Рішення № 80892500, 03.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/487/19

РІШЕННЯ

іменем України

03 квітня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ПРЕДМЕТ, ПІДСТАВИ ОСОБА_2 ПОЗОВУ.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року № Ф-3801-53 на суму 6507,51 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що вимога, якою визначено недоїмку по єдиному внеску, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач є адвокатом та одночасно зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування з ознакою провадження незалежної професійної діяльності з одного і того ж виду економічної діяльності - діяльність в сфері права (адвокат).

Зважаючи на це, у позивача не виникає обов'язку подавати окрему звітність і як фізична особа-підприємець і як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат), двічі сплачуючи єдиний страховий внесок. Посилається на те, що у випадку якщо особа вже взята на податковий облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати звітність як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління ДФС у Хмельницькій області, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ ТА СТОРІН.

19 лютого 2019 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року № Ф-3801-53 на суму 6507,51 грн.

Ухвалою від 25 лютого 2019 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунені недоліки позовної заяви у строк, передбачений законом, після чого 04 березня 2019 року відкрите провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Головне управління ДФС у Хмельницькій області 21 березня 2019 року звернулось до суду з заявою про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 22 березня 2019 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено через необґрунтованість.

21 березня 2019 надійшов відзив, у якому відповідач покликається на те, що відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" якщо особи є фізичними особами-підприємцями та одночасно провадять незалежну професійну діяльність, вони сплачують єдиний внесок у розмірі 22 відсотки бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону № 2464, як фізичні особи-підприємці (залежно від обраної системи оподаткування) згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону, та як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, п.5 ч.1 ст.4 Закону, в термін, встановлений абзацом 3 ч.8 ст.9 Закону № 2464 для зазначених категорій платників.

Згідно з даними інтегрованої картки позивача як платника податків та звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, вбачається, що сплата коштів здійснювалась ним лише за одним з двох видів нарахувань єдиного внеску по одній з двох категорій платників, до яких позивач належить.

Відтак, сума боргу позивача по єдиному внеску, на думку відповідача, становить 6507,51 грн., у зв'язку з чим і було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3801-53 від 12.11.2018 року. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З іншими заявами та клопотаннями сторони до суду не звертались.

Розгляд справи проводиться в спрощеному провадженні, шляхом письмового розгляду на підставі наданих сторонами доказів без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ.

Судом встановлено і ніким у справі не оспорюється, що ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1К.) з 18 вересня 2001 року зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( далі - ЄДР) як фізична особа-підприємець, взятий на податковий облік 25 вересня 2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В01 №699748 від 18.09.2001 року та довідкою про взяття на облік платника податків №1472 від 11.03.2008 року, копії яких є у справі.

З 01 січня 2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, ставка єдиного податку 5% (свідоцтво платника єдиного податку серії А №490327 від 18.01.2012 року) з зареєстрованими видами діяльності: Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний), Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого і нерухомого майна, Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування.

У той же час 25.10.2006 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №384, у зв'язку з чим в реєстраційних даних інформаційної системи "Податковий блок" йому 20.02.2018 року встановлено ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат).

Як свідчить звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, поданий позивачем 05.02.2019 року, ним нарахований єдиний внесок в розмірі 9828,72 грн. за 2018 рік.

У той же час на підставі даних АІС "Податковий блок" у зв'язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску 12 листопада 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області ( далі - відповідач, Головне управління ДФС) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3801-53 на суму 6507,51 грн.

Недоїмка нарахована позивачу у зв'язку з несплатою ним єдиного внеску як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність в якості адвоката.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА. ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежною професійною діяльністю визнається участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Згідно з пунктом 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 09.12.2011, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є самозайнятою особою та здійснює, як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність в якості адвоката.

Податковий кодекс України передбачає обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. Такий обов'язок передбачено і у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також тоді, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак, контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Це передбачено п. п. 65.4.4 п.65.4 ст. 65 Податкового кодексу України.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не зобов'язана повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 Податкового кодексу України у тому випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

До того ж, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Разом з тим, питання сплати ЄСВ регулюється не тільки цим Законом, але і нормами Податкового кодексу України, які є взаємопов'язані та повинні досліджуватися в сукупності.

У відзиві відповідач стверджує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску. Така особа, відповідно до цього Порядку, веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів.

Однак необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

У той же час позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність, займається одним і тим же видом діяльності в сфері надання юридичних послуг і у нього не виникає обов'язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку матиме місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а отже і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Відтак, позивач повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець спрощеної системи оподаткування за видом діяльності у сфері права КВЕД 69.10.

Таким чином і Закон №2464 і Податковий кодекс України не містять норм, які б чітко регулювали умови та порядок сплати ЄСВ у випадку, якщо фізична особа є підприємцем і одночасно займається незалежною професійною діяльністю.

Зважаючи на це, у фіскального органу відсутні підстави "втручатись" у право власності платника єдиного внеску, оскільки таке втручання не засноване на законі, про що свідчить і практика Європейського суду з прав людини, зокрема висновки суду у рішеннях по справах «Щокін проти України», «Христов проти України», «Новоселецький проти України», «Рисовський проти України».

Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, зазначає, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи це, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена контролюючим органом протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року № Ф 3801-53.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03 квітня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 (проспект Грушевського, 46/304,Кам'янець-Подільський,Хмельницька область,32300 НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 39492190)

Головуючий суддя ОСОБА_3