Рішення № 80891499, 27.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року № 320/498/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

представників позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: не з’явився

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_3доКиївської митниці ДФСтретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Айен Лоджистик»провизнання протиправним та скасування рішення,

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до Київської митниці ДФС, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 08.01.2019 №125010/2019/000001/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.01.2019 №125010/2019/00004.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні транспортного засобу, який увозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом – ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв’язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що подані позивач документи не давали можливості однозначно з’ясувати умови поставки товару та його дійсну вартість.

Крім того відповідач зазначає, що позивачем до митного контролю не було надано документів, які б підверджували вартість понесених витрат на транспортування товару до кордону з Україною.

У зв’язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/498/19 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.03.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.04.2019.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

22 вересня 2018 року компанією Somo Japan Co. LTD на ім’я ОСОБА_3 був виставний рахунок на оплату (інвойс) від 22.09.2018 №LUS-010818/ROX на суму 5400,00 дол. США, у тому числі за товар – автомобіль BMW 5 Series, номер кузова НОМЕР_1 – 4870,00 дол. США; платежі, що випливають з умов поставки CIF Poti, – 530,00 дол. США (а.с. 15).

28 грудня 2018 року митним брокером ТОВ «Айен Лоджистик» до Київської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію (ЕМД) №UA125010/2018/012649, у якій для митного оформлення було пред’явлено товар: автомобіль легковий BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1, з об’ємом двигуна 2490 см3, бувший у використанні (а.с. 106-107).

Митна вартість товару за вказаною ЕМД склала 5875,00 дол. США і була визначена із застосуванням резервного методу та складалась з вартості товару згідно з інвойсом – 4870,00 дол. США. і вартості транспортування до кордону з Україною – 1005,00 дол. США, у тому числі за маршрутом Кюсю (Японія) – Поті (Грузія) – 530,00 дол. США; Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна) – 475,00 дол. США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:

- інвойс від 22.09.2018 №LUS-010818/ROX;

- акт проведення огляду транспортних засобів № UA125010/2018/35301;

- договір з митним брокером від 14.12.2018;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 10.12.2018 на суму 5400,00 дол. США;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №3441023291819120;

- заяву про транспортні витрати від 28.12.2018.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності.

Посилаючись на положення частини 2 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних з виконанням поставки імпортованого автомобіля; договір з третіми особами, пов’язаний з поставкою імпортованого автомобіля; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір на транспортування, калькуляція транспортних витрат, рахунок тощо); копію митної декларації країни відправлення; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями

На вказаний запит декларантом був наданий звіт про незалежну оцінку не розмитненого бувшого у використанні, пошкодженого транспортного засобу, що складений ТОВ «Агентство експертної оцінки», відповідно до якого ринкова вартість не розмитненого бувшого у використанні автомобіля BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1 становить 5148,65 дол. США.

08 січня 2019 року Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості за №UA125010/2019/000001/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 28.12.2018 №UA125010/2018/012649 скоригував до рівня 27101,00 дол. США (а.с. 17-18).

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи не містять достовірних та об’єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, оскільки до митного оформлення позивачем не було надано товаросупровідних документів, а також документів, які б підтверджували вартість перевезення та страхування.

Скоригована відповідачем митна вартість товару ґрунтується на інформації офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE 23350,00 євро, що надана робочою групою з аналізу митного оформлення транспортних засобів з використанням модуля «Моніторинг оформлення транспортних засобів» АСМО «Інспектор», до якої була додана вартість транспортування за маршрутом Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна) – 475,00 дол. США.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125010/2019/00004 (а.с. 105).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п’ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п’ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

VI. Оцінка суду

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов’язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у ЕМД від 28.12.2018 №UA125010/2018/012649, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення товаросупровідних документів, а також документів, які б підтверджували вартість перевезення та страхування.

Оцінюючи сумніви митного органу, що стали підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.

