Рішення № 80891751, 02.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 р.

Справа № 400/175/19

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286

до відповідача:

Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

про:

визнання протиправними та скасування рішення від 15.01.2019 року № UA504010/2019/000003/2, картки відмови від 15.01.2019 року № UA504010/2019/00012,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі – позивач, ТОВ «МГЗ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі – відповідач, Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.01.2019 року № UA504010/2019/000003/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.01.2019 року № UA504010/2019/00012.

Ухвалою від 25.01.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час декларування митної вартості товару, визначив його вартість відповідно до ціни, яка визначена п. 2.2. Контракту № 18-345 від 31.10.2018 року між позивачем та ТОВ «Логістична транспортна компанія «Лідер», надавши всі підтверджуючі документи, але Митниця безпідставно здійснила коригування митної вартості товару шляхом його збільшення. На думку позивача, відповідач протиправно скоригував митну вартість товару, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 1392,00 російських рублів за 1 тонну. Позивачем надано відповідачу вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів – за ціною контракту відповідно до п. 1 ч.1 ст. 57 Митного кодексу України. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості – за резервним методом, зокрема за ціною товару ввезеного на митну територію України згідно з митною декларацією від 22.11.2018 року № 504010/2018/002968.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем вже здійснювалось митне оформлення подібного товару за МД № UA504010/2018/002968 від 22.11.2018 за митною вартістю 2,10356 російських рублів за кілограм. Оскільки за результатом розгляду наданих ТОВ «МГЗ» документів встановлено, що вони не містили інформації щодо складових митної вартості товару, відповідачем здійснено корегування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу, зокрема, за резервним методом з урахуванням вимог ст. 64 Митного кодексу України. 10.01.2019 року ТОВ «МГЗ» подано митну декларацію № UA501010/2019/000095 за митною вартістю, визначеною митним органом. За таких обставин відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Тобто, неправомірність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об’єктивна неможливість застосування першого методу відповідачем доведені не були. Позивач підтримав свої позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

31.10.2018 року ТОВ «МГЗ» укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична транспортна компанія «Лідер», (далі – Продавець) зовнішньоекономічний контракт № 18-345 (далі – Контракт), в межах якого з урахуванням Додатку № 1 (Специфікації № 1) від 31.10.2018 року, Продавцем здійснювалась поставка товару – каміння вапнякове технологічне за ціною 1392,00 російських рублів за 1 тонну.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 Контракту, Продавець зобов'язаний поставити товар на умовах DAP Російсько-Український кордон згідно з ІНКОТЕРМС-2010. При цьому, ціна на товар також визначається та приймається на умовах DAP Російсько-Український кордон (згідно з ІНКОТЕРМС-2010), та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

Пунктом 2.2. Контракту сторони визначили, що ціна на товар вказується в Специфікаціях. Зокрема, Специфікацією № 1 вартість товару визначена 1392,00 російських рубля за 1 тонну, який має відвантажуватись протягом листопада 2018 року – січня 2019 року на адресу позивача.

З метою ввезення товару на територію України, позивачем 15.01.2019 надана відповідачу для митного оформлення електронна митна декларація № UA504010/2019/000085, заявлена вартість партії товару (621,30 тонн) відповідно до якої становить 864849,60 російських рублів (1392,00 російських рублів за 1 тонну). Митна вартість товару в митній декларації заявлена за основним методом оцінки – за ціною контракту щодо товарів які імпортуються.

В якості основних документів для підтвердження митної вартості товару позивачем надані: контракт № 18-345 від 31.10.2018 року, Специфікації № 1 від 31.10.2018 року, інвойс, накладна СМГС, паспорта якості та платіжне доручення. Згідно з наданими документами підтверджувався фактичний обсяг даної поставки, вартість товару за 1 тону та загальна вартість партії товару.

В подальшому, на етапі перевірки митної вартості зазначеної партії товару, відповідач повідомив позивача електронним листом від 15.01.2019 року № 42057 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, витребувавши у ТОВ «МГЗ»: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Позивач листом від 15.01.2019 року надав митниці додатково документи та інформацію, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: інформацію про вартісні та якісні характеристики товару з офіційного сайту виробника, повідомивши додатково, що: якість товару підтверджена паспортом якості № 5108 від 29.12.2018 року; товар за контрактами не страхується, а тому надати страховий поліс немає можливості; інших договорів із третіми особами, пов'язаних із контрактом № 18-345 від 31.10.2018 року про поставку товару, митна вартість якого визначається, не укладались, тому що ТОВ «МГЗ» є кінцевим споживачем продукту.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості вищевказаної партії товару Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 15.01.2019 року № UA504010/2019/000003/2, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 2,10356 російських рублів за кілограм. При цьому, відповідач скоригував митну вартість відносно одиниці ваги товару (за кілограм), тоді як позивач згідно з контрактом визначав митну вартість відносно одиниці ваги товару (тонна). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості – за резервним методом, зокрема, за ціною товару ввезеного на митну територію України згідно з митною декларацією від 22.11.2018 року № UA504010/2018/002968.

У зв’язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та видано картки відмови від 15.01.2019 року № UA504010/2019/00012.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу.

Позивач та його контрагент встановили у контракті, що ціна договору зазначається у специфікаціях.

Відповідно до положень ст. 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб’єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Таким чином суб’єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору.

Аналіз норм Митного кодексу України дає підстави зробити висновок, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Митний орган зобов’язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Позивач надав Митниці всі документи, які були у нього в наявності. Розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір цін за одиницю товару до контракту відповідає розміру цін у інвойсах. Надані позивачем документи також не містять ознак підробки, тому правових підстав для коригування митної вартості у відповідача немає.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 194, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 39536431) – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.01.2019 року № UA504010/2019/000003/2.

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Миколаївської митниці ДФС від 15.01.2019 року № UA504010/2019/00012.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 39536431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) судові витрати у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.04.2019 року.

Суддя О.В. Малих