Ухвала суду № 80894997, 01.04.2019, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/543/19

Провадження №4-с/148/4/19

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2019 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

за участю боржника ОСОБА_1,

представника Тульчинського

районного відділу ДВС

ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2,

стягувача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині скаргу боржника ОСОБА_1, подану в порядку ст. 447 ЦПК України, про визнання неправомірними дій державного виконавця Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 щодо зміни з вересня 2018 року розміру визначених судом аліментів з 500 грн. на 972 грн. та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості по аліментах,

В С Т А Н О В И В:

Боржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України про визнання неправомірними дій державного виконавця Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 щодо зміни з вересня 2018 року розміру визначених судом аліментів з 500 грн. на 972 грн. та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості по аліментах.

Скарга мотивована тим, що 05.11.2012 рішенням Апеляційного суду Вінницької області по справі № 226/5175/12 змінено рішення Тульчинського районного суду Вінницької області та змінено розмір суми стягуваних аліментів, та стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_3 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі по 500 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, тобто з 10.08.2012 і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до усних домовленностей боржника та стягувача, остання запевнила, що не буде звертати дане рішення до виконання, оскільки боржник добросовісно та добровільно утримував своїх дітей, надаючи кошти стягувачу, однак без отримання відповідних розписок, дарував дітям подарунки, тощо.

Нещодавно, керуючи автомобілем, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які повідомили йому, що він є боржником по несплаті аліментів, і саме тоді він дізнався про існування виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 35324206, йому стало відомо, що державний виконавець самостійно, на власний розсуд, без жодних правових підстав, починаючи з вересня 2018 року змінив розмір аліментів , які суд визначив у твердій грошовій сумі та самостійно їх визначив в розмірі 972 грн. на кожну дитину щомісячно.

Вважає дії державного виконавця щодо самостійної зміни розміру аліментів, протиправними, оскільки чинним законодавством, зокрема ст. 192 СК України, передбачено можливість зміни розміру аліментів виключно за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даною скаргою, у якій просить прийняти її до розгляду не вчиняючи йому перешкоди у доступі до правосуддя та не порушуючи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Визнати неправомірними дії державного виконавця Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 щодо зміни, починаючи з вересня 2018 року розміру визначених судом у твердій грошовій сумі аліментів з 500 грн. щомісячно на кожну дитину, які підлягають примусовому стягненню по виконавчому провадженні ВП №35324206, на 972 грн. щомісячно на кожну дитину. Зобов'язати державного виконавця Хлопотіна О.В. здійснити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів по даному виконавчому провадженню, починаючи з вересня 2018 року, застосовуючи розмір аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі - 500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.

В судовому засіданні боржник вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній обставини.

Представник Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на на те, що 28.08.2018 набрали чинності зміни внесені до ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких, виконавець має стягувати з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним Кодексом України. Абзацом другим ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Саме тому з 28.08.2018 він проводив стягнення аліментів у розмірі визначеному у ч. 2 ст. 182 СК України, оскільки розмір стягуваних з боржника аліментів був нижчим мінімального розміру аліментів передбаченого даною статтею. Також стверджував, що боржник пропустив десятиденний строк звернення до суду, передбачений ст. 449 ЦПК України, оскільки останній отримав розрахунок по аліментах та заборгованості по аліментах 26.02.2019, що підтверджується його підписом, а до суду звернувся 19.03.2019. Надав також суду копію акту державного виконавця від 26.02.2019 про відмову боржника від написання заяви про причину несплати аліментів.

Також, заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 28.03.2019 подано до суду відзив на скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним Кодексом України. Тобто, положення вказаної статті застосовуються як при стягненні аліментів у частці від заробітку так і у твердій грошовій сумі. Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Щодо початку дії у часі зазначених положень, звертає увагу суду на позицію Конституційного Суду України висловлену у мотивувальній частині рішення від 09.02.1999 у справі №1-рп/99, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту, застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто починаючи з 28.08.2018 під час виконання виконавчих документів про стягнення аліментів виконавець зобов'язаний керуватися положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання". У відзиві стверджує, що боржник пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 449 ЦПК України, оскільки останній 26.02.2019 отримав конкретний розрахунок по аліментах та заборгованості по аліментах станом на 25.02.2019, про що свідчить його підпис. Таким чином, боржник дізнався про порушення своїх прав 26.02.2019, а зі скаргою звернувся 19.03.2019, порушивши 10-денний строк звернення до суду.

Стягувач у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила, підтримала позицію державного виконавця.

Дослідивши матеріали скарги, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 05.11.2012 (а.с. 8-10) рішення Тульчинського районного суду Вінницької області змінено, ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 500 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, тобто з 10.08.2012 і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області Тульчинським районним судом Вінницької області 15.11.2012 видано виконавчий лист (а.с. 7) про стягнення з боржника на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі по 500 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10.08.2012 і до досягнення дітьми повноліття.

20.11.2012 державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 35324206 з виконання вказаного виконавчого листа, про що свідчить копія відповідної постанови (а.с. 22).

Боржник вважає дії державного виконавця щодо самостійної зміни розміру аліментів, протиправними, оскільки чинним законодавством, зокрема ст. 192 СК України, передбачено можливість зміни розміру аліментів виключно за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до Закону України № 2475-VIII від 03.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", який набрав чинності 28.08.2018, частину першу статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено абзацом другим, відповідно до якого, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Таким чином, починаючи з 28.08.2018 на законодавчому рівні встановлено, що виконавець повинен стягувати з боржника аліменти у розмірі не меншому мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Станом на 28.08.2018 дітям на утримання яких з боржника стягуються аліменти виповнилось: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 12 років; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, - 7 років.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік", станом на 28.08.2018, прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01.07.2018 по 01.12.2018 становив 1944 грн. Отже, 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 972 грн. (1944 грн. : 2).

Таким чином, оскільки з 28.08.2018 набрали чинності зміни, внесені до ст. 71 ЗУ "Про виконавче провадження", відповідно до яких, виконавець повинен стягувати з боржника аліменти у розмірі визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, встановленого ч. 2 ст. 182 СК України, а розмір стягуваних аліментів у сумі 500 грн., був меншим мінімального гарантованого розміру, тобто менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, тому державний виконавець починаючи з 28.08.2018 цілком законно стягнув з боржника аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, що становить 972 грн., на кожну дитину, при цьому, не змінюючи встановлений рішенням суду розмір аліментів, а лише виконуючи вимоги ст. 71 вказаного Закону.

Окрім цього, згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому, необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення та збільшення їх розміру.

З огляду на викладене, збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не є підставою для зміни в судовому порядку розміру аліментів. Підставами для такої зміни, відповідно до ст. 192 СК України, є зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я боржника чи стягувача та інші випадки, передбачені цим Кодексом.

Згідно ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до норм ст. ст. 450, 451 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає дії державного виконавця щодо нарахування боржнику починаючи з 28.08.2019 аліментів у розмірі 972 грн. на кожну дитину є правомірними та такими, що не порушують вимоги закону, а тому скарга боржника є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, ст. ст. 450, 451 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги боржника ОСОБА_1, поданої в порядку ст. 447 ЦПК України, про визнання неправомірними дій державного виконавця Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 щодо зміни з вересня 2018 року розміру визначених судом аліментів з 500 грн. на 972 грн. та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості по аліментах, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 02.04.2019.

Суддя: