Рішення № 80891807, 03.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/722/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача балка, вул. Інститутська, 38) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, 65078, м. Одеса, вул. Івана та ОСОБА_2, 21а) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в якому просив стягнути з Одеської митниці ДФС:

заборгованість по заробітній платі за вересень 2017 року із відрахуванням загальнообов’язкових до сплати платежів у розмірі 739.70 грн.;

заборгованість по заробітній платі за жовтень 2017 року із відрахуванням загальнообов’язкових до сплати платежів у розмірі 5547,74грн.;

заборгованість по компенсації за невикористану відпуску під час звільнення у 2017 році із відрахуванням загальнообов’язкових до сплати платежів у розмірі 8325,73грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Одеська митниця ДФС не зробила перерахування середньої заробітної плати для виплати відпускних після нарахування «Премії спецфонду» у жовтні 2017 року за вересень 2017 року у сумі 7047,60грн. В подальшому ці не донарахування вплинули на розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку. З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 12.02.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.03.2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову зазначено, що заробітна плата позивачеві за вересень - жовтень 2017 року нараховувалася у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивач отримував заробітну плату своєчасно та у повному обсязі. З отриманням розрахункових листів, з розшифровкою за видами виплат, розмірів утримань та суми заробітної плати, яка підлягає виплаті. Жодних порушень щодо виплат заробітної плати працівникам Одеської митниці ДФС, зокрема ОСОБА_1 не зафіксовано, заробітну плату за вересень та жовтень 2017 рік позивачеві виплачено у повному обсязі.

Разом з цим розрахунок відпускних ОСОБА_1 нараховувався, виходячи з його посадового окладу.

При цьому відповідач зазначає, що в розрахунок компенсації за невикористану відпустку при звільненні враховані всі види премій, які були нараховані у відповідних місяцях.

З наведених підстав відповідач вважає, що позивачеві щорічна основна та щорічна додаткова відпустка та компенсація за невикористану відпустку при звільненні ОСОБА_1 була нарахована згідно з вимогами чинного законодавства, прав та законних інтересів позивача при цьому порушено не було, а відтак відповідач вважає що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 19.03.2019 року, Позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою. Від Позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В судове засідання, призначене на 19.03.2019 року, представник Відповідача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою. Від представника Відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін, наявності від них клопотань про розгляд справи в порядку письмового провадження та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Наказом Одеської митниці ДФС від 04.08.2017 №755-о ОСОБА_1 було поновлено на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський".

Наказом Одеської митниці ДФС від 14.09.2017 №2288-о "Про надання відпустки" старшому державному інспекторові відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" ОСОБА_1 була надана щорічна основна та додаткова відпустка з 27.09.2017 по 31.10.2017 терміном на 34 календарних днів.

В подальшому, наказом Одеської митниці ДФС від 20.12.2017 № 1156-о "Про звільнення ОСОБА_1М." позивача було звільнено 20.12.2017 із займаної посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський".

Пунктом 2 вказаного наказу Одеської митниці ДФС від 20.12.2017 № 1156-0 "Про звільнення ОСОБА_1М." управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Одеської митниці ДФС зобов’язано провести розрахунки та виплати ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи невикористані частини:

щорічної основної відпустки за періоди роботи:

з 02.04.2016 по 01.04.217 тривалістю 30 календарних днів;

з 02.04.2017 по 20.12.2017 тривалістю 22 календарних дні;

щорічної додаткової відпустки за періоди роботи:

з 02.04.2015 по 01.04.2016 тривалістю 11 календарних днів;

з 02.04.2016 по 01.04.2017 тривалістю 15 календарних днів;

з 02.04.2017 по 01.04.2018 тривалістю 15 календарних днів.

Відповідно до довідки про доходи за період з серпня 2017 року по грудень 2017 року Позивачу було нараховано 86517,30 грн., в т.ч. за серпень 4410,25 грн., за вересень 8962,21 грн., за жовтень 11765,79 грн., за листопад 12629,53 грн., за грудень 48749,52 грн.

Позивач вважає, що йому не в повному обсязі виплачено суму відпускних за період з 27.09.2017 по 31.10.2017, оскільки під час визначення їх розміру не була врахована премія спецфонду за вересень 2017 року, що в подальшому вплинуло на розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку, у зв’язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до абзацу 1 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 08.02.1995 року №100 (далі – Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу була надана відпустка з 27.09.2017 року по 31.10.2017 терміном на 34 календарних днів.

Враховуючи, зазначене, у відповідності до абзацу 1 п. 2 Порядку, виплати які отримані позивачем у вересні 2017 року (в тому числі і премія спецфонду у розмірі 7047,60 грн. за вересень 2017 року, яка була нарахована у жовтні 2017 року) не повинні враховуватись для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки та додаткової відпустки, оскільки Позивач перебував у відпустці з 27.09.2017 року, а відповідно до абзацу 1 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати відпустки проводиться виходячи з виплат, що передують місяцю надання відпустки.

Відповідно до абзацу 2 п. 2 Порядку, працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Враховуючи, що Позивач був поновлений на посаді 04.08.2017 року та звільнений з посади 20.12.2017 року, середня заробітна плата для визначення розміру компенсації за невикористану відпустку, у відповідності до абзацу 2 п. 2 Порядку, повинна обчислюватись за період з 01.09.2017 року по 30.11.2017 року.

При цьому, відповідно до пп. б п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Судом встановлено, що за період з 01.09.2017 року по 30.11.2017 року Позивачу було нараховано 33357,53 грн., з яких 2798,13 грн. матеріальна допомога на оздоровлення.

З наведених підстав середня заробітна плата для визначення розміру компенсації за невикористану відпустку повинна розраховуватись за період з 01.09.2017 року по 30.11.2017 року виходячи з суми 30559,40 грн.

Відповідно до п. 7 Порядку, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Як встановлено судом, невикористана відпустка позивача (основна та додаткова) у сумі складає 93 дні.

Враховуючи, що 14.10.2017 року є святковим і неробочим днем, то компенсація Позивачу за невикористану відпустку повинна складати (30559,40/90)*93=31578,05 грн.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за грудень 2017 року, Позивачу нарахована компенсація за невикористану відпустку у розмірі 31578,15 грн.

Таким чином судом встановлено, що Відповідачем у повному обсязі нарахована та виплачена компенсація за невикористану відпустку.

При цьому судом встановлено, що премія спецфонду у розмірі 7047,60 грн. за вересень 2017 року, яка була нарахована у жовтні 2017 року, враховувалась відповідачем під час нарахування компенсації за невикористану відпустку.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення з Одеської митниці ДФС заборгованості по заробітній платі за вересень-жовтень 2017 року та заборгованості по компенсації за невикористану відпуску під час звільнення у 2017 році, оскільки відсутня така заборгованість.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача балка, вул. Інститутська, 38) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, 65078, м. Одеса, вул. Івана та ОСОБА_2, 21а) про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.