Рішення № 80891347, 27.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Справа № 160/294/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Скупейко І.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2019 року Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить:

-визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН11967/250/АВ/ТД-ФС/785 від 06.12.2018 року, якою накладено на Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби (№133)» штраф у розмірі 15 971 670,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот сімдесят одна тисяча шістсот сімдесят гривень 00коп.);

-визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН11967/250/АВ/МГ-ФС/787 від 06.12.2018 року, якою накладено на Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби (№133)» штраф у розмірі 1 675 350,00 грн. (один мільйон шістсот сімдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят гривень 00коп.);

-визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН11967/250/АВ/ІП-ФС/784 від 06.12.2018 року, якою накладено на Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби (№133)» штраф у розмірі 3723,00 грн. (три тисячі сімсот двадцять три гривні 00коп.);

-визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН11967/250/АВ/СП-ФС/786 від 06.12.2018 року, якою накладено на Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» штраф у розмірі 11169,00грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що позивач не погоджується з порушеннями, що викладені в акті та відповідно з постановами про накладення штрафу від 06.12.2018 року та вважає, що останні, як і всі інші діївідповідача, є протиправними, та вчинені з порушенням норм матеріального права, порядку проведення перевірки. Так, позивачем, було зазначено, що роботодавцем для засуджених на підставі строкових трудових договорів є Державна установа «Ігренський виправний центр (№133)», а не позивач. Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№133)» створене з метою залучення засуджених, які відбувають покарання у Ігренському виправному центрі управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 133) до суспільно корисної праці і забезпечення їх професійно-технічного навчання.Між Державною установою «Ігренський виправний центр (№133)» - «Виконавець» та Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» - «Замовник» було укладено договір про залучення засуджених до праці.Відповідно до пункту 2.1 договору, щоденно з 1 січня 2017 року, крім вихідних та святкових днів, передбачених законодавством «Виконавець» направляє з розпорядженням Замовника» засуджених, для подальшого виводу їх на роботу на території Підприємства.Згідно з пунктом 4.6 договору «Замовник» здійснює перерахунок грошових коштів на розрахункові рахунки «Виконавця» на підставі рахунків, наданих «Виконавцем».Державною установою були виставлені щомісячні рахунки для перерахування державним підприємством сум: доходів від працевлаштування, утримань із зарплати засуджених та сум, нарахованих на особові рахунки засуджених. Державним підприємством на користь отримувача - Державної установи, здійснювались платежі із наступним призначенням: утримання із заробітної плати засуджених, доходи від працевикористання засуджених, особисті кошти засуджених.Статтею 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, в редакції, яка діє з 08.10.2016 року, прямо передбачено, що засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.Таким чином, роботодавцем для засуджених, які залучаються для оплачуваної праці та на підставі строкового трудового договору, з 08.10.2016 року в даному випадку виступає Виправна колонія/Державна установа «Ігренський виправний центр (№133)», а не позивач. Особові рахунки засуджених веде саме Виправна колонія/Державна установа «Ігренський виправний центр (№133)», здійснюючи відповідні зарахування на такі рахунки, та відрахування із заробітку та інших доходів засуджених також має здійснювати виправна колонія задля забезпечення додержання черговості утримання відповідних сум, зокрема, згідно статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 6.3 Інструкції №396/5 першочергово відраховуються податок на доходи фізичних осіб і суми аліментів, а в подальшому вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу), вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування), витрати за виконавчими листами на користь громадян, за виконавчими листами на користь юридичних осіб та суми відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.Проведення всіх належних відрахувань та утримань із сум заробітної плати державною установою також прямо передбачено пунктом 4.5 Порядку організації виробничої діяльності та залучення засуджених до суспільно корисної праці на підприємствах виправних центрів, виправних та виховних колоній Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом міністерства юстиції від 03.01.2013 № 26/5. Крім того, інспектори праці особисто не опитували засуджених, прізвища яких вказані в акті, таким чином, лише на підставі припущень, було встановлено фактичне виконання певної роботи, затраченого часу та тривалості робочого часу певним засудженим, що є неприпустимим в порядку ст. 62 Конституції України. Також, інспекторами під час перевірки не було взято до уваги інформацію щодо висновків, зроблених ОСОБА_3 управлінням ДФС у Дніпропетровській області.Так, ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області здійснювало виїзну перевірку Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015р. по 30.06.2018р., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 30.06.2018р. За результатами перевірки було складено Довідку, відповідно до якої ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області не виявило порушень з боку Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015р. по 30.06.2018р.,01.01.2011р. по 30.06.2018р. Отже, порушення, на підставі яких винесені постанови про накладення штрафів, є наслідком ігнорування перевіряючим органом того факту, що засуджені фактично не є працівниками Державного Підприємства в розумінні трудового законодавства. Строкові трудові договори укладені між засудженими та Державною установою, отже, відповідальність за порушення, які виявлені інспекторами під час перевірки, не можна покласти на позивача. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача надано письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого, зазначено що відповідно до наказу від 05 листопада 2018 року № 975-І, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 05 листопада 2018 року № 397 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 05 листопада 2018 року по 16 листопада 2018 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у позивача ДП «Підприємство ДКВС України (№ 133)» з питань оформлення трудових відносин і повноти нарахування та своєчасності виплати заробітної плати засудженим до обмеження волі за 2018 рік. За результатами інспекційного відвідування складено акт № ДН/1967/250/АВ та виявлено ряд порушень законодавства про працю, а саме:

- перевіркою питання проведення атестації робочих місць засуджених встановлено, що у Державній установі «Ігренський виправний центр (№133)» не проведено атестацію робочого місця засуджених, які виконують послугу по виготовленню ПЕТ бутилки та розлив хімії в ПЕТ бутилки;

- за період з січня по жовтень 2018 року у Державному підприємстві «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» нарахування та виплату заробітної плати 143 засудженимздійснювалося без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

- відповідно до табелів обліку робочого часу, в яких відображено відпрацьовані за місяць години та відповідно оплату за них (нарахування заробітної плати), оплата праці здійснювалась пропорційно відпрацьованих годин виходячи із загальної суми заробітку, тобто, без врахування нічних годин. Таким чином, оплата праці за нічні відпрацьовані години нараховувалась без врахування доплати за нічні години.

Крім того, до перевірки не надано відомостей нарахування заробітної плати, про що складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ДН/1296/250/НП від 16 листопада 2018 року.

На підставі ОСОБА_6 №ДН/967/250/АВ та ОСОБА_6 №ДН/967/250/НП, відповідно до Порядку № 509, ОСОБА_3 управлінням 06 грудня 2018 року було винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН11967/250/АВ/ІП-ФС/784, № ДН11967/250/АВ/ТД-ФС/785, №ДН11967/250/АВ/СП-ФС/786, №ДН11967/250/АВ/МГ-ФС/787. Зазначені в них суми штрафу підлягають сплаті до Державного бюджету України.Вважає, що Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06 грудня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН/1967/250/АВ/ІП-ФС/784, № ДН/1967/250/АВ/ТД-ФС/785, №ДН/1967/250/АВ/СП-ФС/786, №ДН/1967/250/АВ/МГ-ФС/787 є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування та просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано відповідь на відзив на адміністративний позов, в якій вказано про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві.

Відповідачем надано заперечення проти відповіді на відзив, в яких відповідач посилається на правомірність оскаржуваних постанов про накладення штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог надав пояснення, аналогічні викладеним в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції посилалася на факти, зазначені у відповіді на відзив та запереченнях проти відповіді на відзив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління від 05 листопада 2018 року № 975-1, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 05 листопада 2018 року № 397 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 05 листопада 2018 року по 16 листопада 2018 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у позивача ДП «Підприємство ДКВС України (№ 133)» з питань оформлення трудових відносин і повноти нарахування та своєчасності виплати заробітної плати засудженим до обмеження волі за 2018 рік.

Підставою для проведення інспекційного відвідування позивача ДП «Підприємство ДКВС України (№ 133)» став лист Прокуратури Дніпропетровської області від 10 вересня 2018 року № 114с-1233-18 (вхід. № 12693 від 10 вересня 2018 року).

Направлення на проведення інспекційного відвідування від 05 листопада 2018 року № 397 отримано уповноваженою особою позивача ДП «Підприємство ДКВС України (№133)» в.о. директора ОСОБА_7 05 листопада 2018 року.

Вимога про надання/поновлення документів № ДН1967/250/НП від 05 листопада 2018 року отримана уповноваженою особою позивача ДП «Підприємство ДКВС України (№ 133)» - головним бухгалтером ОСОБА_8 05 листопада 2018 року.

За результатами інспекційного відвідування складено акт № ДН/1967/250/АВ та виявлено ряд порушень законодавства про працю, а саме:

- перевіркою питання проведення атестації робочих місць засуджених встановлено що у Державній установі «Ігренський виправний центр (№133)» не проведено атестацію робочого місця засуджених які виконують послугу по виготовленню ПЕТ бутилки та розлив хімії в ПЕТ бутилки;

- за період з січня по жовтень 2018 року у Державному підприємстві «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» нарахування та виплату заробітної плати 143 засудженимздійснювалося без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

- відповідно до табелів обліку робочого часу, в яких відображено відпрацьовані за місяць години та відповідно оплату за них (нарахування заробітної плати), оплата праці здійснювалась пропорційно відпрацьованих годин виходячи із загальної суми заробітку, тобто, без врахування нічних годин. Таким чином, оплата праці за нічні відпрацьовані години нараховувалась без врахування доплати за нічні години.

Крім того, до перевірки не надано відомостей нарахування заробітної плати, про що складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ДН/1296/250/НП від 16 листопада 2018 року.

На підставі акту №ДН1967/250/АВ та акту №ДН/967/250/НП, відповідно до Порядку № 509, ОСОБА_3 управлінням 06 грудня 2018 року було винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН11967/250/АВ/ІП-ФС/784, № ДН11967/250/АВ/ТД-ФС/785, №ДН11967/250/АВ/СП-ФС/786, №ДН11967/250/АВ/МГ-ФС/787.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "ОСОБА_3 питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Згідно п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Згідно пп. 6 п. 5 Порядку 295, інспекційні відвідування проводяться за інформацією, в тому числі, Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації.

Зі змісту п. 11 Порядку № 295 слідує, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги. Згідно із п. 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

У відповідності до п. 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Пунктом 23 Порядку № 295 визначено, що припис є обов’язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об’єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно п. 24 Порядку № 295, припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об’єкта відвідування.

Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються ОСОБА_3 Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Як зазначалося вище, під час проведення інспекційного відвідування Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» відповідачем було встановлено низку порушень законодавства, що призвело до відповідних наслідків у вигляді штрафів.

Так, дослідивши правомірність та обґрунтованість виявлених відповідачем під час проведення інспекційного відвідування порушень, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За висновками акту інспекційного відвідування встановлено, що за період з січня по жовтень 2018 року у Державному підприємстві «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» нарахування та виплату заробітної плати 143 засудженим (ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_6, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38JL, ОСОБА_3, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_33, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_75, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96 И.В., ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ВанашевB.Г.,ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146А.) здійснювалося без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, тобто, засуджених було позбавлено загальнообов'язкового державного соціального страхування, що є порушенням вимог статті 253 КЗпП України, відповідно до якої особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Розмір штрафу за даною постановою від 06 грудня 2018 року №ДН11967/250/АВ/ТД-ФС/785 визначено відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, в якому встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Надаючи правову оцінку вказаним порушенням, суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі – Закон №2464-VI) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно ч. 1 ст. 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до ст. 253 Кодексу законів про працю України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Аналізуючи наведені норми права, суд приходить до висновку, що особи, засуджені до обмеження чи позбавлення волі, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, а трудова діяльність таких осіб регулюється законодавством про працю з особливостями, визначенимиКримінально-виконавчим кодексом України.

В обґрунтування своєї позиції щодо протиправності постанови №ДН11967/250/АВ/ТД-ФС/785 від 06.12.2018 року позивач зазначає, що ОСОБА_3 управлінням ДФС у Дніпропетровській області було здійснено виїзну перевірку Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015р. по 30.06.2018р., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 30.06.2018р.,

За результатами перевірки було складено Довідку, відповідно до якої ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області не виявило порушень з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015р. по 30.06.2018р.,01.01.2011р. по 30.06.2018р.

ОСОБА_72, на думку суду, така довідка, окремо від інших обставин, не може бути достатнім доказом відсутності порушень трудового законодавства з боку Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» по відношенню до засуджених.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_3 управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було правомірно винесено постанову №ДН/1967/250/АВ/ТД-ФС/785 від 06.12.2018 року про накладення штрафу в сумі 15 971 670,00 грн. (відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП) за порушення вимог законодавства про працю в частині обов'язку роботодавця нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при виплаті заробітної плати.

Також, за висновками акту інспекційного відвідування встановлено, щовідповідно до табелів обліку робочого часу, в яких відображено відпрацьовані за місяць години та відповідно оплату за них (нарахування заробітної плати), оплата праці здійснювалась пропорційно відпрацьованих годин виходячи із загальної суми заробітку, тобто, без врахування нічних годин. Таким чином, оплата праці за нічні відпрацьовані години нараховувалась без врахування доплати за нічні години.

Так, згідно табелю обліку робочого часу за січень 2018 року по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Спецлит'є» роботу у нічний час (послуга по виготовленню мідної катанки нічні) виконували наступні засуджені, а саме: ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_147, ОСОБА_12, ОСОБА_20,ОСОБА_17, ОСОБА_11

Згідно табелю обліку робочого часу за березень 2018 року по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Спецлит'є» роботу у нічний час (послуга по виготовленню мідної катанки нічні) виконували наступні засуджені, а саме: ОСОБА_29, ОСОБА_148, ОСОБА_18, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_69, ОСОБА_15

Згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2018 року по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Спецлит'є» роботу у нічний час (послуга по виготовленню мідної катанки нічні) виконували наступні засуджені, а саме: ОСОБА_29, ОСОБА_148, ОСОБА_18, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_69, ОСОБА_15, ОСОБА_88

Згідно табелю обліку робочого часу за травень 2018 року по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Спецлит'є» роботу у нічний час (послуга по виготовленню мідної катанки нічні) виконували наступні засуджені, а саме: ОСОБА_29, ОСОБА_72, ОСОБА_18, ОСОБА_149, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_69, ОСОБА_15, ОСОБА_88

Згідно табелю обліку робочого часу за червень 2018 року по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Спецлит'є» роботу у нічний час (послуга по виготовленню мідної катанки нічні) виконували наступні засуджені, а саме: ОСОБА_29, ОСОБА_148, ОСОБА_111, ОСОБА_11, ОСОБА_75, ОСОБА_10, ОСОБА_69, ОСОБА_15, ОСОБА_88

Згідно табелю обліку робочого часу за липень 2018 року по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Спецлит'є» роботу у нічний час (послуга по виготовленню мідної катанки нічні) виконували наступні засуджені, а саме: ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_75, ОСОБА_151,ОСОБА_152, ОСОБА_15

Згідно табелю обліку робочого часу за серпень 2018 року по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Спецлит'є» роботу у нічний час (послуга по виготовленню мідної катанки нічні) виконували наступні засуджені, а саме: ОСОБА_29, ОСОБА_153 Н, ОСОБА_111, ОСОБА_118, ОСОБА_10,ОСОБА_152, ОСОБА_11, ОСОБА_75, ОСОБА_15

Згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Спецлит'є» роботу у нічний час (послуга по виготовленню мідної катанки нічні) виконували наступні засуджені, а саме: ОСОБА_118, ОСОБА_151,ОСОБА_152, ОСОБА_75

Згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Спецлит'є» роботу у нічний час (послуга по виготовленню мідної катанки нічні) виконували наступні засуджені, а саме: ОСОБА_97, ОСОБА_143

Таким чином, відповідно до табелів обліку робочого часу в яких відображено відпрацьовані за місяць години та відповідно оплату за них (нарахування заробітної плати) оплата праці двадцяти засуджених здійснювалась пропорційно відпрацьованих годин по кожному засудженому виходячи із загальної суми заробітку, тобто, без врахування нічних годин.

Таким чином, оплата праці за відпрацьовані години нараховувалась без врахування доплати за нічні години, що порушує статтю 108 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку виявленим порушенням суд наступне.

Щодо порушення оплати праці засуджених за відпрацьовані нічні години суд зазначає таке.

З метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, було Наказом Міністерства юстиції України № 396/5 від 07.03.2013 затверджено Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (далі Інструкція № 396/5)

Відповідно до п. 5.2. вказаної Інструкції праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці.

Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку (п.5.3).

Відрядна система оплати праці поділяється на індивідуальну і колективну (бригадну) системи оплати праці.

При індивідуальній відрядній системі оплати праці заробітна плата засудженого визначається множенням кількості виготовленої продукції на відрядну розцінку за одиницю виробу.

При колективній (бригадній) відрядній системі оплати праці загальна сума заробітної плати обчислюється за результатами роботи бригади в цілому за певний відрізок часу. Кожному члену бригади заробітна плата нараховується залежно від присвоєного йому в установленому порядку кваліфікаційного розряду та відпрацьованого часу.

Відповідно до ст. 90 КЗпП України при відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).

Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Частиною 2 ст. 54 КЗпП визначено, що тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Відповідно до ст. 108 КЗпП робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

При цьому, згідно п. 5.15. Інструкція № 396/5 засудженим, які працюють на підприємствах установ виконання покарань, на роботах з господарського обслуговування, а також на підприємствах державної або інших форм власності, за кожну годину роботи у нічний час проводиться доплата в розмірі 35 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу).

Нічним вважається час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.

З наданих нарядів виконаних робіт й табелів обліку робочого часу судом встановлено, що на Державному підприємстві «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» застосовувалась бригадна відрядна система оплати праціпри шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Як вбачається з наданих документів, при дотриманні норми тривалості робочого часу нічної зміни, оплата праці двадцяти засуджених здійснювалась без врахування нічних годин, що є порушенням ст. 108 КЗпП та п. 5.15. Інструкція № 396/5.

Доказів, які б спростовували даний факт, позивачем не надано.

Отже, суд погоджується із твердженням відповідача, що позивачем при нарахуванні заробітної плати було не дотримано мінімальні державні гарантії в оплаті праці, а саме, не нараховано двадцяти засудженим доплату у розмірі встановленому п. 5.15. Інструкції № 396/5 за роботу в нічний час.

Крім того, інспекційним відвідуванням встановлено, що деякі засуджені мають понаднормово відпрацьовані години робочого часу упродовж 2018 року.

Так, норма тривалості робочого часу у березні 2018 року складає 167 год.

Згідно табелю обліку робочого часу за березень 2018 року тривалість робочого часу засуджених по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Постач Сервіс» (послуга по виготовленню гранули), а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_42, ОСОБА_45, ОСОБА_154, складала 172 год., при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у березні складає 167 год. Тобто, робочий час засуджених на п'ять годин перевищив норму тривалості робочого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу за березень 2018 року тривалість робочого часу засудженого який виконував роботи для підприємства ТОВ «Придніпровська інженерна компанія» (послуга з дроблення сировини), а саме: ОСОБА_54, складала 171 год при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у березні складає 167 год. Тобто, робочий час засудженого на чотири години перевищив норму тривалості робочого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу за березень 2018 року тривалість робочого часу засуджених по виконанню робіт для підприємства ТОВ «Придніпровська інженерна компанія» (послуга по виготовленню ПЕТ бутилки та розлив хімії в ПЕТ бутилки Бригада №29), а саме: ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_155, ОСОБА_60, ОСОБА_53, ОСОБА_156, ОСОБА_39, складала 171 год. при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у березні складає 167 год. Тобто, робочий час засуджених на чотири години перевищив норму тривалості робочого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу за березень 2018 року тривалість робочого часу засуджених які виконували роботи для Фізичної особи підприємця ОСОБА_157 (послуга по виготовленню древесного вугілля, Бригада №29), а саме: ОСОБА_37, ОСОБА_38JI. складала 171 год. при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у березні складає 167 год. Тобто, робочий час засуджених на чотири години перевищив норму тривалості робочого часу.

Норма тривалості робочого часу у квітні 2018 року складає 159 год.

Згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2018 року тривалість робочого часу засуджених які виконували роботи для Фізичної особи підприємця ОСОБА_157 (послуга по виготовленню древесного вугілля, Бригада №29), а саме: ОСОБА_77, ОСОБА_37, ОСОБА_38JI. складала 160 год., при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у квітні складає 159 год. Тобто, робочий час засуджених на одну годину перевищив норму тривалості робочого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2018 року тривалість робочого часу засудженого який виконував роботи для підприємства ТОВ «Придніпровська інженерна компанія» (послуга з дроблення вторсировини), а саме: ОСОБА_54, складала 160 год., при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у квітні 159 год. Тобто, робочий час засудженого на одну годину перевищив норму тривалості робочого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2018 року тривалість робочого часу засуджених які виготовляли власну продукцію (дільниця виготовлення брикету вугільного, бригада №29), а саме: ОСОБА_91, ОСОБА_93 складала 160 год., при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у квітні 159 год. Тобто, робочий час засуджених на одну годину перевищив норму тривалості робочого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2018 року тривалість робочого часу засуджених які виконували роботи для підприємства ТОВ «Постач Сервіс» (послуга по виготовленню гранули), а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_84, ОСОБА_45, складала 160 год., при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у квітні 159 год. Тобто, робочий час засуджених на одну годину перевищив норму тривалості робочого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2018 року тривалість робочого часу засуджених які виконували роботи для підприємства ТОВ «Придніпровська інженерна компанія» (послуга по виготовленню ПЕТ бутилки та розлив хімії в ПЕТ бутилки Бригада №29), а саме: ОСОБА_96, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_155, ОСОБА_158, ОСОБА_80, ОСОБА_64, ОСОБА_53, ОСОБА_156, ОСОБА_39, ОСОБА_81 складала 160 год., при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у квітні 159 год. Тобто, робочий час засуджених на одну годину перевищив норму тривалості робочого часу.

Норма тривалості робочого часу у червні 2018 року складає 159 год.

Згідно табелю обліку робочого часу за червень 2018 року тривалість робочого часу засуджених які виконували роботи для підприємства ТОВ «Придніпровська інженерна компанія» (послуга по виготовленню ПЕТ бутилки та розлив хімії в ПЕТ бутилки Бригада №29), а саме: ОСОБА_96, ОСОБА_57, ОСОБА_155, ОСОБА_158, ОСОБА_102, ОСОБА_80, ОСОБА_63 складала 164 год., при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у червні 159 год. Тобто, робочий час засуджених на п'ять годин перевищив норму тривалості робочого часу.

