Рішення № 80892065, 27.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 р. № 400/191/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Фульги А.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54015

до відповідача:Господарського суду Миколаївської області, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 Територіального управління ДСА України у Миколаївській області, вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001

про:зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1М.) звернулася з позовом до господарського суду Миколаївської області (далі-відповідач 1, Суд) та Територіального управління ДСА України в Миколаївській області (далі-відповідач 2, ТУ ДСА України в Миколаївській області) про зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату недоплаченої заробітної плати (в частині регіонального коефіцієнта) відповідно до ч. 4 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за період роботи на посаді судді господарського суду Миколаївської області 01.08.2018 року по 19.12.2018 року (включно).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працює на посаді судді господарського суду Миколаївської області. 24.04.2017 року у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку було припинено повноваження судді. 01.08.2018 року рішенням ВККСУ № 1442/ко-18 за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді. Пізніше, 19.12.2018 року Указом Президента України № 430/2018 позивачку призначено на посаду судді господарського суду Миколаївської області. Положеннями ч. 2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються регіональні коефіцієнти. Відповідно до абз. 1 п. 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. На думку позивачки, за період з 01.08.2018 по 19.12.2018 при нарахуванні суддівської винагороди до її посадового окладу мав бути додатково застосований коефіцієнт 1,1. Проте, вказаний коефіцієнт не був застосований, чим порушені права позивачки на отримання суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалою суду від 25.01.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

11.02.2019 відповідач 1 надав відзив на позов, в якому вказує на правомірність своїх дій щодо нарахування та виплати позивачці з 01.08.2018 по 19.12.2018 суддівської винагороди без застосування регіонального коефіцієнту, оскільки у вказаний період ОСОБА_1 хоч результатами квалфікаційного оцінювання і підтвердила відповідність займаній посаді, але не здійснювала правосуддя у суді.

ТУ ДСА України в Миколаївській області надало відзив на позовну заяву, в якому просило суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що при виплаті та нарахуванні позивачеві суддівської винагороди, діяло на підставі, в межах і в спосіб передбачені Конституцією України та законами України і жодним чином не порушувало прав позивача.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" № 286/2012 від 24 квітня 2012 року ОСОБА_1, призначена на посаду судді господарського суду Миколаївської області строком на п'ять років.

24.04.2017 року у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку припинено повноваження судді.

01.08.2018 року рішенням ВККСУ № 1442/ко-18 за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді.

19.12.2018 року Указом Президента України № 430/2018 позивачку призначено на посаду судді господарського суду Миколаївської області безстроково.

Наказом від 25.09.2018 року № 110-а ОСОБА_1 перераховано заробітну плату з 01 серпня 2018 року з застосуванням базового розміру посадового окладу судді 35 240 гривень без застосування регіонального коефіцієнта.

Спірні правовідносини в даній адміністративній справі регулюються Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 2 статті 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 4 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п’ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Абзацом 1 статті 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Натомість пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№41 - 45, ст.529; 2015 р., №№18 - 20, ст.132 із наступними змінами).

Крім того, приписами статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" чітко передбачено, що регіональні коефіцієнти застосовуються якщо суддя здійснює правосуддя.

Судом встановлено, що 01.08.2018 року рішенням ВККСУ № 1442/ко-18 за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді.

Але, позивачку призначено на посаду судді господарського суду Миколаївської області безстроково лише 19.12.2018 року, що підтверджується Указом Президента України № 430/2018.

В свою чергу, згідно наказу Голови Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2018 року № 167-а ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків судді Господарського суду Миколаївської області з 20 грудня 2018 року.

Тобто, в період з 01.08.2018 по 19.12.2018 позивачка не здійснювала правосуддя, а тому відповідачами правомірно не застосовувався до базового розміру посадового окладу ОСОБА_1 регіональний коефіцієнт.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 241 – 246, 260, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54015, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Господарського суду Миколаївської області (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03499980) Територіального управління ДСА України у Миколаївській області (вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.04.2019 року.

Суддя А.П. Фульга