Як вбачається з інвойсу від 22.09.2018 №LUS-010818/ROX, автомобіль легковий BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1 поставлявся на умовах CIF «Kyushu to Poti/ Кюсю (Японія) – Поті (Грузія)».

Зі змісту вказаного інвойсу слідує, що вартість поставки на умовах CIF «Kyushu to Poti» становить 530,00 дол. США.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Таким чином, за умовами поставки CIF укладення договору на транспортування та страхування, а також усі витрати, що з ними пов’язані, є зобов’язаннями продавця.

Понесені продавцем витрати у зв’язку з виконанням договорів транспортування та страхування у випадку поставки товару на умовах CIF включаються до ціни товару, у зв’язку з чим повторно до митної вартості не додаються.

З урахуванням викладеного зауваження митного органу щодо відсутності у позивача окремих товаросупровідних документів, а також документів, що підтверджують вартість транспортування і страхування товару при його транспортуванні за маршрутом Кюсю (Японія) – Поті (Грузія) є необґрунтованими.

Разом з цим, суд вважає обґрунтованим сумнів митного органу стосовно достовірності числового значення такої складової митної вартості як витрати на транспортування до кордону з Україною за маршрутом Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна).

Судом було з’ясовано, що імпортований товар рухався за маршрутом Кюсю (Японія) – Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна). При цьому вартість транспортування за маршрутом Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна) не була охоплена умовами поставки за інвойсом від 22.09.2018 №LUS-010818/ROX, виданим компанією Somo Japan Co. LTD, та було організоване позивачем самостійно.

Суд зазначає, що виходячи з вимог пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не були включені у вартість товару, подання митному органу транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення є обов’язковим.

Таким чином, позивач зобов’язаний був для підтвердження заявленої митної вартості надати митному органу товаросупровідні документи на вантаж (товар), а також документи, що підтверджують вартість його транспортування.

За змістом Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 до таких документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

У якості документу, що підтверджує вартість транспортування за маршрутом Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна) позивачем було власноручно складено на ім’я начальника Київської митниці ДФС заяву, підписом у якій ОСОБА_3 засвідчила, що вартість доставки транспортного засобу з Грузії до кордону України склала 475,00 дол. США.

Будь-які інші документи, які б давали змогу з’ясувати умови транспортування, маршрут, вид транспорту, яким воно здійснювалось, а також його вартість позивач митному органу під час митного оформлення не надала.

Натомість у судовому засіданні представник позивача пояснив, що перевезення товару відбувалось морським транспортом та було здійснене компанією «Navigation Maritime Bulgare», на підтвердження чого надав коносамент (Bill of Lading) від 15.12.2018 (а.с. 209).

Оцінюючи вказану довідку з погляду її належності та допустимості як доказу, що підтверджує розмір понесених транспортних витрат, суд виходить із того, що заявлені декларантом числові складові митної вартості повинні ґрунтуватись на об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Для цілей підтвердження витрат на транспортування достатніми є, зокрема, будь-які документи, складені особами (скріплені їх підписами, печатками тощо), які надавали транспортні послуги, що містять інформацію про вартість транспортування у грошовому виразі або ж банківські платіжні документи, що дають змогу встановити належність платежу за транспортні послуги до імпортованих товарів.

Суд зазначає, що подана позивачем заява від 28.12.2018 об’єктивних, документально підтверджених відомостей про вартість транспортування за маршрутом Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна) не містить.

У свою чергу транспортних (супровідних) документів декларант до митної декларації при митному оформлені товару взагалі не приєднав.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку така складова митної вартості як транспортні витрати за маршрутом Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна) належними доказами під час митного оформлення підтверджена не була.

Беручи до уваги, що на запит митниці декларант документів, які б усунули обґрунтований сумнів у достовірності заявленої митної вартості не надав, суд дійшов висновку, що митний орган мав правові підстави для коригування митної вартості імпортованого товару.

Визначаючись щодо обґрунтованості здійсненого митним органом коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля, суд виходить з наступного.

Як вбачається із змісту оспорюваного рішення, митну вартість імпортованого бувшого у використанні автомобіля BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1, з об’ємом двигуна 2490 см3 митний орган визначив на рівні 23766,56 євро, додавши до ринкової вартості автомобіля – 23350,00 євро транспортні витрати за маршрутом Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна) у розмірі 475,00 євро.

Судом з’ясовано, що джерелом інформації про ринкову вартість автомобіля BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1 слугували відомості з «офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKЕ».

Дослідивши витяг з вказаного каталогу, судом встановлено, що ринкова вартість визначалась виходячи з технічних характеристик автомобіля BMW 523i та його комплектації, що зашифровані у VIN-коді (номері кузова) WBAFP320X0C867664 з поправкою на нормативний пробіг автомобіля (91690 км).

Наданий відповідачем витяг з каталогу SCHWACKЕ щодо автомобіля BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1 після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис, виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", що означає "підлягає технічній експертизі".

Разом з цим, при коригуванні митної вартості митний орган будь-яких поправок вартості, визначеної за даними каталогу SCHWACKЕ з огляду на технічний стан автомобіля BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1, не здійснював.

У той же час, як вбачається з акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 19.12.2018, автомобіль BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1 має пошкодження, викликані ДТП: лакофарбового покриття, переднього бампера, лівого переднього крила, решітки радіатора; відсутня передня ліва фара.

Таким чином, ринкова вартість у каталозі SCHWACKЕ визначена без урахування реального технічного стану автомобіля BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1, у зв’язку з чим є необ’єктивною.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу й на інші аспекти застосування митним органом інформації з каталогу SCHWACKЕ.

Витяг з каталогу SCHWACKЕ свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 23500EUR" - "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 23500,00 EUR " та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 20300,00 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 20300,00 EUR" (а.с.174, 178).

При цьому будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару саме вартості на рівні 23500,00 EUR, а не 20300,00 EUR, відповідач не зазначив.

Крім того, суд бере до уваги непослідовність дій та рішень митного органу, що стосується приєднання до ринкової вартості автомобіля BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1 транспортних витрат у розмірі 475 дол.США, понесених позивачем згідно її заяви від 28.12.2018.

Під час контролю правильності визначення митної вартості товару митний орган дійшов висновку про недостовірність такої складової митної вартості як витрати на транспортування за маршрутом Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна), оскільки декларантом не було подано допустимих доказів, які містять об’єктивні дані про вартість здійсненого перевезення.

Проте вказані висновки митного органу, що також викладені ним в оспорюваному рішенні, не стали перешкодою для врахування непідтверджених транспортних витрат за маршрутом Поті (Грузія) – Чорноморськ (Україна) під час коригування митної вартості.

Беручи до уваги викладене у сукупності суд дійшов висновку, що скоригована відповідачем митна вартість автомобіля BMW 523i, номер кузова НОМЕР_1 не ґрунтується на об’єктивних та достовірних відомостях і допустимих доказах та була розрахована без урахування істотних умов, що могли вплинути на ціну імпортованого товару.

За таких обставин прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості від 08.01.2019 №UA125010/2019/000001/2 не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України, у зв’язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

VII. Висновок суду

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили об’єктивність та достовірність числових значень складових митної вартості під час здійснення її коригування.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2019 №UA100210/2019/000008/1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З урахуванням викладеного картка відмови Київської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.01.2019 № UA125010/2019/00004 є протиправною та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією від 25.01.2019 №0.0.1250758229.1 (а.с. 3).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125010/2019/000001/2 від 08.01.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.01.2019 № UA125010/2019/00004.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 3) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, місцезнаходження: м. Київ, бул. ОСОБА_4, 8А) судові витрати у розмірі 1536 (одну тисячу п’ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Київський окружний адміністративний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного рішення суду 03.04.2019.

Суддя Леонтович А.М.