Рішення № 80891273, 06.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2019 року м. Ужгород№ 807/1556/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ФОП ОСОБА_1, представники - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача: Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, представники - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 18 березня 2019 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, яким просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2017 року №0050001311 та №0050011311.

Позовна заява мотивована тим, що 08 вересня 2017 року позивачем було отримано від Головного управління ДФС у Закарпатській області податкові повідомлення рішення від 06 вересня 2017 року №0050001311 та №0050011311 прийняті за результатами планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі ОСОБА_2 документальної планової виїзної перевірки від 11 серпня 2017 року №814/07-01-13-11/НОМЕР_1.

Податковим повідомленням рішенням від 06 вересня 2017 року №0050011311 встановлено порушення п. 216.2 ст. 216 ПК України, у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання по акцизному податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 86922,35 грн. з яких податкове зобов’язання збільшено на суму 69537,88 грн., та штрафні санкції 17384,47 грн.

Податковим повідомленням рішенням від 06 вересня 2017 року №0050001311 встановлено порушення абз. г. п. 198.5 ст. 198 ПК України у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 28941,25 грн. з яких податкове зобов’язання збільшено на суму 231793,00 грн., та штрафні санкції 57948,25 грн.

Позивач з такими рішеннями і діями відповідача не погоджується та вважає, що вказані податкові повідомлення – рішення прийняті неправомірно та на підставі неіснуючих даних і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали зазначені в позовній заяві вимоги та просили суд задовольнити такі. Додатково пояснили, що відомості відображені в акті перевірки частково не відповідають дійсності, інвентаризаційні відомості складені відповідачем самостійно, містять виправлення, порядок проведення ревізії недотриманий, а сама ревізія здійснювалася не за зачиненими дверима, а під час торгівлі та не уповноваженими особами, з розрахунків наданих відповідачем неможливо встановити націнку на акцизні товари різних груп товарів, а опрацьовані документи працівниками ДФС не дають можливості донараховувати зобов’язання у вказаних розмірах.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву відповідно з яким не погоджується із вимогами позовної заяви, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представники відповідача вищевказані факти заперечили, вважають податкові повідомлення рішення від 06 вересня 2017 року №0050001311 та №0050011311, якими здійснено донарахування зобов’язання правомірними та законними.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проводилася документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 31.12.2016р.

За наслідками вказаної перевірки складено ОСОБА_2 документальної планової виїзної перевірки №814/07-01-13-11/НОМЕР_1 від 11.08.2017р. та прийнято податкові повідомлення – рішення:

- від 06 вересня 2017 року №0050011311, яким встановлено порушення п.2 ст. 216 ПК України у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання по акцизному податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 86922,35 грн. з них збільшення податкового зобов’язання на суму 69537,88 грн., та штрафні санкції 17384,47 грн.

- від 06 вересня 2017 року №0050001311, яким встановлено порушення абз. г. п.5 ст.198 ПК України у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 28941,25 грн. з них збільшення податкового зобов’язання на суму 231793,00 грн., та штрафні санкції 57948,25 грн.

Згідно із абз.1 п.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абз.2 п.1. ст.75 ПК України передбачено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.1 та 2 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим, органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з абз. 1 п.3 ст.81 ПК України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено ст. 83, 85 ПК України. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено ст. 86 ПК України.

ПК України містить вичерпний перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.

Так, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків відповідно до п.1 ст.83 ПК України є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.1 ст.189 цього Кодексу та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.9 ст.189 цього Кодексу).

З метою застосування згаданого пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в ОСОБА_2 вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У платника податків відсутні будь-які операції, що не є господарською діяльністю і могли стати підставою для нарахування податкових зобов'язань на підставі абз. «г» п.5 ст.198 ПК України.

В матеріалах справи відсутня вимога податкового органу результатів інвентаризацій від платника податків, про що можна зробити висновок, що така контролюючим органом не вимагалася.

Натомість в матеріалах справи є значна кількість відомостей «про результати інвентаризації фактичних залишків запасів тмц» станом на 2016р. відповідно до направлень на перевірку від 2016р. та з посиланням на фактичне зняття залишків, однак в графі «закінчення терміну перевірки» дати та години відсутні, як відсутні і підписи позивача ФОП ОСОБА_1, крім того непідписані відомості містять виправлення та нечитабельну частину тексту та/ чи відсутні адреса по яким така відомість складалася.

Вказані відомості були враховані контролюючим органом при винесенні оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях.

Інвентаризація — це процес, у ході якого визначають фактичну наявність майна на підприємстві й порівнюють отримані результати з даними обліку, виявляє товарно-матеріальні цінності, що застаріли або не використовуються, нестачу й надлишки, реальну вартість взятих на баланс основних засобів, фінансових вкладень, суми грошей у касах, на рахунках у банках, дебіторську й кредиторську заборгованості тощо.

Ст. 10 «Інвентаризація активів і зобов'язань» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим.

Пунктом 7 «інвентаризаційного» Положення №879 (Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 №879) передбачено проведення обов’язкової інвентаризації перед складанням річної фінансової звітності.

Також визначено інші випадки коли така інвентаризація обов’язкова.

Окремо встановлено порядок проведення інвентаризації в т.ч. створення інвентаризаційної комісії, підготовка, початок, перевірка та оформлення результатів з фіксацією розбіжностей.

Так результати інвентаризації оформляють за чітко встановленим порядком. Щоб зафіксувати наявність, стан та провести оцінку активів — і тих, що обліковуються на балансі установи, і тих, що числяться на позабалансових рахунках, використовують інвентаризаційні описи. Описи — без помарок і підчисток — мають підписати всі члени інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальні особи.

Інформацію про готівку, грошові документи, бланки документів суворої звітності, фінансові інвестиції та інші активи відображають в ОСОБА_2 інвентаризації.

Результати інвентаризації відображають в бухгалтерському обліку та фін звітності.

В судовому засіданні стороною доказування такі документи надані не були, доказів притягнення позивача до відповідальності саме за не проведення обов’язкової інвентаризації суду також надано не було, як і доказів необхідності отримання контролюючим органом результатів інвентаризації за запитом чи вимогою перед винесенням податкових повідомлень рішень.

Крім того п.1 ст.198 ПК України містить перелік операцій, отримані суми внаслідок яких відносяться до податкового кредиту.

Контролюючий орган вказує на порушення п.1 ст.198 ПК України, тоді як описовою частиною ОСОБА_2 перевірки зазначає, що при перевірці формування податкового кредиту розбіжностей з даними отриманими від платника перевіряючими не встановлено.

На підставі наведеного, досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, висновки щодо порушення платником податків абз.г п.5 ст.198 ПК України не ґрунтуються на даних перевірки і нормах чинного законодавства.

Пунктом 2 ст.216 ПК України, встановлено, що датою виникнення податкового зобов'язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акту.

Тобто втраченим є товар (продукція) місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

Однак, такий пункт не підлягає до застосування, оскільки за період, що перевірявся платником податків не складалось жодних актів у розумінні п.2 ст.216 ПК України, як і не містяться такі акти у додатках до ОСОБА_2 перевірки контролюючого органу.

Посилання контролюючого органу на обставини, які не зафіксовані у передбачений законом спосіб і не досліджувались під час проведення перевірки, не можуть бути підставою для висновків у ОСОБА_2 перевірки.

Дії контролюючого органу з цього приводу суперечать ст.83, 85, 86 ПК України та п.2.3.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 № 395.

Так на підтвердження наведеного в п.1.13 ОСОБА_2 перевірки вказано повні назви документів, охоплених даною перевіркою, де ОСОБА_2 про нестачу матеріальних цінностей, складених у порядку п.2 ст.216 ПК України відсутні.

Також суд не може взяти до уваги посилання відповідача про необхідність застосування платником податків норми п.2 ст.216 ПК України, оскільки заниження податкових зобов'язань з акцизного податку відбулося за рахунок порушень податкового законодавства в частині нестачі товарно-матеріальних цінностей, описаних у п.2.6.1. даного акту перевірки.

Оскільки у періоді, що перевіряється платник податків про нестачі будь-яких товарно-матеріальних цінностей контролюючий орган не повідомляв, і норми розділу ПК України «Акцизний податок» не передбачають «нестачу товарно-матеріальних цінностей» як підставу для перерахування податкових зобов'язань платника податків, який сплачує податок на підставі п.1.11 ст.212, п.1.9 ст.213, п.1.4 ст.214 ПК України тому позиція контролюючого органу не базується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до п.1.9 ст.213 ПК України об'єктом оподаткування ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевіряється є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно із п.212.3.11 ст.212 ПК України, особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Відповідно до п.214.1.4 ст.214 ПК України базою оподаткування для таких платників податків є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу.

Відповідно до п.216.9. ст.216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів п. 216.9 ст. 216 ПК України є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу.

Коригування бази оподаткування п.214.1.4 ст.214 ПК України на «нестачі товарно-матеріальних цінностей» не передбачено, порушень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіркою не встановлено.

Судом була проаналізована та оглянута значна кількість документів подана суду для огляду в судовому засіданні. (перелік документів а.с. 84-92), а саме книги обліку розрахункових операцій, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, прихідні документи на товар, виписки, звітність, декларації по акцизному податку, декларації з податку на додану вартість та інші.

На підставі наведеного, за непідтвердженістю фактів відповідачем та матеріалами справи суд не приймає твердження представника відповідача, що товар реалізовувався без РРО поза межами каси.

Також судом встановлено, що різні підакцизні товари мають різні націнки, розмір яких обмежується державними органами у відсотковому значенні.

В п.1.27 ОСОБА_2 перевірки вказано, що дохід формувався від продажу тільки підакцизних товарів, а матеріалами справи підтверджено, що торгівля проводилася і іншими (не підакцизними) товарами і дохід формувався від продажу, як підакцизних так і не підакцизних товарів.

Інвентаризація не проводилася відповідно до вимог закону, результати інших інвентаризацій відповідачем не витребовувалися.

Сума акцизного податку була включена в дохід, але в самому ОСОБА_2 перевірки зауважень щодо «доходу» немає.

За наведеного слід зробити висновок, що донарахування відповідачем сум акцизного податку платнику податків не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності платника податків.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірність висновків викладених в ОСОБА_2 перевірки, на підставі яких і винесені оспорювані податкові повідомлення рішення та правомірність винесених податкових повідомлень рішень від 06.09.2017р. розрахунок штрафних санкцій до яких навіть не містить ідентифікуючих даних у вигляді номера та дати (а.с.14,16).

Ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 06 вересня 2017 року за №0050001311 та №0050011311.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Оноківська, буд. 20/58, м. Ужгород, Закарпатська область, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 39393632) сплачений судовий збір у розмірі 3766,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_7