Рішення № 80892605, 20.03.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1025/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сенюх Ю.І.,

позивача ОСОБА_1,

предстаника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача 1 ОСОБА_3,

представника відповідача 2 не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області, заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_4 про визнання протиправними і скасування припису та постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач-1) про усунення виявлених порушень від 28.08.2018р. №ЧВ-603/18/424/НД/АВ/П;

2) визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_4 (далі - відповідач-2) про накладення штрафу від 20.09.2018 р. №ЧВ-603/18/424/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/265.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач здійснив інспекційне відвідування її господарської діяльності внаслідок чого, за порушення позивачем ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України видав припис про усунення порушень та прийняв постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 223380,00грн.

Позивач вважає вказані припис і постанову протиправними, оскільки такі ґрунтуються на висновках акту інспекційного відвідування про те, що укладені між нею і громадянками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 цивільно-правові угоди носять ознаки трудових відносин. Указані висновки, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, послуги на підставі укладених цивільно-правових договорів були спрямовані на отримання конкретного матеріального результату - сортування та розкладання на полиці магазину поставленого товару. Відтак предметом цих договорів був не процес праці, а конкретний результат. Крім того, вказані особи не підпорядковувались Правилам внутрішнього трудового розпорядку, а та обставина, що вони розкладали товар не дає підстав робити висновки про допуск їх до робочого місця продавця. Позивач також вказує, що факти надання послуг засвідчуються актами приймання наданих послуг, при цьому робота ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у табелі не обліковувалася.

З указаних підстав позивач просить скасувати вказані припис і постанову як протиправні.

Відповідач-1 подав до суду відзив, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказує на те, що в процесі проведення інспекційного відвідування позивач надала документи щодо роботи працівників, які носять ознаки трудових правовідносин. З умов договорів укладених між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 предметом таких є: "виконання роботи по викладці товару на полиці" згідно правил внутрішнього трудового розпорядку. При цьому, в договорах не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які повинні були бути відображені в акті їх приймання. Крім того, як стверджує відповідач, згідно наданих позивачем цивільно-правових договорів та актів прийому наданих послуг вищевказані працівники виконують завдання та обов'язки продавця, передбачені посадовою інструкцією, затвердженою ФОП ОСОБА_1 05.01.2016 р., підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, а не самі організовують свою роботу, визначаючи її тривалість на свій розсуд. Указане, на думку відповідача, свідчить про спробу підміни трудових відносин цивільними, що є порушенням ст.21, ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України - допуск до роботи без укладення трудового договору.

З указаних підстав, відповідач вважає, що ним дотримано процедуру проведення інспекційного заходу, а за його наслідком прийняті рішення, що відповідають чинному законодавству.

Відповідач-2 відзив на позов до суду не подав.

Ухвалою суду від 23.10.2018р. вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення визначених в ухвалі недоліків.

05.11.2018р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23.01.2019р. судом закрито підготовче провадження та за заявами учасників справи розпочато розгляд справи по суті у той самий день.

Ухвалою суду від 01.02.2019р. задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову частково та вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про накладення штрафу до завершення розгляду даної справи по суті.

Ухвалою суду від 12.02.2019р. провадження у даній справі зупинено до вирішення іншим суддею клопотання представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді Кушнір В.О.

Ухвалою суду від 15.02.2019р. у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді Кушнір В.О. відмовлено.

Ухвалою суду від 04.03.2019р. провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 12.03.2019р. позивач та його представник виступили із вступним словом, в якому підтримали позовні вимоги та наполягали на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача-1 у вступному слові зазначив, що при винесенні оскаржуваних рішень дотримано всіх вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 не з'явився в судове засідання, хоча йому повідомлено про дату, час і місце судового розгляду справи, при цьому, причин неявки не повідомив.

Згідно з п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без відповідача-2.

В ході розгляду справи судом допитано в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також інспекторів Держпраці Ревуцького Л.І. та Гончара О.А.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на час проведення інспекційного відвідування, зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15.06.2006р., запис № 20380000000011401, вид діяльності 47.89 – роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Здійснює свою підприємницьку діяльність у магазині в ТЦ "Формаркет" (а.с.113-115).

Відповідно до направлення № 04-221 від 21.08.2018р. на проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1, на підставі наказу від 21.08.2018р. №469, листа ГУ ДФС у Чернівецькій області від 22.06.2018р. №3241/99/24-13/05 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було проведено інспекційне відвідування (а.с.50-51, 78-79).

За результатами відвідування було складено акт інспекційного відвідування №ЧВ-603/18/424/НД/АВ від 28.08.2018р., яким зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме: ст.21, ч.1,3 ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом власника або уповноваженого ним органу, і без повідомлення ДФС двох працівників - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.113-121).

