Рішення № 80896350, 03.04.2019, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/241/17

Провадження № 2/172/38/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2019 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Битяка І.Г.

за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М.

представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1

представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недобудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, про визначення частки в праві спільної сумісної власності, визнання права на частину майна в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В

02.03.2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори 15.05.1990 року та зареєстрованого в реєстрі за

№ 686 належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

В даному будинку, окрім нього, з 15.08.2008 року зареєстрована його прийомна донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка фактично з моменту реєстрації і по даний час у будинку не проживає та з 2008 року не з'являється, місце проживання її невідоме.

Відповідачка не бажає вчиняти будь-яких дій для зняття з реєстраційного обліку в добровільному порядку, що призводить до додаткових матеріальних витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання газу, електроенергії, які здійснюються за рахунок його пенсії.

Вказує, що перебування ОСОБА_4 на реєстраційному обліку у належному йому будинку порушує його право на отримання державної субсидії на оплату комунальних послуг, що суттєво погіршує матеріальний стан і обмежує право власності та володіння своїм майном.

Просить суд визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_2.

04.04.2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання права на частину недобудованого будинку, визнання частини недобудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначення частки в праві спільної сумісної власності подружжя та визнання права на частину майна в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без шлюбу з 1989 року, а 20.12.1990 року зареєстрували шлюб.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_6 народних депутатів № 514/2 від 11.10.1991 року вона була усиновлена подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 В свідоцтві про народження її прізвище, ім'я, по-батькові записані ОСОБА_7, матір'ю записана ОСОБА_5, батьком - ОСОБА_3.

12 квітня 2008 року вона зареєструвала шлюб і змінила прізвище на «ОСОБА_4».

Під час спільного проживання однією сім'єю без шлюбу її батьки на підставі договору купівлі-продажу придбали житловий будинок та надвірні споруди за адресою: вул. АДРЕСА_2. Будинок зареєстровано за ОСОБА_3

Крім того, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі у 2006 році батьки придбали автомобіль «ВАЗ-11183», реєстраційний номер НОМЕР_1, оціночною вартістю 81111,00 грн., який також зареєстровано на батька, ОСОБА_3

На земельній ділянці площею 0,0750 га цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, батьки фактично побудували новий житловий будинок та надвірні споруди, які складаються з: житлового будинку А-1; сараю Г-1; літної кухні Д-1; гаражу Е-1; сараю Ж-1; навісу 3-1; літнього душу Л-1; вбиральні К-1; погребу П-1; огорожі № 3-4; свердловини № 5; вимощення 1, загальною вартістю 305936,00 грн.

Згідно з технічним паспортом вказане будівництво заінвентаризоване, але в експлуатацію будинок на зданий.

Позивачка ОСОБА_4 вказує, що будівництво зазначених будівель було проведено за рахунок спільних коштів подружжя ОСОБА_3. Мати працювала інженером-технологом Васильківської райспоживспілки, а потім сестрою-господаркою Васильківської ЦРЛ, а також разом з батьком вела значне домашнє господарство. Отриману заробітну плату та кошти від ведення домашнього господарства батьки витрачали на будівництво нового житлового будинку та господарських будівель і споруд.

Згідно з довідкою Синельниківського МБТІ від 09.02.2017 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 заінвентаризований за ОСОБА_3 Будинок в експлуатацію не вводився. Правовий документ не оформлявся. Готовність житлового будинку складає 100%.

Вважає, що спірний житловий будинок з господарськими будівлям і спорудами повинен бути визнаний спільною сумісною власністю її батьків.

Крім цього, вона, мати та баба ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.05.2001 року мали у власності квартиру, розташовану в АДРЕСА_3, Дніпропетровської області, яку продали 27 липня 2001 року і отримані кошти були витрачені на подальше будівництво спірного житлового будинку та надвірних будівель і споруд. Після продажу квартири їх сім'я стала проживати у вищевказаному житловому будинку.

Рішенням виконкому Васильківської селищної ради від 12.07.2001 року № 164 надано згоду ОСОБА_5 на продаж частини квартири АДРЕСА_1, яка на праві спільної власності належить неповнолітній дочці ОСОБА_7, 1986 року народження, за умови виділення частки житла за новим місцем проживання.

У зв'язку з чим позивачка ОСОБА_4 вважає, що має право на 1/3 частину вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого в АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 померла і після її смерті ОСОБА_4 прийняла спадщину за законом, спадкова справа № 94/16.

Васильківською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області постановою від 01 серпня 2016 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 у зв'язку з розбіжностями між правоустановчим документом та технічним паспортом щодо відомостей про жилий будинок та надвірні споруди, які належать на праві власності ОСОБА_3, та на 1/4 частину легкового автомобіля марки «ВA3-11183» випуску 2006 року, який теж належить чоловіку померлої, і у зв'язку з тим, що за життя померлої не виділена частка в спільній сумісній власності, яка надбана під час шлюбу.

Позивачка вважає, що недобудований житловий будинок та надвірні споруди і легковий автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а її мати ОСОБА_5 має право на 1/3 частину вказаного майна. Також вважає, що вона і батько ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги мають право в рівних долях на 1/6 частину недобудованого житлового будинку, яке належало ОСОБА_5 на день її смерті.

Просить суд:

- визнати за нею право на 1/3 частину недобудованого житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2;

- визнати, що 2/3 частини недобудованого житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3;

- визнати за ОСОБА_5 право на 1/3 частину майна в спільній сумісній власності, а саме недобудованого житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за вищевказаною адресою, загальною вартістю 305 936,00 грн. та право на 1/2 частину майна в спільній сумісній власності, а саме легкового автомобіля «ВАЗ-11183», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN-код НОМЕР_3, 2006 року випуску, оціночною вартістю 81 111,00 грн.;

- визнати за нею право на 1/6 частину спадкового майна - недобудованого житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані за вищевказаною адресою, після смерті матері ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року;

- визнати за нею право на 1/4 частини спадкового майна - легкового автомобіля «ВАЗ-11183», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN-код НОМЕР_3, 2006 року випуску, після смерті матері ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Ухвалою судді від 31.10.2017 року цивільна справа № 172/241/17 прийнята до провадження у зв'язку з прийняттям Вищою радою правосуддя 10.10.2017 року заяви про відставку та закінченням повноважень судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_17

У зв'язку з набранням чинності 15.12.2017 року Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року ухвалою судді від 20.12.2017 року цивільну справу постановлено розглянути за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, вимоги за зустрічною позовною заявою не визнав. Пояснив, що оскільки будинок побудований, але не введений в експлуатацію та не зареєстрований у встановленому порядку, то він не є об'єктом права власності, а тому не можна визнати на нього право власності. Крім того особа, за якою ОСОБА_4 просить визнати право власності на будинок вже померла, а тому не може бути власником майна та спадкодавцем. При цьому не доведено, що відповідач за первісним позовом приймала участь у створенні житлового будинку грошовими коштами чи своєю працею. Після продажу квартири їй надано житло у користування, а тому вважає, що умова продажу квартири, яка належала неповнолітній виконана. Разом з тим не зареєстрований у встановленому порядку будинок відповідає поняттю житла, а тому ОСОБА_4 може бути визнано такою, що втратила право користування цим житлом.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, надавши відзив на позовну заяву ОСОБА_3, в якому просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зустрічний позов ОСОБА_4 та її представник підтримує у повному обсязі. ОСОБА_4 прийняла спадщину після померлої матері у встановлений законом строк та неодноразово зверталась до ОСОБА_3 з проханням здійснити прийняття до експлуатації та реєстрацію житлового будинку, який був створений в тому числі за кошти від продажу квартири, третина якої належала їй як неповнолітній. Представник ОСОБА_4 наголосив на тому, що позивачка просить визнати не право власності, а лише право на майно оскільки до складу спадщини входять всі права і обов'язки, які належали спадкодавцю на момент смерті.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що вона працювала інспектором з охорони дитинства Васильківського відділу освіти та займалась питаннями усиновлення ОСОБА_4 подружжям ОСОБА_3. Матір ОСОБА_10 вона знала і раніше, а ОСОБА_3 з'явився у сел. Васильківка у 1990 році. На момент усиновлення дівчинці було 4 роки. ОСОБА_3 дуже хотів усиновити дитину. При усиновленні він наполіг на зміні ім'я дитини, дати народження. Купувати будинок по АДРЕСА_2 та потім побудувати його дуже допомагала мати ОСОБА_5 - ОСОБА_8 Крім того, ОСОБА_5, її мати та донька мали у спільній власності квартиру у селищі, яку було продано у 2001 році. При цьому вона розглядала питання надання дозволу на продаж квартири. Гроші за продаж квартири використані на будування будинку бо сім'я жила у одній кімнаті, а у інших робили ремонт і будували. Фактично на місці старої хати було побудовано новий будинок. Автомобіль купувала подружжю ОСОБА_8 Весь час ОСОБА_3 не мав постійної роботи, фактично сім'я жила здебільшого за рахунок заробітної плати ОСОБА_5 та від прибутків з домашнього господарства. Будівництво житлового будинку повністю закінчене ще коли ОСОБА_4 була неповнолітньою. Ще до смерті матері ОСОБА_10 одружилась та поїхала від батька бо він постійно влаштовував їй сварки і перешкоджав вільному проживанню у будинку, а мати була дуже хвора. Про дану сім'ю знає дуже багато так як добре дружила з матір'ю ОСОБА_5 - ОСОБА_8

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_4 її хрещениця. Вона добре дружила з матір'ю ОСОБА_4, а тому до смерті ОСОБА_12 часто бувала у них у гостях. Їй достовірно відомо, що в купівлі будинку та подальшому будівництві нового будинку по АДРЕСА_2 цій сім'ї допомагала мати ОСОБА_5 - ОСОБА_8 Вона ж і купила подружжю автомобіль. ОСОБА_3 майже не працював. Основним джерелом доходів сім'ї була заробітна плата ОСОБА_5 та домашнє господарство, яке доглядала теж вона. На місці старої хати збудований повністю новий житловий будинок. Після смерті ОСОБА_5 вона не спілкується з ОСОБА_3 Однак ОСОБА_4 часто розказувала, що батько виганяє її з будинку. Та вже не жила у будинку коли ще мати була жива. При цьому вона була свідком як ОСОБА_3 кричав на ОСОБА_13 та виганяв її з житла, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння бив дружину, яка перебувала у безпорадному стані (не могла самостійно пересуватись) внаслідок хвороби.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

20 грудня 1990 року ОСОБА_14 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб та взяли спільне прізвище «ОСОБА_4».

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради народних депутатів № 514/2 від 11.10.1991 року дозволено подружжю ОСОБА_3 удочерити неповнолітню ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3, присвоєно неповнолітній прізвище «ОСОБА_4», ім'я - «ОСОБА_4», по-батькові - «ОСОБА_4», змінено дату народження на ІНФОРМАЦІЯ_5 року та записано їх батьками неповнолітньої.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 записані ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

12 квітня 2008 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на «ОСОБА_4».

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 померла та державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори після померлої відкрито спадкову справу № 94/2016. Заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк до нотаріальної контори подали чоловік померлої ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4.

З договору, укладеного 15 травня 1990 року та посвідченого державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі № 686, видно, що ОСОБА_16 продала, а ОСОБА_3 придбав житловий будинок жилою площею 6,9 кв.м. (загальна площа 20,6 кв. м.) з господарськими будівлями: два сараї, погріб, вбиральня, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_2 в сел. Васильківка Дніпропетровської області.

Довідкою КЗ «Синельниківське МБТІ» від 09.02.2017 року № 5 встановлено, що в АДРЕСА_2 проведена інвентаризація житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за ОСОБА_3 Будинок в експлуатацію не вводився. Правовий документ не оформлявся. Готовність житлового будинку складає 100%. При цьому житлова площа вказаного будинку складає 68,1 кв. м., а загальна 130,2 кв. м. Таким чином за час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у шлюбі житлова площа зазначеного будинку збільшилася майже в десятеро, а загальна в шість разів. Вказане свідчить про те, що дана річ протягом вказаного періоду суттєво змінилася у бік покращення та збільшення вартості.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 власником автомобілю НОМЕР_2 зазначений ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу 091759 від 06.09.08. При цьому у особливих відмітках свідоцтва зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають право керування автомобілем.

Вартість колісного транспортного засобу ВАЗ-11183, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN-код НОМЕР_3, 2006 року випуску власником якого є ОСОБА_3 відповідно до звіту про оцінку № 022/16 від 02.08.2016 року складає 81 111,00 грн.

Постановою державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори від 01.08.2016 року ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з розбіжностями, які є між правоустановчим документом та технічним паспортом щодо відомостей про жилий будинок та надвірні споруди та у зв'язку з тим, що за життя померлій не виділена частка в спільній сумісній власності подружжя.

За період з січня 1990 по грудень 1990 року та з 14.12.1994 по 05.09.2014 року ОСОБА_5 отримувала дохід у вигляді заробітної плати, що підтверджується довідками Васильківського РСТ від 23.02.2017 року № 10, КЗ «Васильківська ЦРЛ» ДОР» від 13.03.2017 року №№ 19-22.

27 липня 2001 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5, діюча від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_7, 1986 року народження продали належну їм квартиру по АДРЕСА_2 балансовою вартістю 8 427,00 грн. за 2 700,00 грн.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно зі ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, серед іншого і майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об'єкт будівництва» (статті 876, 877, 879 - 881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України 07 вересня 2016 року у висновках за результатами розгляду справи № 6-47цс16, які відповідно до ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Потреба ж у визначенні часток майна в судовому порядку виникає як за життя співвласників спільної сумісної власності, так і у разі смерті одного з них.

Так, згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5 роз'яснено, що зурахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Тому, якщо титульним власником спільного є лише один співвласник (наприклад, лише на ім'я одного із подружжя у шлюбі придбано та зареєстровано земельну ділянку, житловий будинок чи автомобіль), а право власності іншого співвласника майна не підтверджене документально, або навіть не визнається чи заперечується, то на підставі норм ст. 392 Цивільного кодексу України зацікавлена особа (співвласник право власності якого не підтверджене документально) може в судовому порядку захистити своє суб'єктивно непідтверджене, невизнане, порушене чи оспорене право власності на частку в спільному майні, оскільки з певних причин (наприклад, відсутності на це згоди титульного власника) договір про визначення часток в нотаріальному порядку не завжди може бути укладений.

Відповідно до пункту 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пункт 4.18 глави 10 розділу ІІ цього ж Порядку вчинення нотаріальних дій зазначає, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тому, якщо з'ясується, що в нотаріальному порядку одержати свідоцтво про право на спадщину на частку майна померлого співвласника неможливо, то захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на невизначену частку померлого співвласника можливо буде саме шляхом пред'явлення зазначеного позову.

За правилами ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з другого, прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків (стаття 1260 ЦК України).

Статтею 1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином, судом на підставі допустимих, достовірних, достатніх та належних доказів встановлено, що придбаний ОСОБА_3 житловий будинок по вулиці Крупської (нині Михайлівська), 73 у селищі Васильківка за час спільного проживання подружжя ОСОБА_3 суттєво збільшився у своїй вартості внаслідок спільних матеріальних вкладень та праці як дружини так і чоловіка, а тому він має бути визнаний об'єктом спільної сумісної власності подружжя з рівними частками. При цьому суд не встановив достатніх доказів щодо суттєвої участі ОСОБА_4 у будівництві житлового будинку, яка б надавала можливість визнання за нею права на 1/3 майна, оскільки в порушення умови продажу житла, що належало в тому числі й неповнолітній, батьками не зареєстровано за нею частку у новому житлі.

Стаття 47 Конституції України закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Під правом власності розуміється право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Таким чином, за результатами судового розгляду справи підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 не встановлено так як він має право розпоряджатись лише своєю частиною житлового будинку та обслуговуючих будівель і споруд, а визнання первісного відповідача такою, що втратила право користування майном суттєво обмежить її право власності. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 331, 368, 372, 392, 1226, 1260, 1267, 1268 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 62, 63, 69, 70 СК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом відмовити.

2. Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недобудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, про визначення частки в праві спільної сумісної власності, визнання права на частину майна в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

3. Визнати об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з рівними частками кожного з подружжя.

4. Визнати легковий автомобіль «ВАЗ-11183», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN-код НОМЕР_3, 2006 року випуску спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з рівними частками кожного з подружжя.

5. Визнати за ОСОБА_4право на 1/4 частину об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

6. Визнати за ОСОБА_4право на 1/4 частину легкового автомобіля «ВАЗ-11183», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN-код НОМЕР_3, 2006 року випуску в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

7. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 999 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 13 копійок.

8. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г. Битяк