Ухвала суду № 80891675, 28.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

28 березня 2019 року 810/2146/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Іскоростенської Л.Р.

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника - відповідача Сабадаш О.І.

розглянувши в місті Києві у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача в адміністративній справі №810/2146/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни у невиконанні передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання судового рішення у справі № 810/3107/15 у виконавчому проваджені № 49682059;

- зобов'язати відповідача вжити всіх заходів передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання судового рішення у справі № 810/3107/15, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчинити виконавчі дії у виконавчому проваджені № 49682059.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни у невиконанні передбачених законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання судового рішення у справі № 810/3107/15 у виконавчому провадженні № 49682059.

Зобов'язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання судового рішення у справі №810/3107/15 неупереджено своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії у виконавчому проваджені №49682059.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривна 21 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

15.03.2019 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність, вчинену суб'єктом владних повноважень Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі №810/2146/16

- постановити окрему ухвалу за фактом невиконання посадовими особами Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі № 810/2146/16, що полягає у невжитті головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/3107/15, відсутності належного контролю з боку начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Клименка Р.В. за рішеннями і діями зазначеного державного виконавця у виконавчому провадженні № 49682059 та нерозглядом директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйовим О.В. скарги на бездіяльність начальника ВПВР ДДВС МЮУ щодо нездійснення контролю за діями державного виконавця у виконавчому провадженні № 49682059.

- направити окрему ухвалу до Міністерства юстиції України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Подана ОСОБА_1 заява обґрунтовано неодноразовим винесенням державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. постанови про закінчення виконавчого провадження № 49682059 з примусового виконання виконавчого листа № 810/3107/15, виданого 20.10.2015 Київським окружним адміністративним судом, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, без фактичного виконання боржником судового рішення в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від19.03.2019 призначено судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №810/2146/16.

У судовому засіданні 28.03.2019 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було подано заперечення на заяву про визнання бездіяльності, вчиненої відповідачем на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 в адміністративній справі №810/2146/16 в яких в задоволенні заяви просив відмовити. Стверджує, що Київським окружним адміністративним судом не встановлено жодних вимог до змісту відповіді, що повинна бути надана Мінприроди України, а тому отримавши відповідного листа разом із копією відповіді, яку зобов'язано надати на виконання рішення суду, державний виконавець мав повне право закрити виконавче провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, суд встановив наступне.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни у невиконанні передбачених законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання судового рішення у справі № 810/3107/15 у виконавчому провадженні № 49682059. Зобов'язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання судового рішення у справі №810/3107/15 неупереджено своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії у виконавчому проваджені №49682059.

18.10.2016 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. від 18.10.2016 закінчено виконавче провадження № 49682059 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Не погоджуючись з наведеною вище постановою позивач оскаржив її до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 в адміністративній справі № 810/3430/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. від 18.10.2016 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 810/3107/15, виданого Київським окружним адміністративним судом 20.10.2015; стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,21 грн.

У подальшому постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. від 16.05.2017 повторно закінчено виконавче провадження № 49682059 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Не погоджуючись з наведеною вище постановою позивач знову оскаржив її до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 в адміністративній справі № 810/1864/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. від 16.05.2017 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15; стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 640,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. від 02.05.2018 закінчено виконавче провадження № 49682059 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Не погоджуючись з наведеною вище постановою позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 в адміністративній справі № 810/2507/18 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. від 02.05.2018 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15; стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704,80 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. від 07.12.2018 закінчено виконавче провадження № 49682059 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Не погоджуючись з наведеною вище постановою позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 в адміністративній справі № 320/123/19 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. від 07.12.2018 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15; стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 768,40 грн.

11.03.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №49682059 та 20.03.2019 на адресу Мінприроди України направлено вимогу №20.1-129/13 про виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15.

Суд звертає увагу на те, що підставою для скасування наведених вище постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. стало не з'ясування ним обставин фактичного виконання боржником рішення суду у повному обсязі.

Так, суд неодноразово наголошував на тому, що державному виконавцю необхідно встановити, чи надав боржник - Міністерство екології та природних ресурсів України - обґрунтовану та повну відповідь на усі поставлені позивачем у запиті від 17.06.2015 питання, а не лише факт надання такої відповіді.

Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 в адміністративній справі № 810/3760/17 було визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. у невиконанні передбачених законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №810/3107/15 у виконавчому провадженні № 49682059, а також зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/3107/15 неупереджено своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії у виконавчому проваджені № 49682059.

В рамках адміністративної справи № 810/3760/17 суд наголошував, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. не вчинено жодних дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа № 810/3107/15, у тому числі не застосовано до боржника - Міністерства екології та природних ресурсів України - заходів примусового виконання рішення та не притягнено до відповідальності у відповідності до положень чинного законодавства.

Разом з тим, всупереч наведеним вище судовим рішенням, 07.12.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. знову винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49682059 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, в той час як боржником - Міністерством екології та природних ресурсів України - на підтвердження фактичного виконання судового рішення надано лист-відповідь, аналогічний за змістом тим, які вже були предметом розгляду в рамках адміністративних справ № 810/3430/16, № 810/1864/17 та № 810/2507/18.

Наведене стало можливим внаслідок недбалого ставлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. до виконання своїх службових обов'язків (до яких, в першу чергу, входить своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання судових рішень) шляхом ігнорування висновків судових рішень в адміністративних справах №810/3430/16, №810/1864/17, №810/3760/17, №810/2507/18 та №320/123/19, невчиненні жодних виконавчих дій, направлених на своєчасне та належне виконання боржником виконавчого листа №810/3107/15, що призвело до неодноразового звернення позивача до суду за захистом порушених прав та фактичного невиконання боржником судового рішення протягом трьох років, що також завдає шкоди інтересам держави та авторитету Міністерству юстиції України.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 63 цього Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З огляду на те, що Міністерство юстиції України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень, а також своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством (пункт 3 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228), суд вважає за необхідне повідомити його про допущені державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. порушення у вигляді систематичного невиконання судових рішень задля вжиття відповідних заходів реагування.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зістаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі "Горнсбі проти Греції", п.43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" та ін.).

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 листопада 1999 року зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів. Право на судовий розгляд включає законне сподівання, що остаточне судове рішення має поважатися національними органами влади і, отже, виконуватиметься.

Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків (Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15рп/2004).

Отже, невиконання належним чином остаточного рішення суду, що набрало законної сили, порушує гарантії, надані особі статтею 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у справі "Лізанец проти України" від 31 травня 2007 року зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії"). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини").

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Оскільки заявою позивача оскаржуються дії відповідача, пов'язані з виконанням судового рішення, подану заяву належить розглядати в порядку, визначеному ст.383 КАС України.

З огляду на вказані приписи не виконання судового рішення у даній справі не відповідає меті наслідків судового захисту особи, позовні вимоги якої задоволено, оскільки призводить до порушення прав позивача на своєчасне та повне виконання судового рішення по справі №810/3107/15 у виконавчому провадженні №49682059.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченомустаттею 249 цього Кодексу.

Приписами статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладений на нього обов'язок доказування правомірності власних рішень, дій чи бездіяльності, визначений положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України.

З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що відповідачем допущено порушення вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин 1, 2 статті 129-1 Конституції України, частин 2, 7 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 Кодексу адміністративного судочинства України, яке полягає у невиконанні належним чином постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 по справі №810/2146/16, а тому вважає що подана заява є обґрунтованою.

Разом з тим, ОСОБА_1, формуючи вимоги своєї заяви, вийшов за межі вимог статті 249 КАС України, якою, як вже вищевказано, визначено можливість постановлення окремої ухвали і направлення її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, або для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Водночас порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, які спрямовані до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також іоскарження рішень, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядаються відповідно до приписів ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 248, 249, 250, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі №810/2146/16 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі №810/2146/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13 м. Київ, 01001) для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Про вжиті заходи повідомити Київський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця з дня надходження окремої ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено 02.04.2019.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.