На підставі висновків вказаного акту, 28.08.2018р. винесено припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-603/18/424/НД/АВ, в якому надано строк до 28.09.2018р. на їх усунення (а.с.122-124).

20.09.2018р. заступником начальника Управління ОСОБА_4 було прийнято постанову №ЧВ-603/18/424/НД/АВ/ПТ/ТД-ФС/265 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України у розмірі 223 380грн. за порушення вимог ст.21, ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України (а.с.21-22).

Позивач, не погодившись із прийнятими контролюючим органом приписом і постановою за результатами проведеної перевірки, звернулася до суду із даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Відповідно до п.п.5 п.4 Положення про Управління Державної служби України з питань праці у Чернівецькій області (далі – Управління), затвердженого наказом Мінсоцполітики від 03.08.2018р. №84 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п.50 цього ж пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Тобто, відповідач-1 є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Чернівецької області.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017р. (далі - Порядок №295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені п.5 Порядку №295.

Підпунктом 6 п.5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією ДФС та її територіальних органів.

Підставою для проведення контрольного заходу у ФОП ОСОБА_1 став лист ГУ ДФС у Чернівецькій області від 22.06.2018р. №3241/99/24-13/05.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником (пункти 19, 20 Порядку №295).

Відповідно до п. 28 Порядку №295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Водночас, пунктом 29 Порядку №295 передбачено, що заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007р. № 877-V (далі - Закон №877) заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч.5 ст.2 Закону №877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків передбачена відповідальність фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (станом на 20.09.2018р. розмір мінімальної заробітної плати складає 3723,00 грн., відтак 3723,00 х 30 х 2 = 223 380).

Відповідно до ч.3 ст.265 КЗпП штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Перевіривши дії відповідачів на предмет відповідності вказаним вище приписам суд встановив, що в ході інспекційного відвідування позивача посадовими особами Управління дотримано процедури визначеної Порядком №295, в свою чергу прийняті за його наслідками рішення відповідають встановленим відповідачем в ході перевірки порушенням.

З приводу суті виявлених перевіркою порушень суд зазначає наступне.

Оскаржуваною позивачем постановою від 28.08.2018р. накладено штраф на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно з актом інспекційного відвідування позивачем було порушено вимоги ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України.

До висновку про зазначені порушення відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем в ході перевірки надано цивільно-правові договори наступного змісту.

Згідно цивільно-правового договору від 14.06.2018р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 остання зобов'язувалась виконати роботи по викладці товару на полиці. Замовник в свою чергу зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з виконавцем. Умовами договору також визначено, що виконавець підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Термін дії угоди з 15.06.2018р. по 14.07.2018р. (а.с.132).

Предметом цивільно-правового договору від 20.08.2018р. між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є виконання роботи по викладці товару на полиці, продаж товару. Термін дії угоди з 20.08.2018р. по 20.09.2018р. Укладеним договором передбачено обов'язок замовника своєчасно здійснювати розрахунки з виконавцем. Виконавець за умовами вказаного договору підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Також визначена вартість наданих послуг (а.с.106).

Водночас, в ході судового розгляду встановлено, що до позовної заяви позивачем надано цивільно-правові договори, укладені з указаними особами, які не відповідають тим, що надані відповідачу в ході інспекційного відвідування.

За таких обставин, надані позивачем докази викликають сумнів щодо їх достовірності. Натомість документи, що надані відповідачем є належними доказами, оскільки надані самою позивачкою до перевірки та об’єктивно не могли бути отримані відповідачем інакше ніж від неї самої. Отже, оскільки цивільно-правові договори, які надані до позову не були надані позивачкою під час інспекційного відвідування, то такі не могли бути досліджені та враховані на момент винесення результатів такого відвідування. Відтак, такі докази не можуть бути враховані і в ході судового розгляду як такі, що на думку позивача, підтверджують неправомірність оскаржуваних рішень.

Крім того, у судовому засіданні допитаний в якості свідка інспектор Ревуцький Л.І. зауважив, що в наданому договорі, укладеному з ОСОБА_6 було зазначено "продаж товару" та "підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку". На запитання суду щодо можливого упущення з його боку в цій частині, останній вказав, що чітко запам'ятав саме таке формулювання, оскільки за тривалу роботу в Управлінні вперше досліджував цивільно-правовий договір, що передбачає продаж товару та підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Поряд з цим, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які стверджували, що працювали з ФОП ОСОБА_1 за цивільно-правовими угодами, однак суд вважає, що такі пояснення повністю спростовуються матеріалами справи та інспекційного відвідування. Так, свідки не могли підтвердити та чітко вказати, який саме договір ними був підписаний наданий позивачем чи наданий відповідачем.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

У відповідності до ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту;4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

За правилами ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За визначенням, наведеним у ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 04.07.2018р. у справі №820/1432/17.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Судом встановлено, що в ході проведення інспекційного відвідування за місцем фактичного здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 інспекторами праці виявлено двох працівників, які виконували роботу з обслуговування покупців по продажу товарів: ОСОБА_9 та ОСОБА_6.