Норма тривалості робочого часу у вересні 2018 року складає 159 год.

Згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року тривалість робочого часу засудженого який виконував роботи для підприємства ТОВ «Придніпровська інженерна компанія» (послуга по виготовленню ПЕТ бутилки та розлив хімії в ПЕТ бутилки Бригада №29), а саме: ОСОБА_159 складала 165 год., при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у вересні 160 год. Тобто, робочий час засудженого на п'ять годин перевищив норму тривалості робочого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року тривалість робочого часу засудженого який виконував роботи для підприємства ТОВ «Промдеталь» (послуга по виготовленню відводів), а саме: ОСОБА_160 складала 165 год., при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у вересні 160 год. Тобто, робочий час засудженого на п'ять годин перевищив норму тривалості робочого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року тривалість робочого часу засудженого який виконував роботи для підприємства ТОВ «Спецлит'є» (послуга по виготовленню мідної катанки), а саме: ОСОБА_11 складала 165 год., при цьому відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік норма часу у вересні 160 год. Тобто, робочий час засудженого на п'ять годин перевищив норму тривалості робочого часу.

Тобто, вищезазначені засуджені мають понаднормово відпрацьовані години робочого часу упродовж 2018 року. Таким чином, відповідно до табелів обліку робочого часу в яких відображено відпрацьовані за місяць години та відповідно оплату за них (нарахування заробітної плати) оплата праці здійснювалась пропорційно відпрацьованих годин виходячи із загальної суми заробітку, тобто, без врахування надурочних годин.

Таким чином, вищезазначеним двадцяти чотирьом засудженим оплата праці за понаднормово відпрацьовані години не нараховувалась і не виплачувалась, що порушує вимоги ч. 2 ст.106 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку вказаному порушенню суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.119 Кримінально-виконавчого кодексу України, для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.

З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ч.2 ст.119 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Як зазначено у п.4.1 Інструкції №396/5, для засуджених робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю.

На безперервно діючих підприємствах, у цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для засуджених щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб загальна тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норму тривалості робочого часу відповідно до законодавства.

Час початку і закінчення роботи (зміни), перерви для відпочинку і приймання їжі визначається начальником установи, слідчого ізолятора згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року №2186/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за №1656/26433.

У п.5.11 Інструкції №396/5 робота в надурочний час не допускається, за винятком випадків, передбачених статтею 62 Кодексу законів про працю України.

Загальна кількість надурочних робіт для кожного засудженого протягом року не повинна перевищувати 120 годин, а час, витрачений на виконання робіт у надурочний час протягом двох днів підряд, не повинен перевищувати чотирьох годин.

У разі залучення засуджених до роботи в надурочний час тривалість такої роботи відображається у табелі виконаних робіт у надурочний час із зазначенням години початку й кінця роботи. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. (п. 5.11.1.)

Відповідно до ст.106 КЗпП України зазначено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Згідно з ч.1 ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.52 КЗпП України для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст.ст. 50, 51).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

Відповідно ст. 73 КЗпП України напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин (ч.1, ч.2 ст.53 КЗпП України).

З наданих нарядів виконаних робіт й табелів обліку робочого часу судом встановлено, що на Державному підприємстві «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» запроваджено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Інформація щодо тривалості робочого часу засуджених, викладена утабелях обліку робочого часу, за період: березень, квітень червень, вересень 2018 року, узгоджується з приписами ст.ст.50, 52, 53 Кодексу законів про працю України - при шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не перевищує 7 годин при тижневій нормі 40 годин; напередодні святкового дня тривалість роботи скорочена на одну годину; напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не перевищує 5 годин.

Одночасно суд зазначає, що законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п'ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50 - 53, 67, 73КЗпП України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що норми тривалості робочого часу за березень, квітень, червень, вересень 2018 року не суперечать приписам ст.ст.50, 52, 53 Кодексу законів про працю України, отже, висновки посадових осіб Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в цій частині є помилковими.

З матеріалів справи вбачається, що за порушення обов’язку дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці щодо 45 засуджених, зокрема, за не нарахування двадцяти чотирьом засудженим заробітної плати за понаднормово відпрацьовані години та двадцяти одному засудженому – за роботу в нічний час, позивача було притягнуто до відповідальності та винесено постанову №ДН/1967/250/АВ/ТД-ФС/787 від 06.12.2018 року про накладення штрафу в сумі 1 675 350,00 грн.

При цьому, суму штрафу було розраховано відповідно до абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України, а саме, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Проте судом встановлено, що порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці фактично відбулося лише щодо 21 одного засудженого (ОСОБА_29, ОСОБА_148, ОСОБА_18, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_69, ОСОБА_15,ОСОБА_153,ОСОБА_161., ОСОБА_88,ОСОБА_152,ОСОБА_97, ОСОБА_143, ОСОБА_14, ОСОБА_162, ОСОБА_147, ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_111Н.).

Отже, постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН/1967/250/АВ/ТД-ФС/787 від 06.12.2018 року підлягає скасуванню в частині накладення штрафу за 24 особи в сумі 893 520,00 грн.

ОСОБА_148, штраф в сумі 781 830,00 грн. (щодо 21 засудженого) за постановою №ДН11967/250/АВ/МГ-ФС/787 від 06.12.2018 року було накладено правомірно, отже, вказана сума повинна бути сплачена позивачем.

Крім того, перевіркою питання проведення атестації робочих місць засуджених встановлено що, у Державній установі «Ігренський виправний центр (№133)» не проведено атестацію робочого місця засуджених, які виконують послугу по виготовленню ПЕТ бутилки та розлив хімії в ПЕТ бутилки, що також відображено в акті інспекційного відвідування № ДН/967/250/АВ від 16.11.2018 року.

Відповідно до п.п. 1.3. п. 1 Інструкції 396/5 праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.

Відповідно до п.1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі – Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до п. 6 Порядку № 442атестація робочих місць передбачає:

- установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

- санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничогосередовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

- установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

- обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими)умовами праці;

- визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;

- складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

- аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до п. 7 розділу І Державних санітарних норм і правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 шкідливими виробничими факторами є, серед іншого, хімічні фактори:, а саме речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, які отримані хімічним синтезом та/або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу, аерозолі фіброгенної дії (пил).

Аналізуючи наведені норми права, суд приходить до висновку, що організація праці засуджених здійснюється з дотриманням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії. Атестація робочих місць здійснюється роботодавцями, незалежно від форми власності й господарювання та проводиться на підприємствах, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих.

Згідно нарядів виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи, засуджені виконували роботи, які пов’язані із виробництвом пластикових пляшок та розливом у них хімічних речовин на Державному підприємстві «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)».

Факт виконання вказаних робіт позивачем не заперечується.

Спираючись на п. 7 розділу І Державних санітарних норм і правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 р., суд вважає, що виконання робіт, які пов’язані із виробництвом пластикових пляшок та розливом у них речовин хімічного походження є потенційно небезпечним для здоров’я осіб працюючих у вказаних умовах, а тому не проведення атестації робочого місця, в порядку передбаченому чинним законодавством, є порушенням права засуджених на безпечні умови праці та права таких осіб на призначення та отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для скасування постановиГоловного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН11967/250/АВ/ІП-ФС/784 від 06.12.2018 року відсутні.

Крім того, посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» до перевірки не надано відомостей нарахування заробітної плати, у зв’язку з чимскладено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ДН/1296/250/НП від 16 листопада 2018 року.

На підставі вказаного акту, винесено постанову про накладення штрафу №ДН11967/250/АВ/СП-ФС/786 від 06.12.2018 року.

Відповідно до п. 12 Порядку № 295 вимога інспектора праці про надання об’єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов’язковою для виконання.

Доказів, які б спростовували факт зазначеного порушення, позивачем не надано, а отже, суд не знаходить підстав для скасування постанови №ДН11967/250/АВ/СП-ФС/786 від 06.12.2018 року про накладення штрафу в сумі 11 169,00 грн.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що основним доводом позивача, яким він обґрунтовує свої позовні вимоги у цій справі є те, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» не виступає по відношенню до засуджених роботодавцем в розумінні законодавства про працю, а отже, на нього не розповсюджуються вимоги трудового законодавства

ОСОБА_148, суд критично ставиться до такої позиції позивача з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 60 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції станом на 07.04.2017 року), засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров’я і спеціальність.

Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державною установою «Ігренський виправний центр (№133)», іменованою надалі «Виконавець», в особі начальника установи ОСОБА_163, діючого на підставі Положення з однієї сторони та Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)», іменованого надалі «Замовник» в особі директора ОСОБА_164, діючого на підставі Статуту підприємства укладено договір про залучення засуджених до праці № Г-49 від 19.01.2017 р.

Пунктами пп. 1.1. п. 1, пп. 1.2. п. 1 вказаного договору визначено, що Виконавець направляє засуджених, які утримуються в Державній установі «Ігренський виправний центр (№133)», для залучення до праці та виробничої діяльності на підприємстві Замовника для проведення робіт з відрядною і погодинною формою оплати праці. Замовник забезпечує зайнятість з виробничою працею засудженим протягом дії цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору, щоденно з 1 січня 2017 року, крім вихідних та святкових днів, передбачених законодавством «Виконавець» - Державна установа «Ігренський виправний центр (№133)» направляє з розпорядженням «Замовника» - Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)», засуджених, для подальшого виводу їх на роботу на території Підприємства.

Відповідно до пп. 4.1. п. 4, пп. 4.5. п 4 Договору № Г-49 від 19.01.2017 р. нарахування заробітку засудженим здійснюється Замовником щомісяця, не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним, згідно з нарядами виконаних робіт, табелями обліку робочого часу.

Звіт про залучення засуджених до праці складається і підписується уповноваженими особами Замовника та Виконавця не пізніше 3-ого числа місяця, наступного за звітним, у двох примірниках на підставі нарядів, табелів обліку робочого часу, а також регістрів обліку Замовника.

Отже, з наведених положень договору випливає, що Державна установа«Ігренський виправний центр (№133)» направляє певну кількість осіб, з числа засуджених, які відбувають покарання в даній установі, на Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» для виконання певних робіт на Підприємстві.

При цьому, за умовами договору № Г-49 від 19.01.2017 р. облік робочого часу, обсяг виконаної роботи та нарахування заробітної плати здійснює Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)».

Звіт про залучення засуджених до праці складається і підписується уповноваженими особами сторін на підставі відомостей, наданих Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)».

Таким чином, проаналізувавши наведені положення законодавства України та умови Договору про залучення засуджених до праці №Г-49 від 19.01.2017 р., суд приходить до висновку, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 133)» виступає по відношенню до засуджених працівників як роботодавець, а отже, на нього розповсюджуються вимоги законодавства про працю.

Щодо послання позивача на перевищення встановленого дводенного строку для проведення інспекційного відвідування для суб’єктів малого та мікропідприємництва суд зазначає наступне.

Термін проведення інспекційного відвідування з 05.11.2018 року по 16.11.2018 року зазначений в наказі № 975-І від 05.11.2018 року про призначення інспекційного відвідування та направленні на проведення інспекційного відвідування № 397 від 05.11.2018 року, які були отримані позивачем 05.11.2018 року, що підтверджується підписом в.о. директора підприємства ст. лейтенантом вн. служби ОСОБА_7

Суб’єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення інспекційного відвідування щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб Держпраці до такого інспекційного відвідування.

Якщо ж допуск до проведення інспекційного відвідування відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень трудового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється Держпраці України.

Отже, саме на етапі допуску до інспекційного відвідування суб’єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість його призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе.

Як встановлено судом, на етапі допуску інспекторів праці до інспекційного відвідування, позивачу було відомо про те, що термін проведення відвідування складає 10 днів, проте, на цьому етапі він не ставив питання про необґрунтованість призначення або проведення відвідування шляхом не допуску посадових осіб Держпраці та/або оскарження наказу про призначення такого відвідування.

При цьому, допуск до інспекційного відвідування нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених Держпраці України чи її територіальним органом при призначенні та проведенні інспекційного відвідування.

Крім того, суд звертає увагу, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є постанови про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, щодо оскарження підстав перевірки або дій посадових осіб під час її проведення, позивач не звертався.

Таким чином, посилання позивача на окремі процедурні порушення не спростовують встановлених під час перевірки правопорушень і не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однак, позивачем під час розгляду справи не було надано належним та достатніх доказів, які б спростували наявність виявлених порушень.

При цьому, суд зазначає, що законодавчі положення щодо обов'язку роботодавця дотримуватись державних соціальних гарантій в оплаті та умовах праці є чітко визначеними (врегульованими) нормативними актами, що регулюють трудові відносини.

Зазначені норми скеровані на захист прав працівників, отже саме вони є тими особами, стосовно яких має працювати механізм захисту в контексті положення принципу верховенства права.

Звільнення роботодавця від такої відповідальності призводить до його свавілля, що порушує мету спрямованості існування правової держави.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому судові витрати в розмірі 1921,00 грн. підлягають стягненню на користь Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 244, 245, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити частково.

Визнати частково протиправною та скасувати частково постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН11967/250/АВ/МГ-ФС/787 від 06.12.2018 року в частині накладення на Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» штрафу в розмірі 893 520,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, застосовані ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 р.

Судові витрати в розмірі 1921,00 грн. стягнути на Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№133)» з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_165