Ухвала суду № 80892251, 02.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/965/19

УХВАЛА

02 квітня 2019 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Майстер П.М., розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення,вимоги, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 №216 Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30.09.2014 року;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області анулювати свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 30.09.2013 року;

- визнати дії (бездіяльність) неправомірними Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо нереєстрації ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку з 01.01.14 року;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 14 лютого 2019 року №Ф 2541- 23 Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.161 КАС України, з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Оглядом позовної заяви судом встановлено, що у позовній заяві не зазначено реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - позивача, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, якщо такі відомі.

Згідно з п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Всупереч зазначеного, у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Розміри ставок судового збору встановлені ст.4 Закону України "Про судовий збір", станом на момент звернення до адміністративного суду.

Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн.

Позивачем заявлено чотири позовні вимоги, з яких три вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру.

Однак, позивачем додано до позовної заяви квитанцію №11 від 27.03.2019 року про сплату судового збору в розмірі 769,00 грн., тобто лише за одну позовну вимогу.

Відтак, недоплата судового збору при зверненні до адміністративного суду з цим позовом становить 2304,60 грн.

Отже, позивачу слід доплатити 2304,60 грн. судового збору за звернення з цим позовом до суду.

Оплата судового збору за подання адміністративного позову до Хмельницького окружного адміністративного суду здійснюється на рахунок отримувача 34313206084006, отримувач: УК у м.Хмельницькому/м.Хмельницький/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

В той же час, згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З позовної заяви зареєстрованої судом 01.04.2019 року вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 №216 Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30.09.2014 року; зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області анулювати свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 30.09.2013 року; визнати дії (бездіяльність) неправомірними Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо нереєстрації ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку з 01.01.14 року.

Позивач в позовній заяві зазначає, що про існування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 №216 Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30.09.2014 року дізналася з рішення суду від 31 жовтня 2018 року по справі №2240/2665/18.

Однак, позивачем не надано суду доказів, які могли б підтвердити доводи про те, що саме з рішення суду від 31 жовтня 2018 року по справі №2240/2665/18 позивач дізналася про існування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 №216 Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30.09.2014 року.

Суд звертає увагу, що доказами, які б могли підтвердити доводи позивача, могли б бути конверти з відмітками дат переміщення поштової кореспонденції, інформація з реєстрів відділень зв'язку або реєстри особистих вручень, а також будь-які інші дані, які дозволяють суду встановити обґрунтованість пояснень позивача та доведення ним обставин, на які він посилається.

Крім того, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності підстав його пропуску.

Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу десятиденного терміну для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити підстави для його поновлення.

Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин адміністративний позов належить залишити без руху. Недоліки повинні бути усунені позивачем шляхом:

- зазначення позивачем у позовній заяві ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) - відповідача (якщо такі відомості відомі позивачу);

- зазначення позивачем у позовній заяві реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - позивача,

- зазначення позивачем у позовній заяві офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача та відповідача ( якщо такі відомі позивачу);

- надання позивачем власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- надання позивачем оригіналу платіжного документу про сплату судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову в розмірі 2304,60 грн;

- надання позивачем заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду (доказів поважності причин пропуску строку звернення із позовом до суду, або доказів того, що строк звернення до суду не пропущено).

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддяП.М. Майстер