Згідно пояснень наданих 22.08.2018р. ОСОБА_9працює в магазині ФОП ОСОБА_1 з 01.05.2017р. При прийомі на роботу укладала трудовий договір, працює згідно графіка з вихідними днями серед тижня. Робочий день з 09.00год. по 20.00год. Заробітна плата становить 3700 грн., сьогодні працює разом з ОСОБА_6 (а.с.83).

Згідно пояснення ОСОБА_6 від 22.08.2018р. вона працює на ФОП ОСОБА_10 по цивільно-правовому договору з 20.08.2018р., гнучкий графік роботи, заробітну плату ще не отримувала (а.с.82).

18 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області проведено обстеження на ТЦ "Формаркет" з питань дотримання роботодавцями законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. В ході проведеного заходу у ФОП ОСОБА_1 встановлено роботу двох осіб: ОСОБА_9 та ОСОБА_5 Згідно пояснень, наданих 18.06.2018р. ОСОБА_5 остання з 14.06.2018р. стажується у магазині з продажу зоотоварів, власницею якого є ФОП ОСОБА_1 (а.с.95-96).

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2.1 договору від 20.08.2019р., укладеного з ОСОБА_6, його предметом є виконання роботи по викладці товару на полиці та продаж товару в період з 20.08.2018р. до 20.09.2018р.

За умовами п.2.1 договору від 14.06.2018р., укладеного з ОСОБА_5, його предметом є виконання роботи по викладці товару на полиці з 15.06.2018р. по 14.07.2018р.

Судом встановлено, що договорами, укладеними з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не визначено об'єму робіт.

Відповідно до Національного класифікатора України "Класифікатор професій ДК 003:2010", затвердженого наказом Держспоживстадарту України 28.07.2010 №327, до професій належить продавці в магазинах, код професії - 5220.

Завдання та обов'язки продавця визначені ФОП ОСОБА_1 як роботодавцем у посадовій інструкції продавця (непродовольчих товарів), відповідно до яких продавець, зокрема: приймає від ФОП або безпосередньо від постачальників товари, забезпечує наявність відповідно оформлених цін на кожній одиниці товару, відпускає товар покупцям, надає покупцям необхідну інформацію про товари, які є в продажу, дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, та ін. (а.с.26-27).

Таким чином, суд дійшов висновку, що визначені цивільно-правовими договорами обов'язки виконавців є ідентичними за своїм змістом обов'язкам працівника за професією "продавець непродовольчих товарів".

Відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.

Суд дійшов висновку, що праця двох вказаних працівників не є юридично самостійною, а є виконанням трудової функції на посадах продавців, а, отже, вони не могли самостійно організовувати свою роботу. Також у вказаних цивільно-правових договорах не вказано обсяг робіт, які мають бути виконані, що є характерним саме для трудових відносин. Працівники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 виконували трудову функцію, а саме: здійснювали продаж товару, що є підставою для укладання трудового договору.

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність висновку відповідача, що позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір у відповідності до вимог статті 24 КЗпП України, за що передбачена відповідальність згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2019р. у справі №824/766/16-а.

З приводу доводів позивача про те, що предмет інспекційного відвідування не може охоплювати строк укладеного з ОСОБА_5 цивільно-правового договору, оскільки такий закінчився 14.07.2018р., суд зазначає, що указане не спростовує порушення, допущені позивачем у цій частині, як і не виключає відповідальність за його вчинення. Крім того, відносини з ОСОБА_5 стали підставою для проведення інспекційного відвідування на підставі листа ГУ ДФС у Чернівецькій області від 22.06.2018р.

Також, суд вважає безпідставним посилання позивача на помилки у матеріалах інспекційного відвідування, допущені у прізвищі ОСОБА_6, оскільки такі є формальними, та не свідчать про те, що йдеться про іншу особу, як зазначає позивач у позовній заяві.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши вищенаведені положення нормативно-правових актів, враховуючи надані суду докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено суду правомірність прийнятих рішень. Натомість позивачем на підтвердження заявлених вимог доказів не надано.

Відтак, суд доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2019 р.

Повне найменування учасників процесу:

ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пр.Незалежності, 131, м.Чернівці, 58000).

Відповідач-1 - Управління Держпраці у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39888333, вул.Зелена, 3, м.Чернівці, 58003).

Відповідач-2 - начальник Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 39888333, вул.Зелена, 3, м. Чернівці, 58003).

Суддя В.О. Кушнір