Рішення № 80892362, 28.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 р. № 520/942/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчені Т.І.,

представника позивача - Рись В.Г.,

представника відповідача - Білоконя С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000011421, №00000021421 від 02.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення винесені всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими з дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що в період з 28.02.2018 по 22.03.2018 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СБ Рембудсервіс».

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 12.12.2018 №5173/20-40-14-21-07/37763844 згідно висновків, покладених в основу спірних податкових повідомлень рішень, встановлені наступні порушення: вимог абз. «а» п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2017 рік на суму 546016,00 грн. Вищезазначені порушення призвели до: заниження податку на додану вартість до сплати за грудень 2017 рік у сумі 98474 грн.; завищення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2017 рік у сумі 447542 грн.; перевіркою КП «ХРБП» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «ТД «Торнадо» за звітний період декларування грудень 2017 р. на суму ПДВ 546016, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі вказаних висновків, контролюючим органом було складено податкові повідомлення-рішення: №00000011421 від 02.01.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 123092,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 98474,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 24618,50 грн.; №00000021421 від 02.01.2019, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 447542, 00 грн.

В порядку досудового оскарження вказані рішення позивачем не оскаржувалися.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарські зобов'язання, а саме майново-господарські зобов'язання, виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, і є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Пунктом 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Виходячи з положень абз.2 п. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України лише в разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.14 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 розділу V Кодексу).

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення протягом 2017 року господарських операцій між позивачем та ТОВ ТД "Торнадо" позивачем надано первинні документи. Дослідивши надані первинні документи судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом мали місце наступні фактичні взаємовідносини.

Між позивачем та ТОВ «ТД "Торнадо" були укладені договори підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт: оплат С-471/17 С, предметом якого є капітальний ремонт житлового будинку комунальної власності за адресою: проспект Московський, 191 в м. Харкові; 494/17 С, предметом якого є капітальний ремонт житлового будинку комунальної власності за адресою: проспект Московський, 202/1 в м. Харкові; 507/17 С, предметом якого є капітальний ремонт житлового будинку комунальної власності за адресою: вулиця Грицевця, 27 в м. Харкові.; 506/17 С, предметом якого є капітальний ремонт житлового будинку комунальної власності за адресою: вулиця Грицевця, 39 в м. Харкові; ТР6-172/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Грицевця, 44 А в м. Харкові.; ТР2-353/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Харківських Дивіхій, 6/1 в м. Харкові.; ТР2-354/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Харківських Дивізій, 6 в м. Харкові; ТР2-355/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: шосе Салтівське, 240 в м. Харкові; ТР5-704/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Ювілейний, 44 А в м. Харкові; ТР5-705/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Московський, 89(9) в м. Харкові; ТР2-356/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Московський, 198/1 в м. Харкові.; ТР6-173/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: провулок Північний, 5 в м. Харків; ТР5-706/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Михайлика, 9 в м. Харкові.; ТР5-707/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Познанська, 7 в м. Харкові; ТР6-174/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Архітектора Альошина, 31 в м. Харкові; ТР6-175/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Архітектора Альошина, 14 в м. Харкові.; ТР6-176/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Северина Потоцького, 30А в м. Харкові.; ТР6-177/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Миру, 90 в м. Харкові; ТР6-178/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Дванадцятого Квітня, 34 в м. Харкові.; ТР6-179/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Франтішка Карла, 43 в м. Харкові.; ТР6-180/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Франтішка Крала, 35 в м. Харкові.; ТР6-181/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Олександрівський, 156 в м. Харкові; ТР6-182/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Олександрівський, 148 в м. Харкові.; ТР5-708/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Московський, 91 в м. Харкові; ТР5-715/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Московський, 89(6) в м. Харкові; ТР2-362/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проїзд Комунальний, 20 в м. Харкові; ТР5-717/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Ювілейний, 59 Г в м. Харкові; ТР6-183/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Миру, 84 в м. Харкові; ТР5-720/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Владислава Зубенка, 17 А в м. Харкові; ТР5-725/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: проспект Московський, 193 в м. Харкові; ТР2-367/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: бульвар Богдана Хмельницького, 16 в м. Харкові; ТР6-187/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Миру, 82 в м. Харкові; ТР5-731/17 С, предметом якого є поточний ремонт житлового будинку за адресою: вулиця Металіста, 8 в м. Харкові.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем оформлені первинні документи: кошторисна документація - локальні кошториси, договірні ціни, відомості ресурсів, розрахунки; довідки про вартість виконаних робіт (кб-3); акт прийомки виконаних робіт (кб-2в), податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки; акти надання генпідрядних послуг.

За результатами вищеперелічених господарських операцій ТОВ "ТД "Торнадо" були сформовані на адресу позивача податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним фактом електронної реєстрації та податковими накладними.

Суд звертає увага, що під час виконання вказаних підрядних договорів позивач виконував функції генерального підрядника перед субпідрядником-контрагентом - ТОВ "ТД "Торнадо", за що договорами підряду була передбачена винагорода у розмірі 4% та 2,5% від суми робіт (послуг). За фактом виконання генпідрядником послуг позивачем були складені та підписані з виконавцями двосторонні акти прийому-передачі генпідрядних послуг, складені та зареєстровані податкові накладні. Тобто позивачем були задекларовані податкові зобов'язані з ПДВ, які не були поставлені під сумнів відповідачем під час проведення перевірки та не були ним зменшені.

Зобов'язання позивача з оплати придбаних робіт було виконано шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових грошових коштів. Таким чином позивачем сплачено суми податку на додану вартість у ціні придбаних робіт.

В подальшому вказані роботи були реалізовані позивачем на адресу своїх замовників (Департамент Житлового господарства Харківської міської ради) в рамках договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт, які були попередньо укладені між позивачем та наведеним замовником.

З матеріалів справи вбачається, що на теперішній час замовникам передані всі результати ремотно-будівельних робіт за спірними договорами.

Відповідно до наданих документів зазначені договори було виконано у повному обсязі.

Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту.

Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, а отже позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що фактичне виконання своїх зобов'язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентом, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного податкове законодавство порушено не було.

Щодо доводів відповідача про наявність негативної податкової інформації та щодо можливості Позивачем виконати роботи власними силами і недоцільності залучення субпідрядника, з цього приводу суд зазначає наступне.

Під час перевірки встановлений факт, а під час судового розгляду відповідачем не спростований факт того, що контрагент позивача був зареєстрований платником податків, в т.ч платниками податку на додану вартість.

Податкова інформація, на яку послався відповідач як на обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень, стосується не безпосереднього контрагента Позивача - ТОВ "ТД "Торнадо". Вказана інформація стосується контрагента ТОВ "ТД "Торнадо" - ТОВ "Маріуполь Промбуд". При цьому останній не перебував у взаємовідносинах з позивачем.

Крім того, податкова інформація, виходячи із аналізу норм Податкового кодексу України, Закону України «Про інформацію», Кодексу адміністративного судочинства України створюється державними органами - суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій, зокрема в формі податкового контролю.

Між тим, процесуальні документи, котрі складені у порядку Кримінального процесуального кодексу України (у тому числі і протоколи допиту свідків), створюються не суб'єктами владних повноважень, а органами досудового розслідування (правоохоронними, а не контролюючими органами), тобто суб'єктами права, що виконують публічну правоохоронну, а не управлінську функцію.

Відтак, ці процесуальні документи є виключно документами кримінального провадження із правовим статусом доказів вчинення кримінального правопорушення і у силу цього не містять жодної податкової інформації у розумінні ст. 16 Закону України «Про інформацію» та норм Податкового кодексу України.

Більш того, враховуючи принцип презумпції невинуватості, зібрані в ході досудового розслідування докази підлягають перевірці та оцінці відповідним кримінальним судом, і будь-яке судження щодо наявності певних фактів вчинення злочину та винності особи, можна робити лише після набрання вироком законної сили.

Будь-яких обвинувальних вироків, угод про визнання винуватості, відносно посадових осіб ТОВ "ТД "Торнадо" та/або ТОВ "Маріуполь Промбуд" стороною відповідача не надано.

Таким чином протокол допиту директора ТОВ "Маріуполь Промбуд" на який посилається відповідач не може бути належним доказом у даній справі.

Судження відповідача щодо недоцільності залучення субпідрядника, оскільки позивач мав власні трудові ресурси суперечить діючому законодавству України. Суб'єкти господарювання мають самостійність при здійсненні своєї господарської діяльності.

Згідно ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Згідно п.п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто ні цивільне законодавство, ні Податковий кодекс України не забороняє, а прямо дозволяє суб'єкту господарювання здійснювати свою господарську діяльність як безпосередньо, так і з залученням третіх осіб - субпідрядників.

Таким чином, доцільність вибору форми здійснення господарських операцій (самостійно або із залученням третіх осіб) є виключною прерогативою підприємства.

Будь-яких доказів, котрі б доводили обізнаність позивача щодо порушень податкового законодавства його контрагентом, та/або про наявність протиправної домовленості позивача зі своїм контрагентом, спрямованої на незаконне отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених ним господарських операцій.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (вул. Металіста, буд. 10, м. Харків, 61068, ЄДРПОУ 37763844) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 36599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000011421 та №00000021421 від 02.01.2019.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (ЄДРПОУ 37763844) сплачену суму судового збору в розмірі 8559 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 53 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ЄДРПОУ 36599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2019 року.

Суддя М.М.Панов