/19

Провадження № 2/201/1594/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 березня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до відповідачів про стягнення аліментів, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів аліменти на його утримання у розмірі 1490 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 10 січня 2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він є пенсіонером, інвалід ІІІ групи та потребує додаткових витрат на лікування та утримання. Відповідачі є його винами, які ніяким чином йому не допомагають. Єдиним джерелом доходів позивача є пенсія у розмірі 1581,75 грн., а тому позивач вимушений звернутися до суду.

Позивач надав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 і ОСОБА_2 є синами позивача ОСОБА_1, що підтверджується повторними свідоцтвами про народження (а.с.5-6).

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою пенсійного віку, має третю групу інвалідності (а.с.4).

Згідно із довідкою Дніпровського приміського об'єднаного управління ПФУ в Дніпропетровській області пенсія позивача складає 1581,75 грн. (а.с. 7). Прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, на момент ухвалення рішення складає 1497 грн.

Статтею 202 СК України визначені обов'язкові умови та підстави покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Отримання непрацездатними батьками пенсій чи іншого доходу не можуть звільняти повнолітніх дочку, сина від обов'язків утримувати непрацездатних батьків. Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків. Потреба в матеріальній допомозі має визначатися залежно від наявності чи відсутності прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).

Таким чином, право на утримання від дочки, сина, мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність стягнення із відповідачів на користь позивача аліменти на його утримання у розмірі по 745 грн. з кожного щомісячно, починаючи з 28 січня 2019 року.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 384,20грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі по 745 грн. з кожного щомісяця, починаючи стягнення з 28 січня 2019 року.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі по 384,20 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев