Рішення № 80892356, 15.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2019 року № 640/18648/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання

протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Луганській області (далі по тексту - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати дії відповідача з направлення позивачу вимоги від 12 вересня 2018 року №Ю-410-17 протиправними та зобов’язати утриматись від вчинення дій зі стягнення з позивача 67628,69 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до закінчення процедури оскарження зазначеної недоїмки у справі №826/3156/18;

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 12 вересня 2018 року №Ю-410-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не мав права формувати оскаржувану вимогу, оскільки наразі в Окружному адміністративному суді міста Києва оскаржуються податкова вимога від 14 листопада 2017 року №Ю-410-17, а згідно вимог ПК України податкові вимоги не направляються платнику податків, якщо суми заборгованості знаходяться в порядку оскарження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу часу на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10 січня 2019 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважаючи помилковими висновки позивача стосовно відсутності у відповідача права на направлення податкових вимог, якщо суми заборгованості знаходяться в процедурі адміністративного оскарження.

22 січня 2019 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідно до положень чинного законодавства будь-яке обчислення недоїмки зі сплати ЄСВ відповідачем без виявлення у порядку, передбаченому положеннями ПК України є безпідставним.

14 лютого 2019 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що позивач помилково вважає, що обчислення недоїмки по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування має здійснюватися органами ДФС виключно через передбачену Податковим кодексом України процедуру, тобто в рамках відповідної перевірки, а суми ЄСВ, зазначені платником податків в поданій ним звітності не є недоїмкою, а стає такою лише після обчислення її органами ДФС.

22 лютого 2019 року позивачем подано до суду пояснення, згідно яких доводи позивача ґрунтуються на тому, що підприємству невідомо, за результатами якої перевірки відповідачем сформовано спірну вимогу. Відповідач посилається на факт самостійного визнання позивачем недоїмки у поданій звітності, проте не підтверджує такий факт жодними доказами.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

12 вересня 2018 року відповідачем у зв’язку з наявністю у позивача станом на 31 серпня 2018 року заборгованості зі сплати єдиного внеску сформовано вимогу №Ю-410-17, якою відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів від позивача вимагається сплатити недоїмку у сумі 67628,69 грн.

Не погоджуючись із винесеною вимогою, позивачем подано скаргу від 26 вересня 2018 року №5/3173, яку рішенням від 26 жовтня 2018 року №34920/6/99-99-11-02-02-25 залишено без задоволення, а вимогу – без змін.

Позивач, не погоджуючись із спірними вимогою та діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464).

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною третьою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 7 частини першої статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до положень частини першої-четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Аналогічні положення містять також в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі – Інструкція №449).

Безпосередньо порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції №449.

Зокрема, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача станом на 31 серпня 2018 року обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 67628,69 грн., що підтверджено витягом з інтегрованої картки платника податку. Зазначена заборгованість виникла внаслідок несплати самостійно нарахованих сум єдиного внеску, відображених у звітах, поданих до контролюючого органу, а також внаслідок нарахування відповідачем штрафів та пені за несвоєчасну сплату сум єдиного внеску.

При цьому, згідно положень Інструкції №449 спірну вимогу від 31 серпня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) сформовано під таким же порядковим номером як і вимогу від 14 листопада 2017 року, оскільки станом на дату формування спірної вимоги не відбулося повного погашення сум боргу.

З огляду на те, що позивачем не спростовано дані відповідача про суму заборгованості зі сплати єдиного внеску, яку існувала станом на 31 серпня 2018 року, суд доходить висновків про те, що відповідачем вірно було визначено суму заборгованості позивача.

Таким чином, розмір визначеної в оскаржуваній вимозі недоїмки позивача зі сплати єдиного внеску підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, виходячи із заявлених предмету та підстав позовних вимог, суд виходить з того, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована відповідачем правомірно, а тому скасуванню не підлягає.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача стосовно того, що відповідач не мав права формувати оскаржувану вимогу, оскільки наразі в Окружному адміністративному суді міста Києва оскаржуються податкова вимога від 14 листопада 2017 року №Ю-410-17, оскільки за своєю правовою природою вони не є тотожними та винесені за різні періоди.

Щодо доводів позивача про те, що згідно вимог ПК України податкові вимоги не направляються платнику податків, якщо суми заборгованості знаходяться в порядку оскарження, суд зазначає, що у даному випадку до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки саме вказаним Законом регулюються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Таким чином, суд не погоджується із твердженням позивача про те, що надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) без проведення перевірки та оформлення її результатів актом або довідкою, направлення його позивачу у відповідності до положень ПК України є незаконним.

За таких обставин, відповідачем надано суду належні та допустимі докази того, що оскаржувана вимога від 12 вересня 2018 року №Ю-410-17 прийнята обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами статей 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова