Рішення № 80891504, 03.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Справа № 280/5626/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69014) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69014) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправними дії відповідача та скасувати рішення №923020846361 від 26.09.2018 щодо перерахунку пенсії за віком позивачу; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2017 роки, а саме 5377,90 грн.) з 04.01.2018 та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач посилається на те, що він з 01.06.1998 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі – Закон №2262). Після призначення пенсії продовжував працювати. З 04.12.2017 позивач набув право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон №1058), оскільки йому виповнилось 60 років. В січні 2018 позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка щодо призначення пенсії за віком на підставах, встановлених ст. 26 Закону №1058. З 04.01.2018 позивача було переведено на облік до відповідача та призначено пенсію за віком у відповідності до ст. 26 Закону №1058. З 04.01.2018 по 30.09.2018 позивач отримував пенсію у розмірі 4949,82 грн., однак з жовтня 2018 року відповідачем без попередження та пояснень пенсія позивачу була виплачена у зменшеному розмірі – 3490,89 грн. 19.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії в попередньому розмірі. Листом від 05.11.2018 №621/П-1 позивача було повідомлено про те, що з 04.01.2018 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за 2016-2017 роки (тобто 5377,90 грн.). Однак, у жовтні 2018 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в галузях економіки за 2014-2016 роки. Листом від 04.12.2018 №679/П-1 відповідач повідомив позивача про те, що позивач не має права на перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 40 та ст. 29 Закону №1058, оскільки отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262. Крім того, позивач зазначив, що рішенням відповідача від 26.09.2018 №923020846361 позивачу було проведено перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, тобто 3764,40 грн. Позивач вважає зазначені дії та рішення відповідача протиправними, а тому просить задовольнити позов.

Ухвалою від 03.01.2019 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 04.02.2019.

29.01.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що з 01.06.1998 позивач перебував на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №2262. З 04.01.2018 позивача було переведено на пенсію за віком. Зазначив, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні, за два календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2017 p.p.), оскільки позивачу з 01.06.1998 вже було призначено пенсію за вислугу років. Зазначає, що ч. 2 ст. 40 Закону №1058 до даних правовідносин не може бути застосована, оскільки вона застосовується лишене при первинному призначенні пенсії. Також заперечує проти стягнення з відповідача судових витрат. Просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи приписи п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач народився 04.12.1957. З 01.06.1998 по 03.01.2018 позивач перебував на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років за Законом №2262. Після набуття права на пенсію позивач продовжив працювати та станом на 04.12.2017 (досягнення 60-річного віку) набув право на пенсію за віком. Дані обставини сторонами не заперечуються.

З 04.01.2018 позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.

З січня по вересень 2018 року позивач отримував пенсію у розмірі 4943,00 грн. (дана обставина сторонами не заперечується).

Рішенням відповідача від 26.09.2018 №923020846361 у зв’язку з уточненням даних ЕПС позивачу був здійснений перерахунок пенсії, відповідно до якого визначено розмір пенсії позивача в сумі 3490,89 грн. При цьому відповідач виходив з розміру середнього заробітку за період 2014-2016 роки – 3764,40 грн.

З жовтня 2018 року позивач отримує пенсію у розмірі 3490,89 грн., що також не заперечується сторонами.

19.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо пояснення причин зменшення йому розміру пенсії, поновлення виплати пенсії у попередньому розмірі та надання документів щодо нарахування та виплати пенсії.

Листом від 05.11.2018 №621/П-1 відповідач поінформував позивача про те, що ч. 2 ст. 40 Закону №1058 застосовується лише при первинному призначенні пенсії. У зв’язку із переведенням позивача з одного виду пенсії на інший повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати в галузях економіки за 2014-2016 роки – 3764,40 грн., при цьому розмір пенсії позивача повинен складати – 3490,89 грн. У випадку позивача в автоматичному режимі було помилково застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з яких сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Розмір пенсії склав 4949,82 грн. Зазначив, що законних підстав для цього не було, тому пенсійну справу позивача було приведено у відповідність з моменту переходу на інший вид пенсії, у зв’язку із чим утворилась переплата за період з 04.01.2018 по 30.09.2018 у розмірі 12989,19 грн., про що позивача було поінформовано листом у жовтні 2018 року. 12.10.2018 позивач надав заяву про утримання переплати в розмірі 5 відсотків щомісячно. Відповідачем утримується з пенсії позивача по 5 відсотків пенсії.

19.11.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у якій просив перерахувати його пенсію за віком відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 роки (5378,09 грн.) та з урахуванням ч. 1 ст. 29 цього Закону з 04.01.2018, тобто з моменту звернення.

Листом від 04.12.2018 №679/П-1 відповідач надав позивачу відповідь щодо неможливості застосування до нього вимог ст. 29 та ч. 2 ст. 40 Закону №1058, зазначивши, що звернення позивача про призначення пенсії за віком у 2018 році у віці 60 років не може вважатися відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки з 1998 року по 2018 рік позивач отримував пенсію за вислугу років.

Листом від 20.11.2018 позивач відкликав свою заяву про утримання переплати у розмірі 5 відсотків пенсії щомісячно.

Листом від 07.12.2018 №678/П-1 відповідач повідомив позивача про те, що з грудня 2018 року утримання з його пенсії заблоковано. Відповідачем буде подано позов до суду щодо вирішення питання про погашення заборгованості з переплати пенсії.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Таким чином, громадяни України, які мають право одночасно на різні види пенсій, наділені правом обирати, у відповідності до якого закону їм отримувати пенсію, вид пенсії, яку вони хочуть отримувати, та час, з якого вони будуть отримувати дану пенсію.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем 01.06.1998 призначено позивачу пенсію за вислугу років у відповідності до Закону №2262. Проти вказаної обставини сторони не заперечують.

Позивач народився 04.12.1957, отже станом на день призначення пенсії йому виповнилось 40 років. Таким чином пенсію, у відповідності до Закону №1058 позивачу призначено бути не могло, оскільки ним не було досягнуто пенсійного віку, який передбачений цим Законом, а саме 60 років (ст.26 Закону №1058).

Станом на 04.12.2017 позивачу виповнилось 60 років. Отже з цієї дати він отримав право на призначення пенсії за віком на загальних підставах. Умовою для призначення даного виду пенсії є досягнення 60 років та наявність страхового стажу не менше 15 років. Позивач має страховий стаж більше 41 року, що підтверджується протоколом про призначення пенсії.

Згідно із ч. 2 ст. 40 Закону №1058, тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Статтею 1 Закону №2262 передбачено, за цим Законом призначаються: довічні пенсії за вислугу років, пенсії по інвалідності та пенсії в разі втрати годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2262 особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.

Статтею 7 Закону №2262 встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Враховуючи вищезазначені норми позивач має за вибором право на призначення пенсії відповідно до Закону №2262 так і відповідно до Закону №1058 (при досягнення певного віку та наявності страхового стажу).

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, до яких зокрема відносяться застраховані особи та Пенсійний фонд, врегульовані Законом №1058.

Частиною 1 ст. 9 Закону №1058 встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, питання щодо призначення та виплати пенсії за вислугу років не входить до сфери правовідносин, що регулюється Законом №2262.

Також, суд зазначає, що при призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до Закону №2262, позивач не мав права на призначення йому пенсії за віком на загальних підставах згідно із Законом №1058.

Суд зауважує, що пенсія за вислугу років призначена відповідно до Закону №2262 є спеціальною пенсією для конкретного визначеного кола осіб, а пенсія за віком є загально визначеною пенсією для усіх категорій осіб.

Орган Пенсійного фонду України, як державний орган, що реалізує право громадян на пенсійне забезпечення, їх посадові та службові особи, зобов'язані неухильно дотримуватись прав громадян при призначенні і виплаті пенсій, вживати заходи щодо попередження їх порушення, надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів.

Згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи те, що в даному випадку питання призначення пенсії за вислугу років врегульовано Законом №2262, а пенсії за віком врегульовано Законом №1058, суд приходить до висновку, що вказані пенсії є різними видами пенсії, передбаченими різними законами.

Вищезазначену правову позицію висловлював Верховний Суд в постановах від 06.03.2018 по справі № 185/1474/17 (2-а/185/161/17), від 31.10.2018 року у справі № 876/5312/17 та інших.

Отже, в даному випадку відбувся не перехід з одного виду пенсії на інший, а призначення нової пенсії.

Таким чином, в даному випадку відповідач мав керуватися, положеннями частини 2 статті 40 Закону №1058, якою передбачено, що тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

З огляду на викладене, рішення відповідача №923020846361 від 26.09.2018 щодо перерахунку пенсії позивачу з урахуванням показників середньої заробітної плати в галузях економіки за 2014-2016 роки є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо конкретного розміру пенсії, то суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, щодо розрахунку та виплати конкретної суми пенсії, а саме в розмірі 5377,90 грн., тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058, якою встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою 04.01.2018, то й призначення йому пенсії за віком необхідно здійснити з 04.01.2018.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69071) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69014) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 923020846361 від 26.09.2018 щодо перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (АДРЕСА_1, 69014; ЄДРПОУ 41248959) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; АДРЕСА_1, 69071; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2017 p.p.) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією починаючи з 04.01.2018 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; АДРЕСА_1, 69071; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 41248959) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль