Рішення № 80891651, 25.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6117/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Харіва М.Ю.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Винниківська Тютюнова Фабрика” до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною і скасування податкової консультації, -

в с т а н о в и в :

19.12.2018 до суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Винниківська Тютюнова Фабрика” до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію вих.№5146/6/99-99-12-01-03-15/ІПК від 07.12.2018.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.11.2018 позивач звернувся до відповідача для отримання індивідуальної податкової консультації щодо роз’яснення чинного податкового законодавства на предмет зобов’язання позивача здійснити доплату акцизного податку до кінця 2018 бюджетного року за невикористані марки акцизного податку в порядку передбаченому ст. 52 Податковим кодексом України. Суть звернення полягала в тому, що останній здійснює діяльність із виробництва тютюнових виробів на території України, та в період до 01.07.2018 придбавав у відповідача марки акцизного податку для маркування тютюнових виробів вітчизняного виробництва ТВ ЗФ для сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарили (тонкі сигари) з вмістом тютюну. Позивач після отримання відповідних марок акцизного податку здійснив сплату сум акцизного податку, відповідно до ставок акцизного податку визначених чинним Податковим кодексом України. Проте, станом на 01.07.2018 у позивача залишились невикористані марки акцизного податку для маркування тютюнових виробів вітчизняного виробництва ТВ ЗФ для сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарили (тонкі сигари) з вмістом тютюну, що позивач придбав до 01.07.2018. Позивач 17.12.2018 отримав від Державної фіскальної служби України податкову консультацію вих.№5146/6/99-99-12-01-03-15/ІПК від 07.12.2018. Як вбачається з її змісту, відповідач вказує на обов’язок позивача здійснити доплату акцизного податку за марки акцизного податку отримані до 01.07.2018 протягом 15 (п’ятнадцяти) робочих днів після отримання відповідних марок акцизного податку, а якщо такий термін минув, то така доплата має бути здійснена на дату подання податкової декларації зі сплати акцизного податку, а саме до 20.07.2018. Надану відповідачем податкову консультацію позивач вважає протиправною, оскільки вона не відповідає критеріям «пропорційності», так як не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами товариства, трактування відповідачем законодавства, викладене в індивідуальній консультації, приводить до необхідності виплати додаткових коштів позивачем.

Представник відповідача 1, Головного управління ДФС у Львівській області відзиву на позовну заяву не подав.

Представник відповідача 2, Державної фіскальної служби України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач здійснив сплату сум акцизного податку з урахуванням ставок податку на тютюнові вироби, діючих відповідно до норм Податкового кодексу України, протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку в повному обсязі. Станом на 01.07.2018 позивач мав наявний залишок невикористаних марок акцизного податку. Зазначив, що згідно з абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України суми податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов'язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм вказаного Кодексу, виробниками тютюнових виробів сплачуються до бюджету протягом п'ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання податкової декларації. Якщо зазначений строк припадає на день наступного бюджетного року, сума акцизного податку сплачується виробникам тютюнових виробів до закінчення бюджетного року, в якому отримані марки. Відповідач стверджує, що закуплені до 01.07.2018 марки для маркування тютюнових виробів вітчизняного виробництва ТВ ЗФ (тютюнові вироби з фільтром) для маркування сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями, та сигарили (тонкі сигари), з вмістом тютюну можуть застосовуватися виключно для маркування сигарет з фільтром і відповідно, з яких мала бути сплачена сума акцизного податку за іншими відмінними (більшими) ставками податку -773,20 гривень за 1000 штук, замість 726,15 гривень за 1 кілограм (нетто).

Ухвалою від 26.12.2018 року суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 02.01.2019 суддя прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 11.02.2019 суд залучив до участі у справі співвідповідача Державну фіскальну службу України.

Ухвалою від 07.03.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Суд встановив, що позивач здійснює діяльність з виробництва тютюнових виробів та до 01.07.2018 придбав марки акцизного податку для маркування тютюнових виробів вітчизняного виробництва ТВ ЗФ для маркування сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями, та сигарили (тонкі сигари), з вмістом тютюну.

Позивач протягом 15 робочих днів після отримання відповідних марок акцизного податку здійснив сплату сум акцизного податку відповідно до ставок акцизного податку визначених чинним Податковим кодексом України, а саме - суми податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм зазначеного кодексу.

Суд встановив, що станом на 01.07.2018 позивач мав у залишку невикористані марки акцизного податку для маркування тютюнових виробів вітчизняного виробництва ТВ ЗФ для сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарили (тонкі сигари) з вмістом тютюну, що були придбані позивачем до 01.07.2018.

Разом з цим, 01.07. 2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №257 від 04.04.2018 «Деякі питання маркування тютюнових виробів», згідно з якою запроваджено марки акцизного податку нового зразка для тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва (крім сигарет з фільтром та без фільтру, цигарок).

Позивач 01.11.2018 звернувся до Головного управління ДФС у Львівській області для отримання індивідуальної податкової консультації щодо роз’яснення чинного податкового законодавства на предмет зобов’язання товариства здійснити доплату акцизного податку до кінця 2018 бюджетного року за невикористані марки акцизного податку, в порядку передбаченому ст. 52 Податкового кодексу України.

17.12.2018 позивач отримав від Державної фіскальної служби України індивідуальну податкову консультацію №5146/6/99-99-12-01-03-15/ІПК від 07.12.2018.

Зі змісту вказаної індивідуальної податкової консультації вбачається, що відповідач вказує на обов’язок позивача здійснити доплату акцизного податку за марки акцизного податку отримані до 01.07.2018 протягом 15 (п’ятнадцяти) робочих днів після отримання відповідних марок акцизного податку, а якщо такий термін минув, - то така доплата має бути здійснена на дату подання податкової декларації зі сплати акцизного податку, - а саме до 20.07.2018.

Вважаючи надану Державною фіскальною службою України податкову консультацію протиправною, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Підпунктом 14.1.172 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація – це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому вказаним Кодексом.

У відповідності до пп.14.172-1 вказаного пункту індивідуальна податкова консультація – це роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52 і 53 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 53.2 ст.52 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Підпунктом 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України передбачено, що суми акцизного податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм вказаного Кодексу, виробниками тютюнових виробів сплачуються до бюджету протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання податкової декларації. Якщо зазначений строк припадає на день наступного бюджетного року, сума акцизного податку сплачується виробникам тютюнових виробів до закінчення бюджетного року, в якому отримані марки. У разі невиконання умов, визначених абзацом другим цього підпункту, марки за наступними заявками-розрахунками виробників тютюнових виробів не видаються до дня, в якому здійснено в повному обсязі сплату акцизного податку та штрафних санкцій, розрахованих відповідно до пункту 126.2 статті 126 вказаного Кодексу.

Суд встановив, що позивач придбав у відповідача 1 – Головного управління ДФС у Львівській області марки акцизного податку для маркування тютюнових виробів вітчизняного виробництва ТВ ЗФ для сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарили (тонкі сигари) з вмістом тютюну, в період до 01.07.2018, та сплатив за них відповідні суми податку, з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку на такі тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм Податкового кодексу України протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання таких марок акцизного податку.

Станом на 01.07.2018 у позивача залишились невикористані марки акцизного податку для маркування тютюнових виробів вітчизняного виробництва ТВ ЗФ для сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарили (тонкі сигари) з вмістом тютюну, що позивач придбав у Відповідача-1 до 01.07.2018.

Разом з цим, 01.07.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №257 від 04.04.2018 «Деякі питання маркування тютюнових виробів», згідно з якою запроваджено марки акцизного податку нового зразка для тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва (крім сигарет з фільтром та без фільтру, цигарок).

Відповідач стверджує, що марки акцизного податку, які позивач придбав у Відповідача-1 в період до 01.07.2018 та перебувають на залишку у позивача після 01.07.2018 можуть бути використані позивачем лише для маркування сигарет з фільтром і не можуть бути використані позивачем, починаючи з 01.07.2018 для маркування сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарили (тонкі сигари) незважаючи на те, що такі марки акцизного податку видавані позивачу відповідачем-1 до 01.07.2018 для маркування сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарили (тонкі сигари).

Тобто, відповідач вважає, що у зв’язку із набранням 01.07.2018 чинності постанови Кабінету Міністрів України №257 від 04.04.2018 «Деякі питання маркування тютюнових виробів», марки акцизного податку, які придбавались позивачем у відповідача-1 в період до 01.07.2018 і залишились у позивача у залишку як невикористані після 01.07.2018 можуть бути ним використані після 01.07.2018 лише для маркування іншого виду тютюнових виробів, відмінних від тих, для маркування яких такі марки акцизного податку придбавались у відповідача-1.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до норм чинного Податкового кодексу України, ставки мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарил (тонкі сигари), є відмінним від ставок мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для сигарет із фільтром. Суми мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарил є дещо меншими від сум мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для сигарет із фільтром.

Як вбачається із п. п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу України суми податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм вказаного Кодексу, виробниками тютюнових виробів сплачуються до бюджету протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку, але якщо зазначений строк припадає на день наступного бюджетного року, сума акцизного податку сплачується виробникам тютюнових виробів до закінчення бюджетного року, в якому отримані марки (ч. 2 п. п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу України).

Позивач придбав у Відповідача-1 марки акцизного податку для маркування сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарил (тонкі сигари), і сплатив суми податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарил (тонкі сигари) до 01.07.2018, і такі марки наявні у позивача на залишку як не використані після 01.08.2018. Враховуючи те, що з 01.07.2018 позивач матиме можливість використовувати ці марки акцизного податку для маркування лише сигарет з фільтром, а сума податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для яких є дещо вищою від суми сплаченою позивачем при їх отриманні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №257 від 04.04.2018 «Деякі питання маркування тютюнових виробів» та з урахуванням відсутності чіткого нормативного-правового регулювання, позивач просив відповідача-1 надати індивідуальну податкову консультацію в порядку ст. 52 Податкового кодексу України щодо необхідності здійснення доплати сум акцизного податку до кінця 2018 бюджетного року в порядку ч. 2 п. п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу України, що становить різницю між сумами податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарил (тонкі сигари), та сумами податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для сигарет з фільтром.

Відповідач-2 в оскарженій консультації вказує на те, що позивач станом на дату видачі відповідної індивідуальної податкової консультації є таким, що фактично не сплатив акцизний податок, з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для відповідного виду тютюнових виробів, у зв’язку з набранням чинності 01.07.2018 постанови Кабінету Міністрів України №257 від 04.04.2018 «Деякі питання маркування тютюнових виробів». Тому, позивач зобов’язаний здійснити таку сплату, а саме - різницю між сумами податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для сигар, включаючи сигари з відрізними кінцями та сигарил (тонкі сигари) та сумами податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку для сигарет з фільтром протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання таких марок акцизного податку, а якщо такий термін минув – не пізніше 20.07.2018.

Суд дійшов висновку, що таке твердження відповідача-2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, що регулюють відповідну сферу публічних правовідносин, оскільки п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу України визначено, що суми акцизного податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм вказаного Кодексу, виробниками тютюнових виробів сплачуються до бюджету протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку.

Відповідачі не заперечують той факт, що позивач на момент отримання відповідних марок акцизного податку виконав вимоги п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу України в повному обсязі.

В подальшому, позивач, в порядку цього ж п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу України зобов’язаний здійснювати доплату акцизного податку, у разі потреби, у випадку збільшення його податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку, в порівнянні із раніше сплаченим за фактом отримання відповідних марок акцизного податку у зв’язку із фактичним використання відповідних марок акцизного податку у строк, який визначений днем подання податкової декларації із сплати акцизного податку, тобто до 20 числа місяця наступного за звітним).

Отже, із системного аналізу вказаних норм права вбачається, що законодавець імперативно визначив порядок сплати акцизного податку за отримання та використання відповідних марок акцизного податку, який полягає в тому, що виробник тютюнових виробів зобов’язаний сплатити до бюджету суми акцизного податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби, та ставок податку, діючих відповідно до норм Податкового кодексу України, протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку. Тобто, відповідні суми акцизного податку, що підлягають до сплати виробником тютюнових виробів до бюджету, визначаються за ставками мінімального акцизного податкового зобов’язання діючими на момент отримання виробником відповідних марок акцизного податку.

Надалі виробник зобов’язаний здійснити доплату акцизного податку за фактом використання відповідних марок акцизного податку у випадку виникнення обставин, що зумовлюють збільшення податкового зобов’язання такого виробника тютюнових виробів, у строк, який визначений днем подання податкової декларації із сплати акцизного податку (до 20 числа місяця наступного за звітним), а не у строк визначений фіскальним органом чи у строк набрання чинності підзаконним нормативно-правовим актом, яким змінено взірці марок акцизного податку.

Таким чином, суми акцизного податку, з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби, розраховуються за відповідними ставками акцизного податку, діючими на момент отримання таких марок акцизного податку, та відповідні суми такого акцизного податку сплачуються до бюджету виробниками тютюнових виробів протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання таких марок акцизного податку, але не пізніше останнього робочого дня бюджетного року, в якому виробник тютюнових виробів отримав такі марки акцизного податку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - у разі зміни зразка марок акцизного податку, вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Отже, із системного аналізу наведених норм права суд дійшов висновку, що набуття чинності 01.07..2018 постанови Кабінету Міністрів України №257 від 04.04.2018 «Деякі питання маркування тютюнових виробів», згідно з якою запроваджено марки акцизного податку нового зразка для тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва (крім сигарет з фільтром та без фільтру, цигарок), не може бути підставою для виникнення обов’язку у виробника тютюнових виробів, здійснювати доплати акцизного податку за отримані, проте не використані (перебувають на залишку) акцизні марки, до моменту набуття чинності ним чинності чи на будь-яку іншу дату визначену фіскальним органом.

Суд звертає увагу, що одним з основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку, що імперативно закріплює обов’язок фіскального органу приймати рішення на користь платника податків в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України).

Саме тому, у розв'язанні правової колізії та зважаючи на можливість неоднозначного тлумачення положень Податкового кодексу України, рішення у спірному випадку повинно прийматись на користь позивача.

Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких суд встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 07.12.2018 №5146/6/99-99-12-01-03-15/ІПК.

Щодо позовних вимог до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 07.12.2018 №5146/6/99-99-12-01-03-15/ІПК, то в задоволенні такої необхідно відмовити повністю, оскільки таку зазначений суб’єкт не надавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з ДФС України в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 07.12.2018 №5146/6/99-99-12-01-03-15/ІПК.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 07.12.2018 №5146/6/99-99-12-01-03-15/ІПК відмовити повністю.

Стягнути з Державної фіскальної служби України код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Винниківська Тютюнова Фабрика” код ЄДРПОУ 37741731, місцезнаходження: 79035, АДРЕСА_1, за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 03.04.2019.

Суддя А.Г. Гулик