Рішення № 80891617, 27.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року № 810/1726/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

представників позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_3 доБілоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

І. ОСОБА_4 позовних вимог

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2016 року №0000931700.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач стверджує, що на законних підставах придбав транспортний засіб, призначений для використання у власній господарській діяльності, та маючи первинні документи, які видані та заповнені відповідно до вимог законодавства, обґрунтовано відніс суми у зв’язку з придбанням автомобіля, до податкового кредиту.

Позивач зазначає, що неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з придбання (отриманням за договором лізингу) транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені статею 198 Податкового кодексу України та не позбавляє права такого платника податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що придбаний автомобіль (шляхом укладення договору фінансового лізингу) може бути приватною власністю лише фізичної або юридичної особи, та в дальшому використовуватись на власний розсуд у підприємницькій діяльності. Натомість законодавство України не передбачає вважати майно, яке знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання, а відтак, у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26.04.2016 №0000931700.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.12.2018 (№К/9901/31620/18) постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017 скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративну справу №810/1726/16 було передано на розгляд судді Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 адміністративну справу №810/1726/16 прийнято до провадження судді Леонтовича А.М.; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.

У судовому засіданні 27.03.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.04.2019.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

12 січня 2016 року між ОСОБА_5 Петровичем та ТОВ «Український лізинговий фонд» був укладений договір фінансового лізингу за №4170-01/01/16-н до генерального договору фінансового лізингу №4170 від 12.01.2016 предметом якого став автомобіль «Chery Tiggo» 2014 року випуску загальною вартістю 294600,01 грн. в т.ч. ПДВ 49100,00 грн. (т.1, а.с. 51-53).

З умовами вказаного договору строк лізингу становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Загальна сума лізингових платежів на дату укладання договору складає 505815,03 грн.

10 лютого 2016 року сторони підписали акт прийому-передачі предмету лізингу до договору фінансового лізингу від 12.01.2016 №4170-01/01/16-н, відповідно до якого ТОВ «Український лізинговий фонд» передав, а ФОП ОСОБА_3 прийняв в якості предмету лізингу автомобіль «Chery Tiggo» з реєстраційним номером АА7254КХ (т.2, а.с 18-19).

Одночасно з підписанням акту прийому-передачі ТОВ «Український лізинговий фонд» було складено та передано позивачеві видаткову накладну від 10.02.2016 №69 на суму 294600,01 грн., а також складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 10.02.2016 на суму 294600,01 грн., у тому числі ПДВ 49100,00 грн.

Суму ПДВ у розмірі 49100,00 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту за лютий 2016 року, що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за лютий 2016 року (т.1, а.с. 47-50).

11 квітня 2016 року Миронівською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ФОП ОСОБА_3.

Результати перевірки оформлені актом від 11.04.2016 №84/17-00 (далі – ОСОБА_4 перевірки) (т.1., а.с. 40-44).

Перевіркою виявлено, що позивачем було занижено суму податкового зобов’язання з ПДВ за лютий 2016 року унаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної від 10.02.2016 №48, складеної ТОВ «Український Лізинговий ОСОБА_5» за результатами фінансово-господарської операції з отримання у лізинг автомобіля Cherry Tiggo.

Стверджуючи в ОСОБА_4 перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, контролюючий орган виходив з того, що фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерській облік та не можуть обліковувати основні засоби на балансі, визначати їх первісну та залишкову вартості, а також частку їх використання у господарській діяльності, що позбавляє їх правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ сум, сплачених у зв’язку з придбанням (спорудженням) та утриманням основних засобів.

На підставі ОСОБА_4 перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0000931700, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 61375,00 грн., у тому числі за податковим зобов’язанням – 49100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 12275,00 грн.

Визначаючи позивачеві грошове зобов’язання з ПДВ, контролюючий орган кваліфікував описані в ОСОБА_4 перевірки обставини як порушення вимог пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 199.1 статті 199.1 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

VI. Оцінка суду

Суть податкового кредиту полягає у тому, що суб’єкти господарювання, які придбали або виготовили товари; придбали (збудували) основні фонди (основні засоби та інші необоротні активи) мають право зменшити власні податкові зобов’язання з ПДВ відповідного звітного (податкового) періоду, на суму ПДВ, сплачену (нараховану) у зв’язку з придбанням товарів; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, незалежно від того, чи почали ці товари/основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, а датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), придбання (спорудження) основних фондів.

Залежно від напрямку використання товарів/основних фондів, при придбанні яких платником податків був сформований податковий кредит, податкові зобов’язання та податковий кредит такого платника податків підлягає коригуванню у наступних податкових (звітних) періодах.

З урахуванням правил, встановлених пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу, платник податків, який почав використовувати придбані товари/необоротні активи (основні фонди), або придбав такі товари/необоротні для використання в неоподатковуваних операціях, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу: для необоротних активів – виходячи з балансової (залишкової) вартості; для товарів/послуг – виходячи з вартості їх придбання.

Для цілей визначення податкових зобов’язань з ПДВ під неоподатковуваними операціями слід розуміти операції, перелік яких наведений у підпунктах «а»-«г» пункту 198.5 статті 198, а саме:

- операції, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, перелік яких визначений у статті 196 Податкового кодексу України;

- операції, які відповідно до Податкового кодексу України та/або чинних міжнародних угод звільнені від оподаткування ПВД;

- операції, що здійснюються платником ПДВ у межах балансу;

- операції, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, використання платником ПДВ основного засобу, при придбані якого був сформований податковий кредит в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ, є підставою для збільшення податкових зобов’язань такого платника ПДВ на суму ПДВ, сплачену ним при придбані основного засобу.

Податковий Кодекс України також визначає випадки, коли товари/послуги чи основні фонди, за рахунок яких платник податків сформував податковий кредит, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні.

У такому випадку платник ПДВ зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, встановленої у пункті 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, пропорційно до частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Визначаючи позивачеві грошове зобов’язання з ПДВ, контролюючий орган передусім виходив з того, що ФОП ОСОБА_3 не виконав правил, визначених у пункті 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, які зобов’язують платника податків збільшити власні податкові зобов’язання у разі, якщо основні фонди частково використовуються у неоподатковуваних операціях.

Переглядаючи у касаційному порядку справу №810/1726/16, Верховний Суд звернув увагу, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишили поза увагою дослідження тих обставин, з якими податковий орган пов'язує недотримання податкового законодавства в даних правовідносинах.

З урахуванням викладеного Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 вказав на необхідність з’ясування, чи були обставини, з якими вимоги статті 199 Податкового кодексу України пов’язують виникнення у платника ПДВ обов’язку збільшити свої податкові зобов’язання з цього податку, предметом камеральної перевірки.

Усуваючи недоліки, що стали підставою для направлення справи на новий розгляд, суд зазначає, що у рамках спірних правовідносин грошові зобов’язання з ПДВ контролюючим органом були визначені за наслідками камеральної перевірки.

Аналіз зазначених у розділі V цього рішення норм свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення податкового контролю, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

Таким чином, під час проведення камеральної перевірки у контролюючого органу відсутні об’єктивні можливості для з’ясування обставин використання придбаних платником податків товарів/основних фондів в неоподатковуваних операціях, оскільки будь-які первинні чи інші документи, що свідчать про характер операцій платника податків із використанням товарів/основних фондів, при придбанні яких був сформований податковий кредит, не охоплюються предметом камеральної перевірки.

ОСОБА_4 перевірки, на підставі якого позивачеві були визначені спірні грошові зобов’язання, також свідчить, що напрям використання позивачем автомобіля Cherry Tiggo контролюючий орган під час перевірки, оформленої актом від 11.04.2016 №84/17-00, не досліджував.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що контролюючий орган не мав правових підстав для визначення позивачеві грошового зобов’язання з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням з підстав порушення ним вимог пункту 199.1 статті 199.

Посилання контролюючого органу в ОСОБА_4 перевірки на приписи статті 177 Податкового кодексу України як на обґрунтування підстави для відмови у визнанні права на податковий кредит суд повністю відхиляє.

Положення статті 177 Податкового кодексу України регулюють питання оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходів, отриманих ФОП від провадження господарської діяльності (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування), і до правовідносин, пов’язаних з оподаткуванням ПДВ не застосовуються.

