Ухвала суду № 80891957, 02.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

02 квітня 2019 року м. Київ № 320/1521/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника слідчого відділу Білоцерківського Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області Федорчука Олександра Вікторовича, заступника начальника слідчого відділу Білоцерківського Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області Шевченка Ігоря Володимировича про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області Федорчука Олександра Вікторовича, заступника начальника слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області Шевченка Ігоря Володимировича, в якому просив визнати протиправною бездіяльність начальника слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області Федорчука Олександра Вікторовича і заступника начальника слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області Шевченка Ігоря Володимировича щодо не надіслання потерпілому ОСОБА_1 копії постанови від 26 вересня 2018р. заступника начальника слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області Шевченка І.В., про закриття кримінального провадження №120171210030005348, зареєстрованого 12 жовтня 2017р., за ознаками кримінальних правопорушень, скоєних судмедекспертом Білоцерківського міськрайонного відділення КЗ ХОР «КОБСМЕ» Болобан Л.В., передбачених ч.1 ст. 396, ч.2 ст. 384, ч.3 365-2 КК України; копії постанови від 26 вересня 2018р. заступника начальника слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області Шевченка І.В., про закриття кримінального провадження №12017110030005698, зареєстрованого 02 листопада 2017р., за ознаками кримінальних правопорушень, скоєних судмедекспертом Білоцерківського міськрайонного відділення КЗ КОР «КОБСМЕ» Сивенком В.В., передбачених ч.1 ст. 396, ч.2 ст. 384, ч.3 ст. 365-2 КК України; копії постанови від 26 вересня 2018р. заступника начальника слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області Шевченка І.В. про закриття кримінального провадження №42018111030000146, зареєстрованого 15 травня 2018р., за ознаками кримінального правопорушення, скоєного судмедекспертом-гістологом КЗ КОР «КОБСМЕ» Рожковою О.М., передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України; зобов'язати начальника слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області Федорчука Олександра Вікторовича та заступника начальника слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області Шевченка Ігоря Володимировича забезпечити надіслання потерпілому ОСОБА_1 копій постанов про закриття кримінальних проваджень №120171210030005348, №12017110030005698, №42018111030000146 від 26 вересня 2018р.; присудити позивачу компенсацію на відшкодування моральної шкоди у сумі 3 грн. та 150120 грн.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області перебували кримінальні провадження №120171210030005348 від 12 жовтня 2017р. за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 396, ч.2 ст. 384, ч.3 365-2 КК України, №12017110030005698 від 02 листопада 2017р., за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 396, ч.2 ст. 384, ч.3 ст. 365-2 КК України, №42018111030000146 від 15 травня 2018р., за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України.

26 вересня 2018р. заступником начальника слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області Шевченком І.В. було прийнято постанови про закриття вищевказаних кримінальних проваджень. Однак, копії постанов про закриття кримінальних проваджень, зі слів ОСОБА_1, який є потерпілим по вказаним кримінальним проваджень, надіслано не було. Позивач вважає, що така бездіяльність службових осіб слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області є протиправною, та завдала йому значних моральних страждань.

Згідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною другою ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, законодавцем передбачено різновиди публічно-правових спорів, які належить розглядати не лише в адміністративному провадженні, а й у порядку кримінального судочинства.

Саттею 2 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша ст.1 КПК України).

Пунктом 5 частини першої статі 3 КПК досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Таким чином, слідчий під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, зокрема й при вирішенні питань щодо закриття кримінальних проваджень, не здійснює публічно-владних управлінських функцій, отже, оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.

Згідно ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право: бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Кодексом; оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом; знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Керівник органу досудового розслідування під час здійснення досудового розслідування користується повноваженнями слідчого. (ст. 39 КПК України).

Згідно ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статями 303, 314-316 КПК України.

Так, ст. 303 КПК України визначає, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

Стаття 304 КПК України визначає, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. При цьому такий строк на оскарження може бути поновлений за клопотанням особи, яка звертається до суду зі скаргою.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір у цій справі виник у зв'язку з протиправною, на переконання ОСОБА_1, бездіяльністю посадових та службових осіб слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області, не вчинених останніми у рамках кримінальних проваджень №120171210030005348, №12017110030005698, №42018111030000146, а саме: не направлення на адресу позивача копій постанов про закриття кримінальних проваджень. При цьому враховуючи доводи позивача викладені у позовній заяві, можна дійти висновку, що останній не погоджується з прийнятими рішеннями про закриття провадження по кримінальним провадженнях, та має намір їх оскаржити.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що вимоги, які викладені у позовній заяві підлягають вирішенню відповідно до ст. 303-312 КПК України, у місцевому суді згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 КПК України.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведеного законодавства України та доводів позивача, суд вважає, що перевірка правомірності діянь (бездіяльності) відповідачів з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду.

Така позиція суду повністю узгоджується з виковками, викладеними у постанові Великої палати Верховного суду по справі 826/2004/18 від 31 листопада 2018р.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів спричиненої моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини п'ятої ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідачів не пов'язані з вирішенням публічно-правового спору, то його позов про відшкодування моральної шкоди, в разі завдання її внаслідок незаконної бездіяльності, зокрема, органу досудового розслідування, може бути подано в порядку цивільного судочинства на підставі статті 1167 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника слідчого відділу Білоцерківського Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області Федорчука Олександра Вікторовича, заступника начальника слідчого відділу Білоцерківського Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області Шевченка Ігоря Володимировича про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

2. Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.