Рішення № 80891608, 26.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2019 року Справа № 280/733/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69005, м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_1)

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2Б)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо нездійснення з 01.01.2018 перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці;

зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зробити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень його граничного розміру із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн., починаючи з 01.01.2018 по 01.08.2018, із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період та здійснення компенсації інфляційних втрат за час затримки виплати вказаного перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Центральному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, як суддя у відставці та одержує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. У серпні 2018 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018, згідно довідки Апеляційного суду Запорізької області, проте отримав відповідь згідно якої перерахунок буде здійснений не з 01.01.2018, а з 01.08.2018, що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 25.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 20.03.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 21.03.2019 в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Від представника відповідача 18.03.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що відповідачем проведено перерахунок щомісячного грошового утримання позивача на підставі довідки Апеляційного суду Запорізької області від 21.08.2018 №07-48/115 з 01.01.2018, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії №923040813768 від 04.03.2019 та протоколом за період з 01.01.2018 по 30.04.2019.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 14.12.2016 позивач перебуває на обліку в Центральному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, як суддя у відставці та одержує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.

22 липня 2018 року набув чинності Закон України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” від 15.05.2018 №2415-VІІІ. Цим Законом внесено зміни до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VІІІ, зокрема, в абзаці другому пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” зазначеного Закону слово та цифри “ 1600 гривень” змінено словами та цифрами “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року”.

Враховуючи зазначене, позивач у серпні 2018 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

До заяви було додано довідку Апеляційного суду Запорізької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №07-48/105 від 21.08.2018.

Листом від 16.10.2018 №638/0-9 відповідач повідомив позивача про перерахунок йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2018.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що на час звільнення позивача у відставку набрав чинності Закон України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № №1402-VIII), статтею 142 якого передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-VI від 07.07.2010. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Тобто, у питаннях визначення розмірів суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового зберігають чинність норми Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-VI від 07.07.2010, що діяв до набрання чинності Законом №1402-VIII, а позивач має право на перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, у тому числі у зв'язку зі збільшенням посадового окладу.

Між тим, після набрання 01.01.2017 року чинності Законом України “Про внесених змін до деяких законодавчих актів України” №1774-VІІ від 06.12.2016 року мінімальна заробітна плата вже не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, що передбачено пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.

Згідно з абзацом 2 абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до яких законодавчих актів України” №1774-VIII до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

У зв'язку з цим, з 01.01.2017 року посадовий оклад судді визначається не з розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, а з “розрахункової величини”, запровадженої пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України №1774-VІІ “Про внесення змін до яких законодавчих актів України”.

Зрештою, Законом України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” №2415-VIII від 15.05.2018 року, який набрав чинності 22.07.2018, було внесені зміни до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VIII “Про внесення змін до яких законодавчих актів України”. Зокрема слово та цифри “ 1600 грн.” замінено словами та цифрами “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року”.

Тобто зміненою нормою Закону введено застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, в тому числі і суддям, нової “розрахункової величини” - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року. Крім того встановлено початок застосування цієї нової “розрахункової величини” для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат 1 січня 2017 року.

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600 грн., що фактично відповідає розміру розрахункової величини, з якої визначалась суддівська винагорода працюючим суддям у 2017 році і відповідно нараховувалося і виплачувалося щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 грн.

Отже, з огляду на зазначені зміни в законодавстві, саме з 1 січня 2018 року посадові оклади суддів мають бути встановлені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 грн. І відповідно такі зміни вимагають проведення перерахунку вже виплачених суддям суддівських винагород, визначених за розрахунковою величиною у розмірі 1600 грн., та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Таким чином, порядок визначення посадового окладу та інших виплат працюючого судді змінився з 01.01.2017, а сам розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з огляду на відмінність прожиткового мінімуму для працездатних осіб у порівнянні із попередньою розрахунковою величиною (1600 грн.), змінився з 01.01.2018.

Позивач зазначає, що у серпні 2018 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018, згідно довідки Апеляційного суду Запорізької області, проте отримав відповідь згідно якої перерахунок буде здійснений не з 01.01.2018, а з 01.08.2018, що й стало підставою для звернення до суду.

Однак, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем проведено перерахунок щомісячного грошового утримання позивача на підставі довідки Апеляційного суду Запорізької області від 21.08.2018 №07-48/115 з 01.01.2018, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії №923040813768 від 04.03.2019 та протоколом за період з 01.01.2018 по 30.04.2019, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо нездійснення ОСОБА_1 з 01.01.2018 перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зробити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень його граничного розміру із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн., починаючи з 01.01.2018 по 01.08.2018 не підлягають задоволенню.

Однак суд зазначає, що відповідно до протоколу за період з 01.01.2018 по 30.04.2019 перерахована пенсія не виплачена позивачу. Відповідач з цього приводу зазначає, що так як перерахунок був проведений у березні, відповідно виплати будуть проведені у квітні.

Враховуючи, що на час розгляду справи виплати проведені не були, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо нездійснення ОСОБА_1 з 01.01.2018 виплати довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя виплатити довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень його граничного розміру із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн., починаючи з 01.01.2018 по 01.08.2018, із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період підлягають задоволенню.

Щодо вимоги зобов’язати відповідача відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» нарахувати та виплатити компенсацію інфляційних втрат на час виплати перерахунку довічного грошового утримання позивача, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 цього ж Закону встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Конституційний Суд України, рішення якого, відповідно до ст. 150 Конституції України, є обов'язковими до виконання на території України, у своїх рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013 у справах № 1-13/2013 та №1-18/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер; і застосування цих положень не пов'язане з Фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат; та що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника як визначив Конституційний суд відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Оскільки ст. 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати” визначає що компенсація інфляційних втрат заробітної плати (грошового утримання) та інших мають однаковий характер, отже такі висновки Конституційного Суду України аналогічно стосуються і щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке нараховується у певних відсотках від заробітної плати працюючого судді і виплачується щомісячно.

З наведених вище підстав суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених позовних вимог щодо компенсації позивачу втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку їх виплати. Таку, зокрема позицію висловлено в рішенні Верховного Суду від 18.12.2018 справа № 816/301/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи всі вище наведені обставини та докази які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (69005, м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжі (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 41248629) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо нездійснення виплати довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2018.

Зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя виплатити довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень його граничного розміру із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн. за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року, включно, з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.

Зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію інфляційних втрат на час виплати перерахунку довічного грошового утримання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (69005, м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 769,60 грн. (сімсот шістдесят дев’ять гривень 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжі (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 41248629).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26.03.2019.

Суддя О.В. Конишева