Суд також не погоджується із доводами контролюючого органу про неправомірність формування фізичними особами-підприємцями податкового кредиту за рахунок сум, сплачених при придбанні основних фондів, позаяк вони не ведуть їх облік за правилами, встановленими Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, умови щодо формування податкового кредиту визначаються виключно Податковим кодексом України, який право на віднесення сум податків до податкового кредиту, у тому числі у зв’язку з придбанням основних фондів, ставить в залежність від 2-х обставин: використання придбаних основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, та наявність податкової накладної.

Інших вимог розділ V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України до платників податку або способів ведення ними бухгалтерського обліку не висуває.

Надаючи оцінку аргументам контролюючого органу про неправомірність дій платників ПДВ – фізичних осіб-підприємців щодо формування податкового кредиту за рахунок сум, сплачених при придбанні транспортних засобів, суд зазначає наступне.

Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі – Правила) встановлено єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до пункту 6 вказаних Правил транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено порядку реєстрації (зазначення в технічному паспорті автомобіля) транспортного засобу на фізичну особу-підприємця.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №819/710/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої встановлені вказаними Правилами особливості реєстрації транспортних засобів не впливають на право фізичної особи-підприємця на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені Податковим Кодексом України.

За висновками Верховного Суду особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, Податковим кодексом України не передбачено, а тому здійснена реєстрація транспортних засобів на фізичну особу, а не на суб'єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит, оскільки реєстрація права власності на фізичну особу не може розглядатися як підстава для неможливість укладення договорів фізичною особою - підприємцем у межах її підприємницької діяльності, яка відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України відповідає всім майном, що належить їй на праві приватної власності, за своїми обов'язками в сфері підприємництва, та ідентифікаційний - номер якої як платника податків та інших обов'язкових платежів належить фізичній особі - громадянину.

Аналогічну правову позицію було потім викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №803/1021/17, від 08.08.2018 у справі №813/4630/13-а, від 30.10.2018 у справі №807/537/17.

Натомість переглядаючи цю справу (№810/1726/16) у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховний Суд констатував зворотне, зазначивши про передчасність висновку судів, що неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Разом з цим, жодних мотивів відступу від попередніх позицій з тотожних правових питань, викладених у постановах від 24.05.2018 у справі №803/1021/17, від 08.08.2018 у справі №813/4630/13-а, від 30.10.2018 у справі №807/537/17, Верховний Суд, переглядаючи справу №810/1726/16, не зазначив.

Одночасно з цим, вже 12.02.2019 Верховний Суд розглянув справу №807/1380/16, у якій повністю відхилив посилання податкової інспекції на положення Правил як на підставу, що позбавляє суб’єкта господарювання – фізичну особу на податковий кредит при придбанні ним транспортного засобу, що використовується у власній господарській діяльності.

Зважаючи на викладене суд не знаходить підстав для надання переваги правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.12.2018 у справі 810/1726/16, поряд з правовими позиціями цього ж суду у постановах від 24.05.2018 у справі №803/1021/17, від 08.08.2018 у справі №813/4630/13-а, від 30.10.2018 у справі №807/537/17 та від 12.02.2019 у справі №807/1380/16.

VII. Висновок суду

ОСОБА_4 наявних у матеріалах справи доказів, оцінених судом, свідчить, що визначаючи позивачеві грошове зобов’язання з ПДВ з підстав порушення вимог пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, контролюючий орган не міг і не досліджував обставин господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 та не з’ясовував напрямків використання автомобіля Cherry Tiggo, у зв’язку з чим дійшов передчасних та необґрунтованих висновків, що у спірних правовідносинах мало місце використання вказаного транспортного засобу в неоподатковуваних операціях.

Беручи до уваги, що арифметичних та/або методологічних помилок, які б виключали можливість віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв’язку придбанням автомобіля Cherry Tiggo, контролюючий орган в ОСОБА_4 перевірки не встановив, а інші умови формування податкового кредиту, як-то використання чи невикористання автомобіля в межах оподатковуваних операцій виходить за рамки камеральної перевірки, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 613,75 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 17.05.2016 №232.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 26.04.2016 №0000931700.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Пушкіна, буд. 26) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39468482, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бул. Олександрійський 12) судові витрати у розмірі 613 (шістсот тринадцять) грн. 75 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Київський окружний адміністративний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного рішення суду – 02.04.2019.

Суддя Леонтович